Рішення № 94833874, 04.02.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 521/14960/20

Провадження № 2/947/411/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кирикової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 10.09.2020 року звернулась до Малиновського районного суду міста Одесиз позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування, в якому позивачка просить суд стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 21286 грн., вартість на проведення експертного дослідження в сумі 2600,00 грн., 3 відсотки річних та пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування відповідно до ст. 625 ЦК України, за період з 22.06.2019 року до дати ухвалення судового рішення, з посиланням на те, що 11.04.2019 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини ОСОБА_2 , було пошкоджено належний їй транспортний засіб марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 (md), вартість відновлювального ремонту якого складає в сумі 21286,00 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Як стверджує позивачка, вона звернулась у встановлений законом строк до страховика ОСОБА_2 з заявою про виплату страхового відшкодування, однак їй було відмовлено та по цей час виплату не здійснено, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 14.09.2020 року цивільну справу за вказаним позовом передано до Київського районного суду міста Одеси за територіальною юрисдикцією.

23.10.2020 року матеріали вказаної справи надійшли до Київського районного суду міста Одеси та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 26.10.2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви.

11 листопада 2020 року до суду на виконання вказаної ухвали суду, представником позивача надано заяву, до якої додано оригінал квитанції про сплату судового збору.

За наслідком поданої позивачкою до суду заяви, суддею було встановлено, що ОСОБА_1 належним чином усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали судді від 26.10.2020 року.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 13.11.2020 року вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

15.01.2021 року до суду через засоби поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву від представникаПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в якому останній заперечує проти задоволення позову, з підстав необґрунтованості.

В судове засідання позивач по справі не з`явився, однак до суду надійшла заява від її представника про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

З урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, до якого не з`явився без поважних причин, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 04.02.2021 року за відсутності сторін по справі.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим до часткового задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.04.2019 року о 09 годині 40 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по Площі Незалежності в місті Одесі, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, чим ОСОБА_2 порушив п. 13.1 ПДР України.

За наслідком скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди, постановою судді Київського районного суду міста Одеси від 28.05.2019 року по справі №520/10569/19 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Київського районного суду м. Одеси від 28.05.2019 року по справі №520/10569/19, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалась та набрала законної сили.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_2 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.05.2019 року, в силу презумпції судового рішення, додатковому доказуванню не підлягає.

За наслідком вказаної дорожньо-транспортної пригоди, механічні пошкодження отримав транспортний засіб марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на час пригоди належав на праві власності ОСОБА_3 , персональний номер НОМЕР_3 , що підтверджується реєстраційним свідоцтвом за № НОМЕР_4 від 23.03.2019 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі полісу №АМ9228675, що не спростовувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - також «Закон»).

У відповідності до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Оскільки цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля марки «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована, суд приходить до висновку про те що дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, є страховим випадком.

Згідно з вимогами п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 33 вказаного Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний зокрема:

33.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;

33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Як вбачається, 11.04.2019 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 звернувся до страховика винної сторони у дорожньо-транспортній пригоді – ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась за участі забезпечувального ними транспортного засобу.

Відповідно до статті 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Судом встановлено, що 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 надала до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» заяву про страхове відшкодування.

29.12.2019 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було надано ОСОБА_1 листа, яким відмовлено у виплаті страхового відшкодування, з підстав того, що ОСОБА_1 та її представником не було надано до Страхової компанії для огляду транспортний засіб. Також зазначено, що наданий позивачкою звіт експерта №6463 експертного, авто товарознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складено з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України за №142/5/2092 від 24.11.2003 року, тому не може бути належним доказом.

За наслідком викладеного, вбачається, що ОСОБА_1 було подано належний пакет документів у відповідності до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до страховика винної особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, для виплати страхового відшкодування, однак ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було відмовлено через не надання пошкодженого транспортного засобу для огляду страховику.

Стосовно відмови відповідача та розміру страхового відшкодування, суд зазначає наступне.

Статтею 34 вказаного Закону, встановлено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Також пунктом 33.3 статті 33 Закону передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від імені ОСОБА_1 було подано до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» 11.04.2019 року, тобто в день дорожньо-транспортної пригоди, що не спростовувалось відповідачем по справі.

Представником відповідача надано до суду лист ФОП ОСОБА_5 від 02.05.2019 року за вих. №1, відповідно до якого ФОП ОСОБА_5 повідомив, що не може виконати огляд з фото фіксацією пошкоджень автомобіля марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно замовлення №212914, яке надійшло від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», оскільки автомобіль надано для огляду не було. Також ФОП ОСОБА_5 надано до суду копію скерування електронного повідомлення ОСОБА_4 , як представника ОСОБА_1 , про надання транспортного засобу марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , експерту для огляду 02.05.2019 року.

Натомість, суд зазначає, що до суду не надано жодних доказів на підтвердження отримання ОСОБА_4 , як представником ОСОБА_1 , зазначеного повідомлення.

Також, як вбачається, зазначене повідомлення було скеровано ФОП ОСОБА_5 26.04.2019 року, тобто з порушенням десятиденного строку, в який страховик зобов`язаний зобов`язаний направити свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

При викладених обставинах, суд вважає доводи представника відповідача необґрунтованими та приходить до висновку, що ОСОБА_1 у відповідності до статті 34 вказаного Закону, набуло право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди, оскільки представник страховика не з`явився у визначений десятиденний строк.

Як вбачається, 03 травня 2019 року ОСОБА_4 діючи від імені ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_6 з заявою про проведення експертного дослідження транспортного засобу марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до висновку експерта №6463 експертного, авто товарознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту і матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 16 червня 2019 року ФОП ОСОБА_6 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.04.2019 року, складає 30444,00 грн. Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.04.2019 року, складає 21286,03 грн.

Оцінюючи вказаний висновок експертного автотоварознавчого дослідження, суд виходить з наступного.

Порядок розрахунку розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлений законодавчо, та регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначені у Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159), зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/839 (далі - Методика), яка застосовується, серед іншого, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ , визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Згідно п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 1.3 вказаної Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Дослідивши висновок експерта №6463, складений 16 червня 2019 року ФОП ОСОБА_6 , встановлено, що він відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, а відповідачем не доведено його необґрунтованість та не відповідність, за наслідком чого суд приймає зазначений висновок в якості належного доказу по справі підтверджуючий нанесену матеріальну шкоду позивачеві, як власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.04.2019 року.

При викладених обставинах, суд доходить до висновку, що відмова ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у виплаті позивачеві страхового відшкодування у сумі 21286,00 грн. є необґрунтованою.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 11.04.2019 року, позивачу як власнику пошкодженого автомобіля марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , було завдано матеріальний збиток у розмірі 21286,00 грн., який підлягає стягненню в якості страхового відшкодування з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», як страховика цивільно-правової відповідальності винної особи, у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.04.2019 року, за наслідком чого в цій частині вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №44 від 17.06.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено 2600,00 грн. на користь ФОП ОСОБА_6 , за надані послуги з проведення авто товарознавчого дослідження.

Згідно з положеннями статті 34 Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

З урахуванням того, що позивачка у відповідності до положень статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», через несвоєчасні дії відповідача з направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, була вимушена самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди та здійснила відповідні дії, внаслідок чого понесла витрати у розмірі 2600,00 грн., суд вважає, що вказані витрати підлягають до відшкодування з відповідача на користь ОСОБА_1 , за наслідком чого в цій частині позов позивача є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також, позивач просив стягнути 3% річних за невиплату страхового відшкодування та пеню.

За п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 5 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

Згідно зі статтею 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Пеня – це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Тобто, страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати пені (штрафу, неустойки), розмір якої визначається законом.

Отже, оскільки грошове зобов`язання перед позивачем по сплаті страхового відшкодування не виконано відповідачем, то позовні вимоги щодо стягнення з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» пені, є належно обґрунтованими.

Стосовно заявленого періоду стягнення пені з 22.06.2019 року по 04.02.2021 року, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не обґрунтовано початок зазначеного періоду.

Відповідно до ч. 2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів». Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з матеріалів справи, з заявою про виплату страхового відшкодування, позивачка звернулась 11.04.2019 року, а відтак граничний дев`яносто денний термін для виплати страхового відшкодування, закінчується 11 липня 2019 року, а відтак прострочення зобов`язань відповідача розпочинається з 12 липня 2019 року.

Переглядаючи розрахунок пені, наданий до суду представником позивача, суд вважає не чітким, оскільки позивачем проведено розрахунок пені за інший період, ніж встановлений судом.

Розраховуючи пеню з суми заборгованості 21286,00 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, за період з 12.07.2019 року по 04.02.2021 року, суд доходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня, за порушення зобов`язань з виплати страхового відшкодування, у розмірі 6859,33 грн., виходячи з проведеного наступного розрахунку.

Період розрахункуСтавка НБУ, %Кількість днів у періодіПеня, грн.12.07.2019 - 18.07.201917.57142.88 грн.19.07.2019 - 05.09.20191749971.57 грн.06.09.2019 - 24.10.201916.549943.00 грн.25.10.2019 - 12.12.201915.549885.85 грн.13.12.2019 - 30.01.202013.549771.54 грн.31.01.2020 - 12.03.20201142538.86 грн.13.03.2020 - 23.04.20201042489.87 грн.24.04.2020 - 11.06.2020849457.21 грн.12.06.2020 - 23.07.2020642293.92 грн.24.07.2020 - 03.09.2020642293.92 грн.04.09.2020 - 04.02.202161531070.71 грн.Всього пені:6859.33 грн.

Правилами ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Отже, з урахуванням прострочення відповідачем грошового зобов`язання, з виплати позивачеві страхового відшкодування, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача трьох відсотків від невиконаного зобов`язання в сумі 21286,00 грн., за встановлений судом період з 12.07.2019 року по 04.02.2021 року, обґрунтованими, що складає в сумі 1002 грн., виходячи з наступного розрахунку.

Період розрахункуКількість днів простроченняСума боргу3% річних, грн.12.07.2019 - 04.02.202157321286.001002.00 грн.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат, судом зазначене питання не розглядається, оскільки позивачем не заявлено відповідних вимог у позові, а у відповідності до ч.2 ст.264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Проаналізувавши та надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожному доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову та часткове його задоволення.

Згідно з ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Отже з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений останнім судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 76-78, 81, 141, 178, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування– задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; код ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.04.2019 року, в сумі 21286 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят шість) гривень 00 копійок, витрати понесені для встановлення розміру матеріального збитку в сумі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок; пеню у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування за період з 12.07.2019 року по 04.02.2021 року в сумі 6859 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 33 (тридцять три) копійки; три відсотки річних за період з 12.07.2019 року по 04.02.2021 року в сумі 1002 (одна тисяча дві) гривні 00 копійок, що в загальній сумі складає 31747 (тридцять одна тисяча сімсот сорок сім) гривень 33 (тридцять три) копійки.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; код ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено – 12.02.2021 року.

Головуючий Калініченко Л. В.