Рішення № 94830814, 02.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 справа № 914/607/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Мазуркевич М.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міністерства юстиції України, м. Київ

до відповідача: Стрийської міської ради, м. Стрий, Львівської області

про: відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 169 692,79 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ган Христина Петрівна;

від відповідача: не з`явився.

Заяв про відвід судді не надходило. Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Позивач - Міністерство юстиції України, м. Київ подало на розгляд Господарського суду Львівської області позов до Стрийської міської ради, м. Стрий, Львівської області про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 169 692,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, господарським судом Львівської області 02.02.2021 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2016 (остаточне від 20.01.2017) у справі «Віннійчук проти України» за заявою №34000/07 встановлено порушення державою Україна статті 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку із невиконанням рішення, ухваленого на користь Віннійчук В. П., а також зобов`язано виплатити

останній 4500 євро відшкодування моральної шкоди та 1500 євро компенсації судових та інших витрат.

Європейським судом констатовано порушення державою Україна статті 8, 13 Конвенції у зв`язку з відсутністю у заявниці ефективних засобів юридичного захисту у зв`язку з її скаргою за статтею 8 Конвенції щодо невиконання рішення суду, ухваленого на її користь.

На виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на банківський рахунок ОСОБА_1 сплачено 130 073, 44 грн (еквівалентно 4 500 євро) справедливої сатисфакції, що підтверджується платіжним дорученням від 07.04.2017 № 943 на суму у розмірі 1500 євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день подання позову становить 39 619,35 грн., перерахованих на банківський рахунок ОСОБА_2 , представника Заявниці, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 18.04.2017 року № 10.

Загальна сума збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок проведення виплат Заявниці, становить 169 692,79 грн.

Позивач зазначає, що у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина. Вказав на те, що виконання рішень Європейського суду є обов`язком України відповідно по Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою Україна визнала для себе юрисдикцію Європейського суду, а також відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

На підставі вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України збитки у сумі 169 692,79 грн.

Аргументи відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує що за даних обставин відсутній причиновий зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Стрийського міського суду Львівської області від 02.02.1998 року позов прокурора м. Стрия в інтересах Стрийської міської ради Львівської області про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 – задоволено.

Вищезазначеним рішенням Стрийського міського суду Львівської області було визнано заявницю такою, що втратила право на користування квартирою, яка знаходилась у комунальній власності, у зв`язку з тим, що вона близько двох років у ній не проживала.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 07.10.2002 у справі № 22а-1708 2002 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення місцевого суду Стрийського району Львівської області від 23.05.2002 - скасовано.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від06.07.2005 року у справі № 2-22-05 зобов`язано Стрийську міську раду надати заявниці жиле приміщення, аналогічне до вилученого, яке повинно бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту.

11.10.2005 на виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.07.2005 у справі № 2-22-05 було відкрито виконавче провадження № 1407762.

Боржником у виконавчому провадженні від 11.10.2005 № 1407762 було визнано Виконавчий комітет Стрийської міської ради.

В подальшому, міська рада повідомила Заявницю, що з 1996 року не проводить будівництва житла, а тому виконання рішення міськрайонного суду було неможливе.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.10.2010 року у справі № 2-454/10 визнано за заявницею право на користування самовільно зайнятою нею квартирою, яка була приватизовано заявницею у липні 2012 року.

У зв`язку з невиконанням вищевказаного судовового рішення ОСОБА_1 звернулось із відповідною заявою №34000/07 до Європейського суду з прав людини.

Заявниця скаржилася на порушення ст. 8, 13 Конвенції у зв`язку з відсутністю у заявниці ефективних засобів юридичного захисту та у зв`язку з її скаргою за ст. 8 Конвенції щодо невиконання рішення суду, ухваленого на її користь

За результатами розгляду заяви Європейський суд ухвалив рішення від 20.10.2016 (остаточне від 20.01.2017 року) у справі «Віннійчук проти України» встановлено порушення державою Україна статті 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку із невиконанням рішення, ухваленого на користь ОСОБА_1 , а також зобов`язано виплатити останній 4500 євро відшкодування моральної шкоди та 1500 євро компенсації судових та інших витрат.

Вказане рішення Європейського суду, було виконано за рахунок коштів Державного бюджету України, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями постанов про закінчення виконавчого провадження №ВП №53688161від 12.04.2017 року, ВП №53688219 від 24.04.2017 року та платіжними дорученнями №943 від 07.04.2017 року (130073,44 грн.), №10 від 18.04.2017 року (1500 євро). Кошти перераховані ОСОБА_1 та в рахунок витрат на правову допомогу ОСОБА_3 .

Враховуючи вищенаведене, у спірних правовідносинах у держави Україна виникло право зворотної вимоги (регресу) на відшкодування з відповідача збитків, що понесені з Державного бюджету України на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віннійчук проти України».

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу, суд при розгляді справи керуються принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

17.07.1997 Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 (Конвенція).

Згідно з положеннями ст.14 Закону України "Про міжнародні договори України", міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору відповідно до цього закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Положення ст.15 цього Закону визначають, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

За змістом ст. 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини (Європейський суд) у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв`язку із обов`язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, 23.02.2006, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Згідно положень ст. 2 цього Закону, рішення Європейського суду є обов`язковим для виконання Україною відповідно до вимог згаданої вище ст. 46 Конвенції.

Як визначено статтями 3, 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Крім того, цим законом (ч. 4 ст. 9), передбачений обов`язок Органу представництва звертатися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу.

Органом представництва, як визначено у ст. 1 цього Закону, є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Так, за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" таким органом є Міністерство юстиції України.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі ««Віннійчук проти України» за заявою №34000/07 встановлено:

«…постановляє, що було порушено статтю 8 Конвенції»;

«…постановляє, що було порушено статтю 13 Конвенції у зв`язку з відсутністю у заявниці ефективних засобів юридичного захисту у зв`язку з її скаргою за статтею 8 Конвенції щодо невиконання ухваленого на її користь судового рішення»;

(а) упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава – відповідач повинна сплатити такі суми:

(i) 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) євро та додатково суму будь – якого податку, що може нараховуватись, заявниці в якості відшкодування моральної шкоди; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(ii) 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро та додатково суму будь – якого податку, що може нараховуватись заявниці, в якості компенсації судових та інших витрат; ця сума має бути перерахована безпосередньо на банківський рахунок представника заявниці пана Маркова;.

Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2016 року (остаточне від 20.01.2017 року) у справі «Віннійчук проти України», виконане в повному обсязі, що підтверджується копіями постанов про закінчення виконавчого провадження №ВП №53688161від 12.04.2017 року, ВП №53688219 від 24.04.2017 року та платіжними дорученнями №943 від 07.04.2017 року (130073,44 грн.), №10 від 18.04.2017 року (1500 євро).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Наведена правова норма кореспондується зі ст. 225 ГК України, за змістом якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ст.226 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи), шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов`язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором. Відсутність вини підлягає доведенню заподіювачем шкоди.

Як визначено у ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Крім того, за змістом ст. 129 Конституції України, серед засад судочинства визначено обов`язковість рішення суду. Наведене означає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати й вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції.

Рішення національного суду набрали законної сили, однак, відповідачем виконані не були. Тривале невиконання відповідачем зазначених рішень зумовило звернення ОСОБА_1 із заявою до Європейського суду з прав людини.

Обов`язок відповідача полягав у виконанні судових рішень ухвалених на користь заявниці. При цьому, згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За таких обставин, у даному випадку має місце протиправна поведінка (бездіяльність) відповідача як елемент цивільного правопорушення.

Суд зазначає, що особа може звернутися до Європейського суду, якщо вона вважає себе особисто і безпосередньо жертвою порушення Державою одного або кількох прав, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї. Відтак, сторонами у справах, які розглядаються Європейським судом, є позивач - заявник та відповідач - Держава, а рішення виносяться Європейським судом проти держави-відповідача, а не проти конкретних державних органів, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, чи підприємств, установ, організацій, які перебувають під контролем держави, в розумінні прецедентної практики ЄСПЛ.

Таким чином, держава Україна в особі Уряду України, який у Європейському суді представляє Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб.

Так, на виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на рахунок ОСОБА_1 сплачено присуджені Європейським судом кошти у сумі 130073,44 грн. (еквівалент 4500 євро) в якості відшкодування моральної шкоди, а також 1500,00 євро в якості компенсації судових та інших витрат.

Наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Стрийської міської ради та заподіяною шкодою полягає в тому, що прийняття Європейським судом рішення проти України у справі «Віннійчук проти України» є наслідком невиконання відповідачем рішення національного суду, ухвалених на користь заявниці - ОСОБА_1 .

Оскільки Україна взяла на себе обов`язок гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією, а міжнародною судовою установою констатовано порушення прав заявника, обов`язок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно до Конвенції покладався на державу Україна.

У випадку належного виконання відповідачем своїх зобов`язань, для позивача у даній справі не настали б негативні наслідки у вигляді порушення законних прав заявника та, відповідно, звернення його до Європейського суду, ухвалення Європейським судом рішення, що призвело до понесення збитків Державного бюджету внаслідок виплати боргу за рішеннями національних судів.

Відповідно до офіційного сайту https://minfin.com.ua/ курс євро на дату подання позову становить 1 євро - 28.79160000 грн. Отже, бездіяльність відповідача призвела до заподіяння державі Україна матеріальної шкоди, у вигляді збитків в розмірі 129 562,20 грн., що свідчить про наявність вини в діях відповідача.

Щодо розміру шкоди слід зазначити, що цей розмір встановлено судовими рішеннями, відтак не потребує доказування.

Відповідно до частин 1 і 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Тобто, наявність вини презюмується, а відсутність вини - доводиться заподіювачем шкоди.

Так, наявність вини Стрийської міської ради у невиконанні своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 та вищезазначених рішень національних судів підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

З огляду на викладене, суд констатує, що у діях (бездіяльності) відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення збитків у розмірі 169 181,55 грн. (відшкодування моральної шкоди. Судових та інших витрат), завданих Державному бюджету України внаслідок виконання позивачем рішення Європейського суду у справі «Віннічук проти України», що підтверджується доданими до позову доказами.

Згідно ст. 1191 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до порушника.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України, передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того окремої уваги заслуговує факт пропуску строку на подання відзиву, оскільки ухвалою про відкриття провадження від 16.03.2020 року встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позов. Відзив датований 06.01.2021 року, тобто з очевидним пропуском строку на його подання. Представник відповідача не забезпечив явку у жодне засідання з розгляду справи та не подав клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.

Частиною 2 ст. 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Законом України від 18.06.2020 № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, а саме викладено даний пункт у такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 № 731-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України від 18.06.2020 № 731-ІХ опубліковано 16.07.2020 у офіційних друкованих виданнях газетах «Голос України» (№№119-120) та «Урядовий кур`єр» (№135), тобто він набрав чинності 17.07.2020.

Відтак, суд звертає увагу відповідача, що запровадження карантину вже не є законодавчою підставою для автоматичного поновлення та продовження строків, а процесуальні строки, встановлені цим Законом, можуть бути продовжені відповідно до ГПК України, за наявності відповідного клопотання учасника справи.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача з урахуванням курсу євро на час подачі позову збитків у розмірі 169 181,55 грн. підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі судового збору покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Стрийської міської ради (ідент. код 26256903, вул. Шевченка, 71, м. Стрий, Львівська область, 82400) на користь Державного бюджету України (рахунок UA938999980313030115000028001, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.) код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37567646, отримувач коштів - Казначейство України/м. Київ/24060300) збитки, завдані Державному бюджету України у сумі 169 181,55 грн.;

3. Стягнути з Стрийської міської ради (ідент. код 26256903, вул. Шевченка. 71,

м. Стрий, Львівська область, 82400) на користь Міністерства юстиції України (ідент. код: 00015622, рахунок UA428201720343190001000000177, код банку 820172, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ) сплачений судовий збір у сумі 2 537,72 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 12.02.2021 року.

Суддя З.В. Горецька