Ухвала суду № 94823063, 08.02.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4033/21

Провадження № 2/761/6127/2021

У Х В А Л А

08 лютого 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєв А.І., розглянувши питання про відкриття провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Спілка фахівців з нерухомого майна України», про визнання рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню,

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2021 року передана до провадження судді Саадулаєва А.І.

Позивач просить суд:

1.Визнати незаконним рішення Правління Всеукраїнської громадської організаціїї «Спілка фахівців з нерухомого майна України» про виключення з членів спілки ОСОБА_1 та визнання недійсним посвідчення № НОМЕР_1.

2.Скасувати рішення Правління Всеукраїнської громадської організації «Спілка фахівців з нерухомого майна України» про виключення з членів спілки ОСОБА_1 та визнання недійсним посвідчення № НОМЕР_1 .

3. Зобов`язати Всеукраїнську громадську організацію «Спілка фахівців з нерухомого майна України» поновити членство ОСОБА_1 у спілці та поновити дію посвідчення № НОМЕР_2 .

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Визначення належності справи суду певної юрисдикції здійснюється за правилами, чинними на час звернення з позовом до суду, якщо інше не передбачено законодавством.

За статтею 1 ГПК України (в редакції, чинній станом на момент звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГК України, відповідно до частин першої-третьої якої як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Водночас за змістом статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Тобто, за загальним правилом, у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року.

Отже, для визначення юрисдикції цього спору слід керуватися критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, якими є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

За статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і заснована в установленому законом порядку.

За приписами статті 81 ЦК України, юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Частина третя статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» (тут і далі в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) визначає громадську організацію як «громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є особа «фізичні особи», тобто це одна з організаційно-правових форм громадських об`єднань в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (частина п`ята статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання»).

Одним із принципів утворення та діяльності громадського об`єднання є відсутність майнового інтересу, тобто, члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (частина шоста статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання»).

Громадське об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту, громадського об`єднання, який має, зокрема, містити відомості про порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.

Відповідно до п. 6.1 Статуту Відповідача, керівними органами Спілки є: З`їзд; Правління; Президент; Ревізійна комісія, Вища Рада (дорадчо-конультативний орган).

Відповідно до п. 6.11 Статут Відповідача, виконавчим органом Спілки, що діє в період між З`їздами, є Правління Спілки.

Відповідно до п. 6.15 Статуту Відповідача, компетенція Правління Спілки:

затверджує штатний розпис Спілки;

затверджує емблему, іншу символіку та атрибутику Спілки;

звітує перед З`їздами Спілки;

розглядає питання поточної діяльності Спілки та виносить по них рішення;

встановлює порядок прийому, реєстрації та розгляду звернень та скарг членів Спілки;

визначає та затверджує основні напрямки діяльності Спілки;

затверджує річний бюджет та план використання коштів;

приймає рішення щодо створення відокремлених підрозділів Спілки як зі статусом юридичної особи так і без статуту юридичної особи, інших органів, структурних підрозділів Спілки та затверджує Положення про них;

реалізує право власності на майно та кошти Спілки;

здійснює прийом до членів Спілки та виключення із членів Спілки;

організовує проведення З`їздів, готує та затверджує порядок денний З`їздів, визначає час і місце їх проведення;

затверджує плану розвитку та стратегії Спілки на відповідний рік;

затверджує розміри членських внесків;

затверджує внутрішні Положення Спілки;

приймає рішення про створення, припинення (реорганізацію та ліквідацію) підприємств,установ та організацій за участю Спілки, затверджує їх Статути;

визначає загальні засади інформаційної політики Спілки;

встановлює порядок надання інформації членам Спілки та особам, які не є членами;

визначає перелік відомостей, що є конфіденційними, а також встановлення порядку доступу до конфіденційної інформації;

здійснює контроль за розкриттям інформації та реалізацією інформаційної політики Спілки;

веде реєстр членів Спілки;

вирішує інші питання діяльності Спілки, окрім тих, що віднесені до виключної компетенції З`їзду, Президента та Ревізійної комісії.

Звертаючись із позовом, позивач вказував на порушення його прав, оскільки до компетенції Правління відповідача не віднесено право вирішувати питання щодо включення та/або виключення членів спілки Відповідача.

Ураховуючи предмет спору, що позивач є членом Громадської організації «Спілка фахівців з нерухомого майна України», а спір стосується захисту його прав як учасника вказаної організації, тому суддя дійшов висновку про те, що цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи, отже, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 13, 19, 186, 353-355 ЦПК України, суддя,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Спілка фахівців з нерухомого майна України», про визнання рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя: