Вирок № 94829598, 12.02.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/1167/18

Номер провадження 1-кп/629/33/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретарів судового засідання – Заводяної О.Ю., Воєводіної О.В., прокурорів- Черкаса О.О., Мазур М.С., Петренка Ю.І., Іванчака А.О., обвинуваченого – ОСОБА_1 , захисника –Готвянського С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017220380002692 від 14.12.2017 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, -у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

12.12.2017 року в проміжок часу між 19.00 год. до 20.15 год. ОСОБА_1 зайшов у квартиру АДРЕСА_3 , де мешкала ОСОБА_2 , яка підійшла до нього для розмови. Під час спілкування у ОСОБА_1 виник умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_2 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 попросив ОСОБА_2 вийти разом з ним до тамбуру вищевказаної квартири, де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, а саме вдаривши її кулаком лівої руки в правий бік тулубу, внаслідок чого остання впала на підлогу, а ОСОБА_3 нахилився над нею та, вдаривши її кулаком правої руки в лівий бік тулубу, спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій бічній поверхні грудної клітини в області проекції 7-го ребра по середній пахвовій лінії, який згідно висновку експерта № 409 ЛЗ/17 від 17.01.2018 року являється легким тілесним ушкодженням. Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, із кишені кофти ОСОБА_2 відкрито заволодів її грошовими коштами в сумі 320 гривень. Після чого, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на вищевказану суму.

Згідно копії актового запису про смерть № 429 від 02.05.2019 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с. 50-50а).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Пояснив, що 12.12.2017 року приблизно з 17.00 до 20.00 год. він знаходився разом із ОСОБА_4 , власником автостоянки, на якій він залишає свою машину. Напередодні він прийшов на вказану стоянку та побачив, що його автомобіль Mitsubishi Outlander подряпаний. Він звернувся до охоронника стоянки та розповів йому про подряпини на автомобілі, на що той відповів, що необхідно зачекати ОСОБА_4 . Після чого, 12.12.2017 року він прийшов у кафе, розташоване на стоянці, директором якого є ОСОБА_4 , повідомив його про пошкодження свого автомобіля, та разом із ОСОБА_4 в його особистому кабінеті вони мінімум 2-3 години переглядали записи з камер відеоспостереження зі стоянки. Тоді ж в тому кафе він зустрів ОСОБА_5 з його дівчиною, та ОСОБА_6 . Зі ОСОБА_5 він виходив покурити, але не виходили за межі кафе. Додому він прийшов близько 20.15 год. Пояснив, що ОСОБА_2 є колишньою дружиною його товариша. Йому відомо, що вона мешкає в м. Лозова на 3-му мікрорайоні в першому під`їзді буд. ІНФОРМАЦІЯ_3 на 9-му поверсі, але вдома у неї він ніколи не був. Кафе, в якому вони із ОСОБА_4 переглядали відеозаписи, розташоване на відстані близько 1 км від місця проживання ОСОБА_2 . Також зазначив, що він є матеріально забезпеченою людиною, має власний дорогий автомобіль та не мав мотиву і потреби у пограбуванні на суму 320 гривень ОСОБА_2 , якій він до того дня матеріально допомагав, зокрема, давав велосипед, ліки, речі тощо.

Не зважаючи на невизнання винуватості, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема:

Показами потерпілої ОСОБА_2 , наданими нею у судовому засіданні 10.04.2018, в присутності обвинуваченого, захисника та інших учасників судового провадження, технічний звукозапис якого було відтворено під час судового розгляду 30.06.2020, згідно яких потерпіла пояснила, що 12 грудня 2017 року в проміжок часу приблизно між 19.00 та 20.00 год. ОСОБА_1 прийшов до її квартири, та, оскільки вдома в той час в неї була дитина і гості, запропонував вийти в тамбур, та поговорити. Вона погодилася та вони вдвох з ОСОБА_1 вийшли в тамбур. Там він запитав у неї, коли вона віддасть гроші за антибіотики, які він раніше давав їй для її хворої на простуду дитини. На що вона йому відповіла, що наразі у неї відсутні гроші, оскільки вона ніде не працює. Тоді він почав кричати, що вона обманює щодо відсутності коштів, а просто не хоче віддавати борг. Після чого, ОСОБА_1 сильно вдарив її рукою в правий бік тулубу, та коли від удару вона впала, ще раз вдарив її в лівий бік тулубу. Потім забрав гроші в сумі 320 гривень, які знаходилися в кишені її кофти, з якими вона планувала йти до магазину. Пояснила, що коли ОСОБА_1 вдарив її, вона відчула сильний біль та не могла дихати, сильно злякалася, була в шоковому стані, та почала кликати на допомогу. Вона намагалася кричати, але, оскільки задихалася, змогла лише кликати тихим голосом. Коли вона почала кликати на допомогу ОСОБА_1 побіг вниз по сходинах. Почувши її поклики про допомогу, з квартири вибіг її співмешканець ОСОБА_7 , який побіг за ОСОБА_1 з 9-го поверху вниз по сходинах, але не наздогнав його. Зазначила, що напад на неї і побиття відбулося дуже швидко, близько 2-3 хвилин. Після чого в квартирі їй допомагала прийти до тями її знайома ОСОБА_8 , яка в той час була у неї в гостях. ОСОБА_9 здивувалася та запитала в неї, чому вона не кричала, а тихим голосом кликала на допомогу, на що вона їй відповіла що не могла кричати, оскільки задихалася, та їй важко дихати. Також пояснила, що на досудовому розслідуванні вона надавала такі ж покази та підписала протокол допиту свідка, але перед підписанням не прочитала його, тому не може стверджувати, що у тому протоколі зазначено. Пояснила, що на досудовому розслідуванні з нею проводили слідчий експеримент, на якому вона розповідала та показувала, як і де відбувалися вищевказані події. На запитання сторони захисту пояснила, що вона не вживає наркотики і не є наркозалежною особою, та працівники поліції чи будь-які інші особи не навчали її, що і як необхідно розповідати.

Показами свідка ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні пояснила, що взимку 2017 року вона знаходилася в гостях у своєї знайомої ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 в квартирі, що знаходиться на 9 поверсі. Коли вони сиділи на кухні, в проміжок часу приблизно з 19.00-20.00 год., в двері постукали, та в квартиру зайшов хлопець, який покликав ОСОБА_2 на сходинковий майданчик. Після чого, той хлопець і ОСОБА_2 вийшли до тамбуру, та звідти було чутно голосну розмову, та поклик ОСОБА_2 про допомогу. Після чого з квартири вийшов співмешканець ОСОБА_2 . ОСОБА_7 , але на сходинковому майданчику вже нікого не було. ОСОБА_2 спілкувалася з тим хлопцем близько 5-ти хвилин. Коли ОСОБА_2 повернулася до кухні, по її зовнішності було зрозуміло, що її побили. На кухні вона сіла, була збуджена, нічого не пояснювала. На її запитання ОСОБА_7 і ОСОБА_2 відповіли, що вони самі розберуться. Через декілька днів ОСОБА_2 розповіла їй, що її побив хлопець на ім`я ОСОБА_11 .

Показами свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні пояснив, що ввечері взимку в темну пору, близько 3-х років потому він, напідпитку, в пошуках свого товариша, зайшов до своєї знайомої ОСОБА_13 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , в квартирі, що знаходиться на 9 поверсі. Вони сиділи на кухні та пили чай. Потім ОСОБА_13 вийшла з кухні, та він почув шум. На цей шум з кухні в коридор вибіг ОСОБА_7 . Коли шум скінчився, він одразу вийшов з кухні, сказав, що уходить, та вийшов. Коли він виходив з квартири, ОСОБА_13 і ОСОБА_7 були в тамбурі.

-заявою ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , який 12.12.2017 року в тамбурі її квартири наніс їй тілесні ушкодження та відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 320 гривень ( т.2 а.с.54);

-протоколом огляду місця події від 14.12.2018 року (т.2 а.с.55-56);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 від 18.12.2017 р. з додатком- відеозаписом, продемонстрованим в судовому засіданні, на якому зафіксовано, як потерпіла розповідає про обставини вчинення злочину щодо неї (т.2 а.с.70-72);

-висновком судово-медичного експерта № 409-ЛЗ/17 від 17.01.2018 за результатами проведення судово-медичної експертизи, згідно якого у потерпілої ОСОБА_2 мав місце синець на лівій бічній поверхні грудної клітини в області проекції 7-го ребра по середній пахвовій лінії, який утворився від дії тупого твердого предмету, що не відобразив своїх індивідуальних особливостей і міг бути спричинений в строк та при обставинах, вказаних потерпілою. За ступенем тяжкості синець- це легке тілесне ушкодження. Маловірогідне утворення синця, що мав місце у ОСОБА_2 при падінні її на площину, в тому числі і з наданим тілу прискоренням (т.2 а.с. 57-58);

-висновком судово-медичного експерта № 47-ЛЗ/18 від 10.02.2018 за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи, згідно якого у потерпілої ОСОБА_2 мав місце синець на лівій бічній поверхні грудної клітини в області проекції 7-го ребра по середній пахвовій лінії, який утворився від дії тупого твердого предмету, що не відобразив своїх індивідуальних особливостей і міг бути спричинений в строк та при обставинах, вказаних потерпілою під час проведення слідчого експерименту 18.12.2017 року. Покази, надані свідком ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту 18.12.2017 року, не відображають будь-яких відомостей про механізм отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , адже він бачив лише як нападник вихопив у неї грошові кошти (т.2 а.с. 59-60);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 від 18.12.2017 р. з додатком- відеозаписом, продемонстрованим в судовому засіданні, на якому зафіксовано, як свідок розповідає про обставини вчинення злочину щодо ОСОБА_2 (т.2 а.с.73-75).

Також в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 12.12.2017 він зі своєю знайомою близько 17.45 год. прийшов до кафе, розташованого в м. Лозова на 3-му мікрорайоні на ринку біля 7-ї школи та торгового центру. Там вони випивали та вечеряли приблизно до 20.00 год. В кафе приблизно о 18.00 год. він побачив ОСОБА_1 та привітався з ним. ОСОБА_1 пройшов до кімнати, яка знаходиться за барною стійкою, в якій він дивився камери відеоспостереження зі стоянки біля кафе та його не було довгий час. Коли ОСОБА_1 вийшов з кімнати, на його запитання про те, чому він такий засмучений, відповів, що пошкоджено автомобіль, який він залишив на охоронюваній стоянці біля кафе. З цікавості ОСОБА_5 вийшов з кафе, та, оглянувши машину ОСОБА_1 . Мitsubishi outlander, чорного кольору, побачив на ній пошкодження. В той час ОСОБА_1 залишався в кафе, вирішуючи питання щодо інциденту з пошкодженням його автомобіля. Потім він зайшов в кафе та продовжив відпочивати приблизно до 20.00 год., та не бачив, щоб ОСОБА_1 виходив з кафе. Коли він йшов з кафе, то попрощався з ОСОБА_1 , який на той час був в кафе. Зазначив, що за час його знаходження в кафе, постійно ОСОБА_1 не перебував в полі його зору, та за його пересуваннями він не спостерігав.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він працює в кафе, розташованому в буд. 41-Б на 3-му мікрорайоні, на торгівельному майданчику в м. Лозова Харківської області. В кафе у нього є кабінет, де встановлена апаратура відеоспостереження, на той час ще була сторожова вежа і камера. Взимку 2017 року до нього звернувся ОСОБА_1 з претензіями, що на стоянці, розташованій на території торгівельного майданчику, директором якої він є, вдарено належний йому автомобіль Мitsubishi outlander. На його претензії він відповів, що на стоянці, директором якої він є, не могли вдарити машину, та запропонував прийти наступного дня, аби переглянути відеозйомку з камер відеоспостереження зі стоянки. Наступного дня ОСОБА_1 прийшов до нього в кафе та з 17.00 до 20.00 год. вони з ОСОБА_1 в кабінеті в кафе переглядали записи з камер відеоспостереження. Оскільки він не розбирається в техніці, в основному дивився відеозаписи ОСОБА_1 , який з кабінету не відлучався. Свідок зазначив, що він виходив з кабінету на деякий час, бо його викликали по роботі, та потім знову заходив, а ОСОБА_1 був в приміщенні. Переглянувши відеозапис, побачили, що машину ОСОБА_1 вдарили не на його стоянці та о 20.00 год. вони з ОСОБА_1 розійшлися.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він знайомий з ОСОБА_1 з дитинства. 12 грудня 2017 року приблизно о 17.00-17.30 год. він прийшов до кафе, розташованого в м. Лозова на 3-му мікрорайоні на ринку, що належить ОСОБА_4 , з яким він хотів поспілкуватися з приводу роботи. Там він побачив ОСОБА_1 , від якого дізнався, що тому вдарили машину. ОСОБА_1 був засмучений та попросив його зачекати, поки він із ОСОБА_4 з`ясує своє питання по машині, та пішов з тим в кабінет, що знаходився у кафе. Він сидів за столиком у проході та чекав і відпочивав. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 більше 40 хвилин не було, потім вони вийшли ненадовго туди, де столи мангали, а потім ОСОБА_4 сказав йому, що зайнятий та попросив його зачекати, та ОСОБА_1 із ОСОБА_4 вдвох знову пішли в кабінет. Через деякий час ОСОБА_4 звільнився та близько 5 хвилин за столиком спілкувався з ним з приводу роботи. В той час ОСОБА_1 був в залі кафе та коли він виходив з кафе після спілкування з ОСОБА_4 . ОСОБА_1 залишався там. Зазначив, що від кафе до його будинку йти 10 хвилин та близько 19.30 -20.00 год. він вже був вдома. Про те, котра була година, зорієнтувався за своїми відчуттями.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони товаришують з дитинства. Наприкінці березня 2019 року до неї додому прийшла ОСОБА_2 , якій вона знімала гіпс. Тоді ОСОБА_13 їй розповідала, що вона посварилася з ОСОБА_1 . Також ОСОБА_2 розповідала, що до неї додому приїжджали працівники поліції та вона, не читаючи, підписала заяву і пояснення, які складали поліцейські, про те, що нібито ОСОБА_1 у неї викрав гроші. Про те, що з ОСОБА_2 проводилися будь-які слідчі дії під час досудового розслідування кримінального провадження, остання їй нічого не говорила.

Свідок ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції з СІЗО, пояснив, що в 2017 році він мешкав разом з ОСОБА_2 в АДРЕСА_4 , а ОСОБА_1 тоді мешкав з нею в одному дворі. Пояснив, що він наразі не пам`ятає, чи заходив ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , чи ні, оскільки з кінця 2017 року по 2018 рік регулярно внутрішньовенно вживав наркотичні засоби. В той час, коли з ним проводилися слідчі дії, він був в стані наркотичного сп`яніння.

Посилання свідка ОСОБА_7 , який наразі за вироком суду від 05.06.2018 року відбуває покарання у виді позбавлення волі, на існування прогалин в пам`яті у зв`язку з його наркозалежністю, та його перебування в стані наркотичного сп`яніння під час проведення слідчого експерименту за його участю, суд розцінює як спосіб ухилення від дачі показів, оскільки з відеозапису слідчого експерименту 18.12.2017 року, продемонстрованого в судовому засіданні, не вбачається жодних ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_7 , зокрема, порушення координації рухів; порушення мови; поведінки, що не відповідає обстановці. З даних відеозапису за участю вказаного свідка вбачається, як він добровільно, чітко, спокійно, впевнено та послідовно розповідає про обставини вчинення злочину ОСОБА_1 та показує місце вчинення злочину. При цьому будь-яких заяв та зауважень від нього не надходило.

За таких обставин суд приймає до уваги, як належний, допустимий і достовірний доказ, дані протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 від 18.12.2017 р.

Також суд зазначає, що показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , допитаних в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, не підтверджується алібі обвинуваченого на момент скоєння злочину, зважаючи на приблизний(а не точний) час, коли вони бачили ОСОБА_1 в кафе, періодичне, а не постійне знаходження обвинуваченого в полі зору свідків, а також невелику відстань кафе, розташованого в м. Лозова на 3-му мікрорайоні на ринку, де передивлявся відеозаписи ОСОБА_1 , та місце мешкання потерпілої ОСОБА_15 , де було вчинено кримінальне правопорушення щодо неї.

Показання свідка ОСОБА_14 відповідно до ст. 97 КПК України є показаннями з чужих слів, та обставини, зазначені цим свідком, спростовуються показами самої потерпілої ОСОБА_2 та іншими допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінив докази з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а також з точки зору їх узгодженості та взаємозв`язку, які в своїй сукупності є достатніми, щоб дійти обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та доведеності вини у його вчиненні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Доводи обвинуваченого та захисника про те, що ОСОБА_1 не вчиняв інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд оцінює критично, як обраний ними спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення покарання за скоєне, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що вони спростовуються показами потерпілої ОСОБА_2 , пояснення якої на досудовому розслідуванні і під час судового слідства є чіткими, послідовними та узгодженими між собою та іншими доказами, наданими стороною обвинувачення.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд керується вимогами ст.65 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 186 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставин, що пом`якшуть та обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.ст. 66, 67 КК України, не встановлено.

Згідно досудової доповіді органу з питань пробації ризики вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе. Якщо суд дійде висновку про призначення покарання обвинуваченому не пов`язаного з позбавленням чи обмеженням волі, то з метою виправлення та запобігання вчинення повторного правопорушення в майбутньому застосувати заходи: контроль за поведінкою місцем проживання особи, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, не одружений, має малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, за місцем мешкання характеризується формально задовільно, та, з урахування досудової доповіді органу пробації, приходить до висновку, що покарання останньому слід призначити із застосуванням положення ч. 1 статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На досудовому розслідуванні до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід-домашній арешт.

Цивільний позов не заявлено.

Процесульні витрати відсутні. Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з іспитовим строком на 2(два) роки.

Згідно п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.А. Мицик