Ухвала суду № 94829403, 05.02.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/9183/16-ц

Провадження №6/639/2/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді - Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Волкової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про поворот виконання рішення у цивільній справі №639/9183/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом,-

ВСТАНОВИВ:

18.12.2020 року представника АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова із заявою, в тому числі уточненою, в якій просить суд вирішити питання про поворот виконання рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 11.06.2020 року по справі №639/9183/16-ц за позовом ОСОБА_1 до AT «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом одноразово у сумі 277 161,07 грн. та судові, витрати у розмірі 2 771,61 грн., а також виконавчий збір по виконавчому провадженню в розмірі 27716,11 грн., стягнувши в порядку повороту виконання рішення з ОСОБА_1 на користь AT «Українська залізниця» суму у розмірі 303 870,18 грн.

В обґрунтування своєї заяви представник АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» зазначає, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.05.2017 року по справі № 639/9183/16 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом, одноразово у сумі 277 161,07 грн. та судові витрати у розмірі 2 771,61 грн. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.08.2017 рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.05.2017 року залишено без змін. Разом з тим, 04.09.2017 року відповідач подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу з клопотанням про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.05.2017 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 16.07.2017 року. 09.10.2017 року державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області було відкрито виконавче провадження. 13.11.2017 державним виконавцем було видано постанову про закриття виконавчого провадження. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у задоволенні клопотання АТ «Українська залізниця» про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19.05.2017 та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 16.08.2017 відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2019 касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено частково - рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.05.2017 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16.08.2017 - скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2020 року по справі № 639/9183/16-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом - задоволено частково, а саме: стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь позивача компенсацію за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та щомісячних додаткових виплат за догляд за період з 03.12.2013 по 22.04.2014 у розмірі 3685,73 грн. та судовий збір у розмірі 36,86 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2020 року по справі № 639/9183/16-ц внесено виправлення до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2020 року по справі №639/9183/16-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом, шляхом викладення в резолютивній частині в наступній редакції: «Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та щомісячних додаткових виплат за догляд за період з 03.12.2013 по 22.04.2014 у розмірі 3741,20 грн. та судовий збір у розмірі 37,41 грн.». Постановою Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах від 16.09.2020 року по справі №639/9183/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2020 року та ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2020 року - залишено без змін.

У зв`язку з викладеним заявник вимушений звернути до суду з вказаною заявою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.12.2020 року заяву представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про поворот виконання рішення у цивільній справі №639/9183/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом– прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

05.02.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких, підтримуючи заяву про поворот виконання рішення, заявник звертає увагу суду, що визначені частиною 2 ст. 445 ЦПК України особливості повороту виконання в окремих категоріях справ не підлягають застосуванню при розгляді поданої АТ «Українська залізниця» заяви про поворот виконання рішення у справі №639/9183/16-ц, зважаючи на те, що виплати, які були здійснені на користь позивача, не випливають з трудових правовідносин. За результатами розгляду касаційної скарги ПАТ «Укрзалізниця» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.05.2017 року Верховним Судом винесено постанову від 09.10.2019 року, відповідно до якої касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.05.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, в мотивувальній частині вказаної постанови суд касаційної інстанції зазначив про необхідність під час нового розгляду справи суду звернути належну правову увагу на те, що оскільки Висновком МСЕК від 15.07.2009 року ОСОБА_1 був визнаний інвалідом першої групи від загального захворювання, відносини між позивачем та підприємством щодо відшкодування шкоди в період з 15.07.2009 по 23.04.2014 відносяться до цивільних правовідносин та регулюються статтями Цивільного кодексу України. Відтак, питання про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом, що було предметом спору в цій справі, лежить в площині цивільних правовідносин, а не правовідносин трудових, тому стягнення відповідних коштів з відповідача на користь позивача здійснюється за загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними нормами цивільного законодавства, та не випливає з трудових правовідносин позивача з АТ «Українська залізниця».

У судовому засіданні 05.02.2021 року представник заявника - відповідача АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Пономаренко М.А. заяву про поворот виконання рішення підтримала, просила задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у заяві та письмових поясненнях.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про день і час розгляду справи, неодноразово просив відкласти судове засідання, в тому числі у зв`язку з пандемією коронавірусу «COVID-19».

При цьому суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04.05.2020 року № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів. На виконання Закону України від 30.03.2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та відповідно до пункту 10 частини першої статті 152, частини п`ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус судів» Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 року № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.Оскільки ОСОБА_1 в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України жодного разу не надав суду медичних документів, які б підтверджували неможливість його або його представника прибути в судове засідання внаслідок значної небезпеки для них хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або внаслідок захворювання, а також не заявляв клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, суд приходить до висновку, що з огляду на належне повідомлення позивача про час та місце судового розгляду, розгляд заяви можливо провести у відсутність позивача.

Суд, заслухавши думку представника заявника, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 06.12.2016 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію за несвоєчасну виплату щомісячних сум втраченого заробітку у зв`язку з трудовим каліцтвом та додаткових виплат на догляд за період з 15.07.2009 р. по 23.04.2014 р. одноразово – 277 166, 07 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.05.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом – задоволено. Стягнуто з Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату щомісячних сум втраченого заробітку у зв`язка з трудовим каліцтвом та додаткових виплат на догляд за період з 15.07.2009 р. по 23.04.2014 р. одноразово в сумі 277 161,07 грн. (двісті сімдесят сім тисяч сто шістдесят одна гривня 07 копійок). Стягнуто з Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір у сумі 2 771,61 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят одна гривня 61 копійка).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.08.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» – відхилено. Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19.05.2017 року – залишено без змін.

На підставі виконавчого листа №639/9183/16-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова, 09.10.2017 року державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження.

13.11.2017 державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Зазначеною постановою встановлено, що рішення суду виконано, виконавчий збір та витрати стягнуто в повному обсязі (т.2 а.с. 195-196).

На підтвердження сплати вказаних сум представником заявника - відповідача АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» надано суду додатково платіжні доручення та розрахунок сум, які, на думку заявника, підлягають поверненню з ОСОБА_1 (т.2 а.с.192, 215-217).

Постановою Верховного Суду від 09.10.2019 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», яка підписана представником Івановим Віктором Миколайовичем, задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В тексті постанови зазначено наступні причини для скасування судових рішень:

Встановивши, що у справі позов заявлено до регіональної філії, яка немає процесуального статусу юридичної особи, суди першої та апеляційної інстанцій не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не визначилися зі складом осіб, які повинні брати участь у справі та у порушення статті 33 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до участі у справі не залучили належного відповідача, яким є юридична особа.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції не вірно встановили характер правовідносин, що виникли між сторонами, внаслідок чого застосували норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, а тому доводи касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затверджений постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159, заслуговують на увагу.

Суди першої та апеляційної інстанцій не правильно визначилися з характером правовідносини, що виникли між сторонами у справі, не визначилися зі складом осіб, які повинні брати участь у справі, висновки судів про задоволення позовних вимог ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню.

Також Верховним Судом за результатами розгляду касаційної скарги зроблено висновок, що під час нового розгляду справи суду слід звернути належну правову увагу на те, що оскільки Висновком МСЕК від 15 липня 2009 року ОСОБА_1 був визнаний інвалідом першої групи від загального захворювання, відносини між позивачем та підприємством щодо відшкодування шкоди за період із 15 липня 2009 року до 23 квітня 2014 року відносяться до цивільних правовідносин та регулюються статтями Цивільного Кодексу України.

При новому розгляді рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом – задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та щомісячних додаткових виплат за догляд за період з 03.12.2013 по 22.04.2014 у розмірі 3685 (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн 73 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави (Отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача – UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету – 22030106) судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн 86 коп.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16.09.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 червня 2020 року та ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2020 року – залишено без змін.

04.11.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального відділу МЮУ (м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

15.12.2017 року набув чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року і п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. 5 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Разом з тим статтею 444 ЦПК України в частинах 1-4 передбачені підстави для застосування повороту виконання рішення, постанови і всі вони пов`язані зі скасуванням рішення (про поворот виконання якого подається заява) та подальшим прийняттям одного з наступних рішень: про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, відмову у позові повністю, задоволенні позовних вимог в меншому розмірі.

При цьому ч. 6 ст. 444 ЦПК України передбачено, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуто за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Разом з тим статтею 445 передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ. Так відповідно до ч. 2 ст. 445 ЦПК України у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 року №13-рп/2011 інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.

В даному випадку, постановою Верховного Суду від 09.10.2019 року дійсно скасовані рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом. Разом з тим зі змісту постанови Верховного Суду від 09.10.2019 року вбачається, що вказані судові рішення скасовані не з тих підстав, що вони були обґрунтовані на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Між тим рішенням суду, про поворот виконання якого йдеться в заяві, задоволені саме позовні вимоги ОСОБА_1 до Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом. Так само і при новому розгляді судом першої інстанції ухвалене рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2020 року, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом – задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 саме компенсацію за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та щомісячних додаткових виплат за догляд за період з 03.12.2013 по 22.04.2014 у розмірі 3685 (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн. 73 коп. Вказане рішення набрало законної сили.

Отже, з огляду на формулювання позовних вимог, які судом задоволені частково, так і зважаючи на зміст стягнення на підставі рішення, яке набрало законної сили, суд приходить до висновку, що дана цивільна справа відноситься до категорії справ про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, отже поворот виконання рішення у даній справі не допускається на підставі ч.2 ст. 445 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Враховуючи викладене, суд не знаходить передбачених законом підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про поворот виконання рішення у цивільній справі №639/9183/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76-89, 258, 260, 261, 444-446 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про поворот виконання рішення у цивільній справі №639/9183/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 12.02.2021 року.

Суддя Н.В. Баркова