Рішення № 94812431, 09.02.2021, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1193/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2021 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С. звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у звязку з чим підписала заяву № б/н від 26.05.2011.

Позивач зазначає, що при укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другою сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ОСОБА_2 також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000,00 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 можливість розпорядитись кредитними коштами на умовах передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту.

У порушення умов договору ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого у неї станом на 18.08.2020 виникла заборгованість по тілу кредиту 17054,19 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 7892,37 грн.

При підготовці справи до розгляду судом було встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 58).

03.11.2020 за клопотанням представника позивача до участі у справі у якості правонаступника (спадкоємця) залучено належного відповідача ОСОБА_1 . (а.с. 88).

12.01.2021 представником відповідача - адвокатом Зайцем Б.В. подано відзив на позовну заяву, у котрій останній зазначає, що з вимогами позивача не погоджується, вважає їх необґрунтованими оскільки відповідач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась та свідоцтво про право на спадщину після смерті матері не отримувала. Також представник відповідача посилається на ст. 1282 ЦК України, відповідно до якої спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Адвокат вказує, що житловий будинок, у якому був зареєстрований боржник не належав їй на праві власності. Таким чином вважає, що ОСОБА_1 не зобов`язана відшкодовувати позивачу заборгованість у розмірі, що вказаний у позовній заяві, оскільки у порядку спадкування до неї не перейшли права її матері на будь-яке рухоме чи нерухоме майно, будь-які грошові кошти та свідоцтва про право на спадщину відповідач не отримувала. Разом з тим, позивач не надав до суду будь-яких доказів про наявність майна спадкодавця за рахунок якого може бути погашене кредитне зобов`язання. За наведених обставин просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача 4000 грн. у відшкодування витрат з надання правової допомоги (а.с. 106-107).

04.02.2021 представником позивача подано відповідь на відзив (а.с. 132-133) у котрій зазначається, що банк дізнався про смерть позичальника лише 18.09.2020, хоча спадкова справа відносно останньої була заведена 03.11.2019. Звертають увагу на те, що відповідно до виписки відповідач до певного часту належним чином виконала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнавала свої зобов`язання за договором. Просять задовольнити позовні вимоги банку.

Від сторін до суду не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Частиною 8 ст. 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, з`ясувавши обставини справи, враховуючи відсутність інших клопотань від сторін у справі приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї кримінального обвинувачення.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 26.05.2011 ОСОБА_2 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у звязку з чим підписала заяву № б/н від 26.05.2011 (а.с. 13).

ОСОБА_2 також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена (а.с. 13 зв.).

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_2 станом на 18.08.2020 року виникла заборгованість по тілу кредиту 17054,19 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 7892,37 грн (а.с. 10).

03.11.2020 за клопотанням представника позивача до участі у справі у якості правонаступника (спадкоємця) залучено відповідачем ОСОБА_1 . (а.с. 88).

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

-чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України;

-коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

-при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

-при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Оскільки, судом не встановлено обставин які б свідчили про те, що кредитор дізнався або мав дізнатися про відкриття спадщини раніше ніж у шестимісячний строк, який передував зверненню кредитора до спадкоємця боржника з вимогою, відтак строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, представником позивача при звернені до Літинського районного суду Вінницької області з позовом не пропущено.

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст.1054 ч.1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов`язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

У відповідності до п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012, з урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором спадкоємець несе відповідальність лише у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже, якщо відповідно до закону спадкоємець не успадкував майно, яке має певну матеріальну цінність, є оборотоздатним та за його рахунок можливо задовольнити вимоги кредитора, то до такого спадкоємця кредитор не вправі пред`являти вимоги.

У своєму відзиві (а.с. 106-107) адвокат Заєць Б.В. зазначає, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини відповідач не зверталась та свідоцтва про право на спадщину після смерті своєї матері не отримувала ( 3 абз. а.с. 107). Всупереч зазначеному Літинською державної нотаріальною конторою надано відповідь (а.с. 74) про наявність спадкової справи № 295/202 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Також зазначається, що із заявою про прийняття спадщини звернулась дочка - ОСОБА_1 .

Суд погоджується із твердженням сторони відповідача про те, що відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Однак суд критично ставиться до довідки наданої стороною відповідача (а.с. 125) відповідно до якої КП «ВООБТІ» повідомляє, що станом на 31.12.2012 реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 не проводилась.

Також у цій довідці зазначається, що з 01.01.2013 функції з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно покладені на органи державної реєстрації прав Міністерства юстиції України. Звертається увага, що відповідачем не надана інформація від органу державної реєстрації прав Міністерства юстиції України а також не заявлено клопотань про витребування відповідної інформації.

Відповідач ОСОБА_1 12.09.2020 (а.с. 74 зв.) звернулась до нотаріуса та вчинила певні дії спрямовані на отримання спадщини після смерті ОСОБА_2 . Таким чином суперечливою являється позиція відповідача, котра приймає спадщину, одночасно заперечуючи наявність спадкового майна, котрим можна було б задовольнити вимоги кредитора.

Безумовним являється те, що прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відтак стягненню підлягаються нарахування котрі мали місце до 03.11.2019.

Факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства, для часткового задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію представника позивача, та заперечення з боку відповідача, суд вважає необхідним позов задовольнити частково і стягнути з правонаступника ОСОБА_2 - відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по тілу кредиту 17054,19 грн. та заборгованість по відсотках за користування кредитом - 939,68 грн, оскільки ОСОБА_2 станом на 01.11.2019 (а.с. 10) не виконала свої зобов`язання згідно укладеної заяви б/н від 26.05.2011 щодо повернення кредитних коштів.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 2102,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 17993,87 грн. * 100% : 24946,56 грн. ціни позову = 72,12), тобто 72,12 % від суми сплаченого судового збору 72,12% * 2102,00 грн:/100% = грн), що складає 1515,96 грн.

Оскільки позов задовольняється, відтак у задоволенні вимог відповідача про стягнення 4000,00 грн у відшкодування витрат про надання правової допомоги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 141,206, 209, 247, 263-268, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 23.01.2015 Літинським РС УДМС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк»(рахунок № НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість станом на 18.08.2020 за кредитним договором № б/н від 26.05.2011, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 17054,19 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом 939,68 грн., та 1515,96 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.