Рішення № 94794313, 11.02.2021, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/1222/20

провадження № 2/166/27/21

категорія: 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року смт.Ратне

Суддя Ратнівського районного суду Волинської області Фазан О.З.,

з участю секретаря Приймачук О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції ( далі ГУНП ) у Волинській області про відшкодування шкоди завданої громадянинові, незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, ГУНП у Волинській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності в розмірі 50000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його 06.05.2020 року близько 12 години 15 хв. працівниками Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області , а саме поліцейським СРПП № 1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , застосовано адміністративне затримання із вжиттям поліцейських заходів – фізичний вплив, силу із використанням прийомів рукопашного бою та завданням ударів, внаслідок нібито скоєння ним адміністративних правопорушень за ст.ст. 126,130,185 КУпАП, про що було складено відповідні процесуальні документи – протокол про адміністративне затримання серії АЗ № 174615,протоколи про адміністративне правопорушення серії ГР № 005762, ОБ № 111812, постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 690792. В результаті застосування вище наведених заходів, йому завдано тілесні ушкодження : на передній поверхні лівої половини грудної клітки в проекції 11 міжреберя гематома синюшно-жовтого кольору орієнтовними розмірами 10х5,5 см , пальпаторно болюча з ділянками точкових крововиливів; на передньо-боковій поверхні правої гомілки гематома орієнтовними розмірами 10х5 см синюшного кольору,пальпація болюча; в правій завушній ділянці в проекції соско видного відростка ділянка набряку орієнтовним розміром 3х3 см, пальпація болюча,біль віддає в нижніх ділянках хребта,незначний набряк та гіперемія правовго ліктьового суглобу в проекції ліктьового відростка при гематомі орієнтовними розмірами 0,8х0,7 см, пальпація болюча, що підтверджується медичною картокою із записами лікаря від 07.05.2020 року, повідомленням про травму невиробничого характеру ві 07.05.2020 року в прокуратуру та поліцію. Стверджує, що правових підстав застосувати до нього згаданих заходів у працівників поліції не було.

Позивач зазначає, що в ході його затримання не роз`яснили конституційні права та права, передбачені КУпАП, не забезпечено присутність адвоката, не ознайомлено із доказами його винуватості , не розглянуто клопотання про відібрання пояснень у очевидців події ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , не зафіксовано наявні тілесні ушкодження. Захиснику не було надано можливості навести свої зауваження до складених документів – його присутність не зафіксована, а тому він подав скаргу на гарячу лінію МВС України за № 588335 від 06.05.2020 року, результат якої на даний час невідомий, про що дано адвокатський запит.

Звертає увагу, що відсутні були підстави для застосування до нього заходів примусу, передбачених ст. ст. 42-45 Закону України» Про національну поліцію».Враховуючи порушення правових норм поліцейськими, 08.05.2020 року ним направлено скаргу на протиправні дії працівників поліції та заяву про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.365 КК України.

Крім цього, 12.05.2020 року, ним та представником Колєсніком подано до суду позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 690792 від 06.05.2020 року.

Рішенням Ратнівського районного суду від 03.06.2020 року у справі № 166/463/20 вказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито за відсутністю складу вказаного правопорушення.

Суддею Ратнівського районного суду 30.06.2020 року ухвалено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу 10200 грн, позбавлено право керувати транспортними засобами, а також стягнуто судовий збір з нього в розмірі 420,40 грн у справі № 166/498/20. Вказана постанова суду скасована 03.08.2020 року Волинським апеляційним судом за апеляцією його представника , а провадження у справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, суддею Ратнівського районного суду 03.08.2020 року ухвалено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу 170 грн, а також стягнуто судовий збір з нього в розмірі 420,40 грн у справі № 166/497/20. Вказана постанова суду скасована 09.09.2020 року Волинським апеляційним судом, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Позивач вважає, що оскільки справи про адміністративні правопорушення відносно нього закриті , то це свідчить про незаконність адміністративного затримання, складання та направлення до суду матеріалів справ щодо нього, а також незаконність й безпідставність його притягнення до адміністративної відповідальності судом першої інстанції.

Крім того, позивач стверджує, що йому спричинено моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу факту його затримання, притягнення до адміністративної відповідальності за місцем проживання. Він протягом усього часу розгляду його справи в судових інстанціях боявся громадського осуду, відчував сором перед близькими та знайомими, боявся понести значні грошові витрати- сплату штрафу, судового збору, витрати на правничу допомогу.Крім цього, за весь час розгляду справи у судах він пережив значні хвилювання,його звичний ритм життя був порушений, кожного дня думав про наслідки застосування до нього адміністративних стягнень, а також не міг усвідомити факт його притягнення до адміністративної відповідальності без будь-яких належних доказів по справі.

Стверджує, що неправдиве обвинувачення його у вчиненні правопорушення негативно вплинуло на його стосунки з сусідами, знайомими, оскільки отримував судові повістки, що викликало нездоровий інтерес до його особи, поставлено під сумнів його честь та гідність.

Також , позивач наголошує, що в момент отримання тілесних ушкоджень, він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обуреня, приниження гідності, тривоги, а також страху за своє здоров`я та життя. Розмір його страждань важно оцінити, проте, вважає, що має бути компенсовано емоційні страждання, які довелося перенести, а також витрати , пов`язані з відновленням психічного стану та стану його сімї, відпочинком від усього, що із ним сталося.

Поряд з цим, позивач зазначає, що вказані вище обставини залишили негативні зміни в його житті – щодені думки та спогади про наслідки психотравмуючої події,страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога та тілесні реакції при згадуванні, переживання психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій , порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати конфліктів, почуття образи, обурення, приниження гідності.

Позивач просить стягнути на його користь 50000 грн моральної шкоди, із врахуванням глибини фізичних та душевних страждань , часу та зусиль , необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, розумності і справедливості. Стверджує, що чотири місяці перебував під судом з 06.05.2020 року по 09.09.2020 року, тому мінімальний розмір , визначений законодавцем 18892 ( 4 місяці х 4723 грн мінімальної заробітної плати з 01.01.2020 року відповідно до Закону України « Державний бюджет України на 2020 рік» = 188920) грн. є недостатнім , оскільки відбулося три процеси та під час незаконного затримання, як стверджує, завдали йому тілесних ушкоджень, за наслідками яких звернувся із заявою про вчинення поліцейськими кримінального правопорушення за ч.2 ст. 365 КК України.Відтак, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року відкрито провадження у справі.

До суду 04.12.2020 року надійшов відзив відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ГУНП у Волинській області діяло на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України і ніяким чином не порушували прав та інтересів позивача.

Так, 06 травня 2020 року в смт. Ратне, Волинської області по вулиці Центральній працівниками СРПП №1 Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області було помічено вантажівку марки «FAW» моделі СА1041, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , яка рухалась з підозрілою траєкторією руху, з метою зупинки та подальшої перевірки вказаного транспортного засобу, працівники поліції на службовому авто направились за ним. Коли вантажівка «FAW» повернула з вулиці Центральної на вулицю Шевченка, автомобіль працівників поліції почав наближатись до неї. Згодом вантажівка зупинилась на проїзній частині по вулиці Шевченка, після чого працівники поліції підійшли до дверей водія, за кермом знаходився, як пізніше виявився ОСОБА_1 , який категорично відмовлявся пред`явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом, а також зупинився менше трьох метрів від протилежного краю проїзної частини та при цьому порушив вимоги п. 2.1 та п.п. 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України), тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Про що працівниками Ратнівського ВП ГУНП було складено адміністративний протокол за статтею 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

При спілкуванні із позивачем працівники поліції відчули різки запаз алкоголю, а тому на виконання пункту 2 Розділу І та пункту 9 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв трансцортних засобів ознак и алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 позивачу було запропоновано пройти у службовий автомобіль з метою проходження освідування на факт вживання алкогольних напоїв в Ратнівській ЦРЛ, на що позивач у категоричній формі відмовився та намагався втекти з місця зупинки транспортного засобу.

У відповідь на протиправні дії ОСОБА_1 працівники поліції відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) застосували до ОСОБА_1 заходи примусу, а саме фізичну силу у вигляді взяття позивача під руку та поміщення в службовий автомобіль. Після чого, ОСОБА_1 було доставлено до Ратнівської ЦРЛ, де останній категорично відмовився пройти освідування на факт вживання алкогольних напоїв, після чого його було доставлено в Ратнівський ВП ГУНП у Волинській області для складення адміністративних матеріалів та працівниками СРПП №1 Ратнівського ВП було складено відносно позивача протоколи про адміністративні правопорушення за частиною 1 статті 130 , ст. 185 КУпАП.

Також, як вказує свідок ОСОБА_9 , який був опитаний в ході судового розгляду 30.06.2020 суддею Ратнівського районного суду Волинської області, 06.05.2020 свідок помітив ОСОБА_1 , що був за кермом вантажівки «FAW», за зовнішніми ознаками та з поведінки його було помітно, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Тобто, вказані свідчення підтверджують обставини керування автомобілем ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Окрім того, відповідач покликається на норми ч.2 ст. 19 Конституції України, Закон України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратуру і суду « ( далі Закон № 266/94 ВР ) , ст.ст. 23, ч.1,ч.6,ч.7 ст.1176 ЦК України, п.4,п.5 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 « Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової шкоди» зазначає, що у позивача у даному випадку відсутнє право на відшкодування шкоди в порядку ст.1176 ЦК України, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок незаконних дій правоохоронних органів повинно вирішуватись після встановлення такого факту. Стверджує, що на даний час протиправність дій працівників поліції при здійсненні службових обов`язків 06.05.2020 , причетність до виявлених у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень , не доведено жодним належним доказом. Вважає, що очевидним є те, що позаяк позивач не довів обставин щодо нібито незаконності рішень дій чи бездіяльності відповідача по факту заподіяння немайнової шкоди, то немає підстав обговорювати і досліджувати наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю та завданою шкодою, так як такого зв`язку не існує. Покликається на рішення ЄСПЛ « Сілін проти України» ( заява № 23926/02 від 13.07.2006 року , де у п.46 зазначено,що « … суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості,як вимагається статтею 41 Конвенції( 995-004) ,вважає ,що визнання порушення само по собі є достатньою справедливою сатисфікацією за моральну шкоду». Дане рішення застосовується при розгляді справ як джерело права,відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України. У даній справі такий розгляд було забезпечено судом, в процесі якого позивач брав участь і у повній мірі скористався правами, зокрема на захист та на доведення своєї невинуватості перед незалежним судом.

Окрім того, відповідач вказує на правові висновки , викладені Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року ( справа№ 641/2328/17). Так, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності працівника поліції в межах адміністративного провадження не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням його прав. Задоволення апеляційних скарг позивача та скасування постанов про накладення на нього адміністративних стягнень, свідчать про реалізацію ним передбаченого КУпАП та Кодексом адміністративного судочинства України права на оскарження процесуальних рішень уповноваженого органу і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні ст. 1176 ЦК України.

До суду 14.12.2020 адвокат Колєснік Б.В. звернувся із клопотанням про долучення доказів до матеріалів- лист від 27.11.2020 року за № 5422аз/03/20-5-2020, копію висновку службового розслідування від 04.06.2020 по факту порушення службової дисципліни працівниками відділу, копія скарги на вказаний висновок службового розслідування, документи на підтвердження направлення цих документів учасникам по справі.

До суду 14.12.2020 надійшов відзив відповідача Державної Казначейської служби України, який просить відмовити у позові.В обґрунтування своєї позиції покликається на норми с.56 Конституції України,ст.1176,ст.1173,ст. 1174 ЦК України, якими передбачено , що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влажди наявність вини не є обов`язковою. Проте, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди відповідно до загальних норм цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення унеможливлює стягнення шкоди.

Факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня. Позивачем не надано жодних належних доказів, які б свідчили про незаконність чи протиправність дій працівників Ратнівського відділу поліції ГУ НП у Волинській області. Рішеннями Ратнівського районного суду Волинської області та Волинського апеляційного суду, на які посилається позивач, не визнано дії працівників патрульної поліції протиправними чи незаконними, лише скасовано постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення з застосуванням до нього стягнення у вигляді штрафу.

Чинним законодавством України органам Національної поліції надаються певні повноваження, в тому числі складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення (ст.222, ст. 255 КУпАП). Тому, в даному випадку, процесуальні дії працівників Ратнівського відділу поліції ГУ НП у Волинській області не виходили за рамки чинного законодавства України.

Причинно-наслідковий зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. В деліктних правовідносинах обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою покладається на позивача. Позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки заподіювана, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Зазначене вище також викладене у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №640/3837/17 та від 29.08.2018 у справі №686/16161/16-ц.

Згідно з п. З Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова №4) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пункт 9 Постанови №4 вказує, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” від 27.02.2009 №1, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому ,визначений розмір грошового відшколування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди має бути не більш, ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави.

Факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди не підтверджено жодними документами чи іншими доказами, які б свідчили про характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не обґрунтовано розмір моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн. Не зрозуміло з яких міркувань виходив позивач оцінюючи шкоду в такому розмірі.

Крім того, відповідач просить змінити його статус з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки жодних прав та інтересів позивача не порушував, не вступало з ним у правовідносини і жодної шкоди не завдало.

Судове засідання 16.12.2020 року відкладено на 30.12.2020 року для подачі позивачем відповіді на відзиви.

До суду 21.12.2020 надійшла від представника позивача ОСОБА_2 відповідь на відзив представника Головного управління Національної поліції у Волинській області , в якій просить відзив не брати до уваги при вирішенні справи, оскільки копію його не направлено сторонам. Крім цього, представник позивача вказує, що ним подано процесуальні документи - рішення Ратнівськогог районного суду від 03.06.2020 у справі № 166/463/20, постанови Волинськогго апеляційного суду від 03.08.2020 у справі № 166/498/20 та від 09.09.2020 у справі № 166/497/20 та інші, які не підлягають доведенню.

Разом з тим, до суду 21.12.2020 надійшла від представника позивача ОСОБА_2 відповідь на відзив Державної казначейської служби, в якій просить відзив не брати до уваги при вирішенні справи та відхилити заперечення.

Сторони у підготовче судове засідання 30.12.2020 року не з`явилися.

Ухвалою суду від 30.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті на 15.01.2021 року.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області 15.01.2020 звернулося до суду із клопотанням відкласти судове засідання на іншу дату, враховуючи поширення COVID -19 та постанову КМ України від 09.12.2020 № 1236 « Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19 , спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2».

Представник позивача 15.01.2020 звернувся до суду із клопотанням про проведення судового засідання без його участі та позивача.

Судове засідання 15.01.2021 року відкладено за клопотанням відповідача ГУНП у Волинській області на 29.01.2021 року .

До суду 27.01.2021 року надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи , які отримано ним після після пред`явлення позову , а саме – копія листа ГУНП у Волинській області № 20/5-К -541 від 15.01.2021 , копія висновку службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області, квитанції про направлення цих доказів відповідачам.

Судове засідання 29.01.2021 року не проводилося по причині перебування судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні 10.02.2021 року позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали . Просять позов задовольнити. Позивач додатково пояснив , що транспортним засобом не керував, заперечив факт намагання втекти від працівників поліції з місця затримання. Підтвердив, що отримав пам`ятку про права потерпілого у кримінальному провадженні за ч.2 ст. 366 КК України, про кінцевий результат цього провадження йому не відомо. Ствердив, що відсутній достовірно встановлений факт про отримання ним тілесних ушкоджень 06.05.2020 року від дій працівників поліції за записами лікаря ОСОБА_10 у його медичній картці від 07.05.2020 року та повідомленнями про травму невиробничого характеру від 07.05.2020 року цього ж лікаря в прокуратуру та поліцію. Ствердив, що пояснення свідка ОСОБА_9 та відео з нагрудної камери працівника поліції , який судом визнано недопустимим доказом по причині не зазначення у постанові технічного запису за допомогою якого здійснювалася відеофіксація адміністративних правопорушень ним, спростовується тим, що він автомобілем не керував. Зазначив, що порушено звичний ритм життя - змушений їхати до м.Луцька розглядати справу, всі про нього говорили.

Представник відповідача ГУНП у Волинській області у судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки.

Представник відповідача Державної казначейської служби України звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов безпідставний та підлягає відхиленню.

З матеріалів справи вбачається, що 06 травня 2020 року поліцейським СРПП № 1 Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області Колотюком Володимиром Григоровичем відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, серії ОБ № 11812, згідно з яким 06.05.2020 року о 12 год 05 хв на вул. Шевченка,26 в смт. Ратне Ратнівського району Волинської області позивач керував автомобілем марки FAW СА 1041 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху ( а.с. 17).

Крім того, того ж дня поліцейським СРПП № 1 Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області Задерей Артуром Петровичем відносно ОСОБА_1 був складений інший протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, серії ГР № 005762, згідно з яким 06.05.2020 о 12 годині 10 хвилин в смт. Ратне по вул. Шевченка позивач вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського, а саме категорично відмовився пройти в службовий автомобіль для проведення освідування на факт вживання алкоголю та складання постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП та намагався втекти, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП ( а. с. 16)

Крім того, того ж дня поліцейським СРПП № 1 Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області Задерей Артуром Петровичем відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 690792 від 06.05.2020 про те, що позивач керував автомобілем марки FAW СА 1041 номерний знак НОМЕР_1 , належний ЗАТ « Комфорт –плюс» 06.05.2020 о 12 годині 05 хвилин в смт. Ратне по вул. Шевченка зупинився менше 3 метрів від протилежного краю проїзної частини, також при цьому не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом , чим порушив п.п.15.9д п.2.1 Правил дорожнього руху , чим скоїв адміністративне правопорушення ,передбачене ч.1 ст.126 КУпАП ( а.с. 15).

В цей же день, поліцейським СРПП № 1 Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області Задерей Артуром Петровичем 06.05.2020 о 12 год 15 хв складено протокол АЗ № 174615 про адміністративне затримання ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням правопорушення,передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП для складання адміністративного протоколу (а .с.14).

З копії медичної карти ОСОБА_1 вбачається, що він 07.05.2020 звернувся до Ратнівської ЦРЛ із скаргами про наявність тілесних ушкоджень. Із копій записів медичної картки останнього не вбачається прізвища сімейного лікаря, у якого він був на прийомі ( а.с.18-19). Разом з тим, лікар ОСОБА_10 направив до прокуратури, поліції повідомлення 07.05.2020 про те, що ОСОБА_1 встановлено діагноз забій ГК завушної ділянки,правої гомілки, обставини травмування побили 06.05.2020 о 12 годині 20 хв поліцейські ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ( а.с. 20-21). Позивач ствердив, що оригінал медичної картки зберігається в лікарні .

Крім того, ОСОБА_1 08.05.2020 року направив скаргу до департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на протиправні дії працівників поліції, просив провести службову перевірку, за результатами якої поліцейських ОСОБА_4 , ОСОБА_3 притягнути до дисциплінарної відповідальності ( а.с. 22-25).

Окрім цього, ОСОБА_1 08.05.2020 року подав заяву до Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 365 КК України працівниками поліції ( а.с. 26-31).

Суддею Ратнівського районного суду Свистун О.М. ухвалено рішення від 03.06.2020, яке набрало законної сили 16.06.2020, яким скасовано постанову поліцейського СРПП № 1 Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області Задерей Артура Петровича серії БАА № 690792 від 06.05.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 425 грн, а провадження у справі закрито за відсутністю складу правопорушення ( а.с. 32-33). Вказану постанову поліцейського скасовано судом із процесуальних порушень працівником поліції, який виносив постанову - відео визнано недопустимим доказом, оскільки не вказано технічний засіб,яким здійснено фото або відеозапис, не проведено заміри відстані зупинки транспортного засобу до протилежного краю проїзної частини ( а.с.33) .

Постановою судді Ратнівського районного суду Волинської області Лозицького С.О. від 30 червня 2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Крім того в дохід держави стягнено судовий збір у сумі 420,4 грн ( а.с.34-36).

Постановою судді Волинського апеляційного суду Гапончука В.В. від 03.08.20 20 року апеляційну скаргу захисника Колєсніка Б.В. задоволено, вказану вище постанову суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасовано, а провадження у справі про адміністративні правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу вказаного правопорушення ( 37-39). Постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасовано із-за процесуальних порушень працівником поліції - порушення порядку проведення освідування на стан сп`яніння.

Постановою судді Ратнівського районного суду Волинської області Лозицького С.О. від 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн, стягнено судовий збір у сумі 420,4 грн ( а.с.40).

Постановою судді Волинського апеляційного суду Клока О.М. від 09.09.20 року апеляційну скаргу захисника Колєсніка Б.В. задоволено, вказану вище постанову суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасовано, а провадження у справі про адміністративні правопорушення за ст. 185 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу вказаного правопорушення ( 41-42). Постанова суду першої інстанції скасовано, оскільки скасовано постанову поліцеського стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 , закрито провадження за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що складення відносно ОСОБА_1 протоколів серії ї ОБ № 11812 від 06.05.2020 року , ГР № 005762 від 06.05.2020 року працівниками поліції за ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП закінчилися закриттям провадження по причині відсутності події і складу вказаних правопорушень.

Крім того, постанова про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 690792 від 06.05.2020 стосовно позивача про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП , винесена працівником поліції, скасовано судом першої інстанції, а провадження у справі закрито за відсутністю складу правопорушення.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За нормами п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ( далі Закон), підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення ( п.4 ч.1 ст.2 Закону).

Відповідно до п 5 ст. 3 Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються моральна шкода.

Згідно із ч.4 ст.4 Закону,відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру ( ч.5 ст. 4 Закону).

За нормими ч. 2 ст. 11 Закону,у разі закриття справи про адміністративне правопорушення слідчий, дізнавач, прокурор або суд зобов`язані на прохання особи письмово повідомити у місячний строк про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону, розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

За приписами ч.1 ст. 13 Закону, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Закону моральна шкода відшкодовується на загальних підставах .

Так, згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

В даному випадку відсутні підстави для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України, а тому діють правила ч.6 цієї статті , тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами ( ст. 1173,1174 ЦК України).

За нормами ч.6 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

За змістом ст.ст. 1166, 1167, 1174 ЦК України відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які повинен довести позивач.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Поряд з цим, причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19 провадження № 61-7697св20), від 30 грудня 2020 року у справі № 482/48/19 (провадження № 61-11020св20).

У судовому засіданні встановлено, що позивач своєю поведінкою створив умови для виконання своїх службових повноважень працівниками поліції, тобто створив додаткові фактори, що виключають причинний зв`язок для відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві позивач визначає розмір моральної шкоди 50000 грн, який перевищує встановлений законодавством України мінімум, враховуючи норми ст. 13 Закону,виходячи із мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 року ,встановленої на рівні 4723 грн та періоду його перебуванням під судом з 06.05.2020 року по 09.09.2020 року ( 4х4723 = 18892 грн), тобто строку розгляду адміністративних справ порушених стосовно позивача ОСОБА_1 , кількість судових процесів, а також незаконного затримання позивача ,внаслідок чого як стверджує він йому завдано тілесних ушкоджень, за наслідками яких звернувся із заявою про вчинення працівниками поліції кримінального правопорушення за ч.2 ст. 365 КК України.

Проте, позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди, оскільки працівники поліції діяли в межах своїх повноважень відповідно до норм Закону України « Про Національну поліцію», КУпАП. Крім того, позивачем не встановлено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою у сумі 50000 грн.

Тобто, дії, внаслідок яких (якої) було завдано шкоду, є основним предметом доказування, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

Так, складені працівниками поліції протоколи про адміністративні правопорушення не є актами, які встановлюють, змінюють чи скасовують норми права у відповідній сфері відносин, і не породжує права чи обов`язки для позивача.

Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018 року (справа № 640/17380/16-ц), яка підлягає врахуванню при виборі і застосуванні відповідних норм права до спірних правовідносин відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Заявник мав можливість і скористався встановленими законом процедурами доведення своєї позиції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Водночас рішеннями судів не встановлено неправомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення чи інших дій. Рішення про встановлення факту неправомірності дій працівників поліції щодо складання такого протоколу, адміністративного затримання позивача чи інших дій щодо нього в рамках ініційованого провадження про адміністративне правопорушення, передбачені ч.1 ст. 130, ст. 185, 126 ч.1 КУпАП відсутнє.

З висновку службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області від 15.01.2021 року ГУНП у Волинській області не встановлено фактів перевищення ними заходів, необхідних для затримання правопорушника , вид та інтенсивність застосованих заходів примусу відповідали ситуації, характеру правопорушення та індивідуальним особливостям особи, яка його вчинила. Проте, в діях працівників поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_3 вбачається порушення оформлення матеріалів про адміністративне затримання та оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, із змісту рішення Ратнівського районного суду від 03.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем без посвідчення водія, яке залишив дома, що підтверджується відео фіксацією події. Проте, суд не взяв фіксацію факту порушення Правил дорожнього руху позивачем до уваги,оскільки вона надана суду із порушенням установленого порядку.

Окрім цього, в судах першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 не спростував показання свідка ОСОБА_9 , що останній в день зупинення його працівниками поліції та складення відповідних документів 06.05.2020 року керував автомобілем з ознаками перебування у стані алкогольного сп`яніння.

На думку суду , звернення до суду про відшкодування моральної шкоди при таких встановлених обставинах, що мали місце 06.05.2020 року з ОСОБА_1 є не що інше, як збагачення за рахунок держави.При цьому, також суд враховує, що ОСОБА_1 стосовно дій працівників поліції звернувся до правоохоронних органів, де просить визнати його потерпілим, а отже він хоче мати право на відшкодування шкоди за ті самі дії працівників поліції двічі.

Поряд з цим, адміністративні справи порушені стосовно ОСОБА_1 закриті судами з процесуальних підстав, а отже діями поліції позивачу не завдана моральна шкода.Така правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 25 січня 2021 року справа № 686/31698/19, провадження № 61-9053св-20.

При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності працівників поліції сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.01.21 справа № 686/27885/19 , провадження № 61-8240св20.

Посилання позивача на ч.6 ст. 82 ЦПК України не заслуговує на увагу, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції, які набрали законної сили, не встановлюють незаконних дій працівників поліції.

Окрім того, позивач посилається на незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Позивач скористався правом на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення і в результаті розгляду справи за його адміністративним позовом прийнято рішення Ратнівського районного суду суду від 03 червня 2020 року, яким скасовано постанову від 06.05.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Отже, жодні заходи примусу зі сторони держави до ОСОБА_1 не застосовувалися. Витрати на погашення штрафу, накладеного оскарженою ним постановою, позивач не поніс.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до ч.1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позовна заява фактично не містить обґрунтування, в чому полягає моральна шкода, завдана внаслідок винесення постанови від 06.05.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП.

Фактично все обґрунтування позову зводиться до відшкодування шкоди у зв`язку із безпідставним перебуванням позивача під судом , незаконного затримання під час якого, за затвердженням його, отримав тілесні ушкодження, при цьому позивач не розмежував та не обґрунтував розмір моральної шкоди окремо щодо кожного з трьох проваджень про адміністративне правопорушення.

Моральні страждання , які наведені позивачем у стражданнях , переживаннях щодо розголосу його затримання і притягнення до адміністративної відповідальності за місцем проживання нічим не підтверджуються. З долучених документів вбачається, що ОСОБА_1 щодо неправомірних дій звертався у відповідні органи, які на даний час не встановили направомірності дій працівників поліції, не надано доказів, що внаслідок неправомірних дій він отримав тілесні ушкодження , які зафіксовані у його медичній документації не у день затримання . Поряд з цим, позивач ОСОБА_1 непрацює, а отже відсутні виробничі стосунки , а отже немає зниження ділової репутації, престижу.Окрім того, відсутні докази, що ОСОБА_1 з приводу негативних змін у його життя звертався з цього приводу за допомогою спеціалістів. Також , враховуючи , що ОСОБА_1 непрацює, ним не надано доказів про необхідність часу та зусилля для відновлення попереднього стану ( якого).

Отже, за таких встановлених обставин , в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем не надано докази про факт заподіяння діями працівників поліції шкоди ОСОБА_1 , а факт закриття справи про адміністративні правопорушення не тягне за собою обов`язковий наслідок цивільно – правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права зроблений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 243/5118/19(провадження № 61-213св20), від 12 квітня 2019 року в справі № 686/10651/18(провадження № 61-305св19), від 25 листопада 2019 року в справі № 686/22462/18 (провадження № 17648св19), від 31 липня 2019 року в справі № 686/22133/18 (провадження № 10591св19).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги вказану норму Закону , висновки Верховного Суду , які наводить позивач спростовуються постановою Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 312/262/18, провадження № 61-14401св19.

Інші доводи, наведені позивачем , не дають підстави виникнення зобов`язання держави про компенсацію йому моральної шкоди відповідно до ст. 1173,1174 ЦК України, оскільки не доведено наявність моральної шкоди, протиправність поведінки працівників поліції, відсутній причинний зв`язок між протиправною поведінкою останніх та її результатом - моральною шкодою. Крім того, відшкодування моральної шкоди необхідно було провести ОСОБА_1 у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати йому,призвели до порушення й нормальних життєвих зв`язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя .

Враховуючи вищенаведене, вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди є недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду на обгрунтування позовних вимог спростовується вищенаведеними пізніше прийнятими постановами цього ж Суду.

Посилання відповідача Державної казначейської служби України, що не є відповідачем спростовується нормами ст. 51 ЦПК України, правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1174, 1176 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити .

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди завданої громадянинові, незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч ) гривень

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ратнівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач:Державна казначейська служба, юридична адреса: 01601, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646;

відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 40108604.

Повний текст рішення складено 11.02.2021 року.

Суддя Ратнівського

районного суду О.З.Фазан