Рішення № 94830614, 02.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2021Справа № 910/16078/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Інекобуд"

про стягнення 2 179 973,57 грн.

При секретарі судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача: Калініченко М.В. - представник за довіреністю №б/н від 01.02.2021;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Інекобуд" про стягнення 2 179 973,57 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки №551 товарного бетону та залізобетонних виробів від 04.09.2018 року належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати отриманого товару, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 1 711 216,69 грн., штраф у розмірі 20 процентів від простроченої суми в розмірі 342 243,34 грн., пеню в розмірі 94 793,64 грн., 3% річних в розмірі 19 352,70 грн. та інфляційні втрати в розмірі 12 367,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.11.2020.

Вищезазначена ухвала суду від 26.10.2020 року отримана відповідачем 05.11.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 74425785.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 відкладено підготовче судове засідання у справі на 22.12.2020.

25.11.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи 24.11.2020 без участі позивача.

В судове засідання 22.12.2020 відповідач не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 74288265.

Позивач не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 02.02.2021 року.

02.02.2021 року до канцелярії суду відповідачем подано клопотання про відкладення судового засідання в якому просив суд відкласти судове засідання, призначене на 02.02.2021 року на іншу дату з метою надання відповідачу часу укласти з позивачем мирову угоду.

В судове засідання 02.02.2021 року представник відповідача не з`явився.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи за необґрунтованістю.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

04.09.2018 року між акціонерним товариством "Дарницький завод ЗБК" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Інекобуд" (покупець) укладено договір поставки №551 товарного бетону та залізобетонних виробів.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору у відповідності з цим договором, постачальник зобов`язується у встановлений строк передати у власність покупця товарний бетон та залізобетонні вироби (надалі за текстом - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити постачальнику за нього грошові кошти.

Ціна та загальна кількість поставленого покупцю товару визначається у видатковій накладній (товарно-транспортній накладній) постачальника (п.1.2 договору).

Згідно з п.3.1 договору, загальна сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена у всіх видаткових накладних постачальника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31 грудня 2018р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах (п.10.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, з врахуванням особливостей встановлених цим договором. У разі виникнення розбіжностей між текстом договору та термінологією «Інкотермс», перевага надається тексту договору.

Згідно з п.5.2 договору, поставка товару може здійснюватися постачальником на умовах EXW або FCA.

При поставці товару на умовах поставки EXW товар передається покупцю зі складу постачальника. Покупець самостійно, власним автотранспортом доставляє товар до місця призначенням. При даним умовах поставки покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару від складу постачальника до місця призначення (п.5.3 договору).

При поставці товару на умовах поставки FCA постачальник передає товар перевізнику, який доставляє його до місця призначення, визначеного покупцем. При цьому покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість доставки товару. Під час поставки товару на умовах поставки FCA приймання товару здійснюється на складі (місці призначення) покупця. Розвантаження товару відбувається засобами та за рахунок покупця (п.5.4 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 1 773 505,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами накладними, а саме:

- №3/05502 від 29.02.2020 року на суму 154 563,55 грн.,

- №1/14733 від 02.03.2020 року на суму 4 381,44 грн.,

- №3/05597 від 03.03.2020 року на суму 78 483,60 грн.,

- №1/15508 від 04.03.2020 року на суму 1 701,72 грн.,

- №1/14275 від 05.03.2020 року на суму 10 247,58 грн.,

- №3/05486 від 05.03.2020 року на суму 5 351,14 грн.,

- №3/05586 від 05.03.2020 року на суму 15 215,68 грн.,

- №3/05599 від 05.03.2020 року на суму 18 283,92 грн.,

- №3/06096 від 08.03.2020 року на суму 12 942,22 грн.,

- №3/06088 від 10.03.2020 року на суму 9 315,43 грн.,

- №1/15941 від 10.03.2020 року на суму 12 647,04 грн.,

- №3/06097 від 10.03.2020 року на суму 43 888,42 грн.,

- №3/06582 від 12.03.2020 року на суму 16 601,27 грн.,

- №1/17868 від 12.03.2020 року на суму 3 466,68 грн.,

- №3/06573 від 14.03.2020 року на суму 17 045,20 грн.,

- №1/17121 від 14.03.2020 року на суму 8 875,44 грн.,

- №3/07555 від 17.03.2020 року на суму 58 199,86 грн.,

- №3/07614 від 19.03.2020 року на суму 811 317,02 грн.,

- №3/07095 від 20.03.2020 року на суму 20 113,97 грн.,

- №1/18422 від 20.03.2020 року на суму 20 163,34 грн.,

- №3/07662 від 23.03.2020 року на суму 156 471,74 грн.,

- №1/20871 від 23.03.2020 року на суму 8 132,26 грн.,

- №1/20015 від 24.03.2020 року на суму 7 144,62 грн.,

- №3/07653 від 24.03.2020 року на суму 9 229,50 грн.,

- №3/07660 від 24.03.2020 року на суму 70 635,24 грн.,

- №1/20018 від 25.03.2020 року на суму 12 917,44 грн.,

- №1/20034 від 25.03.2020 року на суму 16 780,26 грн.,

- №3/08199 від 26.03.2020 року на суму 10 987,70 грн.,

- №3/08200 від 27.03.2020 року на суму 18 283,92 грн.,

- №1/21470 від 28.03.2020 року на суму 1 701,72 грн.,

- №1/21484 від 28.03.2020 року на суму 12 130,38 грн.,

- №3/08192 від 31.03.2020 року на суму 12 233,00 грн.,

- №1/21469 від 31.03.2020 року на суму 11 392,84 грн.,

- №3/08201 від 31.03.2020 року на суму 58 900,15 грн.,

- №1/22607 від 31.03.2020 року на суму 6 281,57 грн.,

- №3/08787 від 01.04.2020 року на суму 14 883,90 грн.,

- №3/08788 від 01.04.2020 року на суму 3 039,79 грн.,

- №1/22626 від 03.04.2020 року на суму 8 753,22 грн.,

- №1/23048 від 03.04.2020 року на суму 10 801,81 грн.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.7.1 договору постачання товару покупцю здійснюється на умовах попередньої оплати всієї вартості товару.

Згідно з п.7.3 договору постачальник має право поставити товар покупцю на умовах відстрочення платежу. Під час поставки товару з відстроченням платежу:

- покупець зобов`язується повністю розрахуватись з постачальником за отриманий товар у термін 15 календарних днів. Першим днем розрахунку покупця є день, наступний за день отримання товару.

- постачальник зараховує сплачені покупцем кошти в порядку, що визначено ст. 534 ЦК України.

Як зазначено позивачем в позовній заяві відповідачем частково здійснено оплату в розмірі 62 288,86 грн. по накладній №3/05502 від 29.02.2020 року.

Будь-яких інших доказів оплати товару чи його повернення позивачу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 1 711 216,69 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 94 793,64 грн. нараховану по 17.08.2020 року, штраф у розмірі 20 процентів від простроченої суми в розмірі 342 243,34 грн., 3% річних в розмірі 19 352,70 грн. нараховані до 17.08.2020 року та інфляційні втрати в розмірі 12 367,20 грн. нараховані по липень 2020 року (включно).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що за прострочення оплати товару поставленого відповідно до п.7.3 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання за кожен день прострочки, інфляційні та штраф у вигляді двадцяти процентів від простроченої суми.

Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 94 793,64 грн. та 342 243,34 грн. - 20 % штрафу за прострочення оплати товару, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 19 352,70 грн. та індексу інфляції в розмірі 12 367,20 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч.2 ст.178, ст.ст. 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Інекобуд" (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 50 Б, офіс 26, ідентифікаційний код 38085206) на користь акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" (02093, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 11, код ЄДРПОУ 01373298) основний борг в сумі 1 711 216 (один мільйон сімсот одинадцять тисяч двісті шістнадцять) грн 69 коп., пеню в сумі 94 793 (дев`яносто чотири тисячі сімсот дев`яносто три) грн 64 коп., 3% річних в розмірі 19 352 (дев`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят дві) грн 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 12 367 (дванадцять тисяч триста шістдесят сім) грн. 20 коп., штраф в сумі 342 243 (триста сорок дві тисячі двісті сорок три) грн 34 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 699 (тридцять дві тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) грн 60 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 12.02.2021 року.

Суддя С.М. Мудрий