Рішення № 94796100, 03.02.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2021 р. Cправа № 5/435-04

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду у судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат"

до: Державного підприємства "Уладівський спиртовий завод"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: арбітражний керуючий (розпорядник майна ДП "Уладівський спиртовий завод") Томашук Микола Савелійович

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

про стягнення 2 062 923,79 грн

та за зустрічним позовом: Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

до: Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат"

до: Державного підприємства "Уладівський спиртовий завод"

про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FA18 від 25.10.2018 року

у межах справи № 5/435-04

за заявою: Дочірнього підприємства "Універсальна юридична компанія "Естоппель"

до: Державного підприємства "Уладівський спиртовий завод"

про визнання банкрутом

за участю представників:

ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат": Радіщев В.О., адвокат

Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Хмельницький): Попик О.О., Безверха А.О., за наказом

арбітражний керуючий (розпорядник майна) Томашук М.С.

від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України: Гріненко Н.В., за довіреністю

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа № 5/435-04 про банкрутство ДП "Уладівський спиртовий завод" за заявою ДП "Універсальна юридична компанія "Естоппель".

Провадження у справі перебуває на стадії процедури розпорядження майном.

11.10.2019 року до суду від ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" надійшла позовна заява б/н від 10.10.2019 року про стягнення з ДП "Уладівський спиртовий завод" 2 062 923,79 грн., з яких: 1 627 000,00 грн. основного боргу, що виник внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором № 720-534-FA18 від 25.10.2018 року про надання поворотної фінансової допомоги, 20 878,00 грн. - 3% річних, 11 946,00 грн. інфляційних втрат, 240 399,30 грн. пені та 162 700,00 грн. штрафу.

Ухвалою від 16.10.2019 року призначено підготовче засідання з розгляду позовної заяви ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" в межах справи №5/435-04 - на 12.11.2019 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: арбітражного керуючого (розпорядника майна ДП "Уладівський спиртовий завод") Томашука М.С.

11.11.2019 року до суду від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшло письмове пояснення № 02-04/124 від 11.11.2019 року щодо позову ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат", в якому арбітражний керуючий підтверджує обставини щодо наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 1 627 000,00 грн.

12.11.2019 року до суду від представника відповідача надійшов відзив № 148 від 06.11.2019 року щодо позовних вимог ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат", в якому відповідачем підтверджується наявність заборгованості перед позивачем, що є предметом спору у даній справі.

20.01.2020 року від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшла зустрічна позовна заява №2431-05/27 від 14.01.2020 року (вх. № 38/20) до ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат", ДП "Уладівський спиртовий завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: арбітражний керуючий (розпорядник майна) Томашук Микола Савелійович про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FA18 від 25.10.2018 року по справі № 5/434-04.

Ухвалою від 22.01.2020 року прийнято зустрічну позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/27 від 14.01.2020 року (вх. № 38/20) про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FA18 від 25.10.2018 року до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з додатковою відповідальністю б/н від 10.10.2019 року про стягнення з ДП "Уладівський спиртовий завод" 2 062 923,79 грн. в межах справи № 5/435-04. Залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до участі з розгляду позовної заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" до ДП "Уладівський спиртовий завод" про стягнення 2 062 923,79 грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги №720-534-FA18 від 25.10.2018 року, в межах справи № 5/435-04. Підготовче засідання з спільного розгляду позовної заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" б/н від 10.10.2019 року про стягнення з ДП "Уладівський спиртовий завод" 2 062 923,79 грн. та зустрічної позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №2431-05/27 від 14.01.2020 року (вх. № 38/20) про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FA18 від 25.10.2018 року в межах справи №5/435-04 призначено на 03.03.2020 року

02.03.2020 року від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання від 01.03.2020 року, до якого додано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач за первісним позовом заперечує щодо зустрічного позову.

01.04.2020 року від арбітражного керуючого Томашука М.С. до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № 02-04/54 від 01.04.2020 року, в якому третя особа також заперечує щодо задоволення зустрічного позову.

02.04.2020 року від представника ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив.

06.04.2020 року від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до суду надійшла відповідь № 2431-05/245 від 12.03.2020 року на відзив ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат".

Ухвалою від 17.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу з спільного розгляду позовної заяви ТОВ "Перечинський лісохімічний комбінат" б/н від 10.10.2019 року про стягнення з ДП "Уладівський спиртовий завод" 2 062 923,79 грн та зустрічної позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/27 від 14.01.2020 року (вх. № 38/20) про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FA18 від 25.10.2018 року в межах справи № 5/435-04 - до судового розгляду по суті.

В подальшому, ухвалою суду від 15.12.2020 року було призначено спільний розгляд по суті позовної заяви ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" б/н від 10.10.2019 року про стягнення з ДП "Уладівський спиртовий завод" 2062923,79 грн та зустрічної позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/27 від 14.01.2020 року (вх. № 38/20) про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FA18 від 25.10.2018 року, в межах справи № 5/435-04 на 03.02.2021 року.

Ухвалою від 27.01.2021 року вирішено судове засідання 03.02.2021 року провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області. Доручено Шостому апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю представника Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

На визначену дату в судове засідання з`явились представники ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат", Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та арбітражний керуючий (розпорядник майна ДП "Уладівський спиртовий завод") Томашук М.С. Представник ДП "Уладівський спиртовий завод" в судове засідання не з`явився.

В ході розгляду справи представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги первісного позову, щодо зустрічних позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи з самостійними вимогами підтримала вимоги зустрічного позову та заперечила щодо первісних позовних вимог.

Третя особа за первісним позовом - арбітражний керуючий (розпорядник майна боржника) Томашук М.С. підтримав вимоги первісного позову, щодо зустрічних позовних вимог заперечив.

Представник Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) поклалась на розсуд суду щодо первісного та зустрічних позовів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується первісний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24.10.2018 року ДП "Уладівський спиртовий завод" звернувся на адресу арбітражного керуючого (розпорядника майна) Томашука М.С. з листом № 299 від 24.10.2018 року про погодження укладення договору на отримання поворотної фінансової допомоги від ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" № 720-534-FА18 від 25.10.2018 року, із зазначенням про те, що укладення даного договору надасть можливість розрахуватись по заборгованості по заробітній платі та перед бюджетом, що виникла з причин простійного періоду, відсутності готової продукції на складах підприємства та відсутності коштів на рахунках.

Укладення згаданого договору було погоджено арбітражним керуючим (розпорядником майна) Томашуком М.С., про що свідчить відповідний запис на листі № 299 від 24.10.2018 року про погодження укладення договору.

25.10.2018 року між ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" (позикодавець) та ДП "Уладівський спиртовий завод" (позичальник) укладено договір № 720-534-FА18 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку, та на умовах, передбачених даним Договором, та додатковими угодами до даного Договору.

Поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій як сплати за користування такими коштами (п. 1.2.).

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірах та в терміни, погоджені сторонами додатковими угодами до даного договору, які є невід`ємними частинами договору (п. 2.1).

Поворотна фінансова допомога надається протягом дії договору, або на умовах додаткових угод до Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позичальника (п. 2.3).

Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності (п. 2.4).

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню протягом термінів, погоджених сторонами додатковими угодами до даного договору, які є невід`ємними частинами договору (п. 3.1).

Повернення грошових коштів проводиться шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку (п. 3.2).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 року. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 8.1).

Всі зміни та доповнення до даного договору укладаються в письмовій формі та підписуються обома Сторонами (п. 8.2).

В подальшому, до даного договору між сторонами укладались додаткові угоди, якими погоджувались розміри надання поворотної фінансової допомоги та строки, на які остання надавалась:

додаткова угода № 1 від 25.10.2018 року, згідно якої позивач зобов`язується надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 150 000 грн. на термін 90 днів з дати її отримання;

додаткова угода № 2 від 13.11.2018 року, згідно якої позивач зобов`язується надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 250 000 грн. на термін 90 днів з дати її отримання;

додаткова угода № 3 від 18.12.2018 року, згідно якої позивач зобов`язується надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 205 000 грн. на термін 90 днів з дати її отримання;

додаткова угода № 4 від 26.12.2018 року, згідно якої позивач зобов`язується надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 45 000 грн. на термін 90 днів з дати її отримання;

додаткова угода № 5 від 21.01.2019 року, згідно якої позивач зобов`язується надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 224 000 грн. на термін 90 днів з дати її отримання;

додаткова угода № 6 від 01.02.2019 року, згідно якої позивач зобов`язується надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 300 000 грн. на термін 90 днів з дати її отримання;

додаткова угода № 7 від 13.03.2019 року, згідно якої позивач зобов`язується надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 245 000 грн. на термін 90 днів з дати її отримання;

додаткова угода № 8 від 15.04.2019 року, згідно якої позивач зобов`язується надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 232 000 грн. на термін 90 днів з дати її отримання.

На виконання вимог договору, позивачем на рахунок відповідача перераховано відповідні грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1 256 від 26.10.2018 року; № 1 663 від 16.11.2018 року; № 468 від 20.12.2018 року; № 502 від 27.12.2018 року; платіжного доручення № 202 від 22.01.2018 року (як вказано в позові, в призначенні платежу помилково здійснено призначення платежу "Згідно додаткової угоди № 3 від 18.12.2018 року" - це не відповідає дійсності, оскільки платіж, передбачений даною угодою був здійснений 20.12.2018 року, насправді платіж здійснено згідно Додаткової угоди № 5); № 38 від 07.02.2019 року; № 429 від 19.02.2019 року; № 61 від 29.03.2019 року; № 5 від 26.04.2019 року; № 9 від 06.05.2019 року; № 36 від 16.05.2019 року.

Всього на виконання договору № 720-534-FА18 про надання поворотної фінансової допомоги від 25.10.2018 року позивачем на користь відповідача було перераховано грошові кошти в розмірі 1 627 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги.

Також, між сторонами обопільно підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2018 року по 13.09.2019 року, згідно якого станом на 13.09.2019 року заборгованість на користь ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" складає 1 627 000,00 грн.

Поряд з цим, всупереч умовам договору, відповідач у встановлений договором строк грошові кошти позивачу не повернув, в зв`язку з чим заборгував останньому 1 627 000,00 грн.

Наявність заборгованості перед позивачем за первісним позовом в розмірі 1 627 000,00 грн. також підтверджується відповідачем та арбітражним керуючим (розпорядником майна відповідача), про що вказано у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях поданих до суду.

На момент розгляду справи доказів щодо погашення заборгованості перед позивачем за первісним позовом до суду не подано.

Враховуючи встановлені обставини суд зважає на наступні законодавчі положення.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, суд звертає увагу на те, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУ з процедур банкрутства).

Частина 1 ст. 2 КУ з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно п. 1, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Враховуючи наведене, КУ з процедур банкрутства введено в дію з 21.10.2019 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тобто, перехід від регулювання передбаченого ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до регулювання передбаченого КУ з процедур банкрутства здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 924/159/14, від 11.08.2020 у справі № 904/3457/19, від 27.08.2020 року у справі № 904/4928/17.

Відтак, розгляд справи № 5/435-04, в тому рахунку і розгляд позовної заяви ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" б/н від 10.10.2019 року про стягнення з ДП "Уладівський спиртовий завод" 2 062 923,79 грн. та зустрічної позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №2431-05/27 від 14.01.2020 року (вх. № 38/20) про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FA18 від 25.10.2018 року в межах справи №5/435-04, здійснюється згідно положень КУ з процедур банкрутства.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Судом встановлено, що між 25.10.2018 року між ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" та ДП "Уладівський спиртовий завод" укладено договір № 720-534-FА18 про надання поворотної фінансової допомоги, на виконання якого позивачем на користь відповідача було перераховано грошові кошти в розмірі 1 627 000,00 грн.

За приписами ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 13.08.2004 року було порушено провадження у справі №5/435-04 про банкрутство ДП "Уладівський спиртовий завод".

Поряд з цим, провадження у даній справі перебуває на стадії розпорядження майном.

Зважаючи на те, що позовні вимоги, які є предметом даного судового розгляду, виникли на підставі укладеного 25.10.2018 року договору (після порушення провадження у справі №5/435-04 про банкрутство ДП "Уладівський спиртовий завод") та заявлені за період 2019 року, відтак така заборгованість є поточною.

Слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, на виконання договору № 720-534-FА18 про надання поворотної фінансової допомоги від 25.10.2018 року позивачем на користь відповідача було перераховано грошові кошти в розмірі 1 627 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги, що стверджується відповідними платіжними дорученнями та обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків.

Однак, відповідач у встановлений договором строк грошові кошти позивачу не повернув, в зв`язку з чим заборгував останньому 1 627 000,00 грн.

На момент розгляду справи доказів щодо погашення заборгованості перед позивачем до суду не подано.

Також, як було зазначено раніше, відповідачем за первісним позовом та третьою особою - арбітражним керуючим (розпорядником майна боржника) було підтверджено наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 1 627 000,00 грн., про що було зазначено у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо первісних позовних вимог заперечила. Однак, доказів на спростування наявності заборгованості в розмірі 1 627 000,00 грн. до суду подано не було.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем грошових коштів відповідачу та відсутність повернення останнім наданих у позику коштів в повному обсязі, в зв`язку з чим первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 627 000,00 грн. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем за первісним позовом пред`явлено до стягнення з відповідача 20 878,00 грн. - 3% річних, 11 946,00 грн. інфляційних втрат, 240 399,30 грн. пені та 162 700,00 грн. штрафу.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що змістом ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, - мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно п. 3, п. 5 ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Отже, щодо конкурсних вимог боржника законодавцем обмежено можливість нарахування неустойки (пені), індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання та трьох процентів річних, законність стягнення яких є предметом спору в даній справі.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2020 року по справі № 925/197/19, встановивши, що провадження у справі про банкрутство відповідача порушено 14.05.2004, перебуває в процедурі розпорядження майном боржника, заявлені до стягнення кошти є поточною заборгованістю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірне звернення позивача з даним позовом в позовному провадженні щодо стягнення поточної заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку з порушення його охоронюваних законом прав та інтересів з метою їх ефективного захисту.

Оскільки, заявлена до стягнення з відповідача основна заборгованість в розмірі 1 627 000,00 грн. є поточною грошовою вимогою, відтак правомірним є нарахування на відповідну заборгованість 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, на які дія мораторію не поширюється в силу наведених вище приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 4.2. договору, за прострочення строків повернення фінансової допомоги Позичальник сплачує Позикодавцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми фінансової допомоги та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується неустойка, від вартості не повернутої фінансової допомоги, за кожний день прострочення.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем зобов`язання за згаданим вище договором, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення штрафні та компенсаційні нарахування.

Так, перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення нарахувань, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам закону та умовам договору, в зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 20 878,00 грн. - 3% річних, 11 946,00 грн. інфляційних втрат, 240 399,30 грн. пені та 162 700,00 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору в розмірі 30 943,85 грн. покладаються на відповідача за первісним позовом.

При цьому, суд зауважує, що представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні заявлено клопотання про надання п`ятиденного строку на подання до суду доказів на підтвердження розміру судових витрат, згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Також, судом розглянуто зустрічну позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №2431-05/27 від 14.01.2020 року до ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" та ДП "Уладівський спиртовий завод" про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FA18 від 25.10.2018 року.

Так, зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що між ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" та ДП "Уладівський спиртовий завод" було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FА18 від 25.10.2018 на загальну суму 1 627 000,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями та актом звірки взаєморозрахунків, що містяться в матеріалах справи.

Пунктом 2 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 за № 809 встановлено, що залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується органом виконавчої влади, який здійснює функції з управління державною власністю, або Мінекономіки, якщо функції управління державною власністю здійснює Кабінет Міністрів України - щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).

Пунктом 2 додаткових угод № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до вищезазначеного договору про надання поворотної фінансової допомоги сторони погодили повернення грошових коштів, отриманих ДП "Уладівський спиртовий завод" в розмірі, визначеному відповідною додатковою угодою протягом 90 календарних днів з дня отримання таких коштів.

Згідно з пунктом 3 Порядку для погодження залучення підприємством кредиту (позики) підприємство подає уповноваженому органу управління заяву, до якої додається зокрема проект кредитного договору (договору позики, проспекту емісії або рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій підприємства, а в разі надання повноважень щодо залучення кредиту (позики) - також проект відповідного договору), який повинен передбачати напрями використання залучених коштів, що відповідають визначеній установчими документами меті діяльності підприємства, плату за користування кредитом (позикою), яка відповідає тій, що склалася на ринку фінансових послуг на момент подання заяви, а також право підприємства на дострокове виконання зобов`язань за кредитом (позикою).

Станом на день укладання договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FА18 від 25.10.2018 органом управління ДП "Уладівський спиртовий завод" було Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Матеріали справи не містять відповідного рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України про надання згоди на вчинення зазначеного правочину. А отже, погодження уповноваженого органу управління ДП "Уладівський спиртовий завод" на укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FА18 від 25.10.2018 отримано не було, чим порушено приписи Порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 3 ст. 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, зазначений договір укладено з порушенням норм законодавства, оскільки, укладаючи договір про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FА18 від 25.10.2018 без отримання згоди органу управління на укладання даного правочину, ДП "Уладівський спиртовий завод" порушив вимоги чинного законодавства для укладання державними підприємствами договорів позики. Такі дії суперечать законодавству України та інтересам держави в особі Міністерства, що є підставою для визнання договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FА18 від 25.10.2018 недійсним.

Відповідачі за зустрічним позовом та третя особа щодо зустрічних позовних вимог заперечили, з підстав наведених у відзивах та письмових поясненнях.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується зустрічний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Так, як зазначено раніше, 24.10.2018 року ДП "Уладівський спиртовий завод" звернувся на адресу арбітражного керуючого (розпорядника майна) Томашука М.С. з листом № 299 від 24.10.2018 року про погодження укладення договору на отримання поворотної фінансової допомоги від ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" № 720-534-FА18 від 25.10.2018 року, із зазначенням про те, що укладення даного договору дасть можливість розрахуватись по заборгованості по заробітній платі та перед бюджетом, що виникла з причин простійного періоду, відсутності готової продукції на складах підприємства та відсутності коштів на рахунках.

Укладення згаданого договору було погоджено арбітражним керуючим (розпорядником майна) Томашуком М.С., про що свідчить відповідний запис на листі № 299 від 24.10.2018 року про погодження укладення договору.

25.10.2018 року між ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" (позикодавець) та ДП "Уладівський спиртовий завод" (позичальник) укладено договір № 720-534-FА18 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку, та на умовах, передбачених даним Договором, та додатковими угодами до даного Договору.

На виконання договору № 720-534-FА18 про надання поворотної фінансової допомоги від 25.10.2018 року позивачем на користь відповідача було перераховано грошові кошти в розмірі 1 627 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги, що стверджується відповідними платіжними дорученнями та обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідач у встановлений договором строк грошові кошти позивачу за первісним позовом не повернув, в зв`язку з чим заборгував останньому 1 627 000,00 грн.

При цьому, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у зустрічному позові посилається на недотримання вимог закону під час укладання оскаржуваного договору, а саме ДП "Уладівський спиртовий завод" не отримано згоду органу управління боржника на укладення договору, що передбачено Порядком погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року за № 809.

Зокрема, п. 2 Порядку (в редакції чинній на момент укладення договору), залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується: Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик); органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю (далі - уповноважений орган), - щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За змістом п.2.9 постанови пленуму відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

При цьому, суд наголошує, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Така правова позиція стосовно пріоритетного застосування норм Закону про банкрутство у справах про банкрутство є усталеною та послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/2069/15, від 04.09.2018 у справі № 922/4379/16, від 30.01.2019 у справі № 912/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі № 918/756/13, від 24.07.2019 у справі № 908/6183/15, від 27.08.2019 у справі № 913/982/14, від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17.

Так, згідно п. 1-1 ч.1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013 року), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом.

Беручи до уваги, що провадження у справі № 5/435-04 порушено до набрання чинності даного Закону в редакції чинній з 19.01.2013 року, в зв`язку з чим, на момент укладення спірного договору застосуванню підлягали норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній до 19.01.2013 року.

Згідно ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній до 19.01.2013 року), керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог закону ДП "Уладівський спиртовий завод" звернувся на адресу арбітражного керуючого (розпорядника майна) Томашука М.С. з листом № 299 від 24.10.2018 року про погодження укладення договору на отримання поворотної фінансової допомоги від ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" № 720-534-FА18 від 25.10.2018 року, із зазначенням про те, що укладення даного договору дасть можливість розрахуватись по заборгованості по заробітній платі та перед бюджетом, що виникла по причині простійного періоду, відсутності готової продукції на складах підприємства та відсутності коштів на рахунках.

Укладення оскаржуваного договору було погоджено арбітражним керуючим (розпорядником майна) Томашуком М.С., про що свідчить відповідний запис на листі № 299 від 24.10.2018 року про погодження укладення договору.

Відтак, наведене свідчить про дотримання ДП "Уладівський спиртовий завод" вимог чинного на той час спеціального законодавства щодо отримання згоди розпорядника майна боржника на укладення оскаржуваного договору.

Таким чином, з огляду на наведене вище та беручи до уваги ті обставини, що спірний договір не суперечить положенням ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, містить всі істотні умови правочину, зважаючи на підтвердженість фактів прийняття до виконання та вчинення дій щодо схвалення сторонами спірного правочину, виходячи з положень законодавства України, матеріалів та обставин справи у їх сукупності, у даному випадку відсутні підстави для визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FA18 від 25.10.2018 року, що є предметом зустрічного позову, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 73, 74, 76-79, 86, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" б/н від 10.10.2019 року (вх.№ 02.1-36/626/19) про стягнення з ДП "Уладівський спиртовий завод" 2 062 923,79 грн. в межах справи № 5/435-04 про банкрутство ДП "Уладівський спиртовий завод", задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Уладівський спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459163; вул. Некрасова, 1, с.Уладівка, Літинський р-н, Вінницька обл., 22231) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" (код ЄДРПОУ 00274105; вул. Ужанська, 25, м. Перечин, Перечинський р-н, Закарпатська обл., 89200) 1 627 000,00 грн. основного боргу, 20 878,00 грн. - 3% річних, 11 946,00 грн. інфляційних втрат, 240 399,30 грн. пені, 162 700,00 грн. штрафу, 30 943,85 грн. витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні зустрічного позову Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/27 від 14.01.2020 року (вх. № 38/20) до ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат", ДП "Уладівський спиртовий завод" про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 720-534-FA18 від 25.10.2018 року в межах справи № 5/435-04 про банкрутство ДП "Уладівський спиртовий завод", відмовити повністю.

5. У зв`язку з відсутністю фінансування суду на відправлення вихідної поштової кореспонденції, копію рішення направити сторонам та третім особам на відомі суду адреси електронної пошти, а саме: ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат" - office@lxk.com.ua; law@lxk.com.ua; представнику позивача - адвокату Радіщеву В.О. - attorney.vinlex@gmail.com; ДП "Уладівський спиртовий завод" - uladovspirt@i.ua; арбітражному керуючому Томашуку М.С. - 2955205818@mail.gov.ua; Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - meconomy@me.gov.ua.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 11 лютого 2021 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи