Рішення № 94795105, 08.02.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14851/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого-судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 , третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_7 , про усунення перешкод в користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що є власником квартири АДРЕСА_2 . В квартирі зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якої є її матір ОСОБА_6 . Рішенням суду шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірваний, дитину ОСОБА_5 залишено на проживання з матір`ю. Відповідач та її законний представник з 4 лютого 2015 року зареєстровані та проживають на постійній основі за адресою: АДРЕСА_3 . У відповідача відсутня будь-яка правова підстава користуватись належною їй квартирою. З 1 червня 2019 року і по даний час відповідач в квартирі не проживає. Неодноразові звернення до законного представника відповідача з пропозиціями знятися з реєстраційного обліку нею ігноруються. Реєстрація відповідача створює їй перешкоди у володінні та користування своїм майном та призводить до значних матеріальних затрат. Вона позбавлена можливості або здати в оренду квартиру, або продати, не може оформити субсидію і несе витрати по утриманню квартири.

Ухвалою від 1 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

30 листопада 2020 року суд отримав відзив на позовну заяву, в якому законний представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що з 12 вересня 2015 року ОСОБА_5 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить на праві спільної часткової власності позивачу та ОСОБА_7 , батьку малолітньої ОСОБА_5 . Оскільки відповідач є донькою співвласника квартири та онукою позивача (іншого співвласника), вона є членом сім`ї та має право як проживати за адресою свого батька, так і бути зареєстрованою за цією адресою. При розлученні батьків ОСОБА_5 залишено на проживання з матір`ю, тому не проживання дитини на даний час в спірній квартирі не є свідомою і добровільною дією дитини, вибуття її з житлового приміщення було здійснено за волею матері, а тому безпідставно вважати, що відповідач без поважних причин відсутня за місцем своєї реєстрації. Визнання малолітньої ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житлом, частка якого належить її батькові, позбавляє її не лише права користування квартирою, а й права в майбутньому проживати разом з батьком після досягнення віку, коли вона самостійно зможе вибирати з ким з батьків проживати. У дитини на праві власності відсутнє будь-яке житло. Відсутнє житло і у її матері ОСОБА_6 .

Ухвалою від 24 грудня 2020 року суд залучив до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, співвласника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_7 .

В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що змушена платити комунальні послуги за дитину, хоча вона фактично з червня 2019 року не проживає у квартирі. Представник позивача ОСОБА_2 додатково пояснив, що онука не проживає з позивачем, але залишилася формально зареєстрованою в її квартирі, що зумовлює понесення позивачем додаткових витрат зі сплати комунальних послуг та неможливість отримати субсидію на утримання квартири. Оскільки ОСОБА_5 фактично проживає з матір`ю в с.Оженин, рішенням суду визначено її місце проживання разом з матір`ю, відповідач не може всупереч рішенню суду проживати з позивачем і бути зареєстрованою в її квартирі. Представник позивача ОСОБА_3 зазначив, що реєстрація онуки в квартирі створює перешкоди позивачу в реалізації свого права власності на майно, зокрема розпорядження цим майном. Батько дитини не заперечує, щоб вона проживала у квартирі, не чинить їй перешкод у цьому, але місце проживання дитини визначено з матір`ю, тому і реєстрація дитини має бути проведена за фактичним місцем проживання останньої. Реєстрацію дитини в спірній квартирі і позивач, і батько ОСОБА_5 заперечують, оскільки позивач несе тягар утримання майна. При цьому, дитина не позбавляється житла, так як проживає з матір`ю в орендованій квартирі і може проживати за місцем реєстрації матері в с.Оженин. Відповідач добровільно не проживає у квартирі протягом двох років, поважних причин її відсутності не встановлено, що свідчить про втрату інтересу щодо цього житла. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що відповідачем є 6-річна дитина, яка в силу свого віку не може самостійно вирішувати де їй жити. Фактично дитина проживає з матір`ю в м.Рівне в орендованому помешканні, відвідує дитячий садок в м.Рівне. За наявності реєстрації в м.Рівне вона матиме можливість відвідувати міську школу та отримувати лікування. Батько дитини тривалий час бажав, щоб донька проживала з ним, а нині хоче позбавити її права користування квартирою, співвласником якої він є. У такому випадку дитина буде позбавлена права проживати з батьком. Жодних перешкод позивачу у користуванні нерухомим майном відповідач не чинить. У матері відповідача склалися неприязні стосунки з позивачем та її сином, в спірній квартирі вона не зареєстрована, тому так і не проживає. Сплата комунальних платежів є обов`язком власників майна. Поважною причиною не проживання малолітньої дитини у квартирі є визначення рішенням суду місця проживання з матір`ю. Після досягнення 14-річного віку дитина за бажанням може проживати з батьком. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради до суду не з`явився, причини неявки не повідомив. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився. У поданому 27 січня 2021 року клопотанні просить розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги визнає та їх підтримує повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що квартира АДРЕСА_2 належить на справі спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 28 січня 1994 року, виданим Рівненським комбінатом хлібопродуктів, зареєстрованим КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі за № 28-177-3627, та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 січня 2015 року, виданим приватним нотаріусом Феськовою Н.П., зареєстрованим в реєстрі за № 84.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_6 (законний представник відповідача) та ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

12 вересня 2015 року ОСОБА_5 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями про реєстрацію місця проживання особи, будинковою книгою для прописки громадян, проживаючих у будинку АДРЕСА_1 , та довідкою про склад сім`ї та/або кількість зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 20173 від 18 червня 2020 року, виданою Центром надання адміністративних послуг у місті Рівному.

Вказані докази спростовують твердження представників позивача про наявність подвійної реєстрації дитини в АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_3 .

Відповідно до листа Оженинської сільської ради № 230102-16 від 10 березня 2020 року ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 4 лютого 2015 року за місцем реєстрації матері ОСОБА_6 . Зазначений в листі акт обстеження умов проживання від 27 грудня 2019 року свідчить про фактичне місце проживання дитини з матір`ю, а не про місце її реєстрації. Зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_5 згідно з відомостями відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної міграційної служби в Рівненській області є АДРЕСА_1 .

Згідно з актами від 15 січня 2020 року та від 22 квітня 2020 року, затвердженими головою правління ОСББ «Чорновола 40» Степанюк Л.В., ОСОБА_5 з червня 2019 року у кватирі АДРЕСА_2 не проживає.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_5 з 1 вересня 2019 року проживає з матір`ю. До цього проживала з батьками у спірній квартирі.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2019 року у цивільній справі № 569/17112/19, яке набрало законної сили 21 січня 2020 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано, дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_6 .

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. За положеннями ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В порушення вимог ст.12, 81 ЦПК України позивач не надала суду доказів, що реєстрація малолітньої дитини у спірній квартирі створює перешкоди у володінні, користуванні чи розпорядженні майном.

В судовому засіданні позивач пояснила, що постійно проживає у квартирі разом зі своїм сином ОСОБА_7 . Наразі наміру здавати квартиру в оренду чи відчужити її не має, однак таке бажання може виникнути у неї в майбутньому.

Щодо доводів позивача про неможливість оформлення субсидії в зв`язку з наявною реєстрацією у квартирі малолітньої онуки, то суду не надано доказів відмови у призначенні позивачу субсидії з цих підстав.

Крім того, вселення члені сім`ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника. У членів сім`ї виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.

Відповідач ОСОБА_5 зареєстрована у квартирі та проживала в ній за згодою позивача як донька її сина ОСОБА_7 , а отже, має сервітут на проживання у цьому помешканні.

Відповідно до ч.5 ст.403 ЦК України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Покликання представників позивача на те, що позивач несе тягар утримання майна, суд до уваги не приймає, оскільки згідно зі ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу, що позивач не є одноосібним власником квартири, тому обов`язок сплати комунальних платежів має і інший співвласник квартири ОСОБА_7 , що є батьком малолітньої дитини, яка за своїм віком не може і не зобов`язана брати участь у витратах на утримання майна.

Несплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки позивач за доведеності понесення таких витрат одноособово не позбавлена можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників малолітньої дитини, якими є як матір, так і батько.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч.4, 6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За положеннями ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`я наймача або власника жилого приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

З наведеного випливає, що право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.

ОСОБА_5 зареєстрована у спірній квартирі як донька співвласника ОСОБА_7 . Докази відсутності згоди іншого співвласника квартири - позивача на реєстрацію онуки у помешканні відсутні.

Таким чином, відповідач за фактом народження набула права користування спірним житлом на законних підставах. Зазначені обставини спростовують доводи позивача, викладені у позовній заяві, про відсутність у відповідача будь-якої правової підстави користування спірною квартирою.

Не заслуговують на увагу покликання представників позивача на те, що ОСОБА_5 добровільно не проживає у квартирі і поважних причин її відсутності за місцем реєстрації не встановлено.

Верховний Суд у справі № 759/19394/15-ц (провадження № 61-9128св18) сформував висновки, відповідно до яких дитина до десяти років не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення дитини права користування належним батьку житлом; незважаючи на визначення місця проживання дитини за рішенням суду з одним з батьків, фізична особа, яка не досягла десяти років, може бути зареєстрована в житлі іншого з батьків, адже стаття 29 ЦК України не пов`язує місце проживання особи з її реєстрацією.

У справі № 368/750/16-ц Верховний Суд зазначив, що оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого із батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку.

Відтак, визначення рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2019 року місця проживання малолітньої ОСОБА_5 з матір`ю не позбавляє відповідача права бути зареєстрованою у квартирі, співвласником якої є її батько, і не свідчить про втрату нею інтересу до цього житла.

При цьому, суд не застосовує у спірних правовідносинах висновки, викладені в постанові Верховного Суду у справі № 209/2642/18, які просив врахувати представник позивача ОСОБА_3 , оскільки у вказаній справі відповідачем була повнолітня дієздатна фізична особа, яка свідомо покинула спірну квартиру і не проживала в ній.

Наявність у відповідача можливості проживати за місцем проживання її матері чи за місцем реєстрації матері не впливає на поважність причин не проживання житини у спірній квартирі та не може бути підставою для втрати особистих житлових прав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення малолітньої ОСОБА_5 права користування жилим приміщенням, співвласником якого є її батько, оскільки право користування дитиною житлом, належним батькам, охороняється законом, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 , третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_7 , про усунення перешкод в користуванні власністю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; місце проживання: АДРЕСА_5 ;

третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.Поштова, 2; код ЄДРПОУ 04057758;

третя особа - ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 11 лютого 2021 року.

Суддя