Рішення № 94831159, 11.02.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року Справа № 923/1202/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.

за участю представників судового процесу:

від позивача - Кравченко С.І., адвокат,

від відповідача - Шевченко І.Ю., адвокат,

розглянувши відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інагротех",

м. Запоріжжя, м. Пологи, вул. Вербна, 41, код ЄДР 41417259

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря плюс", Херсонська область, Чаплинський район, с. Кучерявоволодимирівка, вул. Космічна, 66-б, код ЄДР 33172420

про стягнення 518 130 грн. 73 коп.

Описова частина рішення. Провадження у справі відкрито за позовною заявою ТОВ "ТД Інагротех" про стягнення з ТОВ "Торговий Дом "Зоря плюс" 518130грн. 73коп., що становлять 396000грн. боргу, 7388,38грн. в якості 3% річних, 35542,35грн. пені та 79200грн. штрафу у правовідносинах за договором поставки товару №03/03-020 від 03.03.2020.

Позов обгрунтовано твердженням про невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару.

Відповідач у відзиві на позов (вх.№46/21 від 11.01.2021) заперечував проти задоволення вимог в частині стягнення 79200,00грн. штрафу, 35542,35грн. пені, 7388,38грн. в якості 3% річних.

Обгрунтовуючи заперечення щодо нарахування пені та штрафу, відповідач зазначив, що штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення суперечить нормам ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Стосовно нарахування 3% річних відповідачем наведена наступна правова позиція.

За твердженням відповідача, укладений між сторонами договір №03/03-020 від 03.03.2020 містить елементи різних договорів, а тому визнається ним змішаним договором.

З посиланням на позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, відповідач умови договору, що передбачають відстрочення платежу за товар, визначає умовами договору позики, які регулюються нормами ст.1048 ЦК України. Здійснює висновок, що товарний кредит, наданий відповідачу за видатковою накладною №27 від 04.03.2020, є безпроцентним, що не надає позивачу підстав для нарахування та заявлення до стягнення 7388,38грн. в якості 3% річних.

Також вказує, що надана до позовної заяви "Специфікація №1 від 03.03.2020 до договору поставки №03/03-020 від 03.03.2019" не може розцінюватися доказом у справі у правовідносинах, що виникли з договору №03/03-020 від 03.03.2020, та свідчити про строк настання оплати заборгованості за спірним договором.

У запереченнях на відзив (вх.№183/21 від 11.01.2021) позивач вказав, що штраф та пеня є різними санкціями в межах одного виду юридичної відповідальності, та їх застосування не суперечить положенням ст.61 Конституції України.

Також позивач укладений між сторонами договір кваліфікує договором поставки, до якого, відповідно до положень ЦК України, застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж. Зокрема, ч.ч.1, 5 ст.694 ЦК України передбачає можливість поставки товару, зокрема, із відстроченням платежу. При цьому, норми ст.536 ЦК України передбачають нарахування процентів на суму прострочки. Застосування ж положень ст.1048 ЦК України до спірних правовідносин суперечить змісту договору та встановлених ним домовленостей.

Між тим, нарахування 3% річних здійснено позивачем на підставі ст.625 ЦК України.

Стосовно описки у верхній частині Специфікації щодо року договору, позивач вказує, що відповідач не заперечує факт підписання договору №03/03-20 та Специфікації №1 саме 03.03.2020, не стверджує із наданням доказів про укладення іншого договору між сторонами. Отримання товару відбулось за накладною відповідно до специфікації від 03.03.2020 у межах домовленостей договору від 03.03.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

03.03.2020 ТОВ "ТД Інагротех" (постачальник, позивач) та ТОВ "Торговий Дом "Зоря плюс" (покупець, відповідач) уклали договір поставки, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупця мінеральні добрива ( надалі добрива або товар), а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити товар за цінами, в кількості і асортименті, визначених умовами договору, на суму згідно специфікацій до договору та видаткових накладних в цінах, визначених на момент поставки товару.

У пункті 1.2 сторони договору встановили, що найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору або накладних, які є невід`ємними додатками до договору.

Правилами пункту 3.1 договору його учасники узгодили, що ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Ціна та вартість товару, узгоджується сторонами по кожній партії товару окремо в гривнях та валютному еквіваленті (комерційному курсу продажу долара США за гривні на комерційному валютному ринку України на день укладення договору, (специфікації).

Курс договору визначається, як курс продажу долара США за гривні по комерційному курсу ПриватБанку на дату, що передує даті укладення договору (специфікації на окрему партію товару), зазначеному на електронному сайті за такою адресою: http://index.minfin.com.ua/company/privatbank/currency/.

У пункті 3.7. договору сторони встановили наступні умови оплати вартості поставленого товару.

У випадках, передбачених специфікацією, покупець здійснює обов`язкову повну або часткову попередню оплату вартості товару у розмірі, зазначеному в специфікації.

На решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті на умовах товарного кредиту зі сплатою відсотків за користування товарним кредитом за весь період з моменту поставки товару до фактичного повного розрахунку за поставлену партію товару.

Покупець оплачує товар черговими платежами, згідно строків, які відображені в специфікації.

У випадку порушення строків оплати, обумовлених специфікацією, визначена сума, яка підлягала оплаті, є заборгованістю покупця перед постачальником.

Відповідно до п.4.1 договору поставлений покупцю товар на умовах його оплати з відстроченням або розстроченням платежу (тобто з оплатою повної вартості товару після поставки) сторони вважають товаром, що поставлений покупцю на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту становить вартість отриманого та неоплаченого покупцем товару (його частини), зазначеного в специфікації в гривнях на день укладення специфікації. Період користування товарним кредитом визначається з дати поставки товару, визначеного специфікацією, до фактичного повного розрахунку за поставлену партію товару.

03.03.2020 сторонами складено та підписано специфікацію, у якій товаром, що постачається, визначено аміачну селітру гранульовану у біг-бегах, ціною 300,12 доларів США за 1 т, кількістю 44 т, вартістю 15 846,34 долари США, у еквіваленті 396000,00грн., з ПДВ.

Умовою оплати у специфікації визначено - відстрочення з оплатою повної вартості товару після поставки до 10.03.2020.

Позивачу виписано рахунок відповідачу №21 від 03.03.2020 на оплату аміачної селітри у сумі 396000,00грн.

За видатковою накладною №27 від 04.03.2020 відповідачем отримано аміачну селітру у кількості 44 т вартістю 396000,00грн.

Видаткова накладна підписана представниками обох сторін та скріплена печатками (а.с.14).

Позивач зазначає про нездійснення відповідачем оплати вартості поставленого товару.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Отже, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем 04.03.2020 товару на суму 396000,00грн. із відстрочкою платежу - до 10.03.2020.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Застосовуючи умови договору, якими урегульовано строк оплати отриманого товару, відповідач мав здійснити повну оплату вартості товару у строк до 10.03.2020 включно.

Відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо нездійснення оплати вартості товару, доказів на підтвердження оплати не надано.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст.193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відтак, з`ясовані обставини спору та застосовані норми права дають підстави для висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення 396000,00грн. вартості поставленого товару.

Позивачем до ціни позову віднесено 7388,38грн. в якості 3% річних, нарахованих за період з 11.03.2020 по 23.10.2020.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом не встановлено, що сторонами умовами договору встановлений інший, ніж 3% розмір процентів річних.

Судом перевірено наведений позивачем розрахунок відсотків річних.

Розрахунок 3% річних:

396000,00грн. х 3% /366 х 227 днів / 100% = 7368,20грн.

Задоволенню підлягають вимоги про стягнення 7368,20грн. в якості 3% річних. В решті відмовляється з огляду на помилковість застосування при розрахунку кількості днів у році - 365, проти фактичної кількості днів у 2020 році 366.

До позовних вимог позивачем включено стягнення 35542,35грн. пені, нарахованої за період з 11.03.2020 по 23.10.2020 та 79200грн. штрафу.

Відповідно до ч.1 чт.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони у п.6.2 передбачили відповідальність покупця за прострочення оплати поставленого товару у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки Національного банку України, діючої на момент існування заборгованості.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 6.6 договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями сторонами згідно із ст.259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 (трьох) років.

Частиною 2 ст.258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у один рік.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що сторони умовами договору розмір неустойки у вигляді пені за прострочення сплати вартості товару встановили у відсотках від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, проте обмежили її розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, а також збільшили строк позовної давності для вимог про стягнення штрафних санкцій до трьох років.

Наведені норми договору узгоджуються із нормами законодавства та підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Судом перевірено розрахунок пені.

11.03.2020 - 12.03.2020 : 11,00 (облікова ставка НБУ)

396 000,00 (Сума боргу) x (2 x 11,00 : 366 ) x 2 днів (прострочення) : 100 =476,07 грн.

13.03.2020 - 23.04.2020 : 10,00 (облікова ставка НБУ)

396 000,00 (Сума боргу) x (2 x 10,00 : 366 ) x 42 днів (прострочення) : 100= 9 088,52 грн.

24.04.2020 - 11.06.2020 : 8,00 (облікова ставка НБУ)

396 000,00 (Сума боргу) x (2 x 8,00 : 366 ) x 49 днів (прострочення) : 100 = 8 482,62 грн.

12.06.2020 - 23.10.2020 : 6,00 (облікова ставка НБУ)

396 000,00 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 366 ) x 134 днів (прострочення) : 100 = 17 398,03 грн.

Всього пені за період - 35 445,24 грн.

На підставі викладеного задоволенню підлягають вимоги про пеню у розмірі 35445,24грн.

В іншій частині відмовляється з огляду на помилковість застосування при розрахунку кількості днів у році - 365, при фактичній кількості днів у 2020 році - 366.

Пунктом 6.4 сторони договору передбачили нарахування штрафу за прострочення оплати за поставлений товар більш ніж на 10 днів у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі N 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі N 911/1351/17).

Розмір штрафу становить : 396000,00грн. х 20.0% :100% =79200,00грн.

Вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у розмірі 79200,00грн. з огляду на їх обгрунтованість та правильність розрахунку.

Твердження відповідача спростовуються наступним.

На підставі вищевикладеного, слід прийти до висновку, що з укладенням договору між сторонами виникли правовідносини, які з огляду на зміст його норм є відносинами з поставки товару. Зазначений договір є двостороннім договором, тобто кожна із його сторін набула певних зобов`язань щодо іншої сторони. А саме: обов`язку продавця поставити товар кореспондується обов`язок покупця оплатити його вартість у строки, передбачені умовами договору. Норми законодавства надають сторонам договору право передбачити відстрочення сплати вартості товару, що поставляється.

Відповідно до ч.1 ст.1057 ЦК України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст.1057 ЦК України встановлено, що до комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання.

Комерційний кредит — це правовідносини, які передбачають надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг.

Особливість комерційного кредитування полягає в тому, що правовим діям однієї сторони, зумовленим переданням у власність грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, кореспондуються правові дії другої сторони по передачі товару, виконанню робіт або наданню послуг. Суб`єктами комерційного кредитування можуть виступати будь-які юридичні особи та фізичні особи - підприємці. На відміну від надання позики або банківського кредиту комерційне кредитування не може бути оформлене як самостійна договірна конструкція. Здійснюється комерційне кредитування у межах відповідного зобов`язання з реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг.

До комерційного кредиту застосовуються положення відповідних статей ЦК, що регулюють відносини за кредитним договором та договором позики, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання.

Частиною 2 ст. 1057 ЦК встановлюється правило про те, що надання комерційного кредиту можливе лише у зв`язку з виконанням певного зобов`язання.

Отже, умовами п.3.7 договору поставки сторони передбачили можливість надання комерційного кредиту покупцю.

В силу ч.2 ст.1057 ЦК України застосовуються норми ст.1048 ЦК України, відповідно до якого позикодавець ( у спірних правовідносинах - продавець, позивач) має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Розмір, порядок нарахування та сплати нарахованих відсотків за користування комерційним кредитом сторони погоди умовами розділу 4 договору.

Зокрема, пунктом 4.2. договору встановлено, що товарний кредит з відстрочкою платежу надається на умовах сплати 0,1 відсотка за кожен день користування товарним кредитом, та період з дати отримання товару по граничну дату оплати товару або чергового платежу, визначеного специфікацією (10.03.2020), якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору.

За період після граничної дати оплати, визначеної у специфікації, по фактичну дату оплати товару або чергового платежу, відсотки по товарному кредиту, передбачені в п.4.2. даного договору нараховуються та сплачуються у розмірі 1 (одного) відсотка за кожен день користування товарним кредитом (пункт 4.3 договору).

Відтак, аналіз умов договору свідчить про досягнення сторонами домовленості стосовно визначення розміру відсотків за користування комерційним кредитом.

Погоджені сторонами умови щодо надання комерційного кредиту узгоджуються із наведеними вище нормами цивільного законодавства.

Із вказаного слідує висновок про помилковість твердження відповідача про безвідсотковість комерційного кредиту.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (Постанова КГС ВС від 11.04.2019 № 910/6543/18).

Отже, вимога про стягнення 3% річних не є вимогою про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами (ст.536 ЦК України) або за позикою (ст.1048 ЦК України).

Також слід зауважити, що позивачем відсотки за користування комерційним кредитом не застосовувались, та не заявлені до стягнення.

Заперечення відповідача щодо одночасного застосування відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді пені та штрафу спростовується мотивуванням, наведеним судом при розгляді обгрунтованості вимог про стягнення пені та штрафу.

Стосовно неналежності як доказу наведених у позовній заяві обставин наданої позивачем специфікації до договору, у якій у верхньому правому куті вказано "Специфікація №1 від 03.03.2020 до договору поставки товару №03/03-020 від 03.03.2019", суд зазначає наступне.

Відповідач, вказуючи про невідповідність, між тим, не надав доказів укладення сторонами іншого договору, що датувався би 03.03.2019.

Також ним не заперечується і факт отримання товару - аміачної селітри у кількості 44т, що відповідає умовам договору від 03.03.2020 та специфікації від 03.03.2020 до цього договору.

За наведеного, суд здійснює висновок про наявність технічної помилки у документі "Специфікація №1 від 03.03.2020" в частині зазначення дати договору, додатком до якого вона є, яка не спростовує відомості, що містяться у цьому документі та підтверджують фактичні обставини.

Отже, заперечення відповідача безпідставні, не грунтуються на нормах законодавства, не відповідають з`ясованим судом фактичним обставинам спору.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 7770,20грн. (518013,44 х 7771,96: 518130,73)

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря плюс" (Херсонська область, Чаплинський район, с.Кучерявоволодимирівка, вул.Космічна, 66-б, код ЄДР 33172420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інагротех" (м.Запоріжжя, м.Пологи, вул.Вербна, 41, код ЄДР 41417259) 396000грн. 00коп. боргу, 7368грн. 20коп. в якості 3% річних, 35445грн. 24коп. пені, 79200грн. 00коп. штрафу та 7770 грн. 20коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень в мережі Інтернет за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/

Рішення складено та підписано 12.02.2021

Суддя Н.А. Павленко