Рішення № 94827145, 11.02.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8666/20

2/212/1012/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання: Яцик А.Д., розглянувши у відсутності сторін та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я,-

встановив:

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі – ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він протягом тривалого часу працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 22.06.2020 року йому первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, з яких 45% по радикулопатії та 15 % по ХОЗЛ з 15 червня 2020 року по 01 липня 2021 року з наступним переоглядом 01.06.2021 року, та третю групу інвалідності. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що в наслідок професійного захворювання позивач відчуває стійкий біль та обмеженість рухів в шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових та колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, зниження слуху, задишку при помірному фізичному навантаженні, кашель частий, сухий. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров`я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя позивача. Через хворобу позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його дружині, що закликає неприхований осуд з боку оточуючих. Крім того, не може повноцінно приділяти увагу малолітній дочці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ходити з нею на прогулянки, приділяти увагу її належному фізичному вихованню, бо найменший різкий рух спричиняє біль. У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 212 535 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою від 21 грудня 2020 року судом відкрито провадження у справі з призначенням судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляд у справи, отримав 28.12.2020 року копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками про що свідчить підпис представника у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.41). Крім того, з метою забезпечення права відповідача на подання відзиву, судом відкладено розгляд справи, призначений на 13.01.2021 року та надано відповідачу час для подання відзиву, однак вказаним правом відповідач не скористався, відзив до суду не наданий.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 03.02.1997 року по 17.10.1997 року, працював підземним гірником шахти “Гігант” ВО “Кривбаруда”, з 17.10.1997 року по 28.10.1997 року бурильником шурупів шахти «Гігант» ВО «Кривбасруда», з 28.10.1997 року по 07.11.2018 рік підземним бурильником шурупів шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком». Звільнений 07.11.2018 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (копія трудової книжки а.с.28-30).

Актом розслідування професійного захворювання від 05.05.2020 року проведеного на ПАТ «Кривбасзалізрудком», встановлено обставини виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 , а саме: працюючи підземним бурильником шпурів на ш. «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» з 28.10.1997р. по 07.11.2018р., ОСОБА_1 виконував роботи з буріння шпурів перфораторами; розмічав розташування шпурів у відповідності з паспортом буропідривних робіт; продував, промивав шпури, здійснював заміну коронок, нарощував бурові штанги, виготовляв та збивав пробки у пробурені шпури; виконував роботи з попередження та ліквідації кривизни, аварій та ускладнень у шпурах; перевіряв надійність кріплення робочого, запобіжного та антивібраційного полків, справність кріплення підсічних та інших виробок; періодично, на протязі зміни, здійснював оббирання заколів та відшарувань з боків покрівлі виробки; слідкував за ходом буріння, з метою своєчасного виявлення виробничої неполадки з буровим інструментом та вживав заходи з її усунення; по закінченню робіт вимикав бурове обладнання, очищував його від просипів гірничої маси шляхом змивання водою та обдував стисненим повітрям. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувались фізичними перевантаженнями. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення, підпадав під вплив підвищених параметрів, аерозолю фіброгенної дії.

Причинами виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 є: важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну перевищувала на 20 кг і складає 50 кг, при нормі до 30 кг; періодичне перебування у незручній робочій позі 40,2% при гранично допустимій до 25%, згідно Державними санітарними нормами та правилами, затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014р. №248, пил переважно фібро генної дії: концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично-допустимі в 2 рази і складає 4,0 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. ( а.с.11-15).

Рішенням Науково-дослідного інституту промислової медицини від 19.03.2020 року № 552 позивачу були встановлені професійні захворювання: «Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 і шийна С6, С7, С8, рецидивуючий перебіг на фоні полі сегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим м`язово-топічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового та ліктьового періатрозів (ПФ другого ступеня), остеоартроз у поєднанні з перівртрозом колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів (а.с.25-26).

Висновком МСЕК від 22.06.2020 року позивачу первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, з яких 45% по радикулопатії та 15 % по ХОЗЛ з 15 червня 2020 року по 01 липня 2021 року з наступним переоглядом 01.06.2021 року, та третю групу інвалідності (а.с.18,19).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Так, відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Виходячи з наведених вимог закону, між сторонами склалися трудові правовідносини, а професійне захворювання отримане позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим всі підстави, передбачені ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Частиною третьою статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я та травмуванням внаслідок нещасного випадку.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 65 %, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманих професійних захворювань у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, які не дають покращення в стані здоров`я. Крім того, відчуває стійкий біль та обмеженість рухів в шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових та колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, зниження слуху, задишку при помірному фізичному навантаженні, кашель частий, сухий.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України '' Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, суд враховує тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, встановлену третю групу інвалідності, тяжкість та невідворотність вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 150 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмір 212 535 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1500 грн.

Керуючись ст.ст.153,237-1КЗпПУкраїни, Законом України « Проохоронупраці»,ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258 259,263,265,274,354ЦПКУкраїни, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат " про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави судовій збір в розмірі 1500 грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат ", адреса: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А, ЄДРПОУ 00191307.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 11.02.2021 року.

Суддя: М. Д. Власенко