Рішення № 94833638, 23.11.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3133/19

Провадження № 2/496/12/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Мединської К.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ТОВ «СОС Кредит», ТОВ «Фінансова компанія «Модена» про визнання кредитного договору та додатку до нього недійсними та стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати Договір № 3467119 від 23.07.2018 року укладений між нею та ТОВ «СОС КРЕДИТ» недійсним (в тому числі п. 3.1.1 Договору та Додаток № 1 до Договору), застосувати наслідки передбачені ст. 216 ЦК України та вирішити питання про судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що в кінці лютого місяця 2019 року їй почали надходити дзвінки від працівників ТОВ «СОС КДЕДИТ», з яких вона дізналась про те, що з відповідачем уклала договір надання фінансового кредиту № 3467119, копію якого отримала у лютому 2019 року. ОСОБА_1 вважає, що кредитний договір вона не підписувала, сторони не домовились про всі істотні умови договору, договір містить умови, які є несправедливими та суперечать принципу сумлінності, що є підставою визнання його недійсним. А саме, кредит підписаний з порушенням ст. 1055 ЦК України, відповідно якої договір укладається у письмовій формі, також він не містить її особистого підпису.

Ухвалою суду від 11.10.219 р. було відкрито загальне позовне провадження по справі (а.с. 33).

Ухвалою суду від 05.02.2020 р. до участі у справі було залучено співвідповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Модена» (а.с. 101).

Ухвалою суду від 02.07.2020 р. було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.(а.с.117)

Позивач у судове засідання не з`явилась, але надала суду заяву згідно якої не заперечувала про призначення справи до судового розгляду, просила судове засідання розглядати у її відсутність (а.с. 121).

Відповідач - ТОВ «СОС КРЕДИТ» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом надіслання ухвал та судових повісток на адресу визначену у позові, до матеріалів справи додані клопотання представника відповідача про проведення судових засідань за його відсутності. Також директором ТОВ «СОС КРЕДИТ» надано суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та замінити відповідача по справі на належного – ТОВ «Фінансова компанія «Модена», обґрунтовуючи це тим, що у відповідності ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Також зазначив, що даний договір було укладено як електронний, у відповідності ЗУ «Про електронну комерцію», що також указано в ньому, шляхом підписання електронним підписом – одноразовим ідентифікатором. Процедура укладання Договору на сайті передбачає подання клієнтом заявки про видачу коштів, в які вона вказує кількість днів та суму коштів, на яку вона хоче отримати кредит, після узгодження заявки Товариством чого особа отримує смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, яким підписує Заяву-приєднання до Договору про надання фінансового кредиту, в якому визначено, що клієнт ознайомився з умовами кредитування, паспортом кредиту, згодою на обробку персональних даних. Також відповідач зазначає, що ОСОБА_1 п`ять разів робила пролонгацію Договору. Вона вже є клієнтом Товариства, оскільки має два невиконаних зобов`язання. Екземпляр Договору могла отримати шляхом роздруківки із сайту (а.с. 36-90, 119).

Відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Модена» у судове засідання не з`явився, та в матеріалах справи наявна заява про проведення судового засідання без участі їх представника (а.с. 122).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 23.07.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СОС КРЕДИТ» було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 3467119 від 23.07.2018 року, шляхом прийняття (акцептування) пропозиції, яку клієнт отримує смс-повідомленням на мобільний телефон, який зазначає сам клієнт в особистому кабінеті на сайті Товариства, та самостійно надсилає повідомлення Товариству підписане електронним підписом - одноразовим ідентифікатором. (а.с. 8-24).

За умов кредитного договору позивачу надано кредит у розмірі 3500 грн. з оплатою по спадній процентній ставці, що вираховується графіком, визначеним п. 3.1.1 Договору. Згідно Додатку № 1 до Договору сторони погоди графік погашення боргу, де першим днем є 24.07.2018 р. та останнім днем повернення є 22.08.2018 р., строк Договору складає 30 днів (а.с. 9, 18).

Згідно п.п. 4.1 Договору надання Товариством кредиту клієнту за цим Договором проводиться протягом одного операційного дня з моменту укладання цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, реквізити якої зазначені клієнтом у платіжному фреймі, та, яка визначена Клієнтом у якості основної платіжної карти.

Пунктом 6.3 Договору також передбачена часткова або повна відмова клієнта від наданого кредиту, шляхом повідомлення Товариства письмовій формі.

Згідно п.п. 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 Договору, Договір є електронним договором в розумінні ЗУ «Про електронну комерцію», оформлений в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису та прирівнюється до договору укладеного в письмовій формі. Усі згоди/дозволи клієнта вважаються наданими у письмовій формі.

Згідно п.п. 13.9.1 Договору, клієнт ознайомився та погоджується на умови кредитування.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно п. 12 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» - електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ст. 18 Закону - електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. За правовим статусом він прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

При цьому, згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

З положень ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 633 ЦК України - публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З аналізу положень п. 6, 12 ч. 1 ст. 3, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» та роз`яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, слідує, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» є алфавітно-цифровою послідовністю.

Вивченням спірного договору встановлено, що ОСОБА_1 в порядку п.п. 4.1 Договору надала Товариству реквізити платіжної карти, які вона заповнила у платіжному фреймі. Сам договір підписано у відповідності Закону України «Про електронну комерцію» одноразовим ідентифікатором, що виражено у алфавітно-цифровій послідовності букв та цифр, а саме: «7r2g7x4x».

Суд, ознайомившись з позовом встановив, що позивач стверджує, що копію цього договору вона отримала лише у лютому 2019 року, однак надає до суду копію кредитного договору № 3467119 від 23.07.2018 року, який виготовлено шляхом роздруківки без оригіналів підписів сторін по справі, в якому зазначено, що договір підписано електронним підписом сторін, при цьому не надає жодних доказів щодо направлення їй копії договору саме у лютому 2019 року стороною відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема: види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; порядок дострокового повернення кредиту.

З кредитного договору вбачається, що вид забезпечення кредиту не зазначений, оскільки таке забезпечення не було отримане Банком. Процентна ставка, її тип, порядок обчислення, зміни та сплати зазначено у п. 3.2, 4.2, 5.2, та Додаток № 1 договору. Про дострокове повернення кредиту та строки його виконання зазначено у п. 11, 12 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), який також додано до позову, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною другою цієї статті.

Згідно з паспортом споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який позивач підписала електронним підписом, вона погодилась на умови і правила користування споживчим кредитом.

Таким чином, позивач під час укладення Договору ознайомлювалася з його текстом та змістом в цілому, у тому числі, з Графіком щомісячних платежів за кредитними договором, Паспортом споживчого кредиту, тому відповідачем була надана інформація позивачу, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

З наданих позивачем доказів, суд не може дійти висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Окрім того, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК).

Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що твердження, викладені позивачем у позовній заяві не знайшли свого підтвердження, а тому вважає за необхідне відмовити повністю в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 207, 633, 638, 639, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 178, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ЗУ «Про електронні довірчі послуги», ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про споживче кредитування», суд –

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до ТОВ «СОС Кредит» (місце реєстрації: 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 23, ЄДРПУ: 39487128), ТОВ «Фінансова компанія «Модена» (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 12 оф. 14) про визнання кредитного договору та додатку до нього недійсними та стягнення судових витрат – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.12.2020 року.

Суддя Буран В.М.