Рішення № 94830551, 18.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2020Справа № 910/13880/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (62371, Харківська область, Дергачівський р-н, село Подвірки, вул. Сумський шлях, буд. 53, ідентифікаційний код 30357250)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, кабінет 33, ідентифікаційний код 32650231)

про стягнення 384 823,56 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 384 823,56 грн, з яких 377 968,45 грн складає заборгованість за поставлений товар, 5 484,09 грн - пеня та 1 371,02 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар за договором поставки № 140119-03/1г від 14.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13880/20 для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 21.09.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату відкриття провадження у справі: 01042, місто Київ, провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, кабінет 33.

Відповідно до наявного в матеріалах справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474928167 вказана поштова кореспонденція була вручена відповідачу 13.10.2020.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (покупець) укладено договір поставки № 140119-03/1г, за умовами якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору (пункт 1.1. договору).

Поставка товару здійснюється на підставі накладних, які є невід`ємними частинами договору поставки (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 1.3. договору загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Асортимент та кількість товару зазначаються у накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов`язується дотримуватися відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено окремою накладною. Не допускається об`єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору (в редакції протоколу погодження розбіжностей від 14.01.2019) постачальник зобов`язується поставляти товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами (додаток №1). Ціна товару в специфікації повинна вказуватися як з ПДВ, так і без ПДВ, а також зазначатися у гривнях, та включати не більше 2-ох знаків після коми. В накладних ціна товару повинна вказуватися з округленням до цілих копійок, та при кожній наступній поставці не може перевищувати цін, узгоджених у специфікації.

За умовами пункту 10.7. договору у випадку не підписання сторонами специфікації до даного договору у формі окремого документу, специфікацією у розумінні ст. 266 ГКУ, будуть вважатися накладні, підписані сторонами.

Відповідно до пункту 5.4. договору оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п.5.5. даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 60 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Згідно з п.5.5. договору заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі 60 000,00 грн у т.ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений у випадку розірвання або закінчення терміну дії договору після підписання сторонами акту звірки.

Положеннями пункту 9.1. договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

Додатковою угодою №б/н від 08.10.2019 до договору № 140119-03/1г від 14.01.2019, сторони внесли зміни пп. 4.1.1. договору та погодили, що поставка за цим договором можлива на умовах DDP (Інкотермс 2010) Логістичний центр покупця м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А або м. Луцьк, вул. Карбишева, 2.

Згідно з пункту 1 додаткової угоди №б/н від 14.03.2019 до договору № 140119-03/1г від 14.01.2019 сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дати поставки товару.

У пункту 2 додаткової угоди №б/н від 14.03.2019 до договору № 140119-03/1г від 14.01.2019 сторони домовились виключити пункт 5.5. з договору.

На виконання умов договору поставки № 140119-03/1г від 14.01.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію (товар) на загальну суму 391 083,30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме:

- видатковою накладною №4268 та товарно-транспортною накладною №4268 від 07.04.2020 на суму 177 361,62 грн;

- видатковою накладною №4835 та товарно-транспортною накладною №4835 від 21.04.2020 на суму 68 474,33 грн;

- видатковою накладною №5393 та товарно-транспортною накладною №5393 від 05.05.2020 на суму32 086,26 грн;

- видатковою накладною №5789 та товарно-транспортною накладною №5789 від 15.05.2020 на суму 25 587,78 грн;

- видатковою накладною №6914 та товарно-транспортною накладною №6419 від 29.05.2020 на суму 53 948,46 грн;

- видатковою накладною №6681 та товарно-транспортною накладною №6681 від 05.06.2020 на суму 33 624,96 грн.

Зазначені видаткові та товарно-транспортні накладні підписані з боку покупця без зауважень та заперечень.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором поставки № 140119-03/1г від 14.01.2019 виконав належним чином.

Водночас, відповідачем було сплачено кошти за поставлений позивачем товар не в повному обсязі та з порушенням погоджених у договорі строків.

Позивач зазначає, що поставлений товар за видатковими та товарно-транспортними накладними №4835 від 21.04.2020 на суму 68 474,33 грн, №5393 від 05.05.2020 на суму32 086,26 грн, №5789 від 15.05.2020 на суму 25 587,78 грн, №6419 від 29.05.2020 на суму 53 948,46 грн та №6681 від 05.06.2020 на суму 33 624,96 грн. відповідач не оплатив. За видатковою накладною №4268 та товарно-транспортною накладною №4268 від 07.04.2020 на суму 177 361,62 грн заборгованість відповідача зменшилась на 13 114,85 грн внаслідок зарахування однорідних зустрічних вимог відповідно до заяви відповідача від 21.08.2020.

При цьому, з позовних матеріалів вбачається, що заява відповідача від 21.08.2020 про зарахування однорідних зустрічних вимог заявлена на суму 19 677,80 грн, проте в погашення боргу відповідача за накладними №4268 від 07.04.2020 на суму 177 361,62 грн зараховано лише 13 114,85 грн, а решта коштів зарахована в погашення заборгованості за поставлений у попередньому періоді товар.

Так, між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних рахунків за період: 2 квартал 2020 року, відповідно до якого станом на 30.06.2020 заборгованість покупця перед постачальником складає 619 511, 31 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що загальна заборгованість відповідача за видатковими та товарно-транспортними накладними №4268 від 07.04.2020 на суму 177 361,62 грн, №4835 від 21.04.2020 на суму 68 474,33 грн, №5393 від 05.05.2020 на суму32 086,26 грн, №5789 від 15.05.2020 на суму 25 587,78 грн, №6419 від 29.05.2020 на суму 53 948,46 грн та №6681 від 05.06.2020 на суму 33 624,96 грн. наразі становить 377 968,45 грн.

Від відповідача не надійшло до суду будь-яких доказів, пояснень, заперечень тощо, які б спростували зазначені вище обставини.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Покупець, згідно приписів статті 692 ЦК України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За правилом статті 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі в установлені договором строки, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 140119-03/1г від 14.01.2019 8, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 377 968,45 грн підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача сум пені в розмірі 5 484,09 грн та 3 % річних в сумі 1 371,02 грн, суд встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8.2.1. договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункт 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків сум пені та 3% річних встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, тож заявлені позивачем вимоги про стягнення з сум пені в розмірі 5 484,09 грн та 3% річних в розмірі 1 371,02 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 384 823,56 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (62371, Харківська область, Дергачівський р-н, село Подвірки, вул. Сумський шлях, буд. 53, ідентифікаційний код 30357250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, кабінет 33, ідентифікаційний код 32650231) 377 968,45 грн (триста сімдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят вісім гривень 45 копійок) заборгованості, 5 484,09 грн (п`ять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 09 копійок) пені, 1 371,02 грн (одну тисячу триста сімдесят одну гривню 02 копійки) 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 772, 36 грн (п`ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 36 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.01.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ