Вирок № 94817744, 11.02.2021, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1496/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2021 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Котормус Т.І.;

за участі: секретаря судового засідання Карпа Г.М.;

прокурора Лозінського О.В,;

обвинуваченого ОСОБА_1 ;

захисника Приходько М.П.;

потерпілої ОСОБА_2 ;

представника потерпілої Стефанович Ю.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140220000533 від 23 листопада 2018 року за обвинуваченням:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нахичиван, республіки Азербайжан, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2018 року о 11:20 год. ОСОБА_1 , перебуваючи на місцевому ринку ПП «ТОР» в м. Кам`янка-Бузька по вул. Тютюнника, 7 в ході виниклого конфлікту між ним та ОСОБА_2 , діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, бажаючи їх настання, наніс один удар стопою правої ноги в нижню частину лівої ноги ОСОБА_2 . Як наслідок, у потерпілої виявлено один синець на лівій нижній кінцівці, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України заперечив повністю та пояснив, що дійсно у листопаді 2018 року на ринку «Тор» у м. Кам`янка-Бузька у нього був конфлікт з потерпілою, що виник через фінансові претензії у потерпілої до його співмешканки. Вказав, що потерпіла при цьому плюнула на нього, а він на неї, однак жодних тілесних ушкоджень він не завдавав їй. Також обвинувачений повідомив, що він за національністю азербайжанин проживає вже 35 років в Україні, а з ОСОБА_2 знайомий більше 10 років.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість у скоєному повністю стверджується зібраними на досудовому слідстві та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_2 суду повідомила, що 23.11.2018 близько 11:20 год. вона перебувала на ринку разом зі ОСОБА_3 розставляла товар у торговому павільйоні, і в цей час до них підійшов ОСОБА_1 і підслуховував їхню розмову. Вона звернулася до нього, щоб він пішов геть, а також вказала йому, що його співмешканка винна їй гроші які не повернула. У відповідь ОСОБА_1 почав її ображати словесно, а згодом вдарив правою ногою в область коліна лівої ноги. Після цього вона пішла з місця події у торговий павільйон.

Допитаний судом свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що він 23.11.2018 був на ринку, оскільки хотів придбати певний товар. Повідомив, що бачив, як ОСОБА_2 виходила з торгового павільйону, щось сказала обвинуваченому, а той копнув своєю правою ногою її у коліно, після чого вона пішла до свого павільйону.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він є колишнім співмешканцем потерпілої ОСОБА_2 і вона йому є колишньою цивільною дружиною. Дійсно у листопаді 2018 року він здійснював торгівлю на ринку «Тор» де до нього підійшов обвинувачений і вони розмовляли. В той час підійшла ОСОБА_2 і висловлювала до обвинуваченого претензії щодо якихось коштів, а в подальшому плюнула йому в лице і на цьому інцидент закінчився. Вказав, що вона до кінця робочого дня була на базарі, здійснювала торгівлю і він не бачив жодних тілесних ушкоджень на ній. Також свідок суду повідомив, що на даний час, він не проживає з потерпілою, так як вони розійшлися.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що 23.11.2018 близько 11-12 год. дня вона перебувала на території продуктового ринку де почула сварку. Вона вказала, що бачила потерпілу і обвинуваченого які між собою сварилися і під час сварки обвинувачений копнув своєю правою ногою у ліву ногу потерпілої, після чого всі розійшлися.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_6 свій експертний висновок підтримав та вказав, що з огляду на характер тілесного ушкодження у потерпілої, час його існування та відсутність інших супутніх ушкоджень, він дійшов висновку, що механізмом завдання такого тілесного ушкодження є саме удар, що міг бути утворений при обставинах, які вказує потерпіла, зокрема ногою у взутті. Причому експерт вказав, що такі тілесні ушкодження не характерні для стискання чи падіння.

Висновком експерта №110/2018 від 17.12.2018 встановлено, що при судово-медичній експертизі потерпілої ОСОБА_2 було виявлено один синець на лівій нижній кінцівці, що виник від дії тупого твердого предмета по механізму удару за 9-12 діб до моменту огляду, тобто може відповідати часу та обставинам, на які вказує потерпіла. Виявлений синець відноситься до легких тілесних ушкоджень. Дане тілесне ушкодження на є характерним для виникнення внаслідок одномоментного падіння на площину з прискоренням чи без такого. По факту виявлення одного тілесного ушкодження слід вважати, що мало місце не менше однієї точки прикладання сили.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 13.08.2020 з фототаблицею до нього, потерпіла ОСОБА_2 на статисту показала як їй було нанесено тілесні ушкодження 23.11.2018 обвинуваченим.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України доведена повністю, а його дії необхідно кваліфікувати, як умисне легке тілесне ушкодження.

Так, під час судового розгляду є повністю доведеним факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 і такі тілесні ушкодження згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Також судом встановлено з показів свідків та потерпілої, що такі тілесні ушкодження були спричинено ОСОБА_2 діями ОСОБА_1 23 листопада 2018 року о 11:20 год. на території місцевого ринку «Тор», що по вул.. Тютюнника, 7 у м. Кам`янка-Бузька.

Покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи та показами потерпілої, а тому суд бере їх до уваги.

Покази свідка ОСОБА_3 суд не бере до уваги та оцінює їх критично, з огляду на те, що судом встановлено і не заперечується учасниками процесу факт неприязних стосунків свідка ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2 , що виникли на ґрунті особистих відносин.

Оцінюючи покази обвинуваченого щодо відсутності факту завдання ним тілесних ушкоджень потерпілій, суд вважає їх такими, що спрямовані на уникнення від відповідальності. Такі покази обвинуваченого не спростовують показів свідків, які були на місці події та не є зацікавленими у вирішенні справи, а також висновком та показами експерта у судовому засіданні, який виявив тілесні ушкодження у потерпілої та підтвердив механізм їх походження.

Посилання захисника на порушення права обвинуваченого на захист під час проведення досудового розслідування суд відхиляє, оскільки згідно чинного процесуального закону дана справа не вимагає обов`язкової участі захисника, а самому обвинуваченому було роз`яснено право на захист, що свідчить його розписка з процесуальними правами.

Більше того, суд вважає, що навіть якщо погодитися з твердженнями захисту про те, що обвинуваченому не було у доступній формі роз`яснено його право на захисника під час досудового розслідування, то таке не може бути взяте судом до уваги, оскільки захисником жодним чином не обґрунтовано як це вплинуло на повноту досудового розслідування та чому це не можна було усунути у судовому розгляді.

Поряд з цим, допитані на судовому розгляді свідки, покази яких суд оцінює безпосередньо, а також досліджений висновок експерта та покази самого експерта дають достатні підстав вважати про те, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення, що відповідає стандарту доведення поза розумним сумнівом.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , суд бере до уваги, що він є особою, яка не має судимості, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого судом, у відповідності до ст. 66 КК України не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом, у відповідності до ст. 67 КК України не встановлено.

При таких обставинах, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

А відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Як встановлено судом, вчинені ОСОБА_1 протиправні дії є проступком, згідно статті 12 КК України, та мали місце 23.11.2018, тобто на момент винесення даного вироку суду минуло більше двох років з моменту вчинення кримінального проступку.

Даних про те, що обвинувачений ухилявся від суду та слідства чи вчинив нове кримінальне правопорушення у суду немає.

Верховний Суд у Постанові від 12.11.2019 №566/554/16-к вказав, що якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення передбачених у ст.49 КК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст.49 КК може звільнити від нього засудженого.

З врахуванням того, що ОСОБА_1 заперечив у судовому засіданні щодо закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків давності та наполягав на відсутності вини у його діях, однак судом встановлено, що обвинувачений є винний у вчиненні кримінального правопорушення, то ОСОБА_1 необхідно звільнити від призначеного судом покарання на підставі ч. 5 ст.74, ст.49 КК України.

Цивільний позов не було заявлено.

Запобіжний захід не обирався.

Відомості про речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень нуль копійок).

На підставі ч. 5 ст.74, ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного судом покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Т.І. Котормус