Ухвала суду № 94811214, 05.02.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4988/21-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л., при секретарі Дибі І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за клопотанням адвоката Єпіфанова Ярослава Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ МАЙДАН» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/36772/15-к від 08.10.2015 року у кримінальному провадженні № 420014100000001671 від 16.12.2014,-

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/36772/15-к від 08.10.2015 року у кримінальному провадженні № 420014100000001671 від 16.12.2014.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 17 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ МАЙДАН» (далі - ТОВ «ТОРГОВИЙ МАЙДАН», товариство), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А. Є., ТОВ «ТОРГОВИЙ МАЙДАН» набуло права власності на групу нежилих приміщень, що складається з нежилих приміщень з № 1 по № 12 площею 132,7 кв.м. під літ. «Г», групу нежилих приміщень з № 1 по № 10 площею 123,0 кв.м. під літ. «Д»; групу нежилих приміщень з № 1 по № 13 площею 132,3 кв.м. під літ. «Е»; групу нежилих приміщень з № 1 по № 13 площею 137,7 кв.м. під літ. «Ж», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 446752580000).

Звернувшись у січні 2021 року до посадової особи, уповноваженої на вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, представник ТОВ «ТОРГОВИЙ МАЙДАН» дізнався, що на належне товариству майно накладено арешт у виді заборони будь-яких дій щодо реєстрації (перереєстрації) права власності чи користування на групу зазначених вище нежилих приміщень.

Арешт на зазначене майно накладено відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року, постановленої за результатами розгляду клопотання слідчого СГ ГСУ Генеральної прокуратури України Пилипчука А. Ю.

В ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року про накладання арешту зазначено, що власником нерухомого майна - групи нежилих приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 446752580000) є громадянин ОСОБА_2 , що не відповідає дійсності, оскільки на час винесення цієї ухвали вказане вище нерухоме майно належало на праві власності ТОВ «Торговий Майдан» (код ЄДРПОУ 39441104) згідно з договором купівлі-продажу від 17 листопада 2014 року (копія витягу з реєстру речових прав станом на 16 січня 2021 року додається).

Адвокатом в клопотанні про скасування арешту майна зазначено, на сьогодні, починаючи з 17 листопада 2014 року, добросовісним набувачем та власником вказаних вище груп нерухомого майна є ТОВ «ТОРГОВИЙ МАЙДАН».

Договір купівлі-продажу від 17 листопада 2014 року зазначеного вище нерухомого майна є чинним.

Особа, що подала клопотання в судове засідання не з`явилась, про місце і час розгляду скарги повідомлялась належним чином. Адвокат Єпіфанов Я.В. на електронну адресу суду направив заяву про розгляд справи за відсутності сторони захисту.

Представник Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з`явився, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані, про причини неявки до суду не повідомлено.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100000001671 від 16.12.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді (справа № 757/36772/15-к) було накладено арешт на групу нежилих приміщень, що складається з нежилих приміщень з № 1 по № 12 площею 132,7 кв.м. під літ. «Г», групу нежилих приміщень з № 1 по № 10 площею 123,0 кв.м. під літ. «Д»; групу нежилих приміщень з № 1 по № 13 площею 132,3 кв.м. під літ. «Е»; групу нежилих приміщень з № 1 по № 13 площею 137,7 кв.м. під літ. «Ж», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 446752580000), накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Протягом досудового розслідування не встановлено, що групу нежитлових приміщень на яку накладено арешт є предметом злочину чи отриманні незаконним шляхом.

Отже, відсутні обґрунтовані підстави накладення арешту на групу нежитлових приміщень.

Проте, за встановлених обставин слідчий суддя приходить до переконання, що майно ТОВ «ТОРГОВИЙ МАЙДАН» не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть буди використані як доказ факту чи обстави, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, група нежитлових приміщень, набута кримінально протиправним шляхом.

Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та скасування арешту майна накладеного на групу нежитлових приміщень, власником якиї є ТОВ «ТОРГОВИЙ МАЙДАН».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Єпіфанова Ярослава Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ МАЙДАН» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/36772/15-к від 08.10.2015 року у кримінальному провадженні № 420014100000001671 від 16.12.2014 - задовольнити.

Скасувати арешт на групу нежилих приміщень, що складається з нежилих приміщень з № 1 по № 12 площею 132,7 кв.м. під літ. «Г», групу нежилих приміщень з № 1 по № 10 площею 123,0 кв.м. під літ. «Д»; групу нежилих приміщень з № 1 по № 13 площею 132,3 кв.м. під літ. «Е»; групу нежилих приміщень з № 1 по № 13 площею 137,7 кв.м. під літ. «Ж», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 446752580000), накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року (справа № 757/36772/15-к).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.Л. Бусик