Ухвала суду № 94808886, 10.02.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 537/2603/20

Провадження № 1-кп/553/86/2021

У Х В А Л А

Іменем України

10.02.2021 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Сіомашко В.Р.,

з участю прокурора - Скиби Д.І.,

захисника адвоката - Пасюка В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12019170110000572 відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , яке надійшло на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 07.08.2020 року про зміну територіальної підсудності, для розгляду по суті.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 01.06.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 продовжений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 10.06.2020 року та ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 07.08.2020 року, від 30.09.2020 року, від 29.10.2020 року та від 23.12.2020 року.

Так, під час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 було враховано те, що він підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, який не працює, відтак не має постійних джерел доходу, не має міцних соціальних зв`язків, після вручення підозри та клопотання про застосування запобіжного заходу ухилився від органів досудового розслідування, обізнаний про місце проживання та місце роботи потерпілого, що у своїй сукупності свідчить про високу ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність, а також доведеність неможливості застосування до нього інших більш м`яких запобіжних заходів.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, не зникли; з урахуванням даних про особу обвинуваченого, його віку та стану здоров`я, того факту, що ОСОБА_1 до затримання не працював, відтак не має постійного джерела доходу, не має міцних соціальних зв`язків, після вручення підозри та клопотання про застосування запобіжного заходу ухилився від органів досудового розслідування, у зв`язку з чим перебував у розшуку, обізнаний про місце проживання потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, , з огляду на те, що він обвинувачується у вчиненні в тому числі злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, а один з них передбачений ч. 3 ст. 189 КК України вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, усвідомлюючи тяжкість покарання, може здійснити спробу переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. Вказав, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту, застави, особистої поруки та особистого зобов`язання, до обвинуваченого з урахуванням змісту пред`явленого обвинувачення та даних про особу обвинуваченого, не здатне забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Пасюк В.В. проти задоволення клопотання заперечували, обвинувачений просив застосувати до нього інший більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Захисник наголосив на недоведеності прокурором існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які він вказує як на підставу для продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як і недоведеність відсутності підстав для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за постійним місцем проживання ОСОБА_1 , який здатний забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків.

Також захисник звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосування засобів електронного контролю та забороною обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово. В обґрунтування клопотання вказував на відсутність підстав для продовження тримання під вартою ОСОБА_3 , позаяк з часу його затримання минув значний час й ризики, що враховувались при обранні запобіжного заходу, втратили актуальність, зазначав про недоведеність прокурором існування на теперішній час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а висловлення лише припущень про те, що його підзахисний може впливати на свідків та потерпілих, в будь-який інший спосіб перешкоджати кримінальному провадженню за відсутності відповідних доказів на підтвердження цих обставин, наголошував на необґрунтованості доводів про можливість ухилитись від суду та недоведеності неможливості застосування до ОСОБА_1 інших більш м`яких запобіжних заходів. Зауважив, що сама по собі тяжкість злочину та суворість покарання, що загрожує обвинуваченому, не може бути безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою, натомість дані щодо особи обвинуваченого, який має стійкі соціальні зв`язку та постійне місце проживання, брав участь у бойових діях та має досягнення у спорті, а також інші обставини свідчать про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання захисника підтримав, просив задовольнити.

Прокурор проти клопотання захисника заперечував, наполягаючи на задоволенні заявленого ним клопотання.

Крім того, представник Громадської організації «@МИ» Пономаренко О.М. звернулась до суду з клопотанням про взяття ОСОБА_1 на особисту поруку посилаючись на те, що ОСОБА_1 тривалий час був волонтером Кременчуцької ГО «@МИ», як професійний боксер безкоштовно тренував дітей, позбавлених батьківського піклування і дітей з сімей, які опинилися в складних життєвих ситуаціях. За час волонтерства та роботи з дітьми зарекомендував себе як гарний тренер, організатор, людина, на яку можна покластися і довірити спортивне виховання дітей з девіантною поведінкою, адже його вплив на таких дійте був лише позитивний. Під час загальних зборів Кременчуцької ГО «@МИ», на яких були присутні 30 членів з загальної кількості 35, одноголосно була ухвалена пропозиція взяти ОСОБА_1 на поруку громадської організації задля того, щоб змінити тримання ОСОБА_1 під вартою на домашній арешт у певний період доби. Це дасть змогу відновити безкоштовні тренування для дітей. Просила суд врахувати, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, у 2014 році приймав участь у захисті Вітчизни від збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області.

В судовому засіданні представник ГО «@МИ» Пономаренко О.М. висловила згоду стати особистим поручителем обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Пасюк В.В. клопотання представник Громадської організації «@МИ» Пономаренко О.М. підтримали, просили задовольнити.

Прокурор проти клопотання захисника заперечував, наполягаючи на задоволенні заявленого ним клопотання.

При вирішенні клопотань прокурора та захисника, заяви представника громадської організації суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, за місцем проживання, зазначеним у обвинувальному акті, не мешкає, й за повідомленням захисника вказане житло відчужене іншій особі, обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, частина з яких згідно положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а один з них передбачений ч. 3 ст. 189 КК України вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, бере до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, вік, стан здоров`я, репутацію, майновий стан, перебування у розшуку під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Сам факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції не свідчить про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності вчинених ним діянь і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Пасюка В.В., на те, що він має місці соціальні зв`язки та постійне місце проживання, жодними об`єктивними доказами не підтверджуються, та, на переконання суду, в будь-якому випадку такі обставини самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, які підтверджені тим фактом, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 оголошувався у розшук в зв`язку з ухиленням від слідства, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.

Жодних даних, які свідчать про зміну та виникнення таких обставин, які істотно впливають на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та можуть стати підставою для зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, стороною захисту не надано та судом в ході судового засідання не встановлено.

Вирішуючи заяву представника ГО «@МИ» Пономаренко О.М. про взяття обвинуваченого на особисту поруку, суд враховує наступне.

Як встановлено в ч. 1, 2 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, а наявність одного поручителя може бути визнано достатньо лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Аналіз змісту вказаної норми свідчить про те, що поручителем може бути фізична особа. Відтак громадська організація як юридична особа не є суб`єктом такого звернення.

При цьому, жодна фізична особа, в тому числі і особисто Пономаренко О.М. з письмовим зобов`язанням про те, що поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 цього Кодексу і зобов`язується за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, до суду не звернулась

Крім того, поручителем може не будь-яка особа, а лише така, що заслуговує на довіру.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року за № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» наведено роз`яснення щодо кола осіб, які заслуговують на особливу довіру, зокрема, це можуть бути народний депутат України, депутат місцевої ради, особа, яка відзначена державними нагородами тощо.

Відомостей про намір особи, що відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 180 КПК України, взяти обвинуваченого ОСОБА_1 на поруки судом не отримано.

Судом враховано аргументи, наведені стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Відтак, підстав для зміни запобіжного заходу у виді тривання під вартою відносно ОСОБА_1 , обраного під час досудового розслідування, строк якого продовжений до 20.02.2021 року включно згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 23.12.2020 року, не встановлено.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, а також зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з приводу застосування особистої поруки та застави жодна особа у встановленому законом порядку не зверталась, суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу, та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів без визначення розміру застави у відповідності до положень ст. 183 КК України.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ПАСЮКА Василя Володимировича про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

В задоволенні заяви представника Громадської організації «@МИ» ПОНОМАРЕНКО Ольги Миколаївни про взяття на особисту поруку обвинуваченого ОСОБА_2 - відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів з 19 год. 00 хв. 10 лютого 2021 року по 19 год. 00 хв. 10 квітня 2021 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна