Рішення № 94799670, 11.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року справа № 480/8798/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8798/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

- зобов`язати Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оформити необхідні документи та подання щодо призначення позивачу пенсії, як військовослужбовцю, за вислугою років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити і нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з моменту звернення до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (24 листопада 2020 року) та здійснити зазначені виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу з 01.08.1985 по 31.05.1998. На час звільнення мав 12 років 10 місяців стажу військової служби та досяг тридцятирічного віку. 19.10.2020 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту – Закон № 2262-ХІІ). Листом від 17.11.2020 Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області повідомило, що підстави для призначення пенсії за вислугу років за доданими до звернення документами відсутні. Тому позивач 26.11.2020 звернувся до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній обласний військомат) із заявою про оформлення необхідних документів щодо призначення йому пенсії, як військовослужбовцю, за вислугою років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та подання їх до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області. Проте, відповідач листом від 26.11.2020 № 11/2959 відмовив позивачу у видачі документів, у зв`язку з відсутністю визначених чинним законодавством підстав. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки на день звернення він досяг віку 53 років, має загальний трудовий стаж 30 років 6 місяців, з яких страховий стаж складає 16 років 8 місяців.

Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надав суду відзив на позов, у якому заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що на день звільнення позивача з військової служби у запас достроково за сімейними обставинами ним не було досягнуто встановленого Законом № 2262- XII віку, а також встановленого стажу для призначення пенсії за вислугу років

Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позов зазначає про їх безпідставність.

Ухвалою суду від 15.12.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази у справі, суд зазначає наступне.

Наказом командира військової частини № 29452 від 16.03.1998 № 0154 ОСОБА_1 звільнений у запас достроково за сімейними обставинами - у зв`язку із необхідністю догляду за членом родини.

Згідно наказу командира військової частини № 19970 від 06.05.1998 № 85 ОСОБА_1 був виключений зі списків військової частини.

Таким чином, на момент звільнення у запас позивач мав 12 років 10 місяців стажу військової служби та досяг тридцятирічного віку.

Відповідно до довідки Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 станом на 28.08.2020 має стаж державної служби 17 років 8 місяців 21 день.

19.10.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області із заявою про призначення, як військовослужбовцю, пенсії за вислугу років відповідно до пункту б) ст. 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом від 17.11.2020 № 7350-8968/К-02/8-1800/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області повідомило позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років за доданими до звернення документами.

26.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній обласний військомат) із заявою про оформлення необхідних документів щодо призначення пенсії, як військовослужбовцю, за вислугою років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та подання їх до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області.

Проте, Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом від 26.11.2020 № 11/2959 відмовив позивачу в оформленні вказаних документів з тих підстав, що відповідно до пункту «б» статті 12 № 2262-ХІІ право на призначення пенсії за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Тобто обов`язковими умовами виходячи із норм вказаного пункту є:

1) досягнення на день звільнення 45 - річного віку;

2) наявність трудового стажу 25 років і більше;

3) 12 календарних років і 6 місяців становить кадрова служба або служба.

На день звільнення позивача з військової служби у запас достроково за сімейними обставинами - у зв`язку із необхідністю догляду за членом родини, ним не було досягнуто віку, встановленого Законом № 2262-XII, а також встановленого стажу для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «б» статті 12 вказаного Закону.

Не погодившись з такими відмовами, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії а в момент виникнення права на її призначення. Отже, застосуванню підлягає Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на призначення пенсії, а не в редакції чинній на момент призначення пенсії. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №554/2032/17, від 30 січня 2018 року у справі № 539/3872/14-а та від 28 травня 2019 року у справі № 404/8137/13-а. Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Редакція пункту «б» статті 12 вказаного Закону змінювалась, змінюючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби. Протягом певного періоду часу існували положення статті, згідно з якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов`язкових показників. Так, у період до 2006 року «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ мав наступну редакцію: «право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених зі служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ». Проте, під час дії вказаної редакції закону у ОСОБА_1 не виникло права на пенсію, позаяк він не досяг віку 45 років. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року № 3591-ІV були внесені зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у тому числі, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Зокрема, пункт «б» статті 12 викладено в іншій редакції, яка передбачає, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Право на пенсію виникло у ОСОБА_1 26.10.2012, тобто після досягнення ним 45-річного віку. На момент виникнення у позивача права на пенсію діяла редакція пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якої пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Таким чином, на момент виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років, обов`язковими умовами для призначення такої пенсії є: - досягнення на день звільнення 45 - річного віку; - наявність трудового стажу 25 років і більше; - 12 календарних років і 6 місяців становить кадрова служба або служба. З матеріалів справи вбачається, що на день звільнення позивача з військової служби у запас достроково за сімейними обставинами - у зв`язку із необхідністю догляду за членом родини, ним не було досягнуто встановленого Законом № 2262- XII віку, а також встановленого стажу для призначення пенсії за вислугу років. Враховуючи викладене, у суду відсутні законні підстави для визнання протиправними дії Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зобов`язання Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформити необхідні документи щодо призначення позивачу пенсії, як військовослужбовцю, за вислугою років відповідно до вказаного закону, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити і нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з моменту звернення до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (24 листопада 2020 року) та здійснити зазначені виплати.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар