Рішення № 94794389, 03.02.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4520/20

2/296/893/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді – Драча Ю.І.

за участю секретаря Алексеєнко В.В.

за представника відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача – Слівінського О.О.

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу в порядку загального провадження за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби у м. Житомирі, третя особа: Прокуратура Житомирської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби у м. Житомирі, третя особа: Прокуратура Житомирської області про відшкодування моральної шкоди в сумі 1000000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вироком Богунського районного суду м.Житомира від 13.03.2017р. його було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, та засуджено до 4-х років позбавлення волі. Запобіжний захід був змінений з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на утримання під вартою.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14.03.2018р. апеляційна скарга представника позивача була залишена без задоволення, а вирок суду першої інстанції відносно нього був залишений без змін.

На виконання судових рішень ОСОБА_2 був відправлений до ДУ «Житомирська УВП №8», де до 30.12.2018р. відбував призначене покарання у вигляді позбавлення волі.

30.12.2018р. на підставі ухвали Богунського райсуду м.Житомира від 12.12.2018р. позивача умовно-достроково було звільнено від подальшого відбування призначеного покарання на строк 1 рік 3 міс. і 21 день.

Ухвалою Верховного суду від 09 квітня 2019р. частково задоволено касаційну скаргу захисника позивача - вирок Богунського райсуду м.Житомира від 13.03.2017р. та ухвала апеляційного суду Житомирської області від 14.04.2018р. були змінені, дії ОСОБА_2 перекваліфіковані з ч.4 ст.296 КК України на ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 200 год. громадських робіт. На підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.І ст.49 КК України позивача було звільнено від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності.

Позивач зазначив, що Ухвалою Верховного Суду встановлено те, що судами першої і другої інстанції його незаконно було засуджено до 4-х років позбавлення волі за злочин, якого він не скоював. А також і того, що він незаконно перебував у місцях позбавлення волі строком 1 рік 9 місяців та 18 днів.

Позивач зазначає, що вказаними рішеннями судів та ув`язненням за злочин, якого він не вчиняв йому було завдано моральної шкоди, оскільки, оскільки він та члени його сім`ї перебували у постійному страху та стресі, були порушені його нормальні життєві зв`язки та погіршені відносини з оточуючими людьми. Також зазначив, що був позбавлений можливості спілкуватись нормально зі своєю сім`єю та малолітньою дитиною, були понесені витрати матеріального характеру на правову допомогу, втратою заробітку, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

16.07.2020 року представником відповідача у справі подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позивачем не вказано законних підстав щодо стягнення шкоди шляхом зазначеним у позовних вимогах, а також не зроблено посилання на жодний нормативно-правовий документ, який передбачав би покладення відповідальності на органи Казначейства за дії, бездіяльність підприємств, установ та організацій.

Також зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Таким Законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Вищевказаним нормативно-правовим документом визначені спеціальні підстави відшкодування шкоди за рахунок держави (Державного бюджету України), коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди та підстави відшкодування шкоди.

Проте, шкода, яка нібито завдана позивачу не підпадає під дію вищевказаного Закону, цивільний позивач не належить до кола осіб, які мають право на відшкодування ніколи., передбаченої зазначеним Законом.

Враховуючи те, що перелік наведених у Законі дій є вичерпним, ч. 6 ст. 1 176 ЦК України, зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

05.08.2020 року подано відзив на позов представниками третьої особи, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки право на відшкодування шкоди відповідно до ЗУ « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає у випадках постановлення виправдувального вироку, закриття кримінального провадження за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Оскільки судом не встановлено факту незаконного засудження позивача, а лише змінено вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції, ОСОБА_2 не належить до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоді згідно положень Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Прокольною ухвалою суду від 09.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивач по справі не з`явився, заявами від 05.11.2020 року та 07.12.2020 року просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову, вказали на його необґрунтованість та безпідставність.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних обставин.

Так, судом встановлено, що вироком Богунського районного суду м.Житомира від 13.03.2017р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, та засуджено до 4-х років позбавлення волі. Запобіжний захід з підписки про невиїзд змінено на утримання під вартою. Взято під варту в залі суду ( а.с. 6-16)

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14.03.2018р. апеляційна скарга представника позивача залишена без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін (а.с. 17-27).

На підставі ухвали Богунського райсуду м.Житомира від 22.12.2018р. позивача умовно-достроково було звільнено від подальшого відбування призначеного покарання на строк 1 рік 3 міс. і 21 день (а.с. 5).

Ухвалою Верховного суду від 09 квітня 2019р. частково задоволено касаційну скаргу захисника засудженого Шадури В.П.. Вирок Богунського райсуду м.Житомира від 13.03.2017р. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14.04.2018р. щодо ОСОБА_2 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч.4 ст.296 КК України на ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 200 год. громадських робіт. На підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.І ст.49 КК України позивача було звільнено від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності (а.с. 28-31).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Положеннями ч.ч.1, 2, 7 ст.1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Так, згідно ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, які кореспондуються із положеннями, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, серед яких відсутня шкода, завдана громадянинові в результаті невірної кваліфікації дій під час досудового розслідування.

Також, вичерпний перелік підстав для відшкодування шкоди визначений у ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», серед яких також відсутня шкода, завдана громадянинові в результаті невірної кваліфікації дій під час досудового розслідування.

Таким чином, виходячи із положень ч.ч.1, 2, 7 ст.1176 ЦК України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», на які посилався позивач як на підставу про задоволення своїх позовних вимог, суд дійшов обґрунтованого висновку, що дія положень вказаних Законів на правовідносини, які є предметом даного спору, не поширюється.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а відтак задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст.1167 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби у м. Житомирі, третя особа: Прокуратура Житомирської області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю. І. Драч