Рішення № 94831263, 04.02.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/2179/20

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Масюка А.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат”

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатаукціон”

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Есперанса-Плюс”

3. Арбітражного керуючого Шевчука Тараса Ігоровича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Троянська Марія Миколаївна

про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу

Представники сторін:

від позивача – Пашніна А.В. (в режимі ВКЗї);

від відповідача 1 – не з`явився;

від відповідача 2 – Решетов В.В.;

від відповідача 3 – не з`явився;

від третьої особи – не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” (далі – ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат”) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатаукціон”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Есперанса-Плюс” та Арбітражного керуючого Шевчука Тараса Ігоровича про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що процедуру продажу майна боржника (позивача) на аукціоні було проведено з порушенням вимог законодавства щодо правил скасування арешту, накладеного в рамках кримінального провадження, тому позивач вважає, що результати такого аукціону не можуть бути визнані правомірними та підлягають скасуванню, тому просить: визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна боржника ТОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” проведеного 18.08.2016 року; визнати недійсним протокол № 1 другого повторного аукціону з продажу майна боржника ТОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” проведеного 18.08.2016 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 09.09.2016 року за результатами другого повторного аукціону з продажу майна боржника ТОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” проведеного 18.08.2016 року; Визнати недійсним Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, серія та номер 1372, виданий 10.10.2016 року, приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Троянською Марією Миколаївною; визнати протиправним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності від 10.10.2016 року № 16976890 на нерухоме майно, будівля старої котельні, О, 665 кв.м., будівля складу готової продукції, М, споруди теплиць 1,2 3000 кв.м., трансформаторна будка Е.Н, очисні споруди 7, 8, споруди теплиць № 3, 4, 6 знесені, за ТОВ “Есперанса-Плюс” та стягнути судові витрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву передано до розгляду судді Гурину М.О.

Позивач долучив до позовної заяви клопотання (вх № 2182), в якому просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – приватного нотаріуса Троянську Марію Миколаївну, Кіцманський районний нотаріальний округ Чернівецької області.

Також до позовної заяви позивач долучив клопотання про витребування доказів (вх № 2180, № 2181).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – приватного нотаріуса Троянську Марію Миколаївну, Кіцманський районний нотаріальний округ Чернівецької області, відкладено розгляд клопотань про витребування доказів (вх № 2180, № 2181) та призначено до розгляду справи в підготовчому судовому засіданні на 21 жовтня 2020 року в режимі відеоконференції.

20.10.2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи в яких третя особа зазначає, що до повноважень нотаріуса не входить перевірка дотримання вимог законодавства при продажі майна боржника на аукціоні, тому просить розглядати справу за її відсутності.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2020 року задоволено частково клопотання про витребування доказів (вх № 2180), відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів (вх № 2181) та відкладено підготовче судове засідання на 06.11.2020 року.

04.11.2020 року через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду від відповідача 2 надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання для підготовки відзиву на позов.

06.11.2020 року через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду від відповідача 3 надійшли: відзив на позов в якому відповідач 3 вказує на те, що аукціон щодо реалізації майна відбувся у відповідності до норм діючого на той момент законодавства, тому просить відмовити у задоволенні позову, клопотання про розгляд справи без участі відповідача 3, заява про надання інформації щодо неможливості виконання ухвали суду від 21.10.2020 року з огляду на відсутність у відповідача 3 даних документів.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2020 року повторно витребувано у відповідачів документи та відкладено підготовче судове засідання на 20.11.2020 року у режимі відеоконференції.

16.11.2020 року через систему “електронний суд” до суду надійшли заяви про вступ у справу представників ТОВ “Есперанса-Плюс” ОСОБА_1 та ОСОБА_2

18.11.2020 року від представника відповідача 2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

20.11.2020 року від відповідача 2 та його представника надійшли: заява в якій відповідач 2 зазначає, що у нього відсутні документи, які витребував суд ухвалами від 21.10.2020 та 06.11.2020 року; заява про відкладення розгляду справи та продовження строків на подання відзиву на позов.

Також 20.11.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, продовжено строк на подання відзиву на позов та відкладено підготовче судове засідання на 01.12.2020 року.

25.11.2020 року на електронну поштову адресу суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

30.11.2020 року представник відповідача 2 через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду надав заяву, в якій просить продовжити строк на подання відзиву на позов до 15.12.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року продовжено строк на подання відзиву на позов, відкладено підготовче судове засідання на 11.12.2020 року.

09.12.2020 року позивач надав відповідь на відзив відповідача 3, просить зміст даного відзиву під час прийняття рішення.

11.12.2020 року від представника відповідача 2 надійшла заява про продовження строків та долучення доказів до матеріалів справи, в якому останній просить продовжити строк для подання відзиву, долучити ряд доказів, витребувати у Господарського суду Чернівецької області матеріали справи 926/1307-б/15, витребувати у позивача позовну заяву, яка розглядається Чернівецьким окружним адміністративним судом від 22.09.2020 року по справі 600/1424/20-а.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.12.2020 року продовжено строк на подання відзиву на позов, відкладено підготовче судове засідання на 28.12.2020 року.

На електронну поштову адресу суду 14.12.2020 року від представника позивача надійшли додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

28.12.2020 року на електронну поштову адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 3925).

28.12.2020 року представник відповідача 2, у судовому засіданні, надав відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.01.2021 року.

05.01.2021 року від представника позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, від представника відповідача 2 надійшли докази надіслання відзиву на позов іншим учасникам справи.

12.01.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарський суд Чернівецької області від 15.01.2021 року відкладено розгляд справи по суті на 25.01.2021 року.

Ухвалою Господарський суд Чернівецької області від 25.01.2021 року відкладено розгляд справи по суті на 01.02.2021 року.

01.02.2021 року від представника відповідача 2 отримано письмові пояснення щодо обрання позивачем неналежних способів захисту та вимог, які не підлягають розгляду в судах будь-якої юрисдикції.

У судовому засіданні 01.02.2021 року оголошено перерву до 04.02.2021 року.

04.02.2021 року на електронну поштову адресу суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову в порядку визначеному статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на день розгляду справи представник позивача просила прийняти заяву про зміну предмету позову до розгляду, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача 2 не заперечував проти прийняття заяви про зміну предмету позову до розгляду, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Інші сторони у судове засідання не з`явились.

В матеріалах справи наявні заяви арбітражного керуючого Шевчука Тараса Ігоровича та приватного нотаріуса Троянської Марії Миколаївни про розгляд справи без їхньої участі. Вся поштова кореспонденція, яка направлялась на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатаукціон”, повернулась до суду з відміткою на довідці про причини повернення “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Також, для належного повідомлення сторін про слухання справи здійснювались телефонограми та на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області розміщувалися судом оголошення про виклик до суду із зазначенням дати, часу і місця розгляду справи. Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направляється судом на адресу, вказану у ЄДРЮО може свідчити про зловживання правами учасника справи (постанова КГС ВС від 17.04.2019 № 922/1714/18).

Отже, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення відповідача про час, місце та дату розгляду справи, тому наявні підстави стверджувати, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Крім того, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову в порядку визначеному статтею 46 Господарського процесуального кодексу України (вх.№435), суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно частини 3 статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

У відповідності до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на вищевикладене, суд залишає без розгляду заяву позивача про зміну предмету позову в порядку визначеному статтею 46 Господарського процесуального кодексу України (вх.№435).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.11.2007 року за Товариством з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” було зареєстровано на праві приватної власності будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район с. Мамаївці, вулиця Кіцманська, 48, а саме: споруди теплиць 3, 6, 20000 кв.м., будівля старої котельні, О, 548,00 кв.м., будівля складу готової продукції, М, споруди теплиць 1, 2, 4, 30000 кв.м., трансформаторна будка Е, Н, очисні споруди 7, 8 (а.с. 75, Т.1).

03.09.2012 року старшим слідчим з ОВС СВ ДПС у Чернівецькій області підполковником податкової міліції Северин Б.Ю. накладено арешт на нерухоме майно зареєстроване на праві приватної власності за ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” – будинок №48 по вулиці Кіцманській с. Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області, що підтверджується копією постанови про накладення арешту на майно (а.с. 108, Т.1).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №61172107 від 10.06.2016 року в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження №12944826 від 03.09.2012 року а саме: арешт нерухомого майна ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” (а.с. 64-66, Т.1).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.08.2015 р. по справі №926/1307-б/15 прийнято заяву Кіцманської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернівецької області про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” до розгляду, підготовче засідання призначено на 13.08.2015 р.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 р. по справі №926/1307-б/15 порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат”, визнано безспірні вимоги Кіцманської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернівецької області до боржника у сумі 2 722 093,58 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном строком на 115 календарних днів, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Комерзана Зіновія Дмитровича, попереднє засідання призначено на 28.09.2015 р.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.02.2016 р. по справі №926/1307-б/15 затверджено реєстр вимог кредиторів у сумі 4655784,63 грн., збори кредиторів та комітету кредиторів доручено провести 22.02.2016 р., а підсумкове засідання призначено на 29.02.2016 р.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2016 р. по справі №926/1307-б/15 визнано банкрутом ТОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат”, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Комерзана З.Д.

Відповідне оголошення про визнання ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” банкрутом 23.03.2016 р. офіційно оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

21.04.2016 р. між ліквідатором банкрута Комерзаном З.Д. та ТзОВ “Прикарпатаукціон” укладено договір на організацію аукціону за умовами якого виконавець зобов`язується здійснити комплекс послуг із проведення аукціону та пошуку покупців на майно продавця, надалі - “Об`єкти” : Цілісний майновий комплекс ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” до складу якого входять: об`єкти нерухомого майна, що складається з наступних будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район с. Мамаївці, вулиця Кіцманська, 48, а саме: будівля старої котельні (літера О згідно технічного паспорта), загальною площею 665,0 кв.м., будівля складу готової продукції (літ. М) загальною площею 755,4 кв.м., трансформаторна будка (літ. Е), площею основи 7,7 кв.м., споруди теплиць (№1 і 2), площею 10000 кв.м. кожна, очисні споруди (№7 і 8). Початкова вартість 4655784,63 грн. (пункт 1.1. договору про організацію аукціону).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2016 р. арбітражного керуючого Комерзана З.Д звільнено від виконання обов`язків ліквідатора ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат”, а новим ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шевчука Т.І.

Оголошенням (а.с. 71, Т.1) ТзОВ “Прикарпатаукціон” повідомило про проведення аукціону по продажу майна ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” 02.06.2016 року за ціною 4655784,63 грн. без врахування ПДВ.

03.06.2016 р. за №32187 на сайті ВГСУ організатор аукціону розмістив повідомлення про те, що аукціон з продажу майна банкрута, призначений на 03.06.2016 р. не відбувся у зв`язку з відсутністю заявників на участь в аукціоні.

Оголошенням (а.с. 80, Т.1) ТзОВ “Прикарпатаукціон” повідомило про проведення аукціону по продажу майна ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” 29.06.2016 року за ціною 3724630,00 грн. без врахування ПДВ.

08.07.2016 р. за №33271 на сайті ВГСУ організатор аукціону розмістив повідомлення про те, що аукціон з продажу майна банкрута, призначений на 07.07.2016 р. не відбувся у зв`язку з відсутністю заявників на участь в аукціоні.

Оголошенням (а.с. 83, Т.1) ТзОВ “Прикарпатаукціон” повідомило про проведення аукціону по продажу майна ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” 18.08.2016 року за ціною 2979704,00 грн. без врахування ПДВ.

Згідно проекту договору купівлі-продажу нерухомого майна та проекту акту приймання-передачі нерухомого майна, які долучались до оголошень про проведення аукціону (а.с. 85-87, Т.1), додатку №1 до оголошення про проведення аукціону (а.с. 73-74, Т.1) предметом продажу є: об`єкти нерухомого майна, що складається з наступних будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район с. Мамаївці, вулиця Кіцманська, 48, а саме: будівля старої котельні (літера О згідно технічного паспорта), загальною площею 665,0 кв.м., будівля складу готової продукції (літ. М) загальною площею 755,4 кв.м., трансформаторна будка (літ. Е), площею основи 7,7 кв.м., споруди теплиць (№1 і 2), площею 10000 кв.м. кожна, очисні споруди (№7 і 8).

Ідентичні об`єкти значяться й в договорі на організацію аукціону від 21.04.2016 р.

У відповідності до протоколу № 1 про проведення аукціону від 18.08.2016 року переможцем аукціону з продажу майна ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” стало ТзОВ “Есперанса-Плюс”, запропонувавши ціну 297974,00 грн. (а.с. 88, Т.1).

При цьому, в даному протоколі значиться, що майном, що продавалось на аукціоні було: цілісний майновий комплекс будівель та споруд: Чернівецька область, Кіцманський район с. Мамаївці, вулиця Кіцманська, 48, а саме: будівля старої котельні (літера О), загальною площею 665,0 кв.м., будівля складу готової продукції (літ. М), трансформаторна будка (літ. Н, Е), площею основи 7,7 кв.м., споруди теплиць (№1 і 2), площею 30000 кв.м., очисні споруди (№7 і 8).

Тобто, майно, яке значилось в договорі на організацію аукціону від 21.04.2016 р., оголошеннях на проведення аукціону, проекті договору купівлі-продажу нерухомого майна та проекті акту приймання-передачі нерухомого майна відрізняється від майна, визначеного в протоколі № 1 про проведення аукціону від 18.08.2016 року, а саме різниця полягає в тому, що виставлялись на аукціон окремо визначені об`єкти нерухомого майна, а продано цілісний майновий комплекс будівель та споруд, крім того, різниця в площах приміщень становить 10000 кв.м. (на аукціон споруди теплиць (№1 і 2), площею 10000 кв.м. кожна; по протоколу споруди теплиць (№1 і 2), площею 30000 кв.м.).

09.09.2016 року між ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” та ТзОВ “Есперанса-Плюс” укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна пунктом 1 якого визначено, що метою договору є оформлення результатів аукціону, який відбувся 18.08.2016 року та проводився ТзОВ “Прикарпатаукціон” по продажу об`єктів нерухомого майна, що складається з наступних будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район с. Мамаївці, вулиця Кіцманська, 48, а саме: будівля старої котельні (літера О згідно технічного паспорта), загальною площею 665,0 кв.м., будівля складу готової продукції (літ. М) загальною площею 755,4 кв.м., трансформаторна будка (літ. Н), площею основи 84, кв.м., трансформаторна будка (літ. Е), площею основи 7,7 кв.м., споруди теплиць (№1 і 2), площею 10000 кв.м. кожна, очисні споруди (№7 і 8) (а.с. 14, Т.2).

05.10.2016 року ТзОВ “Есперанса-Плюс” на виконання договору купівлі-продажу від 09.09.2016 року прийняло у власність від ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” об`єкти нерухомого майна, що складається з наступних будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район с. Мамаївці, вулиця Кіцманська, 48, а саме: будівля старої котельні (літера О згідно технічного паспорта), загальною площею 665,0 кв.м., будівля складу готової продукції (літ. М), трансформаторна будка (літ. Н, Е), площею основи 7,7 кв.м., споруди теплиць (№1 і 2), площею 30000 кв.м., очисні споруди (№7 і 8). В підтвердження факту передачі нерухомого майна надано акт приймання-передачі нерухомого майна. (а.с. 90, Т.1).

10.10.2016 року приватним нотаріусом Троянською М.М. видано свідоцтво №1372 про придбання нерухомого майна на аукціоні на будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район с. Мамаївці, вулиця Кіцманська, 48, а саме: будівля старої котельні, О, загальною площею 665,0 кв.м., будівля складу готової продукції, літ. М, споруди теплиць, 1, 2, 30000 кв.м., трансформаторна будка Е, Н, очисні споруди 7, 8. Споруди теплиць №3, 4, 6 знесені, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №222148057 від 31.08.2020 року (а.с. 106, Т.1).

Тобто, у всіх вищезазначених документах існує різниця як у визначенні кількості об`єктів які підлягали продажу та і у визначенні площ об`єктів (більше ніж 10084 кв.м.).

Враховуючи, що оголошення щодо продажу майна ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” були опубліковані та сам аукціон проведений до дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, суд при розгляді даної справи керується приписами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції чинній з 16.01.2016 року.

Розділом ІV Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції чинній з 16.01.2016 року врегульовано порядок продажу майна в провадженні у справі про банкрутство.

Статтями 64 - 66 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції чинній з 16.01.2016 року визначено порядок проведення аукціону, особливості проведення повторного аукціону та особливості проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості.

Як встановлено судом, 03.09.2012 року старшим слідчим з ОВС СВ ДПС у Чернівецькій області підполковником податкової міліції Северин Б.Ю. накладено арешт на нерухоме майно зареєстроване на праві приватної власності за ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” – будинок №48 по вулиці Кіцманській с. Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області, що підтверджується копією постанови про накладення арешту на майно (а.с. 108, Т.1).

В підтвердження факту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно арешту, накладеного згідно вищевказаної постанови, позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №61172107 від 10.06.2016 року в якій значиться, що в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження №12944826 від 03.09.2012 року, а саме: арешт нерухомого майна ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” (а.с. 64-66, Т.1).

За приписами п. 4 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” в редакції від 01.01.2016 року державній реєстрації підлягає заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Пунктом 5 ст. 12 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” в редакції від 01.01.2016 року встановлено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі, незалежно від обізнаності цих осіб щодо наявності обтяжень.

Тобто, на майно ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат”, яке було виставлене на аукціон та було реалізоване за наслідками проведення такого аукціону по протоколу № 1 про проведення аукціону від 18.08.2016 року, було накладено арешт.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28.11.2019 у справі № Б24/194-06 дійшов до наступних висновків:

"38. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (як у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 змін, так і у редакції після внесення змін відповідно до Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011) не містить норми, яка б встановлювала конкретні підстави для скасування господарським судом арешту або заборони, накладених на майно боржника судом іншої, ніж господарська юрисдикція.

39. Поряд з цим, межі застосування вказаної норми можуть бути визначені через встановлення природи арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном боржника, визнаного банкрутом.

40. Щоб встановити правову природу арештів, слід визначити що являє собою по суті арешт. Наслідком такої дії (арешту) є накладення заборони на право розпоряджатися майном, це тимчасовий захід, який триває до визначення подальшої долі відповідного майна.

41. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року та є частиною національного законодавства України, гарантовано, що "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

42. Попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном, відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

43. Втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі "законну ціль" у "загальному інтересі", але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державною, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті "справедливий баланс", який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті необхідно встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (рішення у справі "Хуттен-Чапська проти Польщі").

44. Разом з тим, ЄСПЛ у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008 та "Боржонов проти Росії" від 22.01.2009).

45. Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи в порядку господарського, адміністративного, цивільного, кримінального судочинства при розгляді справ, що віднесені процесуальним законом до їх юрисдикції, за умови дотримання таких вищенаведених вимог встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.

46. З наведеного також слідує, що ухвалення судом рішення про обмеження права власності в порядку одного виду судочинства ніякою мірою не виключає можливість застосування такого обмеження в порядку іншого виду судочинства.

52. Арешт майна - це тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

53. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

56. З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що накладений в межах кримінального провадження арешт на майно боржника є в будь-якому випадку перешкодою для реалізації такого майна, в тому числі шляхом проведення аукціону в межах справи про банкрутство. Верховний Суд вважає, що обов`язком господарського суду у справі про банкрутство на будь-якій стадії провадження справи є оцінка правомірності реалізації майна боржника, з огляду на наявність накладеного арешту на таке майно, задля забезпечення не лише приватно-правових інтересів учасників справи про банкрутство, а й публічно-правових інтересів суспільства в цілому, виходячи із завдань судочинства."

Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що за приписами ч. 2 ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції чинній з 16.01.2016 року ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції чинній з 16.01.2016 року продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Згідно з ч.2 ст.49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції чинній з 16.01.2016 року продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов`язків, які не можуть бути передані іншим особам.

До предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).

Порушення порядку організації будь-якого з вказаних елементів доказування, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 911/3132/17, від 31.07.2019 у справі № 5004/1537/12, від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12, від 16.07.2020 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129).

Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).

При розгляді заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута судом повинні бути досліджені обставини порядку його організації та проведення, як того вимагають ст. 20, розділ ІІІ, ІV Закону про банкрутство.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 09.10.2019 у справі №904/10957/16.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 55 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції чинній з 16.01.2016 року результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Враховуючи наведене, господарський суд у даній справі доходить до висновку про неправомірність проведених 02.06.2016 р., 29.06.2016 р. та 18.08.2016 р. аукціонів з реалізації майна ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” з огляду на накладений в межах кримінального провадження постановою від 03.09.2012 року старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Чернівецькій області підполковником податкової міліції Северин Б.Ю. арешт на нерухоме майно позивача, та встановлені порушення при проведенні та оформленні самого предмету аукціону, які полягали у незрозумілій для суду зміні у всіх документах як кількості об`єктів, які були продані, так і їх площі, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна боржника ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” проведеного 18.08.2016 року підлягають задоволенню.

Щодо твердження представника відповідача 2, що вищевказана вимога є неналежним способом захисту, суд зазначає, що ч. 3 ст. 55 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції чинній з 16.01.2016 року чітко визначає що в судовому порядку недійсними визнаються результати аукціону у зв`язку із чим суд прийшов до висновку, що позивачем вірно вибрано спосіб захисту.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 09.09.2016 року за результатами другого повторного аукціону з продажу майна боржника ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” проведеного 18.08.2016 року, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 55 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції чинній з 16.01.2016 року встановлено, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Дана норма Закону носить імперативний характер і є обов`язковою до застосування.

Враховуючи задоволення позову в частині визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна боржника ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” проведеного 18.08.2016 року, позовна вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 09.09.2016 року за результатами другого повторного аукціону з продажу майна боржника ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” проведеного 18.08.2016 року також підлягає задоволенню.

Щодо твердження відповідача 2 про нікчемність правочину в силу норм Цивільного кодексу України, що веде до неналежного способу захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Такими чином, з моменту відкриття провадження у справі про банкротство ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат”, позивач перебував в особливому правовому режимі, який змінював весь комплекс юридичних правовідносин Боржника, і спеціальні норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів України.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні серія та номер 1372 виданого 10.10.2016 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Троянською Марією Миколаївною, суд встановив.

Статтею 75 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції чинній з 16.01.2016 року встановлено, що передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства. В акті про передання права власності на куплене нерухоме майно зазначаються: ім`я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також організатора аукціону; відомості про продане нерухоме майно; адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону.

Тобто, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначав що підставою для реєстрації купленого майна на аукціоні було видане нотаріусом свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, яке видається на підставі Акту про передання права власності на куплене нерухоме майно та протоколу про проведення аукціону.

Як встановлено з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №222148057 від 31.08.2020 року (а.с. 106, Т.1) свідоцтво №1372 від 10.10.2016 року про придбання нерухомого майна на аукціоні видано на будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район с. Мамаївці, вулиця Кіцманська, 48, а саме: будівля старої котельні, О, загальною площею 665,0 кв.м., будівля складу готової продукції, літ. М, споруди теплиць, 1, 2, 30000 кв.м., трансформаторна будка Е, Н, очисні споруди 7, 8. Споруди теплиць №3, 4, 6 знесені.

Суд звертає увагу, що акт приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 90, Т.1) не відповідає вимогам статті 75 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції чинній з 16.01.2016 року, однак нотаріус уваги на це не звернув.

Крім того, перелік майна у свідоцтві не відповідає переліку майна, яке зазначене в протоколі №1 другого повторного аукціону з продажу майна боржника ТОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” від 18.08.2016 року (а.с. 88, Т.1) та акті приймання-передачі нерухомого майна від 05.10.2016 р. (а.с. 90, Т.1).

Враховуючи вищевикладене, а також задоволення позову в частині визнання недійсними результатів аукціону, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні серія та номер 1372 виданого 10.10.2016 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Троянською Марією Миколаївною підлягають задоволенню.

Щодо тверджень представника відповідача 2 що визнання недійсним Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні серія та номер 1372 виданого 10.10.2016 року приватним нотаріусом є неналежним способом захисту у зв`язку із тим, що свідоцтво про право власності, яке видає нотаріус – це не правочин та не рішення, а лише форма реалізації повноважень нотаріуса, суд зазначає наступне.

Підставою для реєстрації права власності на майно банкрута придбане на аукціоні було виключно свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні яке видавалось нотаріусом у відповідності до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №222148057 від 31.08.2020 року (а.с. 106, Т.1) де в графі підстава для державної реєстрації значиться саме оскаржуване свідоцтво.

Тобто, Закон в даному випадку визначив спеціальний порядок реєстрації де підставою є не договір купівлі-продажу, а саме свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні.

Щодо посилання відповідача на п. 55 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року по справі №438/610/14-ц, суд зазначає, що в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року по справі №438/610/14-ц визначено наступне:

“41. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час видачі свідоцтва, до нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, належить видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів). Така нотаріальна дія спрямована на фіксацію (підтвердження) факту продажу майна боржника покупцеві та переходу до останнього права власності на відповідне майно.

42. Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат» у вказаній редакції, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Аналогічні за змістом приписи закріплені у пунктах 1 і 2 глави 14 Розділу І Порядку № 296/5.

43. Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має бути ефективним, тобто призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Велика Палата Верховного Суду вважає, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб. Втім, нотаріальна дія з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є одномоментною та не має самостійного значення, оскільки завершується виданням свідоцтва. Тому оскарження нотаріальної дії з його видачі не дозволить ефективно захистити та відновити права позивача.

55. Ефективність обраного позивачем способу захисту в частині визнання незаконним і скасування свідоцтва має оцінити господарський суд, перевіривши, зокрема, чи є необхідним для відновлення права власності позивача визнання незаконним і скасування свідоцтва (див., для прикладу, постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 93-94)). Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (див. постанови від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 757/12726/18-ц та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).”.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що в даному випадку оскаржується не нотаріальна дія, а свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні. В даному свідоцтві значиться майно яке взагалі не було предметом аукціону і скасування даного документу призведе до реального відновлення права власності позивача.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним протоколу № 1 другого повторного аукціону з продажу майна боржника ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” проведеного 18.08.2016 року та визнання протиправним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності від 10.10.2016 року № 16976890 на нерухоме майно, будівля старої котельні, О, 665 кв.м., будівля складу готової продукції, М, споруди теплиць 1,2 3000 кв.м., трансформаторна будка Е.Н, очисні споруди 7, 8, споруди теплиць № 3, 4, 6 знесені, за ТОВ “Есперанса-Плюс”, суд встановив, що дані вимоги є неналежними способами захисту порушеного права.

Так, такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не передбачений статтею 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, а Протокол не є актом в розумінні статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2019 року по справі №926/1307-б/15, яка набрала законної сили, закрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат”. Приймаючи дану ухвалу суд виходив з того, що судове рішення на підставі якого заявлені безспірні грошові вимоги до боржника при відкритті провадження у справі №926/1307-б/15 скасоване у судовому порядку, відтак відсутні правові підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Крім того, даною ухвалою зобов`язано державного реєстратора за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відомості про закриття провадження у справі № 926/1307-б/15.

Тобто з 23.12.2019 року для ТзОВ “Мамаївський агропромисловий комбінат” відновлено усі права які діяли до відкриття провадження у справі про банкрутство.

А відтак строк позовної давності для товариства починається з 23.12.2019 року.

У зв`язку з вищевикладеним, станом на день звернення до суду строк позовної давності позивачем не пропущений.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України” (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 6306,00 грн. покладаються на відповідачів порівну. Решта витрат зі сплати судового збору – залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна боржника товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” проведеного 18.08.2016 року.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 09.09.2016 року за результатами другого повторного аукціону з продажу майна боржника товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” проведеного 18.08.2016 року.

4. Визнати недійсним Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні серія та номер 1372 виданий 10.10.2016 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Троянською Марією Миколаївною.

5. У решті позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатаукціон” (78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. В`ячеслава Чорновола, 1, код ЄДРПОУ 31046354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Лісова, 1А, код ЄДРПОУ 32898324) 2102,00 грн судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Есперанса-Плюс” (58000, м. Чернівці, вул. Головна, 246А, код ЄДРПОУ 40739654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Лісова, 1А, код ЄДРПОУ 32898324) 2102,00 грн судового збору.

8. Стягнути з Арбітражного керуючого Шевчука Тараса Ігоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Лісова, 1А, код ЄДРПОУ 32898324) 2102,00 грн судового збору.

9. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2021 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.