Рішення № 94800534, 08.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року м. Київ № 640/13090/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання незаконним наказу в частині

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому, з урахування заяви про уточнення позову, просить: визнати протиправними - такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили - статті 17 Закону України «Про судову експертизу» та нечинними Зміни до Положення до про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року №337/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2020 року за №129/34412 в окремій їх частині, а саме «...Судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, включаються до постійного складу палат ЦЕКК за поданням громадських організацій судових експертів (не більше однієї особи від громадської організації).»; визнати протиправними - такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили - статті 17 Закону України «Про судову експертизу» та нечинними Зміни до Положення до про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року №337/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2020 року за №129/344-12 в окремій їх частині, а саме «...Судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, включаються до змінного складу палат ЦЕКК за поданням громадських організацій судових експертів.»; визнати протиправним - таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - статті 17 Закону України «Про судову експертизу» та нечинним підпункт 1 пункту 1 Змін до Положення про експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 28 квітня 2020 року № 1540/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2020 року за № 389/34672 в окремій його частині, а саме «...Судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, включаються до постійного складу палат ЦЕКК з числа судових експертів, запропонованих за поданням громадських організацій судових експертів (не більше однієї особи від громадської організації).»; визнати протиправним - таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - статті 17 Закону України «Про судову експертизу» та нечинним абзац 2 пункту 4 Розділу II. «Організаційні засади, завдання та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України» Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року № 301/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за № 249/26694 в окремій його частині, а саме ««..Судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, включаються до постійного складу палат ЦЕКК з числа судових експертів, запропонованих за поданням громадських організацій судових експертів (не більше однієї особи від громадської організації).»; визнати протиправним - таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - статті 17 Закону України «Про судову експертизу» та нечинним абзац 1 пункту 5 Розділу II. «Організаційні засади, завдання та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України» Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року № 301/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за № 249/26694 в окремій його частині, а саме «Судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, включаються до змінного складу палат ЦЕКК за поданням громадських організацій судових експертів.».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним було подано заяву про включення його до складу Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України, проте відповідачем повідомлено, що позивач не може бути включений до складу Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України з посиланням на оскаржувані пункти Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року №337/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2020 року за №129/34412, оскільки питання включення до складу Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України можливе за наслідком подання громадських організацій судових експертів.

Позивач вказує, що оскаржувані норми Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року №337/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2020 року за №129/34412 та Змін до Положення про експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 28 квітня 2020 року № 1540/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2020 року за № 389/34672 є дискримінаційними та не відповідають Закону України «Про судову експертизу».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позов вказує, що норми стосовно порядку формування Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України, передбачені Наказом Міністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року №337/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2020 року за №129/34412 та Змінами до Положення про експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України 28 квітня 2020 року № 1540/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2020 року за № 389/34672 відповідають вимогам Закону України «Про судову експертизу» та спрямовані на реалізацію прав судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ щодо включення до складу палат Центральної експертно-кваліфікаційної комісії. При цьому право рекомендувати до складу Центральної експертно-кваліфікаційної комісії найбільш досвідчених фахівців серед судових експертів, які не є працівниками державних установ, надано професійній спільноті через громадські організації судових експертів, враховуючи численну кількість судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 10 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Від позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява, в якій останній не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача також не заперечувала про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 24 листопада 2020 року судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів затверджено наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року № 301/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за № 249/26694 (далі - Положення).

Наказом Міністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року №337/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2020 року за №129/34412 внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року № 301/5 «Про затвердження Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за № 249/26694 (далі - Наказ №337/5).

Також, наказом Міністерства юстиції України від 28 квітня 2020 року № 1540/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2020 року за № 389/34672 затверджено Зміни до Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року № 301/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за № 249/26694 (далі - Наказ № 1540/5).

Так, оскаржуваними нормами Наказу №337/5 та Наказу № 1540/5 визначено, що судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, включаються до постійного складу палат ЦЕКК з числа судових експертів, запропонованих за поданням громадських організацій судових експертів (не більше однієї особи від громадської організації) (абзац 2 пункту 4 розділу II Положення).

Також визначено, що судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, включаються до змінного складу палат ЦЕКК за поданням громадських організацій судових експертів (абзац 1 пункту 5 розділу II Положення).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, перевірка законності цих актів полягає у з`ясуванні їх відповідності законам України.

Підставами для прийняття судом рішення щодо незаконності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність правовим актам вищої юридичної сили; порушення встановленої законом процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення повноважень при їх прийнятті.

При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі, або можливість порушення такого права в межах правовідносин, які врегульовує такий нормативно-правовий акт.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має кваліфікацію судового експерта з правом проведення економічних експертиз (свідоцтво від 25 листопада 2016 року №1165).

20 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України із зверненням-поданням про включення його до складу ЦЕКК Міністерства юстиції України.

Листом від 16 березня 2020 року Міністерство юстиції України повідомило позивача, що питання включення його до складу кваліфікаційної або дисциплінарної палати ЦЕКК можливо розглядати на підставі подання громадської організації судових експертів з посиланням на пункти 4, 5 розділу ІІ Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року № 301/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за № 249/26694, зі змінами внесеними Наказом №337/5 та Наказом №1540/5.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач є учасником правовідносин, врегульованих оскаржуваним наказами.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, одним з завдань Мінюсту є експертне забезпечення правосуддя.

Згідно з підпунктами 63, 64 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує організацію роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Мін`юсті і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Мін`юсті; видає та анулює свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначені Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII (далі - Закон України «Про судову експертизу»).

Згідно статті 8 Закону України «Про судову експертизу» організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

Статтею 17 Закону України «Про судову експертизу» визначено, для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

До складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш досвідчені фахівці та науковці, які мають кваліфікацію судового експерта та стаж практичної роботи за спеціальністю не менше п`яти років. Серед них має бути не менше двох фахівців тієї експертної спеціальності і того класу, з яких комісія проводить атестацію, присвоює кваліфікацію судового експерта або кваліфікаційний клас, а також фахівець з процесуальних питань судової експертизи.

Порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України. З цією метою при Міністерстві юстиції України створюється Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України.

Отже, частина 3 статті 17 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України діє відповідно до положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України.

З метою реалізації положень частини 3 статті 17 Закону України «Про судову експертизу», а також з метою визначити критерії та показники для оціночного поняття «найбільш досвідчені фахівці», яке міститься у частині 2 статті 17 Закону України «Про судову експертизу», встановити чітку процедуру відбору членів Центральної експертно-кваліфікаційної комісії прийнято Наказ №337/5 та Наказ № 1540/5, якими закріплено оскаржувані норми, а саме: судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, включаються до постійного складу палат ЦЕКК з числа судових експертів, запропонованих за поданням громадських організацій судових експертів (не більше однієї особи від громадської організації); судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, включаються до змінного складу палат ЦЕКК за поданням громадських організацій судових експертів.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про громадські об`єднання» від 22 березня 2012 року 4572-VI органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування можуть залучати громадські об`єднання до процесу формування і реалізації державної політики, вирішення питань місцевого значення, зокрема, шляхом проведення консультацій з громадськими об`єднаннями стосовно важливих питань державного і суспільного життя, розроблення відповідних проектів нормативно-правових актів, утворення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів при органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, в роботі яких беруть участь представники громадських об`єднань.

Отже, в даному випадку право рекомендувати найбільш досвідчених фахівців судових експертів надано відповідній професійній спільності через громадські організації судових експертів, що сприятиме оптимізації процесу фахового відбору та подання кандидатур найбільш досвідчених фахівців та науковців.

Суд наголошує, що в даному випадку оскаржувані норми Положення не містять обов`язку судовому експерту бути членом громадської організації судових експертів, громадські організації судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, можуть дати подання про включення до палати ЦЕКК як члену такої громадської організації так і будь-якому іншому судовому експерту, якого вони вважають найбільш досвідченим фахівцем та який має відповідний стаж.

Щодо доводів позивача, що оскаржувані норми Положення є дискримінаційними, суд зазначає, що на виконання вимог порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до органів юстиції та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5, Наказ №337/5 та Наказ №1540/5 пройшли державну реєстрацію, під час якої проведено правову експертизу таких наказів на відповідність Конституції України та чинному законодавству України, а також правилам нормопроектувальної техніки.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувані норми положення в редакції наказів №337/5 та №1540/5 прийняті відповідачем в межах повноважень та відповідають нормам Закону України «Про судову експертизу».

Згідно пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко