Рішення № 94796603, 11.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/182/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2021 Справа № 908/3208/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МІНТОРГ ”, (49017, м. Дніпро, вул. Повітрофлотська, буд. 2-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФВЕЙ”, (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 129)

про стягнення 250671,47 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “МІНТОРГ” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом (вх. № 3462/08-07/20 від 14.12.2020) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФВЕЙ” 250671 грн 47 коп., з яких: 237114 грн 00 коп. основний борг за договором поставки № 56М від 10.04.2020, 2711 грн 50 коп. - 3% річних та 10845 грн 97 коп. пені за неналежне виконання вказаного договору.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 справу № 908/3208/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою Господарського суду від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3208/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару на підставі договору поставки № 56 М від 10.04.2020. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФВЕЙ” є 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 129, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 21.12.2020 про відкриття провадження у справі № 908/3208/20, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу Господарського суду Запорізької області без вручення, з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3208/20.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2020 у справі № 908/3208/20 відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 21.12.2020 у справі № 908/3208/20 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3208/20 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 11.02.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІНТОРГ» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФВЕЙ» (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 56М (надалі- договір), відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, в порядку визначеному умовами договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. товаром за договором є: вапняк, мініральний порошок.

Поставка товару за договором здійснюється окремими партіями у відповідності до письмового замовлення покупця, переданого будь-яким засобом зв`язку або кур`єром. Кількість, номенклатурне найменування, асортимент та якісні характеристики товару погоджується сторонами у специфікаціях чи видаткових накладних до даного договору, які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару і є невідємною частиною цього договору від дати їх підписання сторонами (п. 1.3).

Згідно п. 2.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DAP правил Інкотермс-2010. Умови поставки кожної окремої партії товару можуть змінюватися і додатково узгоджуватися сторонами під час погодження замовлення покупця і зазначаються в специфікаціях чи видаткових накладних на відповідну партію товару.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що на замовлений товар постачальник виписує рахунок-фактуру, який є підставою для оплати замовленого товару, в якому зазначений граничний строк оплати, протягом якого діють ціни, зазначені в рахунку.

Відповідно з п. 3.3 оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати, на підставі виставленого рахунку-фактури впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту виставленого такого рахунку-фактури.

Договір набуває чинності з моменту підписання його повноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2022 року, а щодо грошових зобов`язань- до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 7.1. Договору).

Як слідує з матеріалів справи, згідно видаткових накладних:

- № 552 від 16.06.2020 відповідач за договором № 56М від 10.04.2020 отримав 16.06.2020 від позивача товар на суму 38502,00 грн., що підтверджується також товарно-транспортною накладною № 00001385 від 16.06.2020, позивачем виписаний відповідачу рахунок № 557 від 16.06.2020 на суму 38502,00 грн., а також податкову накладну № 160009 від 16.06.2020;

- № 553 від 17.06.2020 відповідач за договором № 56М від 10.04.2020 отримав 17.06.2020 від позивача продукцію на суму 39177,00 грн., що підтверджується також товарно-транспортною накладною № 00001395 від 17.06.2020, позивачем виписаний відповідачу рахунок № 558 від 17.06.2020 на суму 39177 грн., а також податкову накладну № 170009 від 17.06.2020;

- № 554 від 19.06.2020 відповідач за договором № 56М від 10.04.2020 отримав 19.06.2020 від позивача продукцію на суму 36153 грн., що підтверджується також товарно-транспортною накладною № 00001428 від 19.06.2020, позивачем виписаний відповідачу рахунок № 559 від 19.06.2020 на суму 36153 грн., а також податкову накладну № 190007 від 19.06.2020;

- № 555 від 20.06.2020 відповідач за договором № 56М від 10.04.2020 отримав 20.06.2020 від позивача продукцію на суму 39636 грн., що підтверджується також товарно-транспортною накладною № 00001435 від 20.06.2020, позивачем виписаний відповідачу рахунок № 560 від 20.06.2020 на суму 39636 грн., а також податкову накладну № 200009 від 20.06.2020.

- № 691 від 28.06.2020 відповідач за договором № 56М від 10.04.2020 отримав 28.06.2020 від позивача продукцію на суму 43065 грн., що підтверджується також товарно-транспортною накладною № 00001746 від 28.06.2020, позивачем виписаний відповідачу рахунок № 686 від 28.06.2020 на суму 43065 грн., а також податкову накладну № 280010 від 28.06.2020.

- № 641 від 29.06.2020 відповідач за договором № 56М від 10.04.2020 отримав 29.06.2020 від позивача продукцію на суму 40581 грн., що підтверджується також товарно-транспортною накладною № 00001646 від 29.06.2020, позивачем виписаний відповідачу рахунок № 644 від 29.06.2020 на суму 40581 грн., а також податкову накладну № 290009 від 29.06.2020.

Таким чином, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 237114 грн.

Заборгованість склала 237114 грн. за вищезазаченними видатковими накладними, яку позивач згідно з позовною заявою просив стягнути з відповідача.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач отриманий товар не оплатив відповідно до умов договору.

Позивач направив відповідачу вимогу вих. № 1109/3 від 11.09.2020 щодо сплати заборгованості у сумі 237114 грн. протягом 7 семи днів з моенту отримання данної вимоги. Вимога була повернута позивачу, у зв`язку з її неотриманням «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, укладення договору поставки № 56 М від 10.04.2020 та отримання товару ним не заперечив, доказів сплати заборгованості суду не подав.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 237114 грн. основного боргу визнається судом законною, обґрунтованою та доведеною. З відповідача на користь позивача стягується 237114 грн. основного боргу.

Позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача 2711,50 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідач проти розрахунків позивача не заперечив, контррозрахунку суду не подав.

Розрахунок 3% річних перевірений судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, а також враховано, що позивачем помилково до періодів нарахування 3% річних включені дні, в які мають бути здійснені оплати, та встановлено, що стягненню 3% річних з відповідача підлягає у розмірі 2697,72 грн., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10845,97 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору визначено, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у Договорі, покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмрі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу, від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені, виконаного позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, а також враховано, що позивачем помилково до періодів нарахування пені включено дні, в які мають бути здійснені оплати, та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 10790,88 грн. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано. Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МІНТОРГ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФВЕЙ” про стягнення 250671 грн 47 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФВЕЙ”, (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 129, код ЄДРПОУ 42780238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МІНТОРГ”, (49017, м. Дніпро, вул. Повітрофлотська, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 41785759) 237114 (двісті тридцять сім тисяч сто чотирнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 2697 (дві тисячі шістсот дев`яносто сім) грн. 72 коп. – 3% річних, 10790 (десять тисяч сімсот дев`яносто) грн. 88 коп. пені та 3759 (три тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 04 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення оформлено і підписано “11” лютого 2021.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій