Рішення № 94811243, 28.01.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27998/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Диба І.Б.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Бригинець А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), в якій просив суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача 8473,44 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є клієнтом АТ КБ «Приватбанк».

17 травня 2018 року він звернувся до відділення банку із заявою про повернення банківських вкладів, а саме: 196,97 дол. США з рахунку № НОМЕР_1 , 6 255,67 дол. США з рахунку № НОМЕР_2 ; 58,14 дол. США з рахунку № НОМЕР_3 ; 5655,51 дол. США з рахунку № НОМЕР_4 ; 72 566,47 дол. США з рахунку № НОМЕР_5 , 1,64 дол. США з рахунку № НОМЕР_6 , 49,88 грн з рахунку № НОМЕР_7 , 25,88 грн з рахунку № НОМЕР_8 , а всього - 84 734,40 дол. США та 75,76 грн.

Зазначав, що листами від 13 червня 2018 року № 20.1.0.0.0./7-20180529/2197 та від 13 липня 2018 року № 20.1.0.0.0/7-180706/624 банк відмовив йому у видачі банківських вкладів у зв`язку із припиненням діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим).

17 липня 2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про розірвання договорів банківського рахунку та повернення коштів, однак банк у задоволенні заяви відмовив.

Ураховуючи зазначені обставини, позивач звернувся до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення на його користь 84 734,40 дол. США та 75,76 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року та постановою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 11 червня 2020 року, позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 84 734,40 дол. США та 75,76 грн.

Станом на 06 липня 2020 року судове рішення відповідач не виконав. У зв`язку з чим, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі, який не перевищує 10% від суми переказу на підставі п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та перекази в Україні».

На підставі викладеного, позивач просив про задоволення позову.

Ухвалою суду від 08 липня 2020 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

10 вересня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач, вказував на те, що позивач просить банк виплатити йому кошти, що розміщені на банківських поточних рахунках, таким чином клієнтом була подана заява на переказ коштів, яку банк своєчасно не виконав. При цьому позивач посилається на норми пункту 32.1 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Таким чином, у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за договорами банківського рахунку, банк зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, але не більше 10% від суми переказу відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Однак із наведеного позивачем розрахунку та змісту позову не зрозуміло, за який період прострочення банку нараховується пеня, а лише вирахування 10% від загальної суми розміщених в банку грошових коштів позивача, оскільки пеня нараховується за кожний день прострочення і застосування граничного розміру пені в 10% може відбуватись лише у випадку перевищення такого граничного розміру. Таким чином, відсутність у позовній заяві періоду нарахування пені унеможливлює відповідача перевірити правильність її нарахування відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

18 листопада 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач подав відкоригований розрахунок штрафних санкцій.

Так, строк прострочення виконання рішення суду становить 766 днів, у зв`язку з чим розмір штрафних санкцій розраховується за формулою: 84734,40 дол. США х 0,1%х766 днів (за період з 01 червня 2018 року до 06 липня 2020 року) = 64906,55 доларів США.

Ураховуючи те, що сума пені за 766 днів прострочення складає 64 906,55 доларів США перевищує граничний розмір пені в 10% від суми прострочення, тому сума пені, яка підлягає стягненню з банку становить 8 434,40 дол. США (84734,40 дол. США /100х10%).

Отже, пеня має стягуватися у національній валюті України, тому стягненню підлягає 230 223,36 грн (8434,40 дол. США х 27,17 грн (курс гривні до долара США станом на 06 липня 2020 року за курсом НБУ).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договори банківських рахунків, на підставі банк відкрив позивачу поточні рахунки у доларах № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 ; № НОМЕР_6 ; № НОМЕР_7 ; № НОМЕР_8 .

17 травня 2018 року, 13 червня 2018 року, 06 липня 2018 року та 17 липня 2018 року позивач подав відповідачу заяви про закриття поточних рахунків, відкритих за договорами.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав обов`язку по поверненню коштів, позивач звернувся з позовом до Печерського районного суду м. Києва, рішенням якого позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені: стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 84 734,40 дол. США та 75,76 грн.

Станом на день подання позивачем позову до суду, зазначене судове рішення відповідач не виконав.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493, Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За змістом вищенаведеної частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини першої статті 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.

Відкриття поточного рахунку не передбачає виплату процентів, відтак і отримання послуг, за договором. З огляду на наведене, застосування приписів ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у даному випадку не є можливим.

Відповідно до п. 32.2. ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Отже, судом встановлено порушення прав позивача щодо розпорядження грошовими коштами і до відповідача мають бути застосовані санкції, передбачені п. 32.2.ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» шляхом стягнення пені в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 % суми переказу за період з 01 червня 2018 року до 06 липня 2020 року, що складає 766 днів.

Пеня має обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням лише в національній валюті України - гривні.

Таким чином, сума боргу в іноземній валюті повинна бути спочатку переведена в гривню саме станом на день початку періоду нарахування пені, а вже потім нараховуватися в гривні за цей період.

Оскільки сума заборгованості становила суму коштів у розмірі 84734,40 дол. США, а курс гривні має бути застосований станом на 01 червня 2018 року, тобто на дату початку нарахування пені, що складає гривневий еквівалент суми простроченого платежу за офіційним курсом НБУ 26, 122310 грн за 100 доларів США. Таким чином, сума, що підлягає до стягнення становить 1 695 509,03 грн (2 213 458,26 (84734,40 дол. США х 26,122310 грн) грн х 0,1% х 766 днів). А враховуючи законодавчі обмеження у розмірі 10 % суми переказу, розмір пені слід визначити в сумі 221 345,83 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, на підставі положень ч.1 ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2102 грн, оскільки позивач звільнений від оплати судового збору.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 1-18, 76 81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд,

ВИРІШИВ:

Позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення штрафних санкцій - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 пеню в сумі 221 345,83 (двісті двадцять одна тисяча триста сорок п`ять) гривень 83 копійки.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 2102 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001).

Повний текст рішення складений 08 лютого 2021 року.

Суддя О.Л. Бусик