Рішення № 94793121, 08.02.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7509/20

2/212/718/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Власенко М.Д., за участю секретаря судового засідання Яцик А.Д., представника відповідача - Захарової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

13 жовтня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому вказали, що відповідач підписав з Анкету-заяву № б/н від 24.11.2010 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а також кредитну картку. Кредитний ліміт в подальшому збільшувався до 25000 грн. Відповідач, підписавши заяву, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору надав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Банк за договором свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору і в межах встановленого ліміту. Відповідач в свою чергу умови кредитного договору не виконав, не повернув своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка станом на 20.09.2020 року виникла заборгованість в розмірі 69736,28 грн., з яких: 47491,67 грн. – заборгованість за тілом кредитом, в т.ч. 47491,67 грн. заборгованості за проточним тілом кредиту, 47491,67 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 13089,90 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК; 9154,71 грн. нарахована пеня, а також витрати на сплату судового збору. В добровільному порядку спір вирішити не надалося можливим, у зв`язку із чим позивач змушений звернутись до суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду 27 листопада 2020 року клопотання представника відповідача задоволено, витребувано з ПАТ КБ «ПриватБанк» письмові докази.

30 листопада 2020 року на виконання ухвали суду представником позивача надана копія Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що згідно доданої до позовної заяви анкети-заяви від 24.11.2011 року відповідач виявив бажання оформити лише дебетову особисту картку, яка не передбачає кредитного ліміту, а відомості щодо надання будь-яких коштів у вигляді кредитного ліміту або кредитного банківського карткового продукту дана заява не містить. Вказана заява не містить відомостей про те, що які-небудь кошти та в якому-небудь розмірі надавалися на умовах сплати процентів за користування ними, а також вона і не містить жодних умов щодо терміну їх повернення, випадків нарахування неустойки та її розміру. Фактично, дана анкета - заява без номеру від 24.11.2011 року є бланком з анкетними даними відповідача та вона не містить умов та угоди про надання будь-якого конкретного банківського продукту відповідачу. Не містить такого і доданий до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, який є невідомим за часом походження, але враховуючи зміст приміток, вочевидь складений пізніше 2015 року, згідно якого не вбачається надання позивачем відповідачу будь-якої певної грошової суми на умовах оплатного строкового користування. Відповідач, з цим витягом не ознайомлений та не міг бути ознайомлений у 2011 році, підпис відповідача про таке відсутній. Додані до позовної заяви Умови та правила, на які посилається позивач, не підписувалися відповідачем і доказів про ознайомлення відповідача саме з наданими суду Умовами та правилами позивач не надав, як і не довів, що відповідач надавав яку-небудь згоду на застосування відносно нього таких Умов та правил. Відповідач не укладав ніякого правочину з банком, на що посилається позивач. При цьому, в своєму позові позивач просить суд про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 69 736,28 гривень, нараховану станом на 20.09.2020 року, яка згідно доданого до позову розрахунку, окрім основної заборгованості, складається також із пені "та комісії, а згідно виписки з карткового рахунку, який було надано позивачем відповідачу, в так звану основну заборгованість з наростаючим включено неправомірно нараховані відсотки, штрафи, пеня, миттєві розстрочки. Окрім того, 23.10.2020 року відбулося анулювання частини штрафів на суму 9 154,71 гривень. Надані позивачем до позовної заяви розрахунки суперечать наданій відповідачу виписці, поповнення картки вочевидь відбулося на суму значно більшу 25 000 гривень, не враховуючи витратну частину транзакцій. Позивачем не було надано правдивого та належного розрахунку суми заявленої до стягнення, із зазначенням складових з яких вона обраховується, а доданий до позовної заяви розрахунок не містить таких відомостей, окрім того, сам розрахунок містить зовсім іншу інформацію щодо заборгованості, ніж виписка з карткового рахунку відповідача, надана самим же позивачем за особистим зверненням відповідача. Позивач не подав суду жодного доказу про те, що відповідач ОСОБА_1 погодився на ті умови, на які він посилається, був з ними ознайомлений та взяв на себе зобов`язання їх виконувати.

10 грудня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказали, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 24.11.2010 року. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua;https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рухунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав Відповідач та мобільний телефон який вказав Відповідач (п. 1.1.1.15 та п.п. 1.1.16 Умов) в Заяві. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 24.11.2010 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору та виявив бажання оформити на своє ім`я Кредитку “Універсальна” та особистим підписом засвідчив, що “ Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку”. Також до матеріалів позовної заяви долучено “Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” з якого чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3% (27,6% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. З виписки по рахунку вбачається активне використання Відповідачем кредитним рахунком починаючи із 15.10.2011 p., розрахування у торговельній мережі, зняття готівки у банкоматах, поповнення кредитного рахунку, що є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжну карту та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.11.2010 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.16).

Із наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки вбачається, що банком було надано ОСОБА_1 наступні кредитні картки: 30.09.2011 року № НОМЕР_2 з терміном дії по лютий 2015 року, 27.08.2013 року № НОМЕР_3 з терміном дії по травень 2017 року; 28.07.2014 року № 5168***6549 з терміном дії по березень 2018 року; 22.11.2017 року № 5168***0322 з терміном дії по листопад 2021 року (а.с.15 ).

Із наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки також вбачається, що банком було встановлено наступні кредитні ліміти на кредитні карти, яким користується ОСОБА_1 а саме: з 28.07.2014 року в розмірі 500 грн., з 28.07.2014 року в розмірі 500 грн., з 19.01.2015 року в розмірі 300 грн., з 17.03.2016 року в розмірі 6500 грн., з 18.03.2016 року в розмірі 6500 грн., з 26.07.2017 року в розмірі 15 000 грн., з 10.08.2017 року в розмірі 20 000 грн., з 25.05.2018 року в розмірі 25 000 грн., з 25.05.2018 року в розмірі 20 000 грн., з 04.06.2018 року в розмірі 25000 грн., з 04.06.2018 року в розмірі 5 000 грн., з 20.03.2019 року в розмірі 20 790 грн., з 21.03.2019 року в розмірі 20 790 грн., з 22.03.2019 року в розмірі 20 790 грн., з 03.04.2019 року в розмірі 20 670 грн., з 03.08.2019 року в розмірі 0,00 грн. (а.с. 14).

З наданої позивачем виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснюючи оплату картою у торговельній мережі, а також шляхом зняття готівки у банкоматах, користування послугою «Миттєва розстрочка» та «Оплата частинами», здійснюючи при цьому поповнення кредитного рахунку особистими коштами (а.с.52-81). При цьому, арифметичний аналіз змісту виписки з карткового рахунку дає можливість суду встановити, що розпочавши користування картою в 30.09.2011 року, та здійснивши її перше поповнення лише на 50 грн., відповідачем подальшому здійснювались витрати по карті на суми більші, ніж були поповнення карткового рахунку. Твердження представника відповідача про те, що всі витрати по карті були здійснені за рахунок особистих коштів відповідача – суд відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами та суперечать наданій самим представником відповідача виписці по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с.109-186), яка повністю узгоджується з наданою позивачем випискою.

Отже суд відхиляє заперечення представника відповідача факту користування ОСОБА_1 кредитними коштами Банку, а також твердження про те, що йому не надавались жодні кредитні кошти і між сторонами відсутній підписаний кредитний договір, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30.09.2011 року є активним користувачем банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», про що ним була підписана відповідна заява. Крім того, суд також враховує, що відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором і останнє таке погашення відбулось 07.09.2019 року, що свідчить про визнання ним боргу за кредитом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний Банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що надані АТ КБ «ПриватБанк», по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності узгоджуються з випискою по рахунку, наданою самим відповідачем та підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку, з 30.09.2011 року по 01.03.2020 року користувався кредитними коштами, наданими йому АТ КБ «ПриватБанк» у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до розрахунку наданого позивачем, станом на 20.09.2020 року, відповідач, з урахуванням часткового виконання зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 47491,67 грн. (а.с.13-зворот).

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний ліміт за кредитною карткою відповідача протягом періоду її користування неодноразово змінювався, при цьому максимальний розмір кредитного ліміту по картці становив 25000 грн.

На підставі наведеного вище, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 25000 грн., оскільки визначена позивачем заборгованість по тілу кредиту в сумі 47491,67 грн. не може перевищувати кредитний ліміт, який в даному випадку встановлений в розмірі 25000 грн. та не повернутий позивачу. Суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів відповідно до встановленого кредитного ліміту 25000 грн., доказів того, що кредитний ліміт по кредитній карті відповідача було збільшено до визначеної суми заборгованості - 47491,67 грн. позивачем по справі не надано.

Крім того, суд вважає, що з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 47491,67 грн., оскільки, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з розрахунку заборгованості за кредитним договором, нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту на вказану суму здійснено АТ КБ «ПриватБанк» шляхом списання з карткового рахунку процентів за прострочений кредит, що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 47491,67 грн. через відсутність такої заборгованості.

Крім того слід зауважити, що позивачем по справі взагалі не розкрито таке поняття як «заборгованість за простроченим тілом кредиту». Крім того, його правова природа та підстави нарахування не передбачені самими Умовами та Правилами надання банківських послуг, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити відмінності між термінами і поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов`язку по його поверненню.

Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит в розмірі 13089,90 грн. та пені в сумі 9154,71 грн., суд виходить з наступного.

Позивач посилався на те, що своїм підписом у Анкеті – заяві відповідач підтвердив, що згодний із тим, що анкета -заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Також позивач, на підтвердження позовних вимог, до позову додав документ під назвою «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому наявні умови кредитування для декількох видів платіжних карток: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» (а.с. 17).

Між тим, ані в позовній заяві, ані в доданих до неї документах не зазначено, який конкретно вид платіжної картки («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду» тощо) отримав відповідач та які умови кредитування застосовував банк під час нарахування спірної кредитної заборгованості, в той час як Пам`ятку клієнта/Довідку про умови кредитування позивач взагалі суду не представив.

У зв`язку з вищенаведеним, суд позбавлений можливості з`ясувати, за яким Тарифом обслуговувалась видана відповідачу платіжна картка, та встановити істотні умови договору, а також перевірити тривалість пільгового періоду по кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, розмір обов`язкового щомісячного платежу та розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту тощо. При цьому, у Анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, пені та їх узгодженого сторонами розміру, як зазначено у розрахунку.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що відповідач своїм підписом у заяві засвідчив, що він ознайомлений та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд також вважає, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом заявлених позовних вимог, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені, що зазначені у наданому розрахунку, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не підписані відповідачем, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма умов кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності погодженої сторонами такої істотної умови договору як сплата відсотків за користування кредитними коштами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У спорі, що склався між сторонами, договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду України в Постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді Анкети-заяви та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в межах встановленого кредитного ліміту в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредитом в межах встановленого кредитного ліміту у сумі 25000 гривень, а також 753,55 гривень витрат по сплаті судового збору у пропорційному порядку від заявленої ціни позову 69736,28 грн. до задоволених позовних вимог з такого розрахунку (25000 *2102/69736,28).

Керуючись 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 207, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, –

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 24.11.2010 року в розмірі 25 000 (двадцять п,ять тисяч) гривень, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 753 (сімсот п`ятдесят три) гривні 55 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено та підписано 11 лютого 2021 року.

Суддя: М. Д. Власенко