Рішення № 94829373, 03.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7715/20

Провадження № 2/638/559/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Куценко К.Д.,

представника позивача Борисова М.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, 3% річних та інфляційних витрат, -

встановив:

Представник Приватного акціонерного товариства «ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЦЕНТР РОГАНСЬКОГО ПРОМВУЗЛА» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість з опалення та гарячу воду у розмірі 3313,07 грн. за період з січня 2016 року по вересень 2016 року, 3% річних у сумі 198,78 грн., інфляційні витрати у сумі 822,96 грн., а також судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ПрАТ «ТЦРП» та ОСОБА_1 було укладено договір від 06.11.2014 року №1336 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого позивач зобов`язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. В порушення вимог законодавства та укладеного договору, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконав зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3313,07 грн. за період з січня 2016 року по вересень 2016 року. Також позивачем на зазначений розмір заборгованості у відповідності до ч.2 ст.625 ЦПК України нараховано 3% річних у розмірі 198,78 грн. та інфляційні витрати у розмірі 822,96 грн. Вказує, що судом на вказаний розмір заборгованості видано судовий наказ у справі №638/2153/19, який в подальшому ухвалою суду від 20.09.2019 року скасовано.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем помилково зазначено період заборгованості з січня 2016 року по вересень 2016 року з посиланням на рішення суду від 02.12.2019 року, яким встановлено, що з 01.06.2016 року відповідачу послуги, заборгованість за оплату яких просить стягнути позивач, надавались іншою особою, а саме ПП «Рогань-Сервіс». Тому відповідач сплачував послуги з теплопостачання безпосередньо до ПАТ «Трест Житлобуд-1» як власнику будинку, готівковими коштами через коменданта будинку, на підтвердження чого є квитанції. Також відповідач не погодився з методикою розрахунку суми заборгованості. Вважає, що позивач при нарахуванні суми оплати за послуги з централізованого опалення замість розрахунку виходячи з площі квартири, вказує витрачені Гкал, а за послуги з централізованого постачання гарячої води замість норми у 1 куб.м на 1 особу вказує витрати метрів кубічних води, що суперечить чинному на момент спірних правовідносин законодавству України та умовам договору між позивачем та відповідачем. Також вказує, що позивач не повідомляв його про зміну вартості послуг. Зазначає, що вносив оплату на рахунок позивача: 6000 грн. у січні 2016 року, 500 грн. у червні 2016 року, 700 грн. у липні 2016 року, 500 грн. у серпні 2016 року та 600 грн. у жовтні 2016 року, що загалом складає 8300 грн., при цьому згідно відомості нарахування станом на січень 2016 року сума до сплати вказана 1780,47 грн. Вважає, що максимально можлива сума боргу може становити 890,66 грн. за весь період надання послуг позивачем. Також вказує, що у листопаді 2014 року, квітні 2015 року, жовтні 2015 року та квітні 2016 року послуги з централізованого опалення фактично надавались не повний місяць, вважає що заборгованість перед позивачем взагалі відсутня. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за відсутністю доказів.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначив про безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача. Також посилався на те, що між ПП «Рогань-Сервіс» та ПАТ «Трест Житлобуд-1» було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.06.2016 року №1, відповідно до умов якого договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передачі і діє до 30.09.2020 року включно. Акт приймання-передачі було підписано 01.10.2016 року, а тому ПП «Рогань-Сервіс» почало користуватися майном цілісного майнового комплексу з 01.10.2016 року та отримало змогу надавати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з жовтня 2016 року. Вказує, що квитанцій про сплату наданих послуг відповідачем не надано. Також зазначає, що наведені у відзиві відповідачем розрахунки є некоректними та такими, що не відповідають вимогам законодавства та укладеному договору, оскільки відповідно до умов договору плата за надані послуги при відсутності лічильників по опаленню здійснюється за м.кв., а за гаряче водопостачання – за нормою 3м.куб. на одну особу. Посилається на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, згідно яких у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання. У разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири. У разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, споживачі, які не мають засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири. Зазначає, що житлове приміщення (квартира) відповідача не обладнана індивідуальним (квартирними) лічильниками. Разом із тим, житловий будинок АДРЕСА_2 обладнано приладами обліку гарячої води та централізованого опалення. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Також зазначив, що строк звернення до суду з даною позовною заявою переривався подачею до суду заяви про видачу судового наказу щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Також просив застосувати строк позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 20 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Скорбач Я.С., реєстровий №1221, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21900922 від 20.05.2014 року та не заперечується сторонами у справі.

Також встановлено, що 06.11.2014 року між ПрАТ «ТЦРП» та ОСОБА_1 було укладено договір №1336 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до п.1 якого позивач зобов`язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 вказаного Закону визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Наведеними нормами передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Крім того, статтями 319 та 322 ЦК України, закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно зі ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію, інші послуги) стягується, крім квартирної плати, по затвердженим у встановленому порядку тарифам.

Тарифи по оплаті за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюються рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради.

Частина 3 ст. 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначає, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до положень ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Порядок надання послуг з опалення та гарячого водопостачання також передбачений «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року №630.

Згідно з п. 18 вищевказаних правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до умов укладеного договору плата за надані послуги при відсутності лічильників по опаленню здійснюється за м.кв., а за гаряче водопостачання – за нормою 3м.куб. на одну особу.

Згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, згідно яких у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання. У разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири. У разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, споживачі, які не мають засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири.

Наведене свідчить, що відповідач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги з теплопостачання.

З матеріалів позову вбачається, що житлове приміщення (квартира) відповідача не обладнане індивідуальним (квартирними) лічильниками. Матеріали справи свідчать про те, що позивачем в період з січня 2016 року по вересень 2016 року ( включно) виконувалися обов`язки з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Доказів протилежного до суду відповідачем не надано. Також встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 обладнано приладами обліку гарячої води та централізованого опалення.

У зв`язку з несплатою послуг, які надані позивачем відповідно до умов договору, у відповідача виникла заборгованість з оплати послуг централізованого опалення та постачання гарячої води за період з січня 2016 року по вересень 2016 року у розмірі 3313,07 грн., що підтверджується відомістю нарахувань та сплати за теплову енергію від 03.06.2020 року.

Приписами цивільного законодавства передбачено, що Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При цьому посилання відповідача на ту обставину, що з 01.06.2016 року послуги з централізованого опалення та підігріву води надавались відповідачу не позивачем, а ПП «Рогань-Сервіс» не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.12.2019 року, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10.06.2020 року зі ОСОБА_1 стягнуто на користь ПП «Рогань-Сервіс» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року у розмірі 17112,12 грн.

Харківській апеляційний суд, залишаючи без змін рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.12.2019 року, встановив наступні обставини:

01 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Трест Житлобуд-1» (Орендодавець) та ПП «Рогань-Сервіс» (Орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу , відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові будівлі – котельні, розташовані за адресою АДРЕСА_4 - Б та АДРЕСА_2 , з метою виробництва теплової енергії для промислових підприємств та населення.

Згідно розпорядження Харківського міського голови № 70/1 від 13.10.2016 «Про початок опалювального сезону у м. Харкові» початок надання послуг з теплопостачання у житлових будинках встановлено з 15 жовтня 2016 року, зобов`язано, зокрема, ПП «Рогань-Сервіс» забезпечити подачу теплоносія за графіками.

07 квітня 2017 року між ПП «Рогань Сервіс» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір №568 про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Обліковий код споживача 17000235.

Пункт 4 статті 82 ЦПК встановлює, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказані вище обставини встановлені постановою Харківського апеляційного суду від 10.06.2020 року, а тому на підставі ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості ОСОБА_1 суду не надано. Також відповідачем не доведено, що за фактично отримані комунальні послуги за спірний період він здійснив оплату на рахунок іншого виконавця, аніж позивача.

Разом з тим, у ст. 256 ЦК України вказано, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся з позовом 10.06.2020 року, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з опалення та постачання гарячої води за спірний період.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що строк позовної давності переривався подачею до суду заяви про видачу судового наказу щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості.

Разом із цим, на підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі N 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі N 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі N 663/2070/15-ц).

З огляду на викладене подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу не перериває перебіг позовної давності. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17-ц.

Також у позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не довів наявність поважних причин, з яких пропущено строк звернення до суду з позовом, а відтак вимога позивача про стягнення заборгованості за спірний період заявлена поза межами строку позовної давності, в зв`язку із чим сума заборгованості за цей період не підлягає стягненню, оскільки відповідач просить суд застосувати строк позовної давності у три роки.

Згідно з вимогами ч.3 ст.267 ЦК України та ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги з опалення та постачання гарячої води за період з січня 2016 року по вересень 2016 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються.

На підставі викладеного, ст.ст. 256, 257, 267, 319, 322, 525, 526, 625, 629, 638, 639, 642 ЦК України, ст.ст. 67,162 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст.2, 4, 10, 13, 15, 16, 76-81, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, 3% річних та інфляційних витрат – відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.02.2021 року.

Сторони:

позивач – Приватне акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», ЄДРПОУ 14085922, м.Харків, вул.Грицевця буд.29;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 .

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк