Рішення № 94829781, 02.02.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2021 р. Cправа № 902/928/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., при секретарі судового засідання Шейгець І.В., розглянув в судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВЕДМЕДІ" вул. Зрошувальна, 7, м. Київ, 04071

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Прод-Холод" Хмельницьке шосе, 112, м. Вінниця, 21029

про стягнення 1 568343,02 грн

За участю представників сторін:

позивача: Мотузюк Б.М. - на підставі ордеру;

відповідача: Горобець Д.Г. - за довіреністю.

В С Т А Н О В И В :

22.09.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВЕДМЕДІ" до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №09/16/1 від 16.09.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Прод-Холод" про стягнення з останнього 1568 343,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року відкрито провадження у справі №902/928/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 15.10.2020 року.

15.10.2020 до суду від позивача надійшли пояснення.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до 04.11.2020 року та відкладено підготовче судове засідання до 05.11.2020.

03.11.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими документами.

Ухвалою суду від 05.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №902/928/20 на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання до 10.12.2020 о 10:00 год.

02.12.2020 до суду надійшла відповідь на відзив разом з доданими документами.

З метою надання відповідачу часу, необхідного для підготовки та подачі додаткових документів 10.12.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.12.2020.

22.12.2020 від позивача до суду надійшли письмові пояснення.

22.12.2020 в судовому засіданні відповідачем було подано клопотання про приєднання до матеріалів справи копій видаткових касових ордерів.

Ухвалою суду від 22.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/928/20 для судового розгляду по суті на 19.01.2021.

19.01.2021 від представника відповідача Горобця Д.Г. до суду надійшла, скріплена електронним цифровим підписом, заява про виклик в судове засідання ОСОБА_1 через ТОВ "ТРИ ВЕДМЕДІ" для дачі показань у якості свідка, а саме: для підтвердження чи спростування факту отримання коштів від ТОВ "Логістик-Прод-Холод" для ТОВ "ТРИ ВЕДМЕДІ". А в разі неможливості забезпечити явку ОСОБА_1 до суду відповідач просить суд витребувати в останнього заяву свідка в якій викласти свої пояснення щодо розрахунків між сторонами 15.06.2019 та 17.06.2019 на суму 400 000,00 грн.

19.01.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.02.2021 про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

На визначену судом дату (02.02.2021) до суду з`явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд позов задоволити.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на належне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині розрахунків за отриманий згідно видаткових накладних товар. Так, зокрема, факт поставки позивачем товару відповідачу в період з 14.03.2019 по 09.10.2019 підтверджується первинними бухгалтерськими документами, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Позивач заперечує проти поданих відповідачем копії видаткових касових ордерів, стверджує, що останні не є допустимими та належними доказами отримання позивачем будь-яких коштів від відповідача, оскільки не підписані керівником та головним бухгалтером відповідача, до них не подано копій заяв на видачу готівки. У поданих відповідачем видаткових касових ордерах зазначено: "видати ОСОБА_1 " у графі одержав - підпис особи з ініціалами ОСОБА_1 посвідчення НОМЕР_1 від 27.12.2010. Проте, відповідачем не подано до видаткових касових ордерів ні копії посвідчення НОМЕР_1 від 27.12.2010, ні будь якого іншого документу, який у встановленому законом порядку уповноважує таку особу отримувати кошти від імені ТОВ "Три Ведмеді". Окрім того у позивача відсутні прибуткові касові ордера, які б підтверджували факт отримання готівки від ТОВ "Логістик-Прод-Холод".

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та просив суд відмовити у позові. Крім того підтримав клопотання про виклик в судове засідання головного бухгалтера ТОВ "Три Ведмеді" для дачі пояснень щодо стану розрахунків сторін.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості за поставлений товар у вказаних позивачем розмірах. Крім того, у видаткових накладних поданих позивачем до позовної заяви, міститься посилання на Договір №169 від 21.05.2018, в той час коли до позовної заяви додано договір №354 від 17.10.2016; в зв`язку з цим неможливо визначити строк оплати за поданими накладними. Відповідач не отримував вимоги позивача про сплату дебіторської заборгованості.

Крім того, відповідач не визнає зазначене в поданому позивачем акті звірки за період 01.01.2019 по 14.08.2020 початкове сальдо на користь позивача в розмірі 1667118,42 грн, оскільки, на думку відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність боргу у вказаному розмірі. Поданий позивачем акт звірки не підписаний з боку відповідача, а тому на переконання останнього, не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність заборгованості у відповідача. Також відповідач стверджує, що позивач приховав від суду факт часткових розрахунків за отриманий товар. Зокрема, 15.06.2019 та 17.06.2019 відповідач сплатив на користь позивача 400000 грн, що на думку відповідача, підтверджується видатковими касовими ордерами, копії яких подані відповідачем до відзиву. Даний факт, на думку відповідача, також підтверджується обопільно підписаними актами зведення взаєморозрахунків за другий квартал 2019 року, квітень 2019 та за лютий 2020 року.

У відповіді на відзив, а також в поданих до суду поясненнях, позивач зазначає, що вказаний у видаткових накладних договір №169 від 21.05.2018 не було укладено, оскільки він не був підписаний повноважними представниками відповідача, однак вказане жодним чином не спростовує факт поставки товару позивачем та отримання його відповідачем. Позивач вважає, що між сторонами було укладено договір в простій письмовій формі шляхом підписання видаткових накладних та скріплення їх печатками підприємств, а обов`язок оплати в такому випадку починає свій перебіг з моменту направлення вимоги у строки, які в ній вказані.

Подані представником відповідача копії видаткових касових ордерів не є належними та допустимими доказами часткових розрахунків відповідача перед позивачем за отриманий товар, оскільки вказані документи видані з порушенням Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України №148 від 29.12.2017. Також надані відповідачем копії актів зведення взаємних розрахунків за 2 квартал 2019 року, квітень 2019 року та за лютий 2020 року не є належними доказами факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинними бухгалтерськими документами. Будь-яких копій первинних бухгалтерських документів, які би підтверджували факт існування господарських операцій, що відображені у вказаних актах відповідачем не надано. Окрім того, на вказаних актах відсутні печатки сторін, в той час як всі акти взаємних розрахунків, які підписувались позивачем за час існування між сторонами господарських правовідносин, завжди завірялися відповідною печаткою.

Щодо заяви представника відповідача Горобця Д.Г. про виклик в судове засідання ОСОБА_1 в якості свідка або витребування у нього судом заяви свідка, що надійшла до суду 19.01.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Статтею 89 ГПК України встановлено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Отже, у процесуальному статусі свідка особа може бути викликана до суду виключно за умов подання у строк, встановлений для подання доказів, заяви свідка та якщо обставини, викладені у відповідній заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Однак, суд відзначає, що заява свідка, подана в порядку ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, в матеріалах справи відсутня, а можливості виклику осіб у якості свідків без попереднього подання таких заяв положеннями процесуального закону не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, заява представника відповідача Гробця Д.Г. про виклик в якості свідка ОСОБА_1 через ТОВ "Три Ведмеді" або витребування у нього заяви свідка, надійшла до суду електронною поштою 19.01.2021, тобто після закриття підготовчого провадження у справі (а.с.239 том 2).

Більш того, положеннями ч. 9 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачено: якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

Правовий аналіз наведених положень ГПК України свідчить про те, що передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

При цьому згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Тобто для доведення обґрунтованості своєї позиції позивач не позбавлений права на подання відповідних доказів, зокрема подати до суду заяви свідків у порядку, визначеному ГПК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про виклик в якості свідка ОСОБА_1 або витребування у нього заяви свідка.

В судовому засіданні 02.02.2021 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Три ведмеді" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик-Прод-Холод" (дистриб`ютор) укладено Дистриб`юторську угоду №354.

Згідно з п.2.1. Дистриб`юторської угоди продавець зобов`язується приймати товар та здійснювати його оплату у порядку, встановленому даною угодою.

Продавець надав Дистриб`ютору статус офіційного дистриб`ютора на наступних територіях: м. Вінниця, Вінницька обл., (п.2.2 Угоди).

Товар, що поставляється на умовах Угоди є продукція під торгівельною маркою "Три Ведмеді" (морозиво, заморожені напівфабрикати (пельмені, вареники) та інші товари) в асортименті, що поставляється дистриб`ютору продавцем згідно накладних (п.1.4 Угоди).

Оплата за кожну окрему партію товару проводиться Дистриб`ютором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті на протязі 21 календарного дня з моменту поставки партії товару Продавцем Дистриб`ютору (п.6.5 Угоди).

01.01.2018 року сторони уклали додатковою угодою про продовження строк дії Дистриб`юторської угоди №354 до 31.12.2018.

На виконання Дистриб`юторської угоди №354 від 17.10.2016 та додаткової угоди від 01.01.2018 позивач з 24.10.2016 по 14.09.2017 по 33 видатковим накладним поставив відповідачу товар на загальну суму 3211873,57грн (т.2, а.с.36-38, 40, 41, 43-46, 50, 51,59,60,68,79,84,89,102,106,114,118,121,123,128,145,149-152,158,161).

По накладній №6243від 29.08.2017р. відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 383,04грн.

Як свідчать матеріали справи відповідач отриманий по Дистриб`юторській угоді №354 від 17.10.2016 та додатковій угоді від 01.01.2018 товар оплатив в повній сумі, що стверджується платіжними дорученнями (т.2, а.с. 35-188).

Після закінчення дії договору позивач продовжував поставляти відповідачу товар, а відповідач отримувати товар, що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

На протязі 2017 - 2018 років позивачем поставлено а відповідачем отримано по видатковим накладним №ТМ00174456 від 20.10.17, №ТМ000031266 від 25.05.2018, №ТМ000035727 від 08.06.2018, №ТМ000045023 від 06.07.2018, №ТМ000047612 від 13.07.2018, №ТМ000050476 від 20.07.2018, №ТМ000055761 від 03.08.2018, №ТМ000058123 від 10.08.2018, №ТМ000061006 від 17.08.2018, №ТМ000063334 від 24.08.2018, №ТМ000066331 від 31.08.2018, №ТМ000068622 від 07.09.2018, №ТМ000079730 від 18.10.2018, №ТМ000080615 від 26.10.2018, №ТМ000081035 від 02.11.2018 на загальну суму 765268,56грн. (т.2, а.с. 147, 167,176,194,197,202,208-216).

На протязі 2019 року позивачем поставлено а відповідачем отримано по видатковим накладним №ТМ000006736 від 14.03.19, №ТМ000006737 від 14.03.19, №ТМ000031390 від 04.06.19, №ТМ000031100 від 05.06.19, №ТМ000033662 від 12.06.19, №ТМ000034902 від 14.06.19, №ТМ000035201 від 17.06.19, №ТМ000035810 від 19.06.19, №ТМ000037788 від 24.06.19, №ТМ000038743 від 25.06.19, №ТМ000038743 від 25.06.19, №ТМ000040896 від 03.07.19, №ТМ000047792 від 24.07.19, №ТМ000047942 від 24.07.19, №ТМ000047598 від 24.07.19, №ТМ000047599 від 24.07.19, №ТМ000049572 від 30.07.19, №ТМ000049496 від 31.07.19, №ТМ000055615 від 21.08.19, №ТМ000066034 від 09.10.19 на загальну суму 2000199,96грн. (а.с. 55-74 том 1).

Всі видаткові накладні обопільно підписано та скріплено печатками сторін.

Крім того, за 2018 рік відповідач накопичив дебіторську заборгованість перед позивачем за отриманий раніше товар в сумі 1667118,42 грн.

Так за період з 01.01.2019 по 01.09.2019 відповідач здійснив оплату за отриманий товар в сумі 2098975,36 грн при цьому 1667118,42 грн згідно вказаних у платіжних дорученнях призначень було спрямовано на погашення заборгованості, яка виникла у минулому періоді, а 277803,36 грн було спрямовано на погашення заборгованості, яка виникла за період з 14.03.2019 по 09.10.2019.

Так, за видатковою накладною №ТМ000006736 від 14.03.2019 на суму 277803,36 грн та за видатковою накладною №ТМ000006737 від 14.03.2020 на суму 249834,24 грн відповідач частково погасив заборгованість, що стверджується платіжним дорученням №1582 від 16.08.2019 на суму 60000 грн, платіжним дорученням №1585 від 19.08.2019 на суму 80000 грн, платіжним дорученням №1588 від 20.08.2019 на суму 114975,36 грн, платіжним дорученням №1593 від 22.08.2019 на суму 50000,00 грн, платіжним дорученням №1597 від 23.08.2019 на суму 50000,00 грн, платіжним дорученням №1614 від 03.09.2019 на суму 80 000,00 грн що стверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 49-55, том 1).

Оскільки строк сплати за отриманий товар у видаткових накладних не встановлено, керуючись ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу цінним листом із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вимогу №13/08 про сплату заборгованості. Вказане стверджується описом вкладення в цінний лист, накладною на поштове відправлення №0407137929093 від 17.08.2020 та фіскальним чеком (а.с. 76-79 том 1).

Вимогу було направлено за місцем реєстрації відповідача, згідно з відомостями з ЄДРЮО та ФОП.

Вказана вимога була повернута відправнику із відміткою органу поштового зв`язку про причину повернення: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.77 том 1).

Так, на момент звернення із даним позовом до суду (вхідна дата реєстрації позовної заяви судом - 22.09.2020) за відповідачем обліковувався основний борг за отриманий згідно видаткових накладних товар за період з 14.03.2019 по - 09.10.2019 в сумі 1 568343,02 грн.

В спростування позовних вимог відповідачем подано до матеріалів справи копії видаткових касових ордерів від 15.06.2019 на суму 270000 грн та від 17.06.2020 на суму 130 000 грн (а.с. 125 том 1). Крім того, 22.12.2020 в судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій видаткових касових ордерів (а.с.226-231 том 2).

Неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань в частині проведення розрахунків за отриманий товар в сумі 1568 343,02 грн стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Загальний порядок укладення господарських договорів, тобто договорів між суб`єктами господарювання, визначено ст. 181 ГК України.

Частина 1 наведеної вище норми передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1. ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

17.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Три ведмеді" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Прод Холод" (дистриб`ютор) укладено Дистриб`юторську угоду №354.

Додатковою угодою від 01.01.2018 продовжено строк дії договору до 31.12.2018.

Разом з тим, після закінчення дії договору позивач продовжував поставляти відповідачу товар, а відповідач отримувати товар, що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 55-74 том 1).

Оскільки сторони в підписаних документах (видаткових накладних) узгодили поставку товарів їх асортимент та кількість, а також ціну, суд дійшов висновку про те, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки.

Відносини, що виникли між сторонами у справі є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч.1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Згідно ст.674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

За ч.1 ст.675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом за період з 14.03.2019 по 09.10.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2000199,96 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 55-74 том 1).

Вказані видаткові накладні обопільно підписано та скріплено печатками сторін.

Відтиск печатки відповідача на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарських операції за цими накладними.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 року у справі №910/19702/17.

Підписанням видаткових накладних відповідач підтвердив прийняття поставленого товару, що узгоджується із положеннями ч.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За період з 01.01.2019 по 01.09.2019 відповідач здійснив оплату за отриманий товар в сумі 2098975,36 грн при цьому 1667118,42 грн згідно вказаних у платіжних дорученнях призначень було спрямовано на погашення заборгованості, яка виникла у минулому періоді, а 277803,36 грн було спрямовано на погашення заборгованості, яка виникла за період з 14.03.2019 по 09.10.2019.

Поряд з тим, оскільки між сторонами не узгоджено строки виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару, 17.08.2020 позивач направив відповідачу цінним листом із рекомендованим повідомленням про вручення вимогу №13/08 про сплату заборгованості в розмірі 1568 343,02 грн (а.с. 76-79 том 1).

Вимогу було направлено за місцем реєстрації відповідача, згідно з відомостями з ЄДРЮО та ФОП.

Вказана вимога була повернута відправнику із відміткою органу поштового зв`язку про причину повернення: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.77 том 1).

Відповідно до ст.692 ЦК України Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач не здійснив повний розрахунок за отриманий товар.

В якості доказів часткових розрахунків за отриманий товар відповідачем, зокрема, подано до матеріалів справи копії видаткових касових ордерів ( а.с. 125 том 1, а.с.226-231 том 2).

Так, відповідачем подано до суду незасвідчені фотокопії видаткового касового ордеру від 17.04.18 на суму 6000 грн (а.с. 226, том 2), видаткового касового ордеру від 07.09.18 на суму 75000 грн (а.с. 227 том 2), видаткового касового ордеру від 06.04.18 на суму 5500 грн (а.с. 229 том 2), видаткового касового ордеру від 20.04.18 на суму 1100 грн (а.с. 230 том 2).

При цьому оригіналів вказаних видаткових касових ордерів відповідачем суду для огляду не подано.

Відповідно до ч.2 ст.91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ч.5 вказаної норми, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів, визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року N 55).

Відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Зазначеним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа.

Порядок ведення касових операцій врегульовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017р. №148.

Відповідно до п.п.11 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017р. №148, касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, електронні розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Згідно п.7 пункту 3 вказаного Положення журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів - документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів.

Підпунктом 10 п.3 Положення визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно підпункту 13 п.3 Положення книга обліку - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій (у разі її використання), книга обліку доходів і витрат/книга обліку доходів.

З наведеного випливає, що документами, якими можна підтвердити здійснення готівкових розрахунків через касу підприємства є, зокрема, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, касовий ордер та книга обліку.

Додатком 3 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (пункт 26 розділу III) затверджено типову форму видаткового касового ордеру.

Відповідно до п. 26 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов`язковий, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках є його дозвільний напис.

Прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості.

Бухгалтер (відповідальна особа установи/підприємства, на яку покладено обов`язок з оформлення цих документів) має право здійснювати реєстрацію касових ордерів і видаткових відомостей за допомогою комп`ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування відповідних касових документів. У документі "Вкладний аркуш журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів", який формується і роздруковується за відповідний день, забезпечується формування даних для обліку руху коштів (п. 33 розділу III Положення).

Пунктом 6 розділу II Положення суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:

1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно;

2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.

Подані відповідачем копії видаткових касових ордерів не відповідають вказаним вище вимогам, зокрема, не містять підписів керівника та головного бухгалтера. Окрім того, до вказаних видаткових касових ордерів не додано заяв на видачу готівки. Також ненадано до матеріалів справи витягів з журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, та оригіналу журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів для огляду в судовому засіданні.

Також видатковий касовий ордер від 07.09.18 на суму 75000 грн, видатковий касовий ордер від 07.08.19 на суму 63164,00 грн, видатковий касовий ордер від 15.06.19 на суму 270000 грн, видатковий касовий ордер від 03.10.17 на суму 30000 грн, видатковий касовий ордер від 26.09.18 на суму 100000 грн, видатковий касовий ордер від 17.06.19 на суму 130000 грн не відповідають вимогам пункту 6 розділу II Положення, оскільки видані понад встановлений ліміт.

Як зазначалося вище, відповідачем не було надано суду оригінали видаткових касових ордерів, копії яких були подані ним до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 та 6 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого посвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Враховуючи позицію позивача, який заперечує факт отримання коштів згідно поданих відповідачем копій видаткових касових ордерів, а також враховуючи відсутність оригіналів вказаних видаткових касових ордерів, суд не бере до уваги копії видаткових касових ордерів та розглядає справу за наявними в ній доказами.

Оскільки відповідач вказану суму боргу належним доказами не спростував заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 1568343,02 грн, що підтверджується обопільно підписаними видатковими накладними, розрахунком заборгованості.

Доказів погашення відповідачем заборгованості в сумі 1568343,02 грн на момент ухвалення рішення у справі матеріали справи не містять.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.692 ЦК України Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1568343,02 грн заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Слід звернути увагу, що при прийнятті рішення суд керувався таким.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що законним є рішення, ухвалене господарським судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно із ч.4 ст.4 ГПК України суд, зокрема, застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Як визначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України", яке 10.05.2011 року набрало статусу остаточного, одним із критеріїв обґрунтованості судового рішення є те, щоб продемонструвати сторонами, що вони почуті.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 року та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998 року).

З огляду на те, що судом детально досліджено усі наявні у справі матеріали, розглянуто та заслухано доводи сторін та не залишено поза увагою жодний їх аргумент, у суду наявні правові підстави вважати прийняте рішення законним та обґрунтованим, з огляду на що у сторін не повинно виникнути сумнівів, що вони почуті.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає завданням господарського судочинства, що цілком узгоджується із положеннями ст. 2 та ч. 3 ст.236 ГПК України.

За наведених обставин, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

При цьому суд взяв до уваги, що відповідачем не було ні належних та допустимих доказів погашення заборгованості, ні власного контррозрахунку заборгованості.

В силу приписів ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Прод-Холод" (Хмельницьке шосе, 112, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ 39962301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВЕДМЕДІ" (вул. Зрошувальна, 7, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 31450478) 1 568343,02 грн - заборгованості за поставлений товар та 23 525,15 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копії рішення надіслати сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 12 лютого 2021 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.

3 - відповідачу Хмельницьке шосе, 112, м. Вінниця, 21029