Рішення № 94793783, 10.02.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/1605/20

Провадження № 2/415/503/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Луньової Д.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Павлова О.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії,

В С Т А Н О В И В:

До Лисичанського міського суду Луганської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області, в якому просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії за життя спадкодавця ОСОБА_2 у розмірі 59728,78 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача – ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 17 вересня 2019 року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії в сумі 143227,37 грн., з яким позивач звернувся до відповідача. Однак, відповідачем виплачено частину заборгованості у розмірі 83498,59 грн., тобто відповідач здійснив виплату за три роки до дня звернення позивача з повним пакетом документів. Залишок суми заборгованості у розмірі 59728,78 грн. відповідачем до теперішнього часу не сплачено без пояснення причин. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії за життя спадкодавця ОСОБА_2 у розмірі 59728,78 грн.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилися. Від них надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився.

22 жовтня 2020 року начальником Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області Кошелєвою М. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, зважаючи на те, що розмір недоотриманої пенсії розраховується за період, відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058, де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця з усіма необхідними документами. Заявник звернувся 17 вересня 2019 року з особистою заявою та пакетом необхідних документів для отримання означених виплат. Розмір недоотриманих сум пенсійних виплат розраховано відповідно до вимог частини першої статті 46 Закону, а саме з 17 вересня 2016 року по 31 січня 2019 року у сумі 83498,59 грн. З огляду на вищенаведене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні (а.с. 83-84).

Суд розглядає справу без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи суд встановив.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.74), копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2019 р., виданого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу (а.с.73), що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємицею майна, яке належало спадкодавцю – ОСОБА_2 – грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії у сумі 143227,37 грн. за період з 01.08.2014 р. по 11.01.2018 р., які належали спадкодавцю на підставі довідки № 7401/02-33, виданої 17.09.2019 р. Управлінням Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області.

З копії службового чеку від 19.02.2020 р. (а.с.75) вбачається виплата пенсії у сумі 83498,59 грн.

Оцінивши зібрані у справі докази як в цілому, так і кожний окремо, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Предметом спору (змістом позовних вимог) між сторонами є стягнення нарахованої, однак не виплаченої у повному обсязі пенсії за віком, яка входить до спадкової маси у розмірі 59728,78 грн.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату відповідної суми.

Відповідно до положень статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Отже, норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини, що регулюються нормами ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наведених норм матеріального права, правові підстави для обмеження виплати недоотриманої спадкодавцем пенсії за період три роки до дня звернення спадкоємця за отриманням пенсії відповідно до ст. 46 наведеного Закону у відповідача були відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає обмеження виплати недоотриманої пенсії строком у три роки необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами матеріального права, згідно яких сума пенсії, що належала пенсіонерові, але не була ним одержана за життя, передається членам його сім`ї у повному обсязі, тому позовні вимоги ґрунтуються на нормах ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та підлягають задоволенню.

При цьому обставини щодо недоплати вказаної суми відповідачем не спростовані.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 377/612/17 від 06 лютого 2019 року.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що відмова у виплаті успадкованих позивачем коштів становить порушення його права на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судового збору в розмірі 840,80 грн. з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, ст. ст.16, 1218, 1227 ЦК України, ст. ст. 46, 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 89, 141, 158, 160, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - задовольнити.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області (код ЄДРПОУ 21792407) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) недоотриману ОСОБА_2 пенсію у розмірі 59728 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 78 копійки.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області (код ЄДРПОУ – 21792407) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Лисичанський міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.Ю. Луньова