Ухвала суду № 94809523, 11.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6611/20

Провадження № 2-з/638/19/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова

в складі головуючого судді Штих Т.В.

при секретарі Овчаренко К.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Харківська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, про знесення самочинного будівництва в порядку розгляду заяви про забезпечення позову, -

встановив:

Представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Чумаком Р.В. подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить заборонити будь-якій особі вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; заборонити будь-якій особі вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що внаслідок проведення будівельних робіт квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , та АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .. Внаслідок чого, позивачу було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень. У зв`язку із чим, вважає, що існує необхідність у повторному забезпеченні позову шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 та заборони відчуження новоствореної, у результаті незаконної реконструкції, квартири АДРЕСА_2 . Зазначає, що предметом позову є знесення об`єкту самочинного будівництва, а саме: надбудови на рівні шостого поверху над квартирою АДРЕСА_1 .

Посилається на те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у тому, що існує ризик відчуження квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 їх власниками третім особам, задля уникнення відповідальності, оскільки відповідач-2 здійснив незаконну реконструкцію квартири АДРЕСА_5 з істотними порушеннями будівельного законодавства. Даний факт може значно ускладнити виконання рішення суду, оскільки позивач буде змушений звертатися з іншим позовом до іншої особи, які будуть вважатися добросовісними набувачами.

Перевіривши матеріали наданої заяви, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п.2 ч.1ст.150 ЦПК України, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом заборони вчиняти певні дії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Крім того, ч. 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Суд також зазначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Предметом позову, про забезпечення якого просить заявник, є знесення самочинного будівництва розташованого на горище багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 .

Оскільки спір виник саме із приводу порушення прав позивача та мешканців будинку і знесення самочинного будівництва, суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.149,150 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Чумака Романа Васильовича про забезпечення позову – задовольнити.

Заборонити будь-якій особі відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Заборонити будь-якій особі відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Дзержинського районного суду м. Харкова в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом 15 днів з дня вручення їй копії ухвали суду.

Суддя: Т.В. Штих.