Рішення № 94796906, 10.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2021Справа № 910/15668/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Школярик Захід»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО»

про стягнення 631431,68 грн.,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Школярик Захід» до товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» про стягнення 631431,68 грн., з яких: 587273,89 грн. боргу, 44157,79 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не повністю оплатив поставлений позивачем товар по договору поставки № 020114-13/1п від 02.01.2014.

Суд своєю ухвалою від 03.11.2020 відкрив провадження у справі № 910/15668/20 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 165 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.01.2014 товариство з обмеженою відповідальністю «Школярик Захід» (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» (покупець) уклали договір поставки № 020114-13/1п (далі - Договір поставки).

29.12.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «Школярик Захід» (постачальник), товариство з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (новий покупець) уклали договір про заміну сторони у зобов`язаннях (в договорі поставки №020114-13/1п від 02.01.2014) та про внесення змін (далі - договір про заміну сторони), відповідно до умов якого сторони погодили замінити в договорі поставки №020114-13/1п від 01.02.2014 сторону 1 (покупця) на сторону 2 (нового покупця). Новий покупець прийняв на себе права та виконання всіх обов`язків, що будуть виникати перед постачальником за договором поставки з дати підписання даного договору. Постачальник зобов`язався виконувати всі обов`язки, що будуть виникати за договором поставки з дати підписання даного договору на користь нового покупця.

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки постачальник зобов`язувався передавати товар у власність покупця відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов`язувався приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 5.4 Договору поставки та договору про заміну сторони оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт, встановлений п. 5.5 даного договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 21 календарний день після його реалізації.

Водночас, п. 5.5 Договору поставки не містить даних про суму заборгованості покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, та суму, яка підлягає оплаті і строку її оплати.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Отже, оцінка умов Договору на предмет з`ясування факту встановлення строку оплати отриманого товару підлягає здійсненню виходячи з положень ст. 530 ЦК України. Оскільки строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України), виходячи з положень ст. 530 ЦК України строк є встановленим у разі зазначення даного періоду у часі, або вказівки на подію, яка неминуче має настати. В інших випадках строк є не встановленим.

З огляду на це, момент реалізації поставлено товару, з якою Договором пов`язаний момент обчислення строку оплати, в контексті ст. 530 ЦК України не є вказівкою на подію, яка неминуче має настати, оскільки настання даного моменту носить ймовірний характер, а не категоричний характер.

Таким чином, строк оплати Договором не встановлений,у зв`язку з чим покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття (ст. 692 ЦК України).

В період з 07.06.2019 по 20.02.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 595764,92 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (копії - в матеріалах справи).

Відповідач сплатив за поставлений товар 8491,03 грн.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив 587273,89 грн. (595764,92 грн. - 8491,03 грн.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 587273,89 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 8.2.1 Договору поставки за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 44157,79 грн. пені за період з 13.03.2020 по 13.09.2020.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов`язання за кожною накладною.

Поставки, за якими існує борг, були здійснені в період з 07.06.2019 по 20.02.2020 (07.06.2019, 10.07.2019, 17.07.2019, 18.07.2019, 23.07.2019, 29.07.2019, 31.07.2019, 05.08.2019, 16.01.2020 (на суму 14265,66 грн.), 20.02.2020 (на суму 9231,00 грн.), відповідно нарахування пені є припиненим в грудні 2019 року, січні та лютому 2020 року (поставки в червні, липні та серпні 2019 року), з 18.07.2020 (по поставці 16.01.2020) та з 22.08.2020 (по поставці 20.02.2020).

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 1425,85 грн. пені (801,37 грн. на суму 14265,66 грн. за період з 13.03.2020 по 17.07.2020 та 624,48 грн. на суму 9231,00 грн. за період з 13.03.2020 по 21.08.2020).

Суд відмовляє у стягненні 42731,94 грн. пені.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 587273,89 грн. боргу, 1425,85 грн. пені. Суд відмовляє в частині стягнення 42731,94 грн. пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Школярик Захід» до товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (пров. Новопечерський, 19/3, корп. 2, каб. 33, м. Київ, 01042, код 32650231) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Школярик Захід» (вул. Дороша, буд. 5, кв. 4, м. Львів, 79005, код 37801402) 587273,89 грн. боргу, 1425,85 грн. пені, 8830,50 грн. судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Суддя С. А. Ковтун