Рішення № 94831249, 03.02.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Черкаси справа № 925/1501/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О. В., без участі представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЮЛЛЕР ОИЛ ГМБХ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСЬКИЙ ЗАВОД АВТОХІМІЇ» про стягнення 502075,20 грн,

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЮЛЛЕР ОИЛ ГМБХ» звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСЬКИЙ ЗАВОД АВТОХІМІЇ» про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару – гальмівну рідину згідно з договором від 17.08.2016 №81 та додатковою угодою від 23.03.2020 №23-03/20 у розмірі 502075,20 грн, в тому числі: 271392,00 грн штрафу, 230683,20 грн пені та відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у сумі 7531,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеним між сторонами договором відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки товару у визначений договором строк, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, обов`язок зі сплати яких передбачено договором та діючим законодавством.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.11.2020 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

16.12.2020 відповідач надіслав до суду відзив від 15.12.2020 на позовну заяву, у якому у задоволенні позову просить відмовити повністю. Відповідач погоджується з позицією позивача щодо факту відсутності поставки товару за договором, але у той же час вказує, що це викликано непередбачуваними обставинами та незаконними свавільними діями з боку Київської митниці Держмитслужби. Факт неправомірності дій митних органів підтверджується рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/2229/20. Враховуючи те, що Київською митницею Держмитслужби винесено неправомірні рішення щодо розмитнення сировини флотореагент-оксаль марки Т-66, відповідач не вбачає вини у відсутності поставки за договором та не відмовляється в виконанні зобов`язання в майбутньому після розмитнення сировини.

Відзив відповідача прийнято судом до розгляду.

Протокольною ухвалою від 05.01.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.02.2021.

03.02.2021 позивач подав до суду клопотання, у якому просить розглянути справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

03.02.2021 відповідач подав до суду пояснення від 02.02.2021 з додатками, у якому вказав, що відповідач не може надати копії ліцензійних договорів по ТМ «Полюс»/ ТМ «VAMP», проте на підтвердження існування таких торгових марок та володіння ними одним із засновників Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСЬКИЙ ЗАВОД АВТОХІМІЇ» надав знімки екрану з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСЬКИЙ ЗАВОД АВТОХІМІЇ» (продавець, відповідач у справі), в особі виконавчого директора Петька А.М., що діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЮЛЛЕР ОИЛ ГМБХ» (покупець, позивач у справі), в особі директора Черепні Г.Г., що діє від власного імені на підставі державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, було укладено договір №81 (надалі – договір, а.с. 7-11), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Постачання товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість і вартість товару (окремої партії товару) сторони визначають в додатках до договору на поставку окремої партії товару (пункт 1.2 договору).

Передача товару здійснюється на умовах EXW – склад продавця: м. Черкаси, вул. Сурікова, 9/7 відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010». Строк поставки – протягом30 робочих днів від дати укладення додатку до цього договору на поставку відповідної партії товару, якщо інше не буде додатково визначено в самому додатку (пункт 7.2 договору).

У випадку порушення термінів поставки товару, зазначених у пункті 7.3 цього договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який сплачується пеня), від вартості непереданої партії товару, за кожний день прострочення платежу Згідно пункту 9.3 договору.

У розділі 12 договору визначено, що сторона, яка зазнала форс-мажорних обставин, має негайно, але не пізніше 3-х робочих днів після настання таких обставин, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом, виданим уповноваженим органом (пункт 12.3 договору).

Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини як причину неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, звільняється від відповідальності за таке неналежне виконання тільки в тому випадку, якщо ця сторона вжила всіх необхідних заходів, для того щоб уникнути або усунути негативні наслідки цих обставин (пункт 12.4 договору).

Результатом виникнення форс-мажорних обставин є продовження строку виконання зобов`язань або строку дії договору на період їх тривалості, якщо сторони не вирішать інакше (пункт 12.5 договору).

Строк дій цього договору встановлений до 31.12.2016. дія цього договору автоматично продовжується на один календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про інше (пункти 11.2, 11.3 договору).

31.08.2016 між сторонами підписано Додаткову угоду №31-08/16 (а.с. 12-13), за умовами якої внесено зміни до пунктів 3.2 та 9.3 договору, а саме: у випадку порушення термінів поставки товару, зазначених у пункті 7.2 цього договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непереданого товару, за кожний день прострочення поставки», доповнено пункт 9.3 договору підпунктом 9.3.1, а саме: «У випадку порушення строків поставки більш, ніж на 10 календарних днів, продавець зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непереданого товару та відшкодувати всі збитки покупця, понесені останнім внаслідок невиконання або несвоєчасним виконанням продавцем своїх обов`язків по поставці товару». Решта умов договору залишені без змін.

23.03.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду №23-03/20 до договору (а.с. 14), пунктом 1 якої встановлено, що на умовах та в порядку, визначеному договором, сторони погодили до поставки партію товару, а саме: Гальмівну рідину DОТ-4 ТМ «Полюс» 1л. (5000 шт.) на суму 247300,00 грн без ПДВ, Гальмівну рідину DОТ-4 ТМ «VАМР» 1л. (5000 шт.) на суму 353400,00 грн без ПДВ та Гальмівну рідину DОТ-4 ТМ «VАМР» 5л. (1500 шт.) на суму 530100,00 грн без ПДВ. Загальна вартість з ПДВ 1356960,00 грн.

Строк поставки товару до 02.06.2020 (пункт 4 Додаткової угоди №23-03/20).

У встановлений у договорі (додатковій угоді) строк, товар, який визначений пунктом 1 Додаткової угоди №23-03/20, відповідач не поставив.

29.05.2020 відповідач направив листа №324, у якому повідомив позивача, що причиною несвоєчасної поставки товару стало рішення Київської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (флотореагент-оксаль марки Т-66) за митними деклараціями №UА 100730/2020/703477 та №UА100730/2020/703478. Відсутність сировини флотореагент-оксаль Т-66 унеможливлює виготовлення товару визначеного пунктом 1 Додаткової угоди (а.с. 15).

09.11.2020 позивач направив відповідачу вимогу №52 щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 489862,56 грн за прострочення поставки замовленого товару, які вимагав сплатити у термін до 5-ти календарних днів з моменту одержання цієї вимоги (а.с. 16-17).

13.11.2020 відповідач надіслав позивачу відповідь №43, у якій вказав, що вимога позивача не підлягає до задоволення, оскільки поставка не відбулася не з вини відповідача (а.с. 19-20).

Судом також встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2020, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020, у справі №580/2229/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено повністю.

Судами встановлено, що перехід права власності на товар до позивача та перетин митного кордону України передував прийняттю Радою національної безпеки і оборони України рішення №184/2020 від 14.05.2020. У даному випадку мала місце ситуація, коли позивач не був і не міг бути обізнаним про встановлення у майбутньому обмежувальних заходів до визначеного переліку юридичних осіб, зокрема, контрагента. Факт того, що на момент прийняття Радою національної безпеки і оборони України рішення №184/2020 від 14.05.2020, товар позивача перебував на митниці пояснюється необхідністю проходження певної процедури, що регламентується статтею 356 Митного кодексу України, на що позивач ніяким чином вплинути не міг.

Застосування заборони на «торгівельні операції», яка встановлюється рішенням Ради національної безпеки і оборони України №184/2020 від 14.05.2020, фактично є забороною на операції, які відбудуться в майбутньому, а не на ті, які вже відбулися. Оскільки господарська операція, на момент прийняття обмежувальних заходів, вже була завершеною, застосування таких обмежувальних дій щодо спірного товару є протиправним.

Суди дійшли висновку, що відмовляючи позивачу у митному оформленні товарів, у зв`язку із застосуванням спеціальних санкцій до відправника/експортера, згідно з нормами Закону «Про санкції» та Указу Президента України №184/2020 від 14.05.2020, Київська митниця Держмитслужби порушила право позивача вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, тому задовольнили вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії».

На час звернення позивача з цим позовом відповідач не здійснив поставку визначеного товару, у зв`язку з чим позивач нарахував постачальнику штраф, який станом на день звернення позивача з позовом до суду становить 271392,00 грн та пеню у розмірі 218470,56 грн, а всього 502075,20 грн, які просить стягнути з відповідача.

Предметом у даній справі є вимога позивача про застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання зобов`язання у вигляді стягнення штрафних санкцій, обов`язок з виконання якого визначений у договорі, який укладений між позивачем та відповідачем.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. (статті 663, 669, 671 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за умовами договору (Додаткової угоди №23-03/20) відповідач зобов`язався до 02.06.2020 поставити позивачу відповідний товар у кількості та асортименті, які визначені сторонами, на суму 1356960,00 грн. Судом також встановлено та підтверджено представниками відповідача у судовому засіданні, що товар, який є предметом поставки, виготовляється відповідачем з використанням сировини флотореагент-оксаль Т-66 і його відсутність унеможливлює виготовлення замовленого товару. У визначений у договорі строк поставка здійснена не була, оскільки постачальник не зміг виготовити замовлений товар через відсутність складової необхідної для його виготовлення, про що постачальник повідомив покупця листом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Відповідальність продавця за порушення строків поставки товару передбачена умовами пункту 9.3 договору, згідно з яким продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непереданого товару, а у разі порушення строків поставки більш, ніж на 10 календарних днів, продавець зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непереданого товару та відшкодувати всі збитки покупця, понесені останнім внаслідок невиконання або несвоєчасним виконанням продавцем своїх обов`язків по поставці товару.

На підставі наведених положень договору за порушення строку поставки товару, позивач нарахував відповідачу для сплати штраф, який станом на день звернення позивача з позовом до суду становить 271392,00 грн та пеню у розмірі 218470,56 грн.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За частиною четвертою статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Також за частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За умовами укладеного між сторонами договору, сторона, яка зазнала форс-мажорних обставин має негайно, але не пізніше 3-х робочих днів після настання таких обставин, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини як причину неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, звільняється від відповідальності за таке неналежне виконання тільки в тому випадку, якщо ця сторона вжила всіх необхідних заходів, для того щоб уникнути або усунути негативні наслідки цих обставин.

Судом встановлено, що з метою повідомлення відповідачем був направлений лист у якому відповідач посилаючись на рішення Київської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, продавець позбавлений можливості виготовити та поставити товар у строк, який визначений у договорі.

Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними і скасування рішень Київської митниці Держмитслужби та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/2229/20 позов задоволено повністю та визначено, що відповідач порушив право позивача вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Оскільки рішення набрало законної сили, то в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до статей 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач належними доказами довів, що порушення своєчасної поставки товару сталося внаслідок надзвичайних і невідворотних обставин і ним вжиті заходи для недопущення господарського правопорушення, що є підставою для звільнення його від господарсько-правової відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, враховуючи вищевикладене та надані відповідачем докази, якими останній спростував доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЮЛЛЕР ОИЛ ГМБХ» не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, сплачений позивачем за подання позову судовий збір покладається на позивача та йому не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписане 12.02.2021.

Суддя О.І.Кучеренко