Рішення № 94800371, 04.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/2891/20

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивача Мірошниченка О.В.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Військової частини А1815 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої державі в розмірі 56739,85 грн,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Військової частини А1815 ( далі також - в/ч А1815, позивач) до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення шкоди, заподіяної державі, в розмірі 56739,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час виконання службових обов`язків допустив факти несвоєчасного зняття військовослужбовців з продовольчого забезпечення, незаконного отримання особовим складом продуктів харчування за нормою №2, чим заподіяв шкоду державі на суму 56739,85 грн., яка в добровільному порядку ним не відшкодована.

03.08.2020 ухвалою суду позовну заяву повернуто позивачу з підстав пропуску строку звернення до суду.

28.10.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 скасовано, справу направлено на продовження розгляду.

02.12.2020 ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем відзив до суду не подано.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з доводів, наведених у позові та додаткових поясненнях.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що відповідачем не доведено належними доказами, що саме з вини відповідача була заподіяна шкода державі.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У період з 19.04.2016 по 20.07.2017 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині - польова пошта В1688, та наказом Командувача військ оперативного командування «Північ» від 01.02.2017 №9 звільнений з лав Збройних Сил України, з 20.02.2017 виключений зі списків особового складу військової частини - польова пошта В1688, з 19.02.2017 знятий з усіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Чернігівського ОМВК м. Чернігова, що підтверджується витягом з наказу №38 від 20.02.2017 (т. 1, а.с.41).

Відповідно до наказу командира військової частини А1815 по стройовій частині від 01.07.2017 №1 анульоване умовне найменування військової частини- польова пошта В1688 та надано умовне найменування військова частина А1815.

Згідно довідки - розрахунку №11 про невчасне зняття о/с в/чА1815 з продовольчого забезпечення у зв`язку з самовільним залишенням частини, довідки - розрахунку №10 про невчасне зняття о/с в/ч А1815 з продовольчого забезпечення у зв`язку зі смертю, довідки - розрахунку №9 про незаконне отримання особовим складом в/ч А1815 продуктів харчування за нормою №2 (Льотна норма харчування) пункт 3 не виконуючи бойове завдання за період 2016 року, загальна сума шкоди заподіяної відповідачем державі складає 56739,45 грн.

Враховуючи те, що відповідач добровільно не сплачує заборгованість та не має такого наміру, вживає заходів щодо ухилення від сплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правові оцінку спірним правовідносинам, суд встановив таке.

Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затверджену Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі" військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявністю:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) противоправної поведінки;

в) наявності причинного зв`язку між противоправною поведінкою і настанням шкоди;

г) наявністю вини в заподіяній шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Згідно з пунктом 8 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовця за шкоду заподіяну державі" визначено, що залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Пунктом 10 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовця за шкоду заподіяну державі" передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Пунктом 13 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовця за шкоду заподіяну державі" визначено, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди заподіяної з їх вини державі у разі недостачі майна переданого їм під звіт для зберігання, використання чи іншої мети.

Згідно з пунктом 37 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовця за шкоду заподіяну державі" матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; не встановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.

Відповідно до пункту 2 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі" визначено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди, з обов`язковим доведенням суб`єктом владних повноважень факту розкрадання, пошкодження, втрати чи незаконне використання військового майна, погіршення або зниженням його цінності.

Отже, необхідно встановити вину в діях саме того військовослужбовця, що притягується до матеріальної відповідальності.

Позивач у позові посилається на те, що відповідачем внаслідок недбалого виконання службових обов`язків, передбачених військовими статутами, інструкціями та іншими нормативними актами, заподіяна державі шкода. Як на підтвердження цього факту посилається на висновки службових розслідувань та аудиту.

Так, позивачем з метою встановлення причин і умов завищення обсягів надання послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині А 1815 проведено службове розслідування, за результатами якого видано наказ від 15.12.2017 № 859, в якому вказано, що майором ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини А1815, порушено вимоги в частині не менше одного разу на квартал перевіряти в усіх підрозділах частини стан обліку особового складу та відповідність записів у документах, що посвідчують особу військовослужбовця, з фактичними обліковими даними, чим завдано державі збитки в особі військової частини А1815 на суму 10152,35 грн( т. 1 а.с. 60-71).

За результатами додаткового службового розслідування, відповідачем видано наказ від 31.03.2018 № 338 «Про результати проведеного додаткового розслідування з метою встановлення причин і умов завищених обсягів наданих послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині А1815», в якому вказано, що з 11.04.2016 майор ОСОБА_1 займав посаду начальника стройової частини відділення особового складу штабу військової частини А1815 і виконував обов`язки до 19.02.2017. Внаслідок порушення вимог п. 1.13.3, п. 1.13.4 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України допустив факти несвоєчасного зняття військовослужбовців з продовольчого забезпечення за пунктом 3 норми №2 - льотна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань", які згідно наказу начальника штабу - першого заступника керівника АТО при Службі безпеки України від 27 березня 2016 року №87ДСК були виведені зі складу сил та засобів, які залучались до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, чим заподіяна державі шкода на загальну суму 46 587,50 грн. (т.2 а.с.2-13).

Частиною першою статті 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте позивачем не доведено факт порушення відповідачем пункту 2 вищезазначеного Положення (безпідставне витрачання коштів), оскільки Функціональними обов`язками начальника відділення персоналу штабу, затвердженими командиром військової частини - польова пошта В1688 від 26.12.2016, в обов`язки відповідача не входило перевіряти стан обліку особового складу та відповідність записів у документах, що посвідчують особу військовослужбовця. Також позивачем не доведено, ким та в якій спосіб повідомлявся відповідач про військовослужбовців, які загинули (померли), та осіб, які були виведені зі складу сил та засобів, які залучались до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

При цьому документи бухгалтерського обліку, на підставі яких зроблено висновок про безпідставне витрачання коштів внаслідок завищення обсягів отриманих послуг, позивачем знищені, що підтверджується відповідним актом №43, затверджений командиром військової частини А1815 від 15.08.2019 (т. 1 а.с. 224).

Посилання позивача на порушення відповідачем Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 16.09.2013 № 200, пункту 2.9 наказу Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України» ( далі- Інструкція № 333), щодо несвоєчасної розробки проектів наказів про виключення зі списків особового складу, які залучалися до складу сил та проведення АТО, шо призвело до заподіяння шкоди державі, суд відхиляє, з огляду на таке.

Так, абзацом 1 пункту 2.9 Інструкції № 333 виключення зі списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки: осіб, звільнених з військової служби, призначених для проходження військової служби до інших військових частин (у тому числі направлених на навчання за кордоном строком понад один рік і на посади національного контингенту), зарахованих на навчання до військових навчальних закладів, обраних народними депутатами України, відряджених до органів, установ і організацій із залишенням на військовій службі, а також направлених для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - інші військові формування), - з дня вибуття.

Однак докази, які підтверджують, що така інформація була відома відповідачу, та з його вини не проведена відповідним наказом, позивач суду не надав.

Отже, позивачем не доведено належними доказами прямої дійсної шкоди, яку заподіяв позивач та в чому полягала його протиправна поведінка, наявності причинного зв`язку між противоправною поведінкою і настанням шкоди та наявністю вини відповідача в заподіяній шкоді.

Будь-яких інших фактів недбалого виконання відповідачем службових обов`язків, що призвели до безпідставного витрачання коштів, позивачем не наведено.

З системного аналізу вимог чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що відповідачем відповідно до частини другої статті 77 КАС України не доведено вину позивача у незаконному використанні військового майна, як не доведено і завдання позивачем прямої дійсної шкоди, як того вимагають приписи пункту 3 Положення 243/95, не доведено, що поведінка позивача була протиправною та перебувала у причинному зв`язку з настанням шкоди.

Також відповідачем не встановлено форму вини позивача (умисна чи з необережності), від визначення якої відповідно до приписів Положення №243-95 залежить виду матеріальної відповідальності (обмежена, повна чи підвищена).

Крім того, відповідач не навів будь-яких обґрунтувань притягнення позивача до матеріальної відповідальності, у той час як Положенням № 243/95 передбачено як підвищену, так повну і обмежену матеріальну відповідальність. І хоча ухвалення відповідного рішення перебуває у площині дискреційних повноважень відповідного командира (начальника), таке рішення повинно бути обґрунтованим і відповідати вимогам закону, а адміністративний суд, у свою чергу, в порядку судового контролю зобов`язаний надати цьому рішенню оцінку, в тому числі в аспекті законності та обґрунтованості.

Така правова позиція щодо розгляду спорів про притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності викладена Верховним Судом у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 825/1000/18.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено правомірності своєї позиції, а наявні в матеріалах справи докази не підтверджують вини відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Військова частина А1815 вул.Танкістів, смт.Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область,15558, код ЄДРПОУ 07880688.

Відповідач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 11 лютого 2021 року.

Суддя І.І. Соломко