Рішення № 94796922, 11.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2021Справа № 910/19017/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 71 465,53 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 71 465,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження та забезпечення схоронності та цілісності вагонів № 55335319, № 56170715, № 62072913, № 55080493, № 56124613, № 56291388, № 63784276, № 60729001, які перебувають у власності та оренді позивача, у зв`язку з чим такі вагони були розукомплектовані, а Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» було завдано збитків у розмірі 71 465,53 грн., пов`язаних з ремонтом зазначених вагонів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2020 року відкрито провадження у справі № 910/19017/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 14.01.2021 НЮс-06/36, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що у позивача відсутні права на пред`явлення цього позову, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» відповідно до долучених до позову накладних не є відправником або одержувачем вантажу. Крім того, Залізниця у наведеному відзиві зазначила про те, що розукомплектування вагонів позивача відбулося внаслідок крадіжки деталей їх рухомого складу, у зв`язку з чим відповідальність за завдання шкоди майну позивача повинна покладатись не на відповідача, а на винних у крадіжці осіб. Залізниця також посилалась на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження права власності та/або користування позивачем спірними вагонами.

Також, у поданому Акціонерним товариством «Українська залізниця» відзиві відповідач просив поновити йому строк на подання цієї заяви по суті спору.

21.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надійшла відповідь від 21.01.2021 року № 52 на відзив Залізниці. У зазначеній відповіді на відзив позивач вказав, зокрема, про безпідставність посилання відповідача на статтю 130 Статуту залізниць України, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на нормах глави 82 (відшкодування шкоди) Цивільного кодексу України. Позивач також вказав, що його право власності (користування) спірними вагонами підтверджується поданими до суду документами (договорами та актами), а також відомостями, які містяться у графі 20 залізничних накладних. Крім того, позивач зазначив, що складення відповідачем актів форми ВУ-23М підтверджує факт пошкодження спірних вагонів. Також позивач зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів невідповідності технічного стану зазначених у позові вагонів при прийнятті їх відповідачем до перевезення, що, на думку позивача, підтверджує наявність вини Залізниці у завданні спірних збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення строку на подання відзиву на позов було відмовлено та продовжено відповідачу процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 19.01.2021 року.

Слід зазначити, що інших клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, від сторін на час вирішення даного спору не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У червні-липні 2020 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» було здійснено перевезення вагонів № 55335319, № 56170715, № 62072913, № 55080493, № 56124613, № 56291388, № 63784276, № 60729001, які належали та перебували в користуванні (оренді) позивача, що підтверджується накладними № 45803012, № 45841087, № 46129102, № 46327466, № 46287827, № 49063233, № 40499428, № 46315446.

На станціях Запоріжжя-Ліве (код станції: 460005), Рокувата (код станції: 457905), Грекувата (код станції: 457407) та Кривий Ріг (код станції: 467201) було встановлено розукомплектованість ручного стояночного гальма вищенаведених вагонів, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М від 02.06.2020 № 2055, від 03.06.2020 № 2077, від 13.06.2020 № 2221, від 19.06.2020 № 2296, від 17.06.2020 № 2287, від 06.06.2020 № 8960, від 12.06.2020 № 2985, від 20.06.2020 № 498.

З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагону форми ВУ-25М Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» звернулось із заявами № 4139/ДВ від 23.06.2020 та № 4140/ДВ від 23.06.2020 до начальника станції Запоріжжя-Ліве структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та начальника структурного підрозділу «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» звернулося до начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою № 5404/ДВ від 10.08.2020 на дії начальника станції «Запоріжжя-Ліве структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Водночас, з метою складання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагону форми ВУ-25 ТОВ «ЛЕМТРАНС» звернулось із заявою № 4155/ДВ від 23.06.2020 до начальника станції Рокувата структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», а також із заявою № 4156/ДВ від 23.06.2020 до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» звернулось до начальника структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою № 5408/ДВ від 10.08.2020 на дії начальника станції Рокувата структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

На скаргу вих. № 5408/ДВ від 31.08.2020 позивачем отримано відповідь про те, що складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів (відсутності частин вагонів) нормативними документами не передбачено.

З метою складання відповідних комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагону форми ВУ-25 позивач звернувся із заявою вих. № 4137/ДВ від 23.06.2020 до начальника станції Грекувата структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та заявою № 4138/ДВ від 23.06.2020 до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

На заяву вих. № 4137/ДВ від 23.06.2020 позивачем отримано аналогічну за змістом відповідь, за якою складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів (відсутності частин вагонів) нормативними документами не передбачено.

Також з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» зверталося зі скаргою № 5403/ДВ від 10.08.2020 на дії начальника станції Грекувата структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Проте у відповідь на означену скаргу позивач отримав тотожну до попередніх відповідь відповідача.

Окрім того, позивач з метою складання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагону форми ВУ-25 звертався із заявою вих. № 4143/ДВ від 23.06.2020 до начальника станції Кривий Ріг структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», заявою вих. № 4144/ДВ від 23.06.2020 до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», а також зі скаргою № 5406/ДВ від 10.08.2020 на дії начальника станції Кривий Ріг структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

На вказану скаргу позивачем отримало відповідь вих. № 361 від 31.08.2020, за змістом якої складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів (відсутності частин вагонів) нормативними документами не передбачено.

Разом із тим, структурним підрозділом «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» складено акти про пошкодження вагона форми ВУ-25М, а саме: від 30.05.2020 щодо вагону № 55335319, від 02.06.2020 щодо вагону № 56170715, від 12.06.2020 щодо вагону № 62072913, від 17.06.2020 щодо вагону № 55080493, від 15.06.2020 щодо вагону № 56124613, від 06.06.2020 щодо вагону № 56291288, від 12.06.2020 щодо вагону № 63784276, від 20.06.2020 щодо вагону № 60729001.

За наслідками встановлення розукомплектування зазначених вагонів останні було направлено на технічне обслуговування, для забезпечення відновлення яких позивачем було придбано та передано структурним підрозділам відповідача необхідні деталі на загальну суму 64 395,37 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями контракту купівлі-продажу від 14.03.2018 року № 495, договору поставки від 10.02.2014 року № 59/14, договору поставки від 01.11.2016 року № 710/16, специфікацій до вказаних угод, виставлених позивачу продавцями відповідних деталей рахунків на оплату: від 04.10.2018 № 6/495, від 20.11.2018 № 5/495, від 17.12.2019 № ТП 000000915, від 27.03.2019 № ТП000000271, а також платіжних доручень від 10.10.2018 № 87, від 20.11.2018 № 93, від 21.01.2020 № 493, від 08.01.2020 № 68, від 22.01.2020 № 51, від 07.02.2020 № 976, від 11.04.2019 № 2866, від 21.05.2019 № 4031.

Відновлення визначених вагонів шляхом встановлення закуплених позивачем деталей здійснювалося структурними підрозділами відповідача згідно з укладеним між сторонами договором на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів від 19.02.2020 року № ПР/В-20130/НЮдч, що підтверджується відповідними актами від 25.06.2020 № 752/259 (вагони № 55335319, № 56170715), від 28.07.2020 № 912/259 (вагони № 62072913, № 56124613), від 30.08.2020 № 1058/259 (вагон № 55080493), від 31.07.2020 № 34 (вагони № 63784276, № 60729001), від 25.08.2020 № 35 (вагон № 56291388).

Загальна вартість витрат позивача по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони склала 7 070,16 грн. та була оплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» відповідно до платіжних доручень № 5992 від 15.06.2020, № 7177 від 24.07.2020, № 6999 від 17.07.2020, № 8361 від 31.08.2020.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» посилалося на те, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження та забезпечення схоронності і цілісності вагонів № 55335319, № 56170715, № 62072913, № 55080493, № 56124613, № 56291388, № 63784276, № 60729001, які перебувають у власності та оренді позивача, у зв`язку з чим останньому було завдано збитків у загальному розмірі 71 465,53 грн., пов`язаних з відновленням зазначених вагонів.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, встановлюється Статутом. Вказаним актом також регламентується порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно зі статтею 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Наявними в матеріалах справи залізничними накладними № 45803012, № 45841087, № 46129102, № 46327466, № 46287827, № 49063233, № 40499428, № 46315446 підтверджується факт прийняття Залізницею та здійснення перевезення вагонів позивача (власних та орендованих) за № 55335319, № 56170715, № 62072913, № 55080493, № 56124613, № 56291388, № 63784276, № 60729001.

Згідно зі статтею 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, у тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29 січня 2015 року № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Як свідчать матеріали справи, на станціях Запоріжжя-Ліве (код станції: 460005), Рокувата (код станції: 457905), Грекувата (код станції: 457407) та Кривий Ріг (код станції: 467201) було виявлено розукомплектованість ручного стояночного гальма відповідних вагонів, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М від 02.06.2020 № 2055, від 03.06.2020 № 2077, від 13.06.2020 № 2221, від 19.06.2020 № 2296, від 17.06.2020 № 2287, від 06.06.2020 № 8960, від 12.06.2020 № 2985, від 20.06.2020 № 498.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

З матеріалів справи вбачається, що вагони № 55335319, № 56170715, № 62072913, № 55080493, № 56124613, № 56291388, № 63784276, № 60729001 були відремонтовані, що підтверджується відповідними актами, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Загальна вартість робіт з відновлення, оплачених позивачем, становить 7 070,16 грн.

При цьому, вищевказані деталі загальною вартістю 64 395,37 грн., встановлені на належні позивачу вагони, були придбані останнім за власні кошти у контрагентів.

Доданими до матеріалів справи документами підтверджується понесення позивачем витрат на відновлення внаслідок розукомплектування вагонів № 55335319, № 56170715, № 62072913, № 55080493, № 56124613, № 56291388, № 63784276, № 60729001, які належали та перебували в користуванні (оренді) позивача, при їх перевезенні Залізницею на загальну суму 71 465,53 грн., яка складається з вартості придбаних взамін втрачених деталей на суму 64 395,37 грн. та вартості відновлювальних робіт у розмірі 7 070,16 грн.

Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року № 551, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Водночас відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Слід зазначити, що порожні вагони, що не належать Залізниці та транспортуються останньою за повними перевізними документами з нарахуванням провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці вагони на станцію призначення у збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Така ж правова позиція викладена у пункті 11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29 листопада 2007 року № 01-8/91.

Згідно із статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

В свою чергу суд зазначає, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи порожні вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення не має.

За змістом пункту 2 статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Суд також звертає увагу на те, що складені відповідачем акти про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, за відсутності встановлених правоохоронними органами відповідних обставин у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами.

При цьому, в силу пункту 20 Правил складання актів (пункт 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту.

Разом із тим, поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

У той же час, твердження відповідача з посиланням на статтю 130 Статуту про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» є неналежним позивачем у даній справі, не береться судом до уваги з огляду на те, що предметом даного спору є стягнення збитків за розукомплектування вагонів, що, в свою чергу, не передбачає пред`явлення позивачем перелічених у вказаній статті документів.

Інші заперечення відповідача також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на те, що при перевезенні вагонів № 55335319, № 56170715, № 62072913, № 55080493, № 56124613, № 56291388, № 63784276, № 60729001, які належали та перебували в користуванні (оренді) позивача, Залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату вартості їх ремонту на загальну суму 71 465,53 грн., суд дійшов висновку про те, що покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» про стягнення з відповідача спірної суми збитків є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 46-46А; код ЄДРПОУ 30600592) 71 465 (сімдесят одну тисячу чотириста шістдесят п`ять) грн. 53 коп. збитків та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 11.02.2021 року.

Суддя В.С. Ломака