Рішення № 94829984, 12.02.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2021м. ДніпроСправа № 904/6274/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса

до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 32 970,00 грн. штрафу за невірно зазначену масу вантажу

Без виклику (повідомлення) сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 32 970,00 грн. штрафу за невірно зазначену масу вантажу.

Ухвалою суду від 23.11.2020 позовну заяву залишено без руху та судом запропоновано Позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

08.12.2020 Позивач направив заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

31.12.2020 року Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та зазначає, що комерційний акт від імені залізниці має бути обов`язково підписаний двома особами, що обіймають керівні посади, та працівником станції, який особисто здійснював перевірку (комерційний агент, приймальник поїздів тощо).

З аналізу доданого до позовної заяви комерційного акту №414115/21/40 від 17.05.2020, вбачається, що останній не містить підпису другої особи керівної посади - начальник вантажного району, начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, або завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).

При цьому, Позивачем до позову не додано документів підтверджуючих відсутність за штатним розкладом начальника вантажного району, начальника станції (його заступник), начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).

Окрім того, комерційний акт засвідчує лише невідповідність маси вантажу в натурі з даними зазначеними у транспортному документі.

Тобто, комерційний акт №414115/21/40 від 17.05.2020 не є належним доказом неправильності, як вважає Позивач, зазначення в залізничній накладній №45297348 (вагон №566660111) маси вантажу.

Окрім того, відповідач зазначає, що відправлення спірного вагону відбувалося на весні, тобто в момент слідування вагону могли бути атмосферні опади у вигляді дощу, а концентрат гематит за своїми властивостями відноситься до гігроскопічного матеріалу, тобто поглинає вологу, за рахунок чого збільшується маса вантажу, а враховуючи той факт, що перевезення товару відбувалося у відкритих напіввагонах, то маса вантажу могла бути збільшена, по не залежним від АТ "ПІВДГЗК" причинам.

Також, 06.01.2021 Відповідач надав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи, у зв`язку з тим, що збільшення маси вантажу відбулося по не залежним від АТ "ПІВДГЗК" підставам, то вина АТ "ПІВДГЗК" і є необхідність з`ясування в судовому засіданні обставин справи, щодо наявності вини останнього.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та призначення судового засідання на підставі наступного.

В силу приписів ч. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Приписами ст. 247 ГПК України визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута не тільки малозначна справа, а й будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Судом встановлено, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164,172 Господарського процесуального кодексу України, що стало достатнім для прийняття її до розгляду і відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (заява № 64336/01), в якій суд визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року).

У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник в своєму клопотанні не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду необхідно проведення усних слухань. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Заявлені вимоги про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу, мають незначну складність, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не виключають можливість встановлення обставин справи на підставі доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи, та не вимагає заслуховування усних пояснень учасників справи.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому викладено запереченням на позов та він не позбавлений можливості надати додатково письмові заперечення в разі їх наявності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінетом Міністрів України постановлено установити з 12 березня до 03 квітня 2020 на усій території України карантин.

Рішенням Ради суддів України від 17.03.2020 № 19 на період з 16.03.2020 до 03.04.2020 рекомендовано встановити особливий режим роботи судів України. Зокрема, роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження.

Згідно з повідомленням на сайті "Судова влада України" від 18.03.2020 на період установленого на всій території України карантину Верховний Суд з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" за можливості вживатиме заходів для мінімізації усного розгляду справ та рекомендує учасникам судового процесу та іншим громадянам уникати відвідування Суду і використовувати для звернення альтернативні види зв`язку (електронну пошту, телефон).

Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2020 № 48 "Про продовження вжиття протиепідемічних заходів" встановлено особливий режим роботи Господарського суду Дніпропетровської області на період з 03.04.2020 по 24.04.2020, зокрема обмежено вхід до приміщення суду відвідувачам суду (учасникам судових проваджень, особам, які не є учасниками судових проваджень та ін.), крім тих, які мають намір подати документи через канцелярію суду, за умови використання засобів індивідуального захисту; рекомендовано особам, чиї справи призначені у період з 03.04.2020 по 24.04.2020, і які мають намір бути присутніми у судових засіданнях, подати до канцелярії суду відповідне клопотання про перенесення розгляду цих справ на після карантинний період тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 продовжено дію карантину до 28.02.2021.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення судового засідання.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є наявність порушення з боку відповідача щодо оформлення накладної та неправильного зазначення в ній маси вантажу, та відповідно наявність або відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній №45297348 масу вантажу в розмірі 32 970,00 грн.

У травні 2020 зі станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці на станцію Черноморська Одеської залізниці Акціонерне товариство “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі - відповідач) здійснило відправлення вагону №56660111 за накладною №45297348.

У вказаній накладній зазначено масу вантажу, визначену відправником, зокрема у вагоні №56660111: 69 900 кг, тара - 23 500 кг.

В процесі перевезення вантажу 17.05.2020 на станцію Тимкове Одеської залізниці виявлено, що зазначена в накладній №45297348 маса вантажу у вагоні № 56660111 фактично складає 74 200 кг, що не відповідає даним зазначеним вантажовідправником в накладній на 4 300 кг та на 4 200 кг більше вантажопід`ємності вагону, про що складено комерційний акт № 414115/21/40 від 17.05.2020.

Згідно з комерційним актом №414115/21/40 від 17.05.2020 вантаж завантажений навалом, поверхня не розрівняна. Вагон глухо дверний, люка зачинені щільно, просипання вантажу відсутнє.

Відповідно до даних зважування фактична маса вантажу складає: брутто - 97 700 кг, нетто – 74 200 кг, тара - 23 500 кг, що більше документа на 4 300 кг та перевантаження понад вантажопідйомності вагона на 4 200 кг.

Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 32 970,00 грн., виходячи з розрахунку: 6 594,00 грн. х 5 = 32 970,00 грн., де 6 594,00 грн. - провізна плата за вагон; 5 - кількість провізних плат.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту залізниць передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

У відповідності до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.

Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Отже, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.

При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Вищевикладене кореспондує правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.03.2018 у справі №917/964/17.

Судом встановлено, що відповідачем у накладній №45297348 неправильно зазначено у вагоні № 56660111 масу вантажу – 69 900 кг замість 74 200 кг, що підтверджується актами загальної форми № 46а, 2575, 2579 від 17.05.2020 і комерційним актом №414115/21/40 від 17.05.2020 (а.с. 58, 59, 60, 63).

Згідно із статтею 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно правильним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідача про те, що комерційний акт не містить підпису другої особи керівної посади, судом не приймається на підставі наступного.

Відповідного п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

На виконання пункту 10 Правил, комерційний акт № 414115/21/20 від 17.05.2020 підписаний начальником станції ОСОБА_1 (згідно з посадовими обов`язками), старшим приймальником поїздів ОСОБА_2 (в зв`язку з відсутністю по станції Знам`янка посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) на неї покладені обов`язки щодо підписання комерційних актів) та працівниками станції (згідно з посадовими обов`язками) бригадиром ПКО Сиротенко О.П, приймальником поїздів ОСОБА_3 .

За змістом частин 1, 3 ст. 64 та частини 3 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарства, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, яким призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці яких відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимог щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Повноваження осіб, що підписали комерційний акт підтверджується копіями робочих інструкцій (а.с. 34-43).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2018 року у справі № 916/2450/17.

Щодо посилання відповідача на те, що відправлення вагону відбулося на весні та в момент слідування вагону могли бути атмосферні опади у вигляді дощу у зв`язку з чим могла збільшитися маса вантажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до параграфу 1 ст. 15 СМГС в накладній повинні міститися відомості, зокрема, щодо найменування вантажовідправника, найменування вантажу, його код та вид упаковки.

За приписами параграфу 2 цієї статті в накладній, крім відомостей, перерахованих в параграфі 1, у разі необхідності повинні міститися наступні відомості: заяви відправника, що стосуються вантажу та інші відомості, передбачені Правилами перевезень вантажу.

Частиною 2 статті 32 Статуту встановлено, що відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.

Відповідно до п.4 Правил приймання вантажів до перевезення відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.

Згідно з ч.3 п. 27 Правил видачі вантажів надлишок вантажу порівняно з вагою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищив норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення ваги нетто, яке становить 0,2%.

Водночас, тип вантажу, що перевозився у спірному вагоні – гематит (концентрат залізорудний) знаходиться у переліку вантажів, які дозволено перевозити у вагонах відкритого типу згідно з Правил перевезення вантажів.

Посилання відповідача на опади під час перевезення, судом не приймаються, оскільки вони є лише припущенням та відповідачем не надано жодного доказу який би підтверджував наявність опадів в період перевезення.

Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності надлишку вантажу у вагоні № 56660111.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Знам`янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у сумі 32 970,00 грн. – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 191000) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5а, ідентифікаційний код 40075815) в особі Виробничого підрозділу "Знам`янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул.М. Грушевського, 10 кв. 411) штраф за невірно вказану масу вантажу у розмірі 32 970,00 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 102,00 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.02.2021

Суддя Н.Г. Назаренко