Постанова № 94805239, 10.02.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/651/21

провадження № 3/415/200/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2021 р. м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли від Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новодружеськ Луганської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , працюючого слюсарем ТОВ «Тандем» м. Рубіжне, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

В С Т А Н О В И Л А:

20 листопада 2020 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , висловлювався на адресу останньої грубою нецензурною лайкою, внаслідок чого завдав шкоди її психічному здоров`ю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП визнав, пояснивши, що за адресою: АДРЕСА_2 , він проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 .

З приводу вчиненого правопорушення, ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що 20 листопада 2020 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, він знаходився за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 . Між ним та його дружиною ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої він дійсно висловлювався на адресу останньої нецензурною лайкою, з приводу чого, його дружина звернулася до дільничного інспектора поліції, який склав у відношенні нього адміністративний протокол, другий примірник якого він отримав. У вчиненому щиро розкаявся, свою провину усвідомив, зобов`язався більш подібного не вчиняти і просив суд суворо його не наказувати, та врахувати, що на його утриманні знаходиться неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вперше притягується до адміністративної відповідальності та на даний час вони з дружиною примирилися.

Суд, вислухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 , якому були роз`ясненні його права, передбачені ст. 268 КУпАП, та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підтверджується встановленими та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами у їх сукупності, які не викликають у суду сумнівів у їх достовірності, та які відповідно до ст.251 КУпАП суд визнає належними, допустимими, котрі повністю доводять провину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі:

- довідкою про результати розгляду повідомлення ОСОБА_2 , з якої вбачається, що 20 листопада 2020 року, ОСОБА_1 , за місцем проживання: АДРЕСА_2 , вчинив моральний тиск та нецензурно висловлювався на її адресу (а.с.2);

- поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких, вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , сумісно з чоловіком ОСОБА_1 та малолітньою дитиною. 20 листопада 2020 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, її чоловік вчинив моральний тиск та нецензурно висловлювався на її адресу, даний конфлікт відбувався в присутності малолітньої дитини. Після чого вона вирішила звернутися до дільничного інспектора поліції та просила вжити заходів до її чоловіка (а.с. 3);

- поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких, він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , сумісно з дружиною ОСОБА_2 та дитиною. 20 листопада 2020 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, він дійсно, на тлі побутових проблем, вчинив сварку з дружиною, в ході якої висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою. Свою провину визнає повністю, пообіцяв більш такого не вчиняти (а.с.4).

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість правопорушника у вчиненні інкримінованого йому правопорушення за обставин, викладених у протоколі, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість.

Сім`я, згідно з положеннями ст. З Сімейного кодексу України, є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що провина ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 173-2 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді, і його дії органом поліції кваліфіковані правильно, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок яких була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Інших доказів, які б ставили під сумнів кваліфікацію дій правопорушника, суду надано не було.

Вирішуючи питання про застосування до правопорушника виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує, що відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.

При призначенні стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 працює слюсарем ТОВ «Тандем», не є особою з інвалідністю, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні своєї провини не спростовував, щиро розкаявся.

В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, пом`якшують відповідальність правопорушника, суд визнає повне визнання своєї провини та щире розкаяння винного.

Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжують відповідальність правопорушника, суд не вбачає.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану правопорушника, який працює, не є особою з інвалідністю, вперше притягується до адміністративної відповідальності, наявності обставин, що пом`якшують та відсутності обставин, що обтяжують його відповідальність, ступеню його вини, а також з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 173-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Підстав для призначення правопорушнику будь-якого іншого стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст.173-2 КУпАП та направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, передбаченої ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відповідно до ст. 39-1 КУпАП, суд не вбачає.

На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Керуючись ст. ст. 33, ч.1 ст. 173-2, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави – у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні (Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ /22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд.

Суддя: М.М. Старікова