Рішення № 94820258, 01.02.2021, Олешківський районний суд Херсонської області (до 25.04.2025 - Цюрупинський районний суд Херсонської області)

01.02.2021

Справа №664/2365/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м.Олешки

Цюрупинський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Сіденка С.І.,

за участю секретаря - Скорик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Олешки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області, у якому просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 132 244 грн, а також витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 7 вересня 2015 року він звернувся до органу опіки та піклування на той час Цюрупинської РДА із заявою про надання дозволу на придбання своєму синові житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та надання йому повноважень підписати за сина договір купівлі-продажу при нотаріальному оформленні та інші необхідні для цього правочину документи. Після подання ним відповідної заяви, відповідач став витребувати у позивача документи, які передбачені п. 66 постанову КМУ №866 від 24.09.2008 року «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», діючи в цьому випадку, на думку позивача, не на підставі законодавства. У подальшому в надані такого дозволу відповідачем йому було відмовлено.

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся з позовною заявою до суду, у якій просив визнати протиправними дії відповідача. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, дії Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області щодо витребування у документів, передбачених п. 66 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджених постанову Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року, визнані протиправними.Позивач звертає увагу, що Постанова суду набрала законної сили з дати прийняття та не може бути оскаржена.

Відтак позивач вважає, що протиправні дії відповідача відносно нього були психотравмувальними, обумовили виникнення у нього стресового стану, з порушенням дезаптації по ригідному типу (порушення настрою, знервованість, пригніченість, упертість, висока захваченість домінуючою ідеєю, загострення почуття справедливості, нагромадження негативних емоцій, відчуття зезпорадності, безнадійності, негативні зміни світогляду, зміна відносин з оточуючими, почуття ізольованості, конфліктність, обурливість, ворожість, недоброзичливість, нав`язливість, перевтома, зниження активності у будь-яких випадках діяльності, які не пов`язані з конфліктом, погіршення самопочуття, соматичного стану здоров`я, порушення сну).

З метою визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої діями відповідача судовим експертом С.В. Гельманом була проведена судово-психологічна експертиза від 27.03.2020 року. Згідно висновку цієї експертизи сума матеріального еквівалента моральної шкоди може дорівнювати від 33 061 грн. до 132 244 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року відкрито провадження по справі.

Від представника Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач просить відмовити в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, оскільки не вбачає ситуації, що стала психотравмувальною для позивача. Крім того, представником відповідача було подано заяву, у якій просив визнати, що позивач ОСОБА_1 без поважнх на те причин пропустив строку звернення до суду про стягнення моральної шкоди, заподіяної йому органом опіки та піклування Цюрупинської (Олешківської) районної державної адміністрації витребуванням документів, пов`язаних із захистом прав дитини, і відмовити у задоволенні пред`явленого позову.

Позивач про день та час слухання справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився. У письмовій заяві, яку він надав суду, просить розглядати справу без його участі, позов підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився. У письмовій заяві, наданій суду просив відкласти розгляд справи у зв`язку із перебуванням представника районної державної адміністрації в плановій щорічній основній відупустці. Однак жодних доказів такого пребування представником надано не було.

У відповідності до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

07 вересня 2015 року звернувся до органу опіки та піклування, на той час Цюрупинської районної деравної адміністрації Херсоснької області із заявою про надання дозволу на придбання своєму синові житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та надання йому повноважень підписати за сина договір купівлі-продажу при нотаріальному оформленні та інші необхідні для цього правочину документи. Після подання ним відповідної заяви, відповідач став витребувати у позивача документи, які передбачені п. 66 постанову КМУ №866 від 24.09.2008 року «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», діючи в цьому випадку, на думку позивача, не на підставі законодавства. У подальшому в надані такого дозволу відповідачем йому було відмовлено.

ОСОБА_1 не погоджуючись з вказаною відповіддю, звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, дії Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області щодо витребування у документів, передбачених п. 66 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджених постанову Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року, визнані протиправними. У частині визнання протиправною відмову Цюрупинської РДА, оформлену протоколом комісії з питань захисту прав дитини від 09 жовтня 2015 року №11 у наданні дозволу на придбання малолітньому синові ОСОБА_1 , 2006 р.н. житлового будинкута надання повноважень для підпсиання від його імені договору купівлі-продажу при нотаріальному оформленні та інших необхідіних для цього правочину документів та у частині визнання протиправними дії відповідача, які виразились у порушенні строківрозгляд заяви позивача від 07 вересня 2015 року про надання вищезгаданого дозволу залишено без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі №821/3630/15-а. Постанова суду набрала законної сили з дати прийняття та не може бути оскаржена.

На думку позивача, неправомірними діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду. Усі ці обставини призвели до виникнення у нього хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Також позивач просить суд врахувати висновок судово-психологічної експертизи, а тако той факт, що протиправність дій відповідача мала тривалий характер у часі впродовж п`яти років.

Згідно з висновком експерта від 27.03.2020 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досліджувані дії Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області та їхні наслідки для ОСОБА_1 були психотравмувальними, обумовили виникнення у нього стресового стану, з порушенням дезаптації по ригідному типу.

Попередній орієнтовний розмір грошового еквівалента моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 відповідно до висновку експерта складає від 33 061грн. до 132 244грн., який може змінюватися в залежності від встановлених дій відповідача.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково.

Положеннями статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України законодавчо встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 268 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Тобто, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (статті 280 ЦК України).

Таким чином, до вимог про відшкодування моральної шкоди позовна давність не поширюється, оскільки вони випливають із порушення особистих немайнових прав, а пропуск позовної давності за вимогами про відшкодування майнової шкоди не свідчить про відсутність моральної шкоди (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 751/306/17 (провадження № 61-35257св18).

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п.57).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

П.п. 17.1.11 п. 17.1 ст. 17 ПК України визначено, що платник податків має право на повне відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги, пов`язує завдання йому шкоди, внаслідок неправомірних дій Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За статтею 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Предметом доказування наявності факту заподіяння моральної шкоди у зазначених правовідносинах є протиправність дій або бездіяльності відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями останніх та спричиненням моральної шкоди позивачу, і відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачу.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідачів та спричиненням моральної шкоди.

З урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Як було зазначено вище, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, дії Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області щодо витребування у документів, передбачених п. 66 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджених постанову Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року, визнані протиправними. Вищевказана Постанова набрала законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Статтею 82 ч.4 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено Законом.

Таким чином, факт протиправних дій Цюрупинської (нині – Олешківської) районної державної адміністрації Херсонської області, які полягають у витребуванні документів, передбачених п. 66 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджених постанову Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року, підтверджено судовим рішенням і не підлягає доведенню.

Пунктом 16 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У пунктах третьому та четвертому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Таким чином, моральна шкода є категорією об`єктивною, тому, встановлюючи факт наявності такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які зумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), а й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення усталеного для даної особи способу життя, життєдіяльності.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач зазначає, що перебуває у стресовому стані, відчуває пригніченість, загострення почуття справедливості, нагромадження негативних емоцій, душевний неспокій, образу, сором внаслідок неправомірних дій відповідача, внаслідок яких він, з метою відновлення його порушених прав, був змушений витрачати значну кількість свого особистого часу на оскарження незаконних дій, на відвідування судових установ, у зв`язку із чим суд визнає, що позивач зазнав моральних страждань, пов`язаних з порушенням його прав та необхідність вжиття заходів для їх захисту, відчув та відчуває себе пригніченим і морально подавленим.

У пункті дев`ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам також роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.102 ЦПК України сисновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Згідно чч.2-4 ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції",якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій особа, яка подала заяву, повинна подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності суд сприяє особі, яка зробила заяву, у збиранні доказів.

Таким чином, суд бере до уваги висновок судово-психологічної експертизи від 27.03.2020 року, що проведена психологм – судовим експертом – ОСОБА_2 , стаж експертної роботи 24 рок, 1 кваліфікаційний клас судового ескперта, свідоцтво судового експерта №21 від 18.02.2019 року, видане Міністерством охорони здоров`я України. Експертиза проведена на підставі письмового замовлення адвоката Сачаєвої І.О. №43 від 27.02.2020 року. Експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Під час психологічного дослідження позивачем висвітлена негативна життєва ситуація, в якій він опинився у результаті дій Цюрупинської районної державної адміністрації.

Дані психологічного дослідження дозволяють охарактеризувати психологічний стан позивача таким чином: досліджувані дії Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області та їхні наслідки для ОСОБА_1 були психотравмувальними, обумовили виникнення у нього стресового стану, з порушенням дезаптації по ригідному типу.

Так, суд враховує тривалий період часу протиправних дій відносно ОСОБА_1 та визнання судом протиправними дії відповідача.

Однак, позивачем не доведено, що глибина душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків відповідає заявленому розміру відшкодування у сумі 132 244,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Тому, суд із врахуванням вказаної судової практики ЄСПЛ, зазначає, що суд, визнавши дії відповідача протиправними, вже частково згладив понесені позивачем моральні страждання.

Однак, проаналізувавши всі встановлені обставини справи в їх сукупності, встановивши наявні докази, що підтверджуються судовим рішенням, яке в свою чергу є преюдиційними для вирішення даного спору, суд дійшов висновку, що вказаними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, оскільки, безсумнівно, сам факт протиправних дій орагну державної влади має наслідком певні переживання, хвилювання, викликає нервозність, тобто тягне за собою моральні страждання.

Визначаючи розмір морального відшкодування, та керуючись принципом розумності та справедливості, суд виходить із встановлених у даній справі обставин, враховує характер, тяжкість, тривалість моральних страждань позивача.

У пункті 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

У стягненні витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 10 000 грн, слід відмовити, оскільки відповідно до вимог пункту 2 ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України, позивачем не додано до позову укладений договір про надання правничої допомоги, опис реально проведених робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання такої правничої допомоги, а також відповідно до частини 2 ст. 134 ЦПК України не подано попереднього розрахунку суми судових витрат.

Така ж правова позиція висвітлена у пункті 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», в якій зазначається, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір має бути стягнутий з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на піставі того, що він є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1 від 14.07.2015 року, виданого Управлінням персоналу штабу управління оперативного командування «Південь» відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.

Також вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України відповідно до якого судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги позивача задоволені судом частково, в порядку відшкодування моральної шкоди стягнуто 66122,00 грн, тобто позовну вимогу задоволено на 50 відсотків, виходячи з розрахунку (66 122 х 100 % : 132 244,00), де 132 244,00 грн - розмір моральної шкоди, яку позивач просив стягнути в позовній заяві. Відповідно розмір судових витрат пропорційно задоволеним вимогам складає 1051,00 грн, виходячи із розрахунку (2102 х 50 % = 1051,00 грн), які підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.23, 268, 275 ЦК України, ч. 1 ст. 141 ст.ст.223, 247, 1167, 1173-1174 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області - задовольнити частково.

Стягнути з Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 суму на відшкодування моральної шкоди в розмірі 66122 (шістдесят шість тисяч сто двадцять дві) грн. 00 коп.

У задоволенні позовних про стягнення з Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в розмірі 10 000 грн. - відмовити.

Стягнути з Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1051,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Херсонського апеляційного суду через Цюрупинський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.02.2021 року.

Суддя С.І. Сіденко