Рішення № 94800478, 08.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року м. Київ № 640/31884/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Лівочка П.В. (ордер серії АІ №1074886 від 15.12.2020 року), представників відповідача Євтушика В.О., Фесюк О.В., вирішивши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправними та скасування наказів від 09.12.2020 року №420-к, від 10.12.2020 року №426-к, зобов`язання вчинити дії, -ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі також - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 08.02.2021 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця - начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 за 2020 рік;

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №420-к від 09 грудня 2020 року "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби" в частині затвердження висновку щодо оцінювання службової діяльності начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 за 2020 рік;

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №426-к від 10 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з дня наступного за днем звільнення з зазначеної посади.

Адміністративний позов обґрунтовано невідповідністю встановлених позивачу завдань та ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності на 2020 рік вимогам Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 року №640, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 року №591 (далі також - Порядок №640).

Так, Завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» на 2020 рік, крім зазначених у розділі І (пункти 1.1.-1.3.), в порушення вимог Порядку №640, позивачу визначено в кількості 13 завдань, які не відповідають посадовим обов`язкам останнього як начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, визначеним Розподілом обов`язків між начальником, першим заступником начальника та заступником начальника Головного управління, затвердженим наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 27.06.2018 року №1744. Ці обов`язки, як зазначено позивачем, також не покладено на Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, затвердженого наказом т.в.о. Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 24.02.2020 року №159 (далі також - Положення про ГУ).

Крім того, позивач вважає порушеними положення Порядку щодо повідомлення його про місце, дату і час проведення оціночної співбесіди та в частині ознайомлення із результатами оцінювання останнього враховуючи те, що з 12.11.2020 року та станом на день подання позову позивач перебував на лікарняному.

Позивачем зазначено, що у належний спосіб про призначення дати та часу проведення оціночної співбесіди не повідомлений, а оскаржуваний висновок прийнято без проведення оціночної співбесіди із позивачем в порушення положень Порядку.

За результатами оцінювання позивачем отримано «негативний» бал, з яким останній не погоджується, оскільки відповідачем не доведено наявності об`єктивно встановлених фактів, що свідчать про неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків, систематичного порушення дисципліни, вчинення останнім ганебних вчинків, злочинів або корупційних правопорушень, порушення присяги державного службовця та ін.

Крім того, позивачем звернуто увагу суду, що у жовтні 2020 року ОСОБА_1 присвоєно черговий ранг державного службовця, що свідчить про позитивну оцінку його діяльності.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2020 року постановлено перейти до розгляду справи №640/31884/20 в порядку загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 21.01.2021 року.

Через канцелярію суду 16.01.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що визначені позивачу Завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» на 2020 рік останнім не оскаржено, поправок не вносилося. Крім того, позивач сам брав участь у їх складанні, а тому його твердження про протиправність таких завдань є необґрунтованим.

Відповідачем також зазначено, що про дату та час проведення оціночної співбесіди останнього повідомлено електронним повідомленням у месенджері «Вайбер», яке в подальшому позивачем самостійно видалено. Про призначення повторної оціночної співбесіди позивача повідомлено шляхом надсилання листа до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у системі електронної взаємодії органів виконавчої влади, водночас на яку позивач також не прибув.

Щодо оцінювання результатів виконання позивачем Завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» на 2020 рік, відповідачем зазначено, що Звіти позивача об`єктивно проаналізовано, а оцінки виконання завдань є вмотивованими, обґрунтованими та виставленими у відповідності до вимог законодавства України. Також, відповідачем зауважено, що позивачу визначено чотири завдання, а не 13, як він помилково вважає.

Зокрема, відповідач посилається на дискреційність повноважень суб`єкта призначення щодо виставлення «негативної» оцінки позивачу, а тому судом має бути здійснено виключно юридичну оцінку відповідності проведеної процедури оцінювання вимогам Закону України «Про державну службу» та Порядку, а таку процедуру, на переконання відповідача, останнім дотримано.

Враховуючи зазначене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У підготовче засідання 21.01.2021 року прибув представник позивача. Належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідачем участь уповноваженого представника не забезпечено.

Судом заслухано представника позивача, яким викладено зміст позовних вимог, та оголошено про відкладення підготовчого засідання на 01.02.2021 року.

У підготовче засідання 01.02.2021 року прибули представники сторін.

Судом заслухано заперечення представників відповідача на позовну заяву та поставлено на вирішення питання про закриття підготовчого провадження, проти чого сторони не заперечують.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.02.2021 року.

У судове засідання 08.02.2021 року прибули представники позивача та відповідача.

Під час судового засідання представником позивача заявлено про уточнення позовної вимоги в частині поновлення позивача на посаді, шляхом викладення її в наступній редакції: «поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з дня наступного за днем звільнення з зазначеної посади».

Судом, з урахуванням думки представників відповідача, які проти уточнення представником позивача позовної вимоги на цій стадії судового розгляду справи не заперечують, прийнято заяву про уточнення позовної вимоги до розгляду.

Зокрема, представником позивача подано клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яке судом ухвалено вирішити за наслідком розгляду справи по суті.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 08.02.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом Держпродспоживслужби від 04.10.2017 року №848-к ОСОБА_1 призначено начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі також - Управління).

28.12.2019 року т.в.о. Голови Держпродспоживслужби визначено ОСОБА_1 завдання на 2020 рік: 1) Організація ефективності роботи Управління, яке містить 3 ключових показники результативності, ефективності та якості (далі також - Перше Завдання); 2) Забезпечення управління персоналом, яке містить 4 ключових показники результативності, ефективності та якості (далі також - Друге Завдання); 3) Створення дієвих систем консультування споживачів, підвищення рівня загальної правової грамотності, ступеня проінформованості, впевненості та впливовості споживача на розвиток внутрішнього ринку яке містить 3 ключових показники результативності, ефективності та якості (далі також - Третє Завдання); 4) Забезпечення реалізації державної політики у сферах повноважень Держпродспоживслужбив межах компетенції головного управління яке містить 2 ключових показники результативності, ефективності та якості (далі також - Четверте Завдання).

04.11.2020 року та 20.11.2020 року позивачем складені та направлені до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Звіти щодо результатів виконання Завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» на 2020 рік.

Відповідно до Результату виконання Завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» на 2020 рік відносно ОСОБА_1 останньому виставлено середній бал «2».

09.12.2020 року наказом Голови Держпродспоживслужби №420-к затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби у 2020 році, відповідно до пункту 15 якого ОСОБА_1 виставлено оцінку «негативну».

Керуючись Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №667, відповідно до частини шостої статті 44, частини пятої статті 87 Закону України «Про державну службу», на підставі наказу Держпродспоживслужби від 09.12.2020 року №420-к «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби», враховуючи тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держспоживслужби в Одеській області, наказом Голови Держпродспоживслужби від 10.12.2020 року №426-к звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у зв`язку із отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про Державну службу», в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.

Вважаючи висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця - начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 за 2020 рік та наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовано Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №889-VIII).

Частиною першою статті 1 Закону №889-VIII встановлено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дії норм законодавства про працю поширюються на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частинами шостою, восьмою статті 11 Закону № 889-VIII передбачено, що якщо права державного службовця, встановлені цим Законом, порушені керівником державної служби чи державним службовцем вищого органу або якщо ці особи створили перешкоди в реалізації прав державного службовця, він може подати скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Заявник має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому цим Законом, до суду.

Положеннями частин першої, другої статті 44 Закону № 889-VIII передбачено, що результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

У відповідності до положень частин третьої, четвертої статті 44 Закону № 889-VIII оцінювання службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», здійснюється суб`єктом призначення.

Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання.

Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

При цьому, приписами частин п`ятої - одинадцятої статті 44 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи.

Державні службовці, які отримали відмінні оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, підлягають преміюванню відповідно до цього Закону.

Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівник державної служби в апараті органу законодавчої та судової влади може проводити оцінювання результатів службової діяльності державних службовців з урахуванням особливостей проходження державної служби в апараті таких органів.

В той же час, пунктом 3 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - оцінювання) визначено Типовим порядком проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 року №640, який поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «А», «Б» і «В» (із змінами і доповненнями) (далі також - Порядок №640).

Згідно із пунктом 2 Порядку №640 метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар`єри, визначення потреби у професійному навчанні.

При цьому, оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця (пункт 4 Порядку №640).

В контексті положень пункту 4 Порядку №640 учасниками оцінювання є: державний службовець; особа, яка визначає завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності (далі - ключові показники) та здійснює підготовку пропозицій щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «А»; безпосередній керівник державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; суб`єкт призначення; служба управління персоналом.

Згідно із пунктом 5 Порядку №640 встановлено, що державний службовець: бере участь у визначенні своїх завдань і ключових показників, а також у їх періодичному перегляді; ознайомлюється з визначеними завданнями і ключовими показниками; аналізує виконання визначених завдань і ключових показників; ознайомлюється з пропозиціями щодо оцінювання результатів службової діяльності або результатами виконання завдань і з висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - висновок).

У пунктах 6-13 Порядку №640 визначено, що служба управління персоналом державного органу, в якому працює державний службовець, надає консультативну допомогу учасникам оцінювання та здійснює заходи щодо організації оцінювання, у тому числі підготовку проектів наказів (розпоряджень) про: визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», із списком державних службовців; затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В».

Оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, на якого покладено виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби або виконання обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця, проводиться за тією посадою державної служби, яку він займає.

У разі звільнення державного службовця або його переведення на іншу посаду державної служби до затвердження висновку процедура оцінювання за посадою державної служби, яку він займав, припиняється.

Оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні.

Визначення завдань і ключових показників для заступників керівників здійснюється після визначення завдань і ключових показників для їх керівників.

Визначені державному службовцю завдання і ключові показники зберігаються в його особовій справі, а їх копії - у державного службовця та його безпосереднього керівника.

Державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань.

Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку.

Завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному.

Завдання і ключові показники для державного службовця на поточний рік визначаються у січні - вересні цього року: у разі призначення (переведення) на посаду державної служби або виходу на роботу після відсутності на службі у випадках, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 14 цього Типового порядку, - протягом десяти робочих днів після такого призначення (переведення) або виходу на роботу; у разі проведення повторного оцінювання - протягом п`яти робочих днів після завершення такого оцінювання (крім випадку отримання негативної оцінки за результатами повторного оцінювання).

Якщо завдання і ключові показники для державного службовця (крім державного секретаря міністерства) неможливо визначити у строки, передбачені цим пунктом, у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю, відпусткою або професійним навчанням, вони визначаються протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу, а в разі відсторонення від виконання посадових обов`язків (повноважень) - протягом п`яти робочих днів після початку виконання посадових обов`язків. Завдання і ключові показники для таких державних службовців на поточний рік не визначаються, якщо вихід на роботу або початок виконання посадових обов`язків настають у жовтні - грудні цього року.

Для державних службовців, які перебувають у службових відрядженнях, завдання і ключові показники визначаються в установленому порядку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 28.12.2019 року т.в.о. Голови Держспоживслужби визначено ОСОБА_1 завдання на 2020 рік: 1) Організація ефективності роботи Управління, яке містить 3 ключових показники результативності, ефективності та якості; 2) Забезпечення управління персоналом, яке містить 4 ключових показники результативності, ефективності та якості; 3) Створення дієвих систем консультування споживачів, підвищення рівня загальної правової грамотності, ступеня проінформованості, впевненості та впливовості споживача на розвиток внутрішнього ринку яке містить 3 ключових показники результативності, ефективності та якості; 4) Забезпечення реалізації державної політики у сферах повноважень Держпродспоживслужбив межах компетенції головного управління яке містить 2 ключових показники результативності, ефективності та якості (далі також - Завдання).

Із вказаним переліком Завдань позивач, відповідно до особистого підпису, ознайомлений, що останній не заперечує.

Отже, з аналізу положень Порядку висновується, що в межах чотирьох завдань позивачу сформовані ключові показники, за якими має бути здійснено оцінку результатів службової діяльності позивача як державного службовця, що відповідає положенням Порядку №640 та помилково вважається позивачем окремими завданнями в кількості тринадцяти.

Щодо твердження позивача про невідповідність встановлених Завдань та ключових показників (Завдання 2-4 та ключові показники до них) його посадовій інструкції, суд зазначає, що оскільки Законом №889-VIII та Порядком №640 не встановлено права державного службовця на оскарження завдань і ключових показників, або їх коригування, суд дійшов висновку про правову обґрунтованість необхідності перевірки тверджень позивача в цій частині в межах предмету доказування у цій справі.

Так, до Другого Завдання позивачу визначено наступні ключові показники:

2.1. забезпечення підвищення престижу головного управління як роботодавцю (організація поширення інформації про конкурси на посади державної служби для потенційних кандидатів па такі посади: у 80 відсотків конкурсу па посаді державної служби взято участь не менше трьох кандидатів па одну посаду);

2.2. визначення потреби у професійному навчанні державних службовців;

2.3. проведення опитування та аналізу рівня емоційної залученості задоволеності умовами державної служби потреби у професійному розвитку державних службовців головного управління, складання аналітичного звіту та плану заходів щодо розв`язання виявлених проблем та задоволення виявлених потреб;

2.4. проведення повторного опитування та аналізу результативності реалізації плану заходів.

До Третього Завдання визначено наступні ключові критерії:

3.1 проведення інформаційної кампанії щодо законодавства у сферах діяльності Держпродспоживслужби та її територіальних органів;

3.2. створення та забезпечення функціонування на базі головного управління консультаційного центру захисту прав споживачів;

3.3. проведення нарад семінарів, засідань за круглим столом щодо обговорення проблемних питань у сфері діяльності Держпродспоживслужби та шляхів їх вирішення.

Четвертим Завдання визначено наступні ключові критерії:

4.1. оптимізація мережі установ ветеринарної медицини Одеської області, що входять до сфери управління Держпродспоживслужби, з урахуванням навантаження та вимог законодавства;

4.2. введення в дію нового корпусу Одеської регіональної державної лабораторії та отримання від Національного агентства з акредитації України Атестату щодо розширення сфери акредитації на проведення лабораторно-діагностичних досліджень;

4.3. забезпечення відеофіксації лабораторних досліджень.

З матеріалів справи встановлено, що наказом начальника Головного управління Держспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 затверджено розподіл обов`язків між начальником, першим заступником та заступником начальника Головного управління Держспоживслужби в Одеській області (далі також - Розподіл обов`язків).

Дослідивши Розподіл обов`язків, судом встановлено, що Друге Завдання «Забезпечення управління персоналом» та ключові показники до нього відповідають повноваженням начальника Головного управління Держспоживслужби в Одеській області, а саме пунктам 5-9 Розподілу обов`язків, згідно з якими, начальник Головного управління Держспоживслужби в Одеській області: здійснює добір кадрів до Головного управління; організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників; призначає на посади за погодженням з Головою Держпродспоживслужби керівників самостійних структурних підрозділів Головного управління та звільняє їх з посад; призначає та звільняє з посад інших державних службовців та працівників Головного управління, керівників установ, шо належать до сфери управління Держпродспоживслужби та розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; присвоює державним службовцям Головного управління ранги державних службовців, приймає рішення щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління (крім своїх заступників).

Разом з тим, суд зауважує, що розкриття змісту пункту 2.1 ключових показників Другого Завдання в частині «організації поширення інформації про конкурси на посади державної служби для потенційних кандидатів на такі посади: у 80 відсотків конкурсу на посаді державної служби взято участь не менше трьох кандидатів па одну посаду» не є коректним, оскільки бажання громадян України в кількості не менше трьох осіб взяти участь у конкурсі на посаду у Головному управлінні Держспоживслужби в Одеській області не залежить від волі позивача, як керівника цього територіального органу.

Дослідивши зміст Третього Завдання та ключових показників до нього, судом встановлено, що відповідно до Положення про Головне управління, судом встановлено, що перелічені ключові показники відповідно зазначеного Положення, а саме: скликати наради, утворювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (ради, комісії, колегії, робочі групи тощо) для сприяння здійсненню покладених завдань, є правом Головного управління Держспоживслужби в Одеській області, а не обов`язком. Водночас, встановлені Третім Завданням пункти 3.2. та 3.3 мають характер обов`язкового виконання, що, на переконання суду, порушує дискреційність повноважень Головного управління Держспоживслужби в Одеській області з питання утворення консультаційного центру та проведення семінарів, засідань за круглим столом щодо обговорення проблемних питань у сфері діяльності Держпродспоживслужби та шляхів їх вирішення.

Зокрема, із змісту Положення про Головне управління, прав та обов`язків останнього з проведення інформаційних кампаній щодо законодавства у сферах діяльності Держпродспоживслужби та її територіальних органів, не встановлено. Крім того, у Завданні не розкрито поняття «інформаційної кампанії», яку має бути проведено ОСОБА_1 . Зокрема, із змісту цього колючового показника висновується, що начальником Головного управління Держспоживслужби в Одеській області мало було б здійснено інформаційну кампанію не тільки щодо Головного управління Держспоживслужби в Одеській області, але й щодо інших територіальних органів Держспоживслужби, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість встановленого позивачу ключового показника та не відповідає завданням Головного управління Держспоживслужби в Одеській області, встановленим відповідним Положенням від 24.02.2020 року №159.

Щодо Четвертого завдання та ключових показників до нього, суд зауважує, що обов`язок з реалізації державної політики у сферах повноважень Держпродспоживслужби в межах компетенції Головного управління за змістом Розподілу обов`язків покладено на першого заступника начальника Головного управління Держспоживслужби в Одеській області, в той час, як начальник Головного управління Держспоживслужби в Одеській області відповідно до Розподілу обов`язків спрямовує та координує діяльність, зокрема, першого заступника, що свідчить про некоректність змісту Четвертого Завдання та ключових показників до нього, та суперечить Розподілу обов`язків в частині службових обов`язків, покладених на позивача.

Враховуючи викладене, на переконання суду, Завдання 2-4 та ключові показники до них, в порушення вимоги пункту 7 Порядку №640, виходять за межі посадових обов`язків державного службовця ОСОБА_1 , що, в свою чергу, ставить під сумнів дотримання принципів об`єктивного та достовірного оцінювання результатів виконання державним службовцем Завдань та ключових показників, встановлених останньому 28.12.2019 року.

Відповідно до 14-17 Порядку №640 визначення результатів виконання завдань проводиться у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань.

Визначення результатів виконання завдань, затвердження висновку не проводиться, якщо на дату прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань державний службовець: працює на займаній посаді у звітному році з визначеними йому завданнями менше трьох місяців; перебуває у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, без збереження заробітної плати відповідно до пунктів 3 і 18 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки»; відсутній на службі у зв`язку з призовом на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняттям на військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду; відсутній на службі у зв`язку з проходженням спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді відповідно до статті 77 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; відсторонений від виконання посадових обов`язків (повноважень) у порядку, визначеному законом.

Для визначення результатів виконання завдань суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається: список державних службовців; строк визначення результатів виконання завдань; доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).

Строк визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», встановлюється з урахуванням того, що результати виконання завдань безпосередніх керівників визначаються після результатів виконання завдань підпорядкованих їм державних службовців.

Висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення у грудні звітного року.

Служба управління персоналом державного органу, в якому працює державний службовець, ознайомлює відповідного державного службовця із затвердженим висновком у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».

Наказ (розпорядження) керівника державної служби у відповідному державному органі про преміювання державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», «Б» і «В» та отримали відмінні оцінки за результатами оцінювання, видається на підставі затвердженого висновку (висновків).

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно листків непрацездатності від 12.11.2020 року серії АДН №500176, від 10.12.2020 року серії АДН №113053 та від 15.01.2021 року серії АДН №113771 з 12.11.2020 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні до 29.01.2021 року включно. Першим днем роботи відповідно до листка непрацездатності від 15.01.2021 року серії АДН №113771 визначено 30.01.2021 року (субота).

Суд зауважує, що оскаржувані в цій справі наказ Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №420-к від 09.12.2020 року «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби» в частині затвердження висновку щодо оцінювання службової діяльності начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 за 2020 рік та наказ Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 10.12.2020 року №426-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області затверджені під час тимчасової непрацездатності позивача.

Разом з тим, прийняття оскаржуваних наказів під час тимчасової непрацездатності позивача з підстав перебування на амбулаторному лікуванні не суперечить положенням Порядку №640 та Закону №889-VIII.

Між тим, пунктами 33-40 Порядку №640 встановлено наступне.

Завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

Завдання і ключові показники після їх обговорення з державним службовцем визначаються такими особами: державним службовцям, які обіймають посади керівників територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, - суб`єктом призначення; державним службовцям, які обіймають посади керівників апаратів місцевих держадміністрацій, керівника апарату Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, - суб`єктом призначення; державним службовцям, які обіймають посади керівників структурних підрозділів місцевих держадміністрацій із статусом юридичної особи публічного права, - головою відповідної місцевої держадміністрації або його заступником (відповідно до підпорядкування); державним службовцям, які обіймають посади заступників керівників територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; заступників керівників структурних підрозділів місцевих держадміністрацій із статусом юридичної особи публічного права, - керівником державної служби; державним службовцям, які обіймають посади керівників апаратів місцевих судів, апеляційних судів, - головою відповідного суду; державним службовцям, які обіймають посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», визначені структурою державних органів у разі недоцільності утворення структурних підрозділів, - керівником державного органу або його заступником, або керівником державної служби (відповідно до підпорядкування); державним службовцям, які займають інші посади державної служби категорій «Б» і «В», - безпосереднім керівником за погодженням з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності).

У разі внесення змін до документів, зазначених в пункті 33 цього Типового порядку, завдання і ключові показники можуть переглядатися відповідно до пунктів 10, 11, 33 і 34 цього Типового порядку, але не частіше одного разу на квартал.

Особа, яка визначає завдання і ключові показники державному службовцю, проводить моніторинг їх виконання.

Визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов`язків за посадою державної служби категорії "А", "Б" або "В", здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає.

Для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», оціночну співбесіду.

У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв`язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.

Перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.

У разі тимчасової відсутності державного службовця такі відомості зазначаються безпосереднім керівником.

Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період.

Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 4.

Безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 для зберігання в особовій справі такого державного службовця.

У разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Державний службовець зобов`язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу.

Щодо дотримання порядку повідомлення позивача про необхідність прибути на оціночну співбесіду, суд зазначає наступне.

Дослідивши положення Порядку №640 та Закону № 889-VIII, судом встановлено відсутність законодавчо встановленого порядку повідомлення державного службовця про запрошення на оціночну співбесіду як під час виконання ним обов`язків, так і під час його тимчасової відсутності, як і не встановлено форми відповідного повідомлення.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що факт такого повідомлення та доведення до державного службовця змісту повідомлення про дату, час та місце проведення оціночної співбесіди має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно із статтями 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У матеріалах справи міститься долучене відповідачем повідомлення за вих.№24.1-6/1/6829 від 27.11.2020 року, адресоване начальнику Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1., із змісту якого встановлено, що відповідно до наказу Держпродспоживслужби від 28.09.2020 року №291-к «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Держпродспоживслужби» (із змінами, внесеними наказом Держпродспоживслужби від 10.11.2020 року №386-к), оціночну співбесіду з ОСОБА_1 призначено на 27.11.2020 року, водночас, у зв`язку із неявкою останнього у визначені строки для проходження оціночної співбесіди, позивачу запропоновано прибути о 12 год. 30.11.2020 року до Держпродспоживслужби (м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, к.404) для проведення зазначеної співбесіди.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, судом встановлено відсутність доказів доведення до відома позивача наказу Держпродспоживслужби від 28.09.2020 року №291-к «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Держспоживслужби» та цього наказу із змінами, внесеними наказом Держпродспоживслужби від 10.11.2020 року №386-к, враховуючи також те, що станом на дату прийняття останніх позивач на лікарняному не перебував.

Крім того, зазначений наказ відповідачем суду для долучення до матеріалів справи не подано, що виключає можливість дослідження змісту вказаних наказів на підтвердження або спростування вказаної в ньому дати проведення оціночної співбесіди із позивачем.

Зокрема, суд зауважує, що вказане повідомлення від 27.11.2020 року сформовано та направлено Держпродспоживслужбою в системі електронної взаємодії органів виконавчої влади, тобто, повідомлення отримано безпосередньо Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області, разом з тим, докази доведення змісту цього повідомлення позивачу відповідачем суду не надано.

З-поміж зазначеного, у суду відсутні підстави вважати належним доказом повідомлення позивача про дату проведення оціночної співбесіди шляхом надіслання електронного повідомлення Держпродспоживслужбою позивачу у месенджері «Вайбер», оскільки із скрін-шотів, долучених відповідачем до відзиву вбачається здійснення електронної розсилки повідомлення у виді фото, на якому зображена таблиця, текст в якій є не розбірливим, невстановленим суб`єктом у чаті «Group».

Водночас, відомості щодо дати та місця події, щодо якої здійснюється розсилка повідомлення, не є такими, які можливо встановити.

Зокрема, із змісту одного з скрін-шотів вбачається, що неідентифікованими абонентами направлено повідомлення наступного змісту: «Дякую». Зокрема, із цього скрін-шоту встановлено, що повідомлення від абонента, позначеного як « ОСОБА_1 », видалено, разом з тим, будь-яких доказів щодо змісту цього повідомлення, а також, того факту, що цей контакт, яким видалено повідомлення, належить позивачу, та доказ того, що позивачем видалено саме повідомлення про дату проведення оціночної співбесіди, відповідачем не суду не надано.

Таким чином, належних та допустимих доказів в розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлення позивача про дату, час та місце проведення оціночної співбесіди та повторної оціночної співбесіди на виконання вимог Порядку №640 відповідачем суду не подано, що свідчить про порушення Держспоживслужбою процедури визначення результатів виконання Завдань позивачем.

Пунктами 47-50 Порядку №640 передбачено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки відповідний висновок може бути оскаржений таким державним службовцем.

Оскарження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорій «Б» або «В», здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про державну службу».

У скарзі державним службовцем зазначаються зауваження до балів за виконання того чи іншого завдання та наводяться факти, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу.

Висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця.

Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання.

У разі прийняття рішення про скасування висновку в частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця щодо цього державного службовця повторно проводяться такі етапи оцінювання: визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Зазначені етапи оцінювання проводяться: не пізніше одного місяця після прийняття рішення про скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», у порядку, передбаченому пунктами 37-41 цього Типового порядку.

Щодо відповідності рішення відповідача в частині затвердження негативного висновку про результати виконання позивачем Завдань та ключових показників вимогам принципу правової визначеності та рішення суб`єкта владних повноважень, суд дійшов наступних висновків.

Додатком 4 до Порядку встановлено Критерії виставлення балів, зокрема:

- «не підлягає оцінюванню» - завдання не могло бути виконано через обставини, які об`єктивно унеможливили його виконання і щодо яких державний службовець не міг впливати чи пропонувати інший спосіб виконання завдання, зокрема тимчасова непрацездатність, відсторонення від виконання посадових обов`язків (повноважень);

- бал « 0» - завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції;

- бал « 1» - завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов`язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо;

- бал « 2» - завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо);

- бал « 3» - завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки;

- бал « 4» - завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення. Індивідуальну програму професійного розвитку виконано.

Згідно з таблицею Результатів виконання Завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» - начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 за 2020 рік за підписом Голови Держпродспоживслужби Магалецької В.В. в обґрунтування оцінки « 2» зазначено: «Формальне відношення до покладених завдань та підготовку звіту. Поверхнева інформація щодо результатів поставлених завдань та відсутність деталізованої аналітичної інформації. Особисте залучення керівника в роботу над завданнями у звіті не зазначено».

При цьому судом встановлено, що жодних зауважень щодо неналежного, неповного або несвоєчасного виконання завдань протягом року позивачу не висловлювалося. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Крім того, висновок відповідача в межах оцінювання результатів Першого Завдання на те, що в засобах масової інформації висвітлені чисельні факти скарг на участь позивача в корупційних діяннях, що негативно впливає на престиж та формує негативний імідж Держпродспоживслужби, не відповідає меті ключових показників та Першого Завдання, поставленого позивачу.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем, в свою чергу, належних доказів вчинення позивачем зазначеного діяння, встановленого в порядку Кримінального кодексу України чи Кодексу України про адміністративні правопорушення, до матеріалів справи не долучено.

Щодо твердження відповідача про відсутність на офіційному сайті Управління інформації щодо доборів, суд зауважує, що позивачем останнє не спростовано. Разом з тим, у матеріалах справи наявні роздруківки, зокрема, з офіційного сайту https://career.gov.ua/, якими підтверджується здійснення публікацій про оголошенні конкурси на заміщення вакантних посад державної служби на Єдиному порталі вакансій державної служби.

На переконання суду, зазначені дії позивача відповідають змісту та меті ключового показника 2.1. Другого Завдання щодо організації поширення інформації про конкурси на посади державної служби для потенційних кандидатів протягом звітного періоду. Зокрема, зі змісту пункту 2.1 ключових показників до Другого Завдання судом встановлено відсутність обов`язкової вимоги до позивача здійснювати публікації на конкретно визначених сайтах.

Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем у звіті обґрунтувань результатів анонімного оцінювання по всім питанням Другого Завдання, зокрема, надання недостатнього аналізу рівня емоційної залученості, задоволеності умовами державної служби державних службовців Головного управління; не зазначення переліку основних проблем, виявлених під час опитування , та плану пропозицій щодо їх вирішення, а також щодо висновків оцінювання Третього Завдання, в яких зауважено про не розкриття позивачем суті проведених заходів, семінарів, результатів їх проведення із зазначенням висновків, які були досягнуті; відсутності розпорядчого підґрунтя щодо порядку функціонування консультаційного центру, аналізу та ефективності його роботи; не приведення аналітичних даних щодо кількості, ефективності та наповненості заходів через інструменти цифрової комунікації, суд зазначає наступне.

04.11.2020 року та 20.11.2020 року позивачем складені та направлені до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Звіти щодо результатів виконання Завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» на 2020 рік.

Згідно з пунктом 3 Порядку №640 оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

Відповідно до змісту пункту 39 Порядку №640, оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем).

З аналізу вказаного положення висновується, що подання звіту державним службовцем є його правом. Зокрема, вимог до форми та змісту звіту про виконання завдань і ключових показників Порядок №640 не містить, а тому, державний службовець є вільним у викладенні вжитих ним заходів на виконання відповідних завдань та їх результатів.

Таким чином, твердження про не наведення у звіті державного службовця (у разі його подання) даних або обґрунтувань, які, на переконання безпосереднього керівника, мають бути вказані державним службовцем, не можуть вважатися належною підставою для виставлення негативної оцінки та висновку про формальне відношення до підготовки письмового звіту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обґрунтування відповідачем негативної оцінки не відповідає Критеріям виставлення балів та принципам проведення оцінювання, встановлених пунктом 3 Порядку №640, оскільки відповідачем не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для подальшого затвердження оскаржуваного позивачем висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби та доказів достовірності даних, які були взяті безпосереднім керівником позивача до уваги.

Крім того, суд зауважує, що за висновками оцінки Четвертого Завдання, відповідачем встановлено відсутність зазначення позивачем рівня особистого залучення себе як керівника у виконанні відповідного ключового показника, що мало своїм наслідком неможливість оцінити якість та повноту виконання завдання безпосередньо керівником.

Разом з тим, такий висновок відповідача є безпідставним з огляду на встановлену судом невідповідність змісту Четвертого Завдання та ключових показників Розподілу обов`язків в частині службових обов`язків, покладених на позивача.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати виставлену безпосереднім керівником позивача «негативну» оцінку за середнім балом « 2» в розумінні Критеріїв виставлення балів.

Крім цього, суд звертає увагу на наступне.

В рішенні № 3-р(І)/2019 від 05.06.2019 року Конституційним Судом України надано тлумачення цього принципу, підкресливши, що:

- юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване;

- юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки;

- втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни юридичного регулювання у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

Європейським судом з прав людини неодноразово зазначалося, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11.11.1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11.04.2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22.11.1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

У рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейським Судом з прав людини наголошено, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року).».

Суд зауважує, що в частині судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейським Судом з прав людини висловлено правову позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31.07.2008 року, рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» від 22.11.1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21.07.2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02.12.2010 року).

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача щодо дискреційних повноважень Голови Держспоживслужби та відсутності повноважень у суду здійснювати оцінку рішення останньої, зокрема, на відповідність його обґрунтованості та вмотивованості, тобто дотриманню положень Порядку №640.

Крім того, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 року, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984 року).

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем не дотримано порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності позивача, та оцінка, яка виставлена за виконання позивачем завдань не відповідає обґрунтуванню Критеріїв виставлення балів, визначених Порядком, висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця - начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 за 2020 рік, не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлену судом протиправність висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця - начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 за 2020 рік, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування наказу Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №420-к від 09.12.2020 року «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби» в частині затвердження висновку щодо оцінювання службової діяльності начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 за 2020 рік та наказу Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 10.12.2020 року №426-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, як похідних позовних вимог.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/202 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), у якому визначено основні трудові права працівників.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В даному випадку судом встановлено протиправність звільнення позивача, що має наслідком поновлення позивача на державній службі на посаді, з якої позивача було звільнено.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваним наказом Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 10.12.2020 року №426-к визначено звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.

Відповідно до листка непрацездатності від 15.01.2021 року серії АДН №113771 першим днем роботи визначено 30.01.2021 року.

Разом з тим, фактично першим робочим днем є 01.02.2021 року, оскільки дата, визначена у листку непрацездатності 30.01.2021 року є суботою - неробочим днем.

З огляду на те, що позивача звільнено 01.02.2021 року, в той час, як рішення суду в цій справі прийнято 08.02.2021 року, суд дійшов висновку зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів здійснити розрахунок суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 01.02.2021 року до 08.02.2021 року та стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 01.02.2021 року до 08.02.2021 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, на виконання вимог статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва допускає до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі з метою ефективного забезпечення захисту прав позивача.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З аналізу природи інституту судового контролю висновується, що останній може бути застосовано судом у разі невиконання суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, яким набрано законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, в цій справі суд дійшов висновку про звернення рішення суду до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді в порядку статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, що є більш ефективним способом захисту прав позивача до набрання рішення суду у справі №640/31884/20 законної сили.

Враховуючи викладене, та що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання за встановлених обставин.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що за подання позову ОСОБА_1 сплачено суму судового збору у розмірі 840, 80 грн..

З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення сплаченої суми судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 12, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця - начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 за 2020 рік.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №420-к від 09 грудня 2020 року "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби" в частині затвердження висновку щодо оцінювання службової діяльності начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 за 2020 рік;

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 10.12.2020 року №426-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

5. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з 01.02.2021 року.

6. Зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів здійснити розрахунок суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 01.02.2021 року до 08.02.2021 року та стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 01.02.2021 року до 08.02.2021 року.

7. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з 01.02.2021 року.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 294, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн.: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 39924774, адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1).

Повне рішення складено 10.02.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна