Рішення № 94793249, 09.02.2021, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/131/21

2/180/249/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Янжули О.С.,

при секретарі – Котовій Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Марганець, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чепурнов Віталій Іванович, звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат». За час роботи на даному підприємстві він у 2011 році отримав травму на виробництві та професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював. Вібрація, важкість праці, хімічні речовини, фізичні навантаження, шум, пил сприяли розвитку професійних захворювань.

Первинним оглядом МСЕК Серії 12 ААА № 078535 від 19.11.2019 року ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності за професійним захворюванням. При переоглядах, втрату працездатності залишено без змін, дата чергового переогляду - 01.11.2021 року.

Внаслідок втрати професійної працездатності позивач вважає, що у нього наявна моральна шкода, оскільки він втратив професійну працездатність, було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позбавлений права реалізувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку із загальною слабкістю, втомою, постійними болями. Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 130 000 гривень, без урахування податку з доходів фізичних осіб. Також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 22 січня 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

05 лютого 2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свій відзив обґрунтовує тим, що при прийнятті ОСОБА_1 на роботу, з ним було проведено інструктаж та попереджено по наявність джерела підвищеної безпеки та шкідливих умов праці на підприємстві у зв`язку зі специфікою виробництва. Проте ОСОБА_1 знаючи та розуміючи всі негативні наслідки та ризики роботи на підприємстві, де наявні джерела підвищеної безпеки та шкідливі умови праці самостійно прийняв рішення працювати в даних умовах виробництва. Крім того позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, яким підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, що унеможливлює задоволення позовних вимог. Розмір моральної шкоди має відповідати засадам розумності, виваженості, справедливості. Наведений позивачем розрахунок розміру компенсації моральних страждань не підтверджується жодними належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами. Також, відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.11.2019 року ОСОБА_1 з 12.11.2019 року встановлена 3 група інвалідності до 01.11.2020 року, а також встановлено 60 % втрати професійної працездатності, з яких 55%- за професійне захворювання та 5% за отриману травму на виробництві постійно. При повторному огляді МСНК від 22.10.2020 року3 ОСОБА_1 третя група інвалідності встановлена до 01.11.2021 року. При цьому встановлена позивачу третя група інвалідності носить тимчасовий характер і не позбавляє ого можливості і далі працювати з рахуванням встановлених обмежень. Крім того, група інвалідності може бути знята після чергового переогляду у 2021 році. Стосовно вимог позивача щодо стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб, то відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди є доходом позивача, який є об`єктом оподаткування, відповідно до п.п.164.2.14, п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Крім того, п.п.16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечують, оскільки представником не надано до суду належних доказів, щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт і їх вартість.

Дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно до ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно положень статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

В судовому засіданні встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

За час роботи на даному підприємстві , а саме: 22 червня 2011 року , позивач отримав травму на виробництві, яка обумовлена умовами в яких він працював, а саме: відкритий переломи середньої фаланги V пальця лівої кисті зі зміщенням отломка, пошкодженням сухожилля розгинача, що підтверджується Актом № 38/5 форми Н-1 від 30.11.2011 року, що призвело до каліцтва, а також професійні захворювання, які обумовлено умовами в яких він працював.

Відповідно до первинної довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги обласної МСЕК №2 м. Кривого Рогу від 19.11.2019 року ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності за професійним захворюванням. При переоглядах, втрату працездатності залишено без змін, дата чергового переогляду- 01.11.2021 року.

Виходячи з медичних висновків, акту про нещасний випадком, пов`язаного з виробництвом форми Н-1, який стався 22.06.2011 року та акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Форма П-4, суд прийшов до висновку про те, що у зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів на шахті, позивач отримав виробничу травму та професійні захворювання.

Внаслідок втрати професійної працездатності, у позивача наявна моральна шкода, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, погіршилися його здібності, переживання викликані наслідками професійного захворювання, він втратив професійну працездатність, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений постійно приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки професійного захворювання, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно абзацу 9 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до вказаного закону. Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпПУ їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує значні тяжкі зміни його життєвих зав`язків, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі ушкодженням здоров`я, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 120 000 грн.

Щодо стягнення витрат за надання правничої допомоги, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Позивачем до матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги від 27 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Чепурновим В.І., копію адвокатського посвідчення №2211 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2533 виданих на ім`я Чепурнова Віталія Івановича, ордер Серії ДП № 01/003 від 27.12.2020 року. та квитанцію про отримання адвокатом грошових коштів від 27.12.2020 року . Всі надані документи не посвідчені відтиском печатки адвоката.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі №301/1894/17 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отримання грошових коштів у розмірі 15 000 гривень за надання правничої допомоги оформлене у вигляді квитанції - не у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить із того, що позивачем не надано суду документів, які свідчать про оплату адвокату гонорару, пов`язаного із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, оскільки квитанція особи, яка надає правову допомогу, не є належним та допустимим доказом такої оплати, отже відсутні підстави для стягнення витрат на користь позивача за договором про надання правової допомоги.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у сумі 908 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23,1167 ЦК України; ст.ст.2,3,4,6,9,10,12,13,19,76-81,141,247,258,259,263-265,268,273,274-277,279,352,354-355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_2 , ІПН- НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в відшкодування моральної шкоди 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням податку та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) судовий збір на користь держави в розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття

апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.

Суддя: О. С. Янжула