Рішення № 94826894, 19.01.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5988/17

(2/199/17/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

19.01.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Маляренко В.О.,

представника позивача Дєлова В.В., відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди.

В обґрунтуванні позовних вимог посилався на те, що 15.11.2016 року на перехресті вулиць Донецьке Шосе та Петрозаводської відбулася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля «Daewoo Centra», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності Комунальному підприємству «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, під керуванням працівника ОСОБА_3 , на підставі наказу підприємства від 31.12.2015 року №1822, та автомобіля марки «Оpel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Вину відповідача ОСОБА_1 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді підтверджено постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.12.2016 року.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Daewoo Centra», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить Комунальному підприємству «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, отримав механічні ушкодження.

Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради був здійснений ремонт автомобіля марки «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 , як наслідок, загальна сума нанесеної матеріальної шкоди, відповідно до проведених ремонтних робіт становить 111394,00 грн..

Крім цього, позивачем проведено експертне автотоварознавче дослідження по визначенню вартості матеріальних збитків, нанесених автомобілю. За проведення дослідження позивачем сплачено 1750,00 грн..

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» за полісом №АЕ/6779471.

Відповідно до вказаного полісу страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн.. Страхова компанія виплатила позивачу відшкодування у розмірі 31670,10 грн..

Таким чином, невідшкодована сума за ремонт автомобіля «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 , та проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальних збитків, на момент подання даної заяви становить:

111 394,00 грн. + 1750,00 грн. = 113 144,00 грн..

113 144,00 грн. - 31 670,10 грн. = 81 473,90 грн..

Посилаючись на казані обставини, позивач просив суд стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» суму в межах страхового відшкодування за полісом страхового відшкодування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6779471 у розмірі 18329,90 гривень, а також стягнути з ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 63144,00 гривень.

Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» Борзенкова Ю.М. надала до суду відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі посилаючись на те, що 17.11.2016 року до ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернувся представник позивача із повідомленням про ДТП, що мала місце 15.11.2016 року у м.Дніпрі по вул. Донецьке шосе, за участю транспортного засобу «Оpel Vivaro», д.н з. НОМЕР_3 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та транспортного засобу «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 ..

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» вчасно на виконання вимог ст.ст. 22, 29 та 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 17.11.2016 року в день отримання повідомлення від позивача про ДТП, звернулось до незалежного оцінювача ТОВ «Промислова компанія «Селтим», з метою визначення вартості матеріального збитку, якого зазнав власник транспортного засобу «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 . Огляд пошкодженого транспортного засобу проведено на 8-й день з моменту отримання повідомлення про ДТП 29.11.2016 року, тому вимоги позивача про стягнення витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 1750,00 грн. є безпідставними.

Відповідно до звіту №21-Р/26/2 матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 39 204,12 грн. (з ПДВ) та 32 670,40 грн. (без ПДВ).

06.03.2017 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» отримало заяву позивача про страхове відшкодування від 27.02.2017 року, в якій КП «Дніпроводоканал» ДМР просив сплатити належне йому страхове відшкодування безпосередньо на особистий картковий рахунок, що є підставою для зменшення розміру страхового відшкодування на встановлений законодавством розмір податку на додану вартість.

Також, відповідно до ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка, відповідно до полісу АЕ/6779471 становить 1000,00 грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування виглядає наступним чином:

32 670 грн. 10 коп. (розмір мат. збитку без ПДВ відповідно до звіту) - 1000 грн. (франшиза) = 31670,10 грн..

17.03.2017 року на підставі заяви позивача про страхове відшкодування, ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплатило страхове відшкодування у розмірі 31 670,10 грн. за реквізитами, вказаними позивачем, тобто, на думку відповідача, ТДВ СК «Альфа-Гарант» належним чином та в повному обсязі виконало свої зобов`язання за полісом №АЕ/6779471.

Також представник відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» зазначив, що страховик та потерпіла особа (позивач) досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування було правомірно визначено у спосіб визначений страховиком на підставі Звіту № 21-0/26/2.

Отже, дії страховика по визначенню розміру страхового відшкодування та по його виплаті були правомірними. Останній отримав страхове відшкодування у повному обсязі, тому підстави для стягнення додаткових коштів відсутні.

Крім того, відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», доплата в розмірі, що не перевищує суми ПДВ, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Однак, позивач не зверталося з відповідною заявою і не надавало ТДВ СК «Альфа-Гарант» жодних документів, які б підтверджували факт ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Наданий представником позивача акт про надання послуг №0000000626 від 08.04.2017 року на суму 34 987,60 грн., акт виконаних робіт №0000000754 від 02.10.2017 року, в якому зазначено послуга: «з ремонту та технічного обслуговування» на суму 42404,40 грн., акт про надання послуг №0000000706 від 18.07.2017 року «послуги з ремонту автомобіля» на суму 34002,00 грн., на думку представника відповідача, є неналежними доказами, адже в актах взагалі не конкретизовано які саме ремонті роботи виконано. Також позивач не надав будь-якого розрахункового документу на підтвердження проведення оплати відповідно до актів, та не надав відповідних калькуляцій до них.

Отже, ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплатило страхове відшкодування з урахуванням зносу на підставі розрахунку незалежного оцінювача з вирахуванням франшизи та ПДВ, на яке зменшується страхове відшкодування, якщо виплата здійснюється на особистий рахунок особи і без розміру втрати товарної вартості автомобіля, яка взагалі не відшкодовується страховиком, тому, посилаючись на вказані обставини, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та зазначив, що фактично витрати понесені на ремонт пошкодженого автомобіля підтверджується актом про надання послуг №0000000626 від 08.04.2017 року, актом виконаних робіт №0000000754 від 02.10.2017 року та актом про надання послуг №0000000706 від 18.07.2017 року.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі. Вважає, що позов підлягає задоволенню лише у частині стягнення з нього відшкодування матеріальної шкоди у вигляді франшизи в сумі 1000,00 гривень.

Представник відповідача Негробов О.В. у судовому засіданні пояснив, що з метою визначення розміру матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , та суми страхового відшкодування, страховик Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ».

Відповідно до звіту №21-D/26/2 про вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 11.02.2017 року, складеного ТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ», розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження складає 39204,12 грн. з урахуванням ПДВ та 32 670,10 грн. без урахування ПДВ. У березні 2017 року відповідач Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» здійснив позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 31 670,10 грн..

Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, на підставі яких було б можливо однозначно встановити, що звіт №21-D/26/2 про вартість матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу Daewoo Gentra д.н.з НОМЕР_1 від 11.02.2017 року, складений ТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ» складено із порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Також представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що надані представником позивача акт про надання послуг №0000000626 від 08.04.2017 року, акт виконаних робіт №0000000754 від 02.10.2017 року та акт про надання послуг №0000000706 від 18.07.2017 року не є належними доказами фактично понесених позивачем витрат проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобілю.

Таким чином, представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 вважає, що позовні є повністю безпідставними та необґрунтованими, а вимоги, пред`явлені до відповідача ОСОБА_1 , підлягають лише частковому задоволенню, лише у частині стягнення франшизи в розмірі 1000,00 гривень.

Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.11.2016 року близько 18-40 год. у м. Дніпро по вул. Донецьке шосе, з боку вул. Березинської в напрямку вул.Передової, рухався автомобіль «Оpel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який на перехресті з вул. Петрозаводською виїхав на заборонений (червоний) сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 .. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вину відповідача ОСОБА_1 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді підтверджено постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.12.2016 року (а.с.10).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" N 4 від 01 березня 2013 року: за ч.4 статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Відповідності до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , належить позивачу Комунальному підприємству «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.71).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» за полісом №АЕ/6779471, тому 17.11.2016 року позивач КП «Дніпроводоканал» ДМР із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (а.с.70).

Відповідно до полісу №АЕ/6779471 страхувальником виступає ОСОБА_1 , забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Оpel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_2 , розмір ліміту відповідальності страхової компанії на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров`ю - складає 100 000,00 грн., за шкоду заподіяну майну - складає 50 000,00 грн., розмір франшизи - складає 1000,00 грн. (а.с.69).

Відповідно до звіту №21-Р/26/2, складеного оцінювачем ТОВ «Промислова компанія «Селтим» ОСОБА_5 , матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 39 204,12 грн. (з ПДВ) та 32 670,40 грн. (без ПДВ), (а.с.80).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка, відповідно до полісу АЕ/6779471 становить – 1000,00 грн..

Згідно з п. 36.2 ст. 36 вказаного Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлюваного ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Тому, на підставі заяви позивача про страхове відшкодування від 27.02.2017 року, ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплатило КП «Дніпроводоканал» ДМР страхове відшкодування у розмірі 31 670,10 гривень.

Відтак, страховик відповідача виконав свій обов`язок щодо виплати страхового відшкодування в повному обсязі. із заяви також вбачається, що представник позивача не заперечував проти визначення страховою компанією такої суми та її виплати в такому розмірі. Дану суму на час виплати не оспорював.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач, вважаючи згодом що вищезазначена сума виплаченого ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" страхового відшкодування є заниженою та не відповідає дійсному розміру, замовив висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальних збитків від 16.12.2016 №ZU281116, складеним судовим експертом Мазуреком О.А., відповідно до якого сума матеріального збитку, завданого автомобілю Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 145 439,60 грн.

Представник позивача зазначив, що Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради був здійснений ремонт пошкодженого автомобіля, як наслідок, загальна сума нанесеної матеріальної шкоди, відповідно до проведених ремонтних робіт становить - 111394,00 грн..

На підтвердження понесених витрат на ремонт автомобілю представником позивача надано до суду акт про надання послуг №0000000626 від 08.04.2017 року на суму 34 987,60 грн., акт виконаних робіт №0000000754 від 02.10.2017 року на суму 42404,40 грн. та акт про надання послуг №0000000706 від 18.07.2017 року на суму 34002,00 грн. (а.с.153, 154, 155).

Відповідно до ст.9 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з вимогами п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У силу ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

П. 24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що страхове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статті 9 та пункті 19.1 статті 19 Закону № 1961-IV.

Максимальні розміри страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, у разі спрощеного врегулювання дорожньо-транспортної пригоди (так званий Європротокол) затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року № 698 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України".

П.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 9 Постанови Верхового Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6: при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам належить враховувати, що відшкодування шляхом покладання на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий.

Разом із цим, посилання представника позивача на те, що фактичні витрати на ремонт пошкодженого автомобіля підтверджується актом про надання послуг №0000000626 від 08.04.2017 року на суму 34 987,60 грн., акт виконаних робіт №0000000754 від 02.10.2017 року на суму 42404,40 грн. та акт про надання послуг №0000000706 від 18.07.2017 року на суму 34002,00 грн., складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Тикуней-авто» є помилковими та не можуть бути належними доказами по справі виходячи з наступного.

У акті про надання послуг №0000000706 від 18.07.2017 року вказано послугу ремонту автомобіля, однак у вказаному акті не зазначено, які саме ремонтні роботи проводилися. Акт виконаних робіт №0000000754 від 02.10.2017 року містить загальне найменування послуги ремонту автомобіля та технічного обслуговування, але у вказаному акті не конкретизовано яка сума за конкретний вид робіт та яка сума саме за обслуговування автомобіля.

Представником позивача не надано до суду жодного доказу фактично понесених витрат (оплати за вказаними актами, платіжного доручення тощо.)

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, понесення фактичних витрат на ремонт пошкодженого автомобіля.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України.

За ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Втім, суд позбавлений можливості встановити розмір фактично понесених витрат на ремонт пошкодженого автомобіля, оскільки позивач не надав доказів у порядку ст. ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження цієї обставини.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", дія якого, виходячи зі зімсту преамбули вказаного закону, поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Втім, відповідно до ст. 12.1 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування( п.36.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради відшкодування матеріальної шкоди у вигляді франшизи в сумі 1 000 (одна тисяч а гривень) 00 копійок.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1732,79,00 грн., тому у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог із відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 27,44 грн. на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК україни, ст.ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.6,9, п. 22.1 ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради відшкодування матеріальної шкоди у вигляді франшизи в сумі 1 000 (одна тисяч а гривень) 00 копійок та 27 гривень 44 копійки витрат по сплаті судового збору, а всього 1027 (одна тисяча двадцять сім) гривень 44 копійки.

В іншій частині позову, - відмовити.

Позивач: Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 03341305, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Троїцька, 21а.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ 32382598, місцезнаходження: м.Київ, б-р Лесі Українки, буд.26.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя