Рішення № 94830059, 26.01.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.2021 Справа № 905/1780/20

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Коновалова А.І.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітра-С".

Відповідач – Фермерське господарство "Урожай-2011".

Про стягнення 564896,68 грн.

Представники учасників справи:

від позивача – не з`явився;

від відповідача – Федорова В.П.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітра-С" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фермерського господарства "Урожай - 2011" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 90154,64 грн, пені в розмірі 346615 грн та штрафу в розмірі 128100,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки на умовах товарного кредиту №190418-ТК від 19.04.2018 в частині здійснення оплати за договором, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість в розмірі 90154,64 грн, пеню в розмірі 346615 грн, штраф в розмірі 128100,04 грн. Право на вказані вимоги були відступлені попереднім кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги №9 від 25.07.2019.

16.11.2020 до суду надійшов відзив, згідно з яким відповідач не погоджується із розрахунками позивача щодо основної заборгованості, оскільки вартість поставленого товару була визначена в специфікації, а отже позивач безпідставно здійснив розрахунок заборгованості виходячи з п.6.7 договору. Крім того, вимоги про стягнення штрафних санкцій не можуть бути пред`явлені позивачем за період, що передував укладанню договору про відступлення права вимоги, на момент укладання цього договору пеня та штраф не були обраховані первісним кредитором. Відповідач також зазначає, що одночасне стягнення пені та штрафу неправомірне та суперечить ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути притягнутий двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Також, просив зменшити розмір неустойки з урахуванням скрутного матеріального становища.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

19.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Насіння" (далі – продавець) та Фермерським господарством "Урожай-2011" (далі – покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №190418-ТК (далі – договір), відповідно до п.1.1 якого, у строки, зумовлені договором, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця насіння соняшника, кукурудзи та засоби захисту рослин (далі – товар), а покупець зобов`язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього) (т.1 а.с.10-13).

Згідно з.п.п.2.1, 2.3 договору, найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору. Сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом.

Умови та місце поставки (передачі) товару вказується у специфікаціях (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.2 договору, продавець зобов`язується поставити покупцю товар у строки, що визначені специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями. Товар може поставлятися покупцю партіями.

Покупець зобов`язується оплатити продавцю товар у строки та розмірі, що вказані в специфікаціях. Сторони встановлюють, що вартість товару, яка буде вказана в видаткових накладних (актах) коригується в разі зміни курсу гривні до долару США на комерційному валютному ринку на день оплати товару (перерахування грошових коштів) (п.п.6.1, 6.2 договору).

Пунктом 6.7 договору встановлено, що у зв`язку з тим, що товар буде оплачуватись покупцем не в момент укладення договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов`язується сплатити продавцю проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені договором. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП – проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем продавцю, СП – сума платежу за договором, К2 – курс гривні до долару США, встановлений на комерційному валютному ринку на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під офіційним курсом гривні до долару США сторони розуміють комерційний курс (продажу) гривні долара США у ПАТ КБ "Приватбанк".

Згідно з п.6.8 договору, на дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку з боку продавця, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує продавцю проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за договором покупець перерахував продавцю гроші в оплату товару, то на дату здійснення платежу за договором покупець зобов`язується сплатити продавцю різницю між перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу…

У випадку прострочення покупцем сплати платежу за договором, сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на фактичну дату сплати такого платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором.

При зверненні продавця до суду із позовною заявою про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, сума заборгованості покупця перед продавцем визначається таким чином: СЗ = (К2/К1) х СПП, де СЗ – сума заборгованості (основного боргу) покупця перед продавцем, СПП – сума всіх прострочених покупцем платежів, К2 – курс гривні до долару США, встановлений на комерційному валютному ринку на дату складання позовної заяви продавцем про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, К1 – курс гривні до долару США, встановлений на комерційному валютному ринку на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то СЗ дорівнює СПП. Якщо покупцю не відомо про курс, він у день платежу дізнається про такий курс у продавця…

Отже, в договорі поставки сторонами був погоджений порядок визначення вартості товару, яка буде вказана в видаткових накладних, в разі зміни курсу гривні до долару США на комерційному валютному ринку на день оплати товару.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов`язань, які залишилися невиконаними (п.12.1 договору).

19.04.2018 складено специфікацію №1 від 19.04.2018 до договору поставки на умовах товарного кредиту №190418-ТК, відповідно до п.1 якої, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар: насіння соняшника Ф1 ЛГ5580 на загальну суму 273000 грн та насіння соняшника Ф1 Суміко на загальну суму 154000,14 грн (т.1 а.с.14).

Пунктом 2 специфікації №1 передбачено, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки: перший платіж розміром 50% у сумі 213500,14 грн, перераховується покупцем продавцю у строк не пізніше 25.04.2018; другий платіж розміром 50% в сумі 213500 грн, перераховується покупцем продавцю у строк не пізніше 01.11.2018.

Отже, специфікацією не змінений порядок визначення вартості товару у разі зміни курсу гривні до долару США на комерційному валютному ринку на день оплати товару та вказано, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі.

За таких обставин, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неправомірності визначення позивачем вартості товару виходячи з п.п.6.1,6.2,6.7,6.8 договору поставки.

Продавцем, на виконання умов договору, був поставлений товар на загальну суму 427000,14 грн, що підтверджується наданим актом прийому-передачі до договору поставки на умовах товарного кредиту №180418-ТК від 25.04.2018, видатковою накладною №26 від 25.04.2018, довіреністю №2 від 25.04.2018, товарно-транспортною накладною №25/04 від 25.04.2018 (т.1 а.с.15-18).

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар, що підтверджується платіжним доручення №684 від 25.04.2018 на суму 213500,14 грн (т.1 а.с.21).

11.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Насіння" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Альфа Інвест" (далі – новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №1, відповідно до п.1.1 якого, за цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу №190418-ТК від 19.04.2018 (далі – основний договір), укладеним між первісним кредитором та приватним підприємством "Урожай-2011" (далі – боржник) (т.1, а.с.22-23).

Пунктом 1.2 вказаного договору встановлено, що за цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 213500 грн.

Відповідно до п.4.1 договору, сума відступлених прав вимоги становить 213500 (двісті тринадцять тисяч п`ятсот) грн з ПДВ.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору (п.п.5.1, 5.3 договору).

Про перехід лише частини прав попереднього кредитора до нового в договорі про відступлення права вимоги не зазначено.

Отже, виходячи зі змісту п.п.1.1, 1.2 договору про відступлення права вимоги, до нового кредитора повністю перейшла сукупність прав попереднього кредитора за договором №190418-ТК, включаючи право нарахування штрафних санкцій, у разі неналежного виконання покупцем зобов`язань за договором поставки.

20.11.2018 відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на користь нового кредитора, що підтверджується платіжним дорученням №852 від 20.11.2018 на суму 100000 грн від 06.09.2019 (т.1 а.с.24).

Згідно з листом №6 від 01.04.2019, відповідач просив нового кредитора – ТОВ "Укр Альфа Інвест", відкласти строк виконання зобов`язань за договором №190418-ТК від 19.04.2018 до 01.08.2019 та запропонував нарахування щомісячної відсоткової ставки за користування кредитними коштами в розмірі 3,5% в місяць (т.1 а.с.25).

25.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр альфа Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітра-С" (далі – новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №9, відповідно до п.1.1. якого, за цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про відступлення права вимоги №1 від 11.09.2018 (далі – основний договір), укладеним між первісним кредитором та Фермерським господарством "Урожай-2011" (далі – боржник) (т.1 а.с.26-27).

Відповідно до п.1.2 договору, за цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 149252 грн.

Згідно з п.4.1 договору, сума відступлення прав вимоги становить 149252 (сто сорок дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору (п.п.5.1, 5.3 договору).

Вказаний договір підписаний та скріплений печатками сторін: первісного кредитора – ТОВ "Укр Альфа Інвест", нового кредитора – ТОВ "Мітра-С", боржника – ФГ "Урожай-2011".

Про перехід лише частини прав попереднього кредитора до нового в договорі про відступлення права вимоги не зазначено.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи зі змісту п.п.1.1, 1.2 договору про відступлення права вимоги, до нового кредитора повністю перейшла сукупність прав попереднього кредитора за договором №190418-ТК, включаючи право нарахування штрафних санкцій, у разі неналежного виконання покупцем зобов`язань за договором поставки, оскільки таке право існувало на момент переходу прав, а договором не встановлено інше.

За таких обставин, судом відхилені доводи відповідача щодо відсутності правових підстав у позивача щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки.

06.09.2019, боржником, на користь нового кредитора, здійснено часткову оплату за договором на суму 30000 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №141 від (т.1 а.с.28).

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставку товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем.

Отже, оскільки на час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем заборгованості за договором поставки суду не надано, вимога позивача про стягнення з відповідача 90154,64 грн вартості поставленого товару, яка визначена з урахуванням умов п.п.6.1,6.2,6.7,6.8 договору поставки, підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивачем до стягнення заявлений штраф у розмірі 427000,14 грн, а також пеня в сумі 346615 грн за період:

- з 02.11.2018 по 20.11.2018 – на суму 213500 грн;

- з 21.11.2018 по 06.09.2019 на суму – 113500 грн;

- з 07.09.2019 по 30.09.2020 на суму - 83500 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогах складає 3 роки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в договорі поставки міститься посилання на подію (момент виконання грошового зобов`язання), з настанням якої пов`язується припинення нарахування штрафних санкцій, а отже положення ч.6 ст. 232 ГК України застосуванню не підлягають.

За змістом п.8.2.3 договору, за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми грошового зобов`язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі тридцяти відсотків від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд вважає, що для визначення розміру пені має бути застосована подвійна облікова ставка НБУ.

Перевіривши нарахований позивачем період нарахування пені на заборгованість, суд дійшов висновку, що вірними є наступні періоди:

- 02.11.2018 по 19.11.2018 на суму 213500 грн;

- 20.11.2018 по 05.09.2019 на суму 113500 грн;

- 06.09.2019 по 30.09.2020 на суму 83500 грн.

Здійснивши самостійно розрахунок пені, суд вважає вимоги в цій частини такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 54714,16 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд вважає вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню повністю на суму 128100,04 грн (30% штрафу від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу, що складає – 427000,14 грн).

Щодо заперечень відповідача в частині неможливості одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення, а саме штрафу та пені, суд зазначає наступне.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч.2 ст.231 ГК України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкції, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на збитковість своєї діяльності у зв`язку з не врожайністю сільськогосподарських культур, вирощування яких є основним видом діяльності останнього. Крім того зазначає про здійснення часткової оплати за укладеним договором, що свідчить про визнання своєї заборгованості та намір виконання зобов`язання. Також, на думку відповідача, позивачу не було завдано жодних збитків у звя`зку з несплатою заборгованості за договором, тому просить задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкції до розміру, який не перевищував би половини від всього розміру основної заборгованості за договором.

Згідно з ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

На підтвердження скрутного матеріального становища, відповідачем надано копії статистичної звітності №29-сг "Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду" за період 2017 рік - 2019 рік, копії фінансових звітів відповідача за 2017 - 2019 роки, копії картки рахунку 605 щодо поворотної фінансової допомоги за період 01.01.2017 по 31.12.2019 роки (т.1 а.с.87-160).

З наданих відповідачем документів вбачається зменшення урожайності в 2018 та 2019 роках порівняно з відповідним минулим роком.

Урожайність в 2017 році становила: пшениці 33,2 цнт з 1 га та 32,05 цнт з 1 га; соняшника – 8,15 цнт з 1 га та 8,01 цнт з 1 га.

Урожайність в 2018 році становила: соняшника 3,12 цнт з 1 га та 8,5 цнт з 1 га; ячменю – 6,4 цнт з 1 га.

Урожайність в 2019 році становила: пшениці 34,7 цнт з 1 га та 22,64 цнт з 1 га; соняшника – 6,86 цнт з 1 га та 7 цнт з 1 га.

Суд також приймає до уваги, що згідно із звітом про фінансові результати за 2017 рік чистий прибуток відповідача становив 1423200 грн. Виходячи із звіту про фінансові результати за 2018 рік, у відповідача зафіксований збиток в розмірі 1181000 грн. В той же час, відповідач мав виконати грошове зобов`язання в розмірі 213500 в строк до 01.11.2018. Прибуток відповідача за 2019 рік склав 45400 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, враховуючи часткове виконання відповідачем зобов`язання з оплати за договором поставки та недоведеність позивачем понесення ним збитків чи будь-яких інших негативних наслідків, викликаних несвоєчасною оплатою поставленої продукції, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої відповідачу пені до 20000 грн та штрафу до 42700,01 грн.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Урожай - 2011" (84110, Донецька обл., Слов`янський район, село Селезнівка, вул.Торецька, 16, ідентифікаційний код юридичної особи - 37155392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітра-С" (39411, Полтавська обл., Машівський р-н, село Кошманівка, вул.Мічуріна, будинок 67, ідентифікаційний код юридичної особи - 42824971) заборгованість у розмірі 90154 (дев`яносто тисяч сто п`ятдесят чотири) грн 64 коп., пеню у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн, штраф у розмірі 42700 (сорок дві тисячі сімсот) грн 01 коп. та витрати з оплати судового збору в розмірі 4094 (чотири тисячі дев`яносто чотири) грн 94 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст.257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.02.2021.

Суддя О.В. Говорун