Рішення № 94829229, 09.02.2021, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/675/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Самолюк А.В.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання права на земельну ділянку

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд з позовом до Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про визнання права на земельну ділянку звернувся ОСОБА_1 .

На обґрунтування позову зазначив, що рішенням Милятинської сільської ради народних депутатів №50 від 30.01.1998 на підставі статей 17, 56, 57, 67 ЗК України, Декрету Кабінету Міністрів України від 25.12.1992 №15/92 «Про приватизацію земельних ділянок» передано у приватну власність громадян земельні ділянки в межах населеного пункту с.Милятин, і зокрема, його батькові ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 1,75 га для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку.

Рішенням Милятинської сільської ради Острозького району №95 від 28.04.2017 йому, як спадкоємцю ОСОБА_4 , надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,75 га в с.Милятин Острозького району Рівненської області, за рахунок земель, які знаходились у власності спадкодавця ОСОБА_4 згідно рішення Милятинської сільської ради Острозького району від 30.01.1998 №50.

Зазначає, що звернувся до Милятинської сільської ради Острозького району із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, але рішенням зазначеної місцевої ради від 01.03.2019 №279 йому було відмовлено у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства в с.Милятин на території Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Вказує, що підставами для відмови у погодженні технічної документації в зазначеному рішенні зазначено: відсутність акту приймання-передачі межових знаків на зберігання щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 та невірне зазначення площі земельної ділянки № НОМЕР_2 .

Зазначає, що не погодившись з відмовою відповідача у затвердженні проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, звернувся з позовом до адміністративного суду та в ході розгляду справи стало відомо, що власник суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 5624284600:01:001:0088 ОСОБА_3 , посилаючись на обмін земельними ділянками між своєю матір`ю та його батьком, чинить йому перешкоди в отриманні у власність спірної земельної ділянки, як спадкоємцем свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказуючи на те, що вказаного обміну земельними ділянками не було, а ОСОБА_3 ставить на меті заволодіти зазначеною земельною ділянкою, просить визнати за собою право на спірну земельну ділянку.

Відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, зазначаючи про те, що спірна земельна ділянка ОСОБА_4 не виділялась.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 в позові просить відмовити, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка належала її матері ОСОБА_5 і має належати їй, як спадкоємцю ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 11.08.2020 було відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 10.09.2020 було залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Під час підготовчого судового засіданні було вирішено питання про витребування з Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області інвентаризаційного плану села Милятин (2013р.), витребування з архівного відділу Острозької РДА Рівненської області архівної копії з додатками рішення Милятинської сільської ради народних депутатів від 06.08.1996 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель", а також про виклик і допит свідків.

Ухвалою суду від 03.11.2020 було закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання права на земельну ділянку та призначено зазначену цивільну справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22.12.2020 було залучено до участі у справі Острозьку міську раду Рівненської області, замінивши відповідача у справі Милятинську сільську раду Острозького району Рівненської області її правонаступником, яким є Острозька міська рада Рівненської області.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав та доводів, наведених в позовній заяві.

Зазначив, що факту обміну спірної земельної ділянки між його батьком та матір`ю ОСОБА_3 – ОСОБА_5 не було і, відповідно, доказів такого не існує.

Додатково зазначив, що 05.02.2018 звертався до Милятинської сільської ради з проханням надати документи, в тому числі абрисне зображення земельної ділянки № НОМЕР_2 в масиві № НОМЕР_3 на яку з пояснень ОСОБА_3 проведено обмін спірної земельної ділянки і в наданому абрисі щодо земельної ділянки в масиві № НОМЕР_3 було зазначено, що нею користується ОСОБА_5 та на вказаному абрисі був відсутній запис «обмін» та прізвище його батька, які наявні на абрисі, який наданий в судове засідання, що вказує на те, що зазначена земельна ділянка виділялась саме ОСОБА_5 , а спірна земельна ділянка виділялась саме його батькові, обмін цими земельними ділянками не проводився, що і обліковується в технічній документації з землеустрою по с.Милятин Острозького району і зазначеними діями відповідач намагається перешкодити суду об`єктивному розгляду справи.

Пояснив, що землевпорядна організація ТОВ «Фірма Гора» повідомляла Милятинську сільську раду та ОСОБА_3 про проведення кадастрової зйомки, що підтверджується відповідним листом та доказами поштового відправлення.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що рішенням Милятинської сільської ради від 28.04.2017 №95 позивачу як спадкоємцю ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,75 га в с.Милятин Острозького району Рівненської області, за рахунок земель, які знаходились у власності спадкодавця ОСОБА_4 згідно з рішенням Милятинської сільської ради від 30.01.1998 №50 і іншого рішення щодо передачі ОСОБА_4 у власність земельних ділянок не приймалось.

Водночас, зазначив, що спірна земельна ділянка для ОСОБА_4 не виділялась, пояснюючи користування ним зазначеною земельною ділянкою результатом обміну земельними ділянками між ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_3 , про що сільській раді стало відомо з пояснювальної записки останньої.

В той же час зазначив, що в сільській раді відсутні офіційні відомості щодо обміну між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спірною земельною ділянкою, яка знаходиться в масиві АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, яка знаходиться в масиві № НОМЕР_3 , а відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель села Милятин Милятинської сільської ради Острозького району від 2013 року користувачем спірної земельної ділянки, яка знаходиться в масиві № НОМЕР_4 значиться ОСОБА_4 .

Пояснив, що влітку 2017 року ОСОБА_3 звернулась до сільської ради зі скаргою на ОСОБА_1 з приводу користування спірною земельною ділянкою і коли останній звернувся до сільської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою, то рішенням сільської ради в цьому йому було відмовлено.

Зазначив, що в земельно-кадастрових книгах та погосподарських книгах сільської ради відсутні відомості про конкретне місце розташування земельних ділянок, які передавались у власність чи користування жителям сільської ради, а для обліку цього питання землевпорядниками сільської ради велись відповідні книги, які надані суду.

Пояснив, що сільською радою за його підписом надавався позивачу абрис земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,42 га в масиві № НОМЕР_3 , де її користувачем зазначена ОСОБА_6 , а наданий суду зазначений абрис (а.с.79) містить запис про обмін земельними ділянками і прізвище ОСОБА_7 , яких не було раніше, оскільки вони вчинені після 21.02.2018 у зв`язку з поясненнями ОСОБА_3 сільській раді з приводу користування земельними ділянками.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позову та пояснила, що восени 1997 року сільською радою їй було виділено земельну ділянку площею 0,39 га за АДРЕСА_2 , а весною 1998 року навпроти цієї земельної ділянки її матері ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку такого ж розміру і зазначені земельні ділянки вони обробляли спільно, так як проживали однією сім`єю, а восени 2001 року вони в усній формі обмінялись однією з земельних ділянок з ОСОБА_4 . В 2010 році вона свою земельну ділянку приватизувала, отримавши на неї державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5624284601:01:001:0088). В 2011 році вона запропонувала ОСОБА_4 провести зворотній обмін земельними ділянками, який фактично відбувся в 2013 році.

Пояснила, що влітку 2017 року зазначена земельна ділянка була засіяна пшеницею і їй стало відомо про те, що щодо вказаної земельної ділянки землевпорядною організацією проводились кадастрові зйомки, про що її, як спадкоємця ОСОБА_5 , яка на даний час померла, і якій належала спірна земельна ділянка, повідомлено не було.

Зазначила, що спірна земельна ділянка, як і інші земельні ділянки в тому масиві вперше виділялись їй та жителям с.Милятин з колишніх колгоспних земель в 1997 році.

Стверджує, що спірна земельна ділянка належить їй і нею приватизована, а суміжна земельна ділянка, яка не є предметом спору належала її матері ОСОБА_5 , яка на даний час померла і вона, як спадкоємець матері, має право на зазначену земельну ділянку.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є сином ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 ) і його спадкоємцем за законом та заповітом (заповіт від 03.11.2010).

Рішенням Милятинської сільської ради народних депутатів №50 від 30.01.1998 на підставі статей 17, 56, 57, 67 ЗК України, Декрету Кабінету Міністрів України від 25.12.1992 №15/92 «Про приватизацію земельних ділянок» передано у приватну власність громадян земельні ділянки в межах населеного пункту с.Милятин, в тому числі ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку площею 1,75 га для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку 0,25 га для обслуговування житлового будинку.

Постановою приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Бернацької І.М. від 12.02.2020 відмовлено ОСОБА_1 , як спадкоємцю ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,39 га, призначену для особистого селянського (підсобного господарства), що розташована в с.Милятин Острозького району у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано документів, які б посвідчували право власності на земельну ділянку або його державну реєстрацію за ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини відповідно, до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Земельним Кодексом України встановлювалось, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельну ділянку; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку правовстановлюючого документу на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано – право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, яким визначено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу та встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому, державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, що мало місце в даному випадку, оскільки спірна земельна ділянка передавалась ОСОБА_4 в порядку Декрету Кабінету Міністрів України від 25.12.1992 №15/92 «Про приватизацію земельних ділянок», а органом місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцеві у завершенні процедури приватизації, то спадкоємець має право звертатися до суду із позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування – права на завершення приватизації, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частиною сьомою вказаної статті ЗК України встановлено, що відповідний орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята, одинадцята статті 118 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Рішенням Милятинської сільської ради від 28.04.2017 №95 позивачу, як спадкоємцю ОСОБА_4 , було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,75 га в с.Милятин Острозького району Рівненської області, за рахунок земель, які знаходились у власності спадкодавця ОСОБА_4 згідно з рішенням Милятинської сільської ради від 30.01.1998 №50.

Зазначена технічна документація була виготовлена ТОВ «Фірма Гора». Відповідно до вказаної технічної документації власниками/користувачами суміжних земельних ділянок щодо спірної земельної ділянки (ділянка № НОМЕР_1 ) є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , а також Милятинська сільська рада Острозького району і акт приймання-передачі межових знаків на зберігання щодо якої ними не погоджено.

04.12.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Милятинської сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 08.12.2017 №88/02-21 позивача повідомлено про наявність недоліків у поданій документації, зокрема, щодо зазначення меж земельної ділянки, яка знаходиться в масиві біля АДРЕСА_2 , а також зазначено про те, що відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 є вона внаслідок проведеного обміну земельними ділянками між нею та позивачем чи його спадкодавцем.

09.01.2019 позивач повторно звернуся до Милятинської сільської ради Острозького району із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, площею: 0,28 га, 0,1169 га, 0,3731 га, 0,98 га, які розташовані в с.Милятин та передачу вказаних земельних ділянок йому у власність.

Рішенням Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області від 01.03.2019 №279 позивачу було відмовлено у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства в с.Милятин на території Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Таким чином, оскільки позивачу було відмовлено у праві на завершення приватизації спірної земельної ділянки після смерті його батька ОСОБА_4 , то він вірно звернувся до суду з позовом про визнання такого права.

Підставами для відмови у погодженні технічної документації щодо спірної земельної ділянки в рішенні вказано: відсутність погодження меж суміжних власників (користувачів) земельних ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_3 ; відсутність документального підтвердження інформації щодо обміну земельними ділянками між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №436674 ОСОБА_3 на підставі рішень Милятинської сільської ради від 27.01.1997 №33, від 28.09.2009 №232, від 04.06.2010 №338 було передано в приватну власність для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,37 га (кадастровий номер 5624284601:01:001:0088), яка розташована в с.Милятин Острозького району.

Відповідно до зазначених документів в судовому засіданні встановлено, що спірна земельна ділянка та земельна ділянка з кадастровим номером 5624284601:01:001:0088, належна ОСОБА_3 є суміжними.

Зазначене підтверджується технічною документацією з землеустрою щодо інвентаризації земель села Милятин Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області, проведеної на підставі рішення сільської ради №144 від 11.12.2012, відповідно до якої вбачається, що площа спірної земельної ділянки (№ НОМЕР_7 експлікації земель с.Милятин Острозького району) становить 0,39 га.

ОСОБА_3 стверджує, що спірна земельна ділянка належить їй і нею приватизована, а суміжна земельна ділянка, яка не є предметом спору належала її матері ОСОБА_5 , яка на даний час померла і вона, як спадкоємець матері, має право на зазначену земельну ділянку.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Милятинської сільської ради народних депутатів від 06.08.1996 на підставі статей 17, 56, 57, 67 ЗК України, Декрету Кабінету Міністрів України від 25.12.1992 №15/92 «Про приватизацію земельних ділянок» передано у приватну власність громадян земельні ділянки в межах населеного пункту с.Милятин, в тому числі ОСОБА_5 було передано у власність земельну ділянку площею 0,78 га для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку 0,25 га для обслуговування житлового будинку.

Водночас, судом встановлено, що в Митятинській сільській раді Острозького району облік земельних ділянок проводився та контролювався відповідними рішеннями сільської ради та земельно-кадастровою документацією до складу якої входили книги в яких обліковувались надані громадянам земельні ділянки, їх місцерозташування та площа.

Зважаючи на те, що земельно-кадастрові книги сільської ради містять інформацію щодо дати та площі виділених земельних ділянок, але не містять інформації щодо їх місцярозташування, а відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, то зважаючи на те, що зазначені книги обліку містять інформацію щодо предмета доказування, тобто є належним (ст.77 ЦПК України), не одержані в порушення порядку, встановленого законом та на їх підставі в сукупності з іншими доказами, можна встановити дійсні обставини справи, то суд при вирішенні справи вважає ці докази допустимим та бере їх до уваги при вирішенні спору.

Як на підставу заперечення позову, ОСОБА_3 посилається на обмін між нею і ОСОБА_5 з однієї сторони з батьком позивача з другої сторони спірною земельною ділянкою та ділянкою АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні встановлено, що 21.02.2018 Милятинською сільською радою Острозького району за заявою ОСОБА_1 йому було надано копію із книги інвентаризації земель (абрисне зображення земельних ділянок до 2003 року) відповідно до якого земельна ділянка № НОМЕР_2 в масиві № НОМЕР_3 площею 0,42 га обліковувалась за ОСОБА_9 .

Водночас, з абрисного зображення земельних ділянок, наданого Милятинською сільською радою до відзиву на позовну заяву вбачається, що на зображенні ділянки №2 масиву № НОМЕР_3 містить напис «обмін» та напис прізвищ ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , що не відповідає абрисному зображенню, яке існувало станом на 21.02.2018 та в сукупності з іншими доказами та поясненнями представника відповідача про те, що попередній запис було змінено пізніше у зв`язку з поясненнями ОСОБА_3 , вказує на те, що місцевою радою зазначена земельна ділянка була виділена саме ОСОБА_5 , а спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а відповідно до ст.76, 90 ЦПК України, одним з джерел доказів є показання свідка, яким є повідомлення суду про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин, суд не приймає як належні докази письмові пояснення від імені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також пояснювальні записки ОСОБА_3 , в яких містяться підписи інших осіб та бере до уваги пояснення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , дані ними в судовому засіданні.

При цьому, суд звертає уваги учасників процесу на те, що частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона належними доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Свідок ОСОБА_11 показав, що проживав зі своїми батьками на АДРЕСА_2 і за присадибною земельною ділянкою його батьків знаходилось колгоспне поле, де в подальшому жителям с.Милятин, в тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , було виділено земельні ділянки, які є довшими відносно інших. Ще одна така земельна ділянка була виділена ОСОБА_15 чи ОСОБА_16 . Всі інші земельні ділянки, які знаходяться в тому масиві, є короткими відносно цих трьох земельних ділянок. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 користувались суміжними земельними ділянками.

З 2008 по 2012 року був сільським головою Милятинської сільської ради Острозького району і всі земельні ділянки обліковувались в сільській раді землевпорядниками у відповідних книгах. В той час обмін земельними ділянками між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проводився.

Свідок ОСОБА_13 показала, що біля АДРЕСА_2 приблизно в 1997-1998 роках було проведено розподіл колгоспних земель та виділено земельні ділянки жителям села і їй відомо про те, що обробітком суміжних земельних ділянок в тому масиві займалися мати ОСОБА_3 – ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Зазначила, що їх земельні ділянки та земельна ділянка ОСОБА_17 довші відносно інших земельних ділянок, які знаходяться в тому масиві.

З приводу обміну земельних ділянок між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_14 показав, що в 1996 році його батькові було виділено земельну ділянку № НОМЕР_8 в с.Милятин за колгоспним садком і коли батько помер у 2000 році, то обробітком тієї земельної ділянки займався він.

Сусідню земельну ділянку № НОМЕР_2 площею біля 0,40 га в той же час було виділено ОСОБА_5 чи ОСОБА_18 , які разом її обробляли, а після смерті ОСОБА_5 по 2015 рік обробітком тієї земельної ділянки займалась

ОСОБА_3 2016 році та земельна ділянка не оброблялась, в 2017 році там була посіяна гірчиця, а в подальшому та земельна ділянка не обробляється.

ОСОБА_4 тією земельною ділянкою ніколи не користувався.

З приводу обміну тієї земельної ділянки йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_12 показав, що приблизно в 1997-1998 роках в с.Милятин в масиві біля вул.Дубенці виділялись з колгоспних земель земельні ділянки і одна з земельних ділянок була виділена йому. З однієї сторони цієї земельної ділянки суміжним землекористувачем є ОСОБА_19 , а з іншої сторони є значно довші земельні ділянки, якими користувались ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Хто користується тими земельними ділянками останніх 10 років йому не відомо, оскільки свою земельну ділянку він 10 років тому віддав в оренду.

З приводу обміну земельних ділянок між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 йому нічого не відомо.

Ті земельні ділянки, які знаходяться з правої сторони від його земельної ділянки є значно довші і такими були з моменту виділення земельних ділянок в тому масиві.

Таким чином, виділення 30.01.1998 у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_4 в сукупності з іншими доказами – земельнокадастровою документацією Милятинської сільської ради, технічною документацією з землеустрою щодо інвентаризації земель села Милятин Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області, проведеної на підставі рішення сільської ради №144 від 11.12.2012 підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в судовому засіданні.

Відповідно до ст.50 Закону України "Про землеустрій", матеріали погодження проекту землеустрою становлять частину проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч.6 ст.186 ЗК України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій», видами робіт із землеустрою є обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою; документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Статтею 25 зазначеного Закону, визначені види документації із землеустрою, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст.56 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає серед іншого акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) була виготовлена ТОВ «Фірма Гора» та містить акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, який не погоджений суміжними землекористувачами.

Стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа – акта погодження меж – слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжному землекористувачу чи землевласнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Тобто, при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність.

Водночас, з листа ТОВ «Фірма Гора» на адресу відповідача, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що організація, яка виготовляла ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), в тому числі щодо спірної земельно ділянки, вчинила дії, передбачені Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, а у місцевої ради підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки не було.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин зокрема.

Норми ст.71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачають самостійність реалізації територіальними громадами, органами та посадовими особами місцевого самоврядування наданих їм повноважень.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і здійснюється на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначено ч.1 ст.116 ЗК України. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, передбачених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, лише рішення уповноваженого державного виконавчого органу чи органу місцевого самоврядування, в даному випадку Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області, на час виникнення спірних правовідносин, було підставою набуття фізичними особами права власності на земельну ділянку, що знаходиться у комунальній власності.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови позивачу в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства в с.Милятин на території Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області було помилковим і позбавляє його права на спірну земельну ділянку, право на яку він має і реалізувати яке може лише шляхом завершення процедури приватизації, як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 , то позов слід задоволити та визнати за ОСОБА_1 право на земельну ділянку площею 0,39 га за № НОМЕР_7 інвентарного плану села Милятин на території с.Милятин Острозької об`єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області (територія колишньої Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з Острозької міської ради Рівненської області слід стягнути на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. витрат на сплату судового збору.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Героїв Майдану, 4, код ЄДРПОУ 05391005), третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_10 ) про визнання права на земельну ділянку задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну ділянку площею 0,39 га за № НОМЕР_7 інвентарного плану села Милятин на території с.Милятин Острозької об`єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області (територія колишньої Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Стягнути з Острозької міської ради Рівненської області на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. витрат на сплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.02.2021.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.