Ухвала суду № 94804240, 03.02.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7989/21

Провадження № 2-з/201/29/2021

УХВАЛА

про забезпечення позову

03 лютого 2021 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Соборної районної в місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2020р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.

Ухвалою судді Наумової О.С. від 08.09.2020р. відкрито провадження у справі, призначене проведення підготовчого засідання.

08.10.2020р. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з батьком, визначивши третьою особою Управління-служба у справах дітей Соборної районної в місті Дніпрі ради.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати від 21.10.2020р., зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із первісним позовом та об`єднано в одне провадження.

Ухвалою суду від 21.10.2020р. за клопотанням позивачки залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Управління – службу у справах дітей Шевченківської районної в місті Дніпрі ради.

01.02.2021р. представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Хандога В.В. (діє на підставі ордеру від 08.10.2020р.) подав до суду заяву про забезпечення зустрічного позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання позивачки ОСОБА_2 забезпечити малолітній дитині ОСОБА_3 відвідування приватної спеціалізованої школі № 5 у м. Дніпрі для продовження навчання та зобов`язання забезпечити можливість безперешкодного спілкування дитини з батьком - відповідачем ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявленого посилався на те, що спільна дитина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має істотні вади здоров`я. Дитина народилась недоношеною, при народженні мала вагу приблизно 640 грамів, що в подальшому відобразилось на стані її здоров`я, фізичному та духовному розвитку. Через відставання у розвитку дитина навчається у приватній спеціалізованій школі № 5 у м. Дніпрі. За навчання відповідач ОСОБА_1 сплатив до кінця учбового року, щомісячна вартість навчання складає 15 000 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2019р. шлюб між сторонами розірвано, сторони проживають окремо.

Після подання відповідачем позову про розірвання шлюбу позивачка забрала дитину, переховується у невідомому місці, не дає можливості відповідачеві і його батькам спілкуватися з дитиною. Також позивачка не дає дитині відвідувати школу. Відповідно до інформації навчального закладу від 12.11.2019р. дитина відвідувала школу у вересні 2019 р. - 19 учбових днів, у жовтні - 8 учбових днів, у листопаді - 3 учбових дні і з 08.11.2019р. знову відсутня на навчанні.

ОСОБА_1 звернувся із заявою від 16.10.2019р. до Управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради з проханням негайно втрутитись у ситуацію з метою збереження фізичного та психічного здоров`я дитини, обстежити умови її проживання та забезпечити належне дотримання батьківських прав позивача.

Також звернувся із заявою від 17.10.2019р. до Шевченківського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області про розшук дитини.

Відповідач подав до Шевченківської районної у м. Дніпрі ради заяву про визначення місця проживання дитини із ним. На засідання комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулось 06.11.2019р. прийняте рішення про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 з батьком.

Після того позивачка також звернулась до Шевченківської районної у м. Дніпрі ради із заявою про визначення місця проживання дитини з нею. Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради № 15 від 17.01.2020р. визначене місце проживання дитини з батьком - ОСОБА_1 перший та другий тиждень місяця, та з матір`ю, ОСОБА_2 третій та четвертий тиждень місяця, за місцем проживання батьків. Зобов`язано батька не чинити перешкод в спілкуванні матері з дитиною, і зобов`язано матір не чинити перешкод в спілкуванні батька з дитиною. Сторони в цілому дотримувались цього рішення.

В серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із цим позовом про визначення місця проживання дитини, а ОСОБА_1 подав зустрічний позов.

Однак на початку січня 2021 року ОСОБА_2 без погодження з батьком забрала дитину зі школи і припинила будь-яке спілкування дитини з батьком, дідусем і бабцею відповідача. А після закінчення локдауну та поновлення навчального процесу у школах ОСОБА_2 перестала водити дитину до школи.

На адвокатський запит представника відповідача ОСОБА_1 директор школи № 5 повідомив, що ОСОБА_3 у 2021 році жодного дня не була присутня на уроках. 15.01.2021р. ОСОБА_2 телефоном повідомила директору, що до кінця локдану (25.01.2021р.) не буде водити дитину до школи, оскільки боїться, що дитину може забрати батько ОСОБА_1 , а також вона має намір перевести дитину на іншої школи, незважаючи на те, що вартість навчання оплачена батьком до кінця навчального року.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник відповідача посилався на те, що батько не бажає переводити дитину до іншої школи, вважає, що переведення негативно вплине на фізичний і духовний стан в силу особливостей її розвитку, причин для її переведення немає. Позивачка порушує свої батьківські обов`язки. Зважаючи на особливості розвитку дитини, пропуск шкільних занять може призвести до негативних наслідків для дитини.

Тому для усунення негативних наслідків від пропуску дитиною занять, просив суд забезпечити позив шляхом негайного зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити малолітній дитині ОСОБА_3 відвідування приватної спеціалізованої школі № 5 у м. Дніпрі для продовження навчання та можливість безперешкодного спілкування дитини з її батьком ОСОБА_1 .

Просив розглядати заяву у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України протягом двох дів з дня її надходження до суду.

Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України..

За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 своєї постанови від 22.12.2006р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Статті 157-159 СК України регламентують порядок вирішення батьками питань щодо виховання дитини. Зокрема, питання виховання дитини вирішуються в основному батьками спільно. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 157 СК України).

За наявності між батьками дитини спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір вирішується органом опіки та піклування (ст. 158 СК України) або судом ( ст. 159 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Крім цього, згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема. Якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Таким чином, зі змісту ст.ст. 158-159 СК України слід зробити висновок, що способи участі одного з батьків у вихованні дитини визначаються органом опіки та піклування за заявою того з батьків, хто бажає такі способи встановити чи судом - шляхом пред`явлення відповідного позову.

В свою чергу, вимоги заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – шляхом зобов`язання позивачки надати можливість спілкуватися із дитиною, за своїм змістом є нічим іншим як зверненням до суду про визначення способів її участі у вихованні неповнолітньої дитини, яке відповідно до вимог ст. 159 СК України є самостійним способом захисту порушеного права й може бути оформлено лише шляхом пред`явлення відповідного позову, а не шляхом звернення з заявою про забезпечення позову у такий спосіб її позову в іншій справі (про визначення місця проживання дитини, що перебуває на розгляді суду).

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник відповідача вказував, що таке забезпечення необхідне з метою усунення негативних наслідків від пропуску дитиною занять. Однак обраний відповідачем спосіб забезпечення позову – шляхом зобов`язання позивачки забезпечити відвідування дитиною школи не є співмірним із заявленими позивачем вимогами і не можуть забезпечити виконання у майбутньому рішення суду про визначення місця проживання дитини, оскільки предметом спору, з урахуванням вимог ст. 161 СК України, у цій справі є визначення місця проживання дитини, яким буде місця проживання одного з батьків.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини судом будуть братися до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, при вирішення спору, суд має брати до уваги й ту обставину, чи виконують сторони свої батьківські обов`язки, у т.ч. відвідування дитиною школи, інших закладів, які відповідають інтересам дитини і потребам її здоров`я. Доведення перед судом цих обставин покладається на сторони. А тому захід, про якій просить відповідач, фактично відноситься до предмету доказування. Проте, забезпечення позову шляхом примушування одного з батьків до виконання батьківських обов`язків однозначно не є необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення у даній справі.

Тому, у задоволенні заяви про забезпеченні позову відповідачеві слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149,150, 151,153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов`язання позивачки ОСОБА_2 забезпечити малолітній дитині ОСОБА_3 відвідування школи, зобов`язання забезпечити можливість безперешкодного спілкування дитини з її батьком, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Соборної районної в місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини з батьком – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.С. Наумова