Рішення № 94792380, 03.02.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3689/19

2/703/59/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Кочеткової І.В.

учасники справи:

представники позивача Бусловська С.В., Сюкало Ю.П.

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надмірно виплаченої субсидії,

встановив:

12 вересня 2019 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, посилаючись на те, що 17 вересня 2015 року відповідач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради з заявою та декларацією про призначення житлової субсидії на період з вересня 2015 по серпень 2016 року. В декларації, як осіб, які зареєстровані у житловому приміщенні, ним було зазначено п`ятеро осіб. Рішенням від 20 січня 2016 року відповідачу було призначено субсидію на період з вересня 2015 року по серпень 2016 року. Керуючись п. 14 Положення Про порядок призначення житлових субсидій, позивач самостійно здійснено розрахунок субсидії Відповідачу на наступний період (12 місяців), як для господарств, які отримували субсидію у попередньому періоді, та рішенням від 21 вересня 2016 року відповідачу було призначено субсидію з вересня 2016 року по квітень 2017 року.

27 жовтня 2017 року відповідач звернувся до позивача з заявою про призначення субсидії на період з вересня 2017 по квітень 2018 року, та надав довідку квартального комітету №23 від 6 жовтня 2017 року, з якої позивачем було встановлено, що один з членів сім`ї – ОСОБА_3 знявся з реєстрації 23 грудня 2015 року. Оскільки відповідач не повідомив позивача про зміни складу сім`ї, хоча зобов`язаний був це зробити, позивач здійснив перерахунок субсидії за період з січня 2016 року по квітень 2017 року, за наслідками якого встановлено надміру виплачені суми субсидії у розмірі 27533,19 грн.

Вважаючи вказану суму надміру виплаченої субсидії майновою шкодою, позивач, посилаючись на ч.1 ст. 1166 ЦК України, як підставу позову, просив стягнути її та понесені судові витрати з відповідача.

11 листопада 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, згідно якого він позовні вимоги не визнає, а також просить застосувати до них строк позовної давності. Крім того до відзиву відповідачем було додано копії відповіді ПАТ «Черкасиобленерго» від 01.11.2019 року №3047 та відповіді ТОВ «Черкасигаз Збут» від 04.11.2019 року №М-1389/4 на запит його адвоката.

18 листопада 2019 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 40), відповідно до якої ним було враховано інформацію, що була зазначена у відзиві відповідача та доданих до нього відповідей ПАТ «Черкасиобленерго» та ТОВ «Черкасигаз Збут» щодо повернення до Державного бюджету України невикористаних коштів субсидії, що надавалися відповідачу, в зв`язку з чим просив стягнути з відповідача 9258,72 грн..

В судовому засіданні представники позивача, посилаючись на ч.1 ст. 1166 ЦК України, як на підставу позову, підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просили задоволити позов.

Заперечуючи проти позову відповідач суду пояснив, що він дійсно 17 вересня 2015 року звертався до позивача з заявою та декларацією про призначення житлової субсидії на період з вересня 2015 по серпень 2016 року на наступні послуги з газопостачання та електропостачання. В декларації, як осіб, які зареєстровані у житловому приміщенні, ним було зазначено п`ять осіб, в тому числі і ОСОБА_3 , 1992 року народження, сина його дружини від першого шлюбу.

Субсидію на період з вересня 2016 по квітень 2017 року позивач нарахував йому автоматично. При цьому не зобов`язував його надати будь-яких довідок, в тому числі і щодо зареєстрованих в будинку осіб.

Маючи намір отримати субсидію на період з вересня 2017 року по квітень 2018 року, він звернувся до Позивача з відповідною заявою, та на підтвердження кількості осіб, які зареєстровані у житловому приміщенні, подав довідку про склад сім`ї, видану Кварткомом №23 від 6 жовтня 2017 року, в які було зазначено, що ОСОБА_3 , 1992 року народження, знявся з реєстрації місця проживання 23 грудня 2015 року.

Постановою КМУ №207 від 2 березня 2016 року «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме - розділом «Зняття з реєстрації місця проживання» - не передбачається згоди власника житла на таку реєстраційну дію.

Про те, що ОСОБА_3 знявся з реєстрації місця проживання, він дізнався з довідки Кварткому №23 від 6 жовтня 2017 року, коли готував документи для подачі заяви на субсидію.

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог повністю, та, посилаючись на те, що виплата субсидії здійснювалась періодичними платежами, до вимог про стягнення коштів за період з 12 січня по 12 вересня 2016 року просили застосувати позовну давність при прийнятті рішення у справі, а також на те, що позивачем не доведено складових частин для відшкодування збитків у відповідності з ч.1 ст. 1166 ЦК України.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, всебічно та об`єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ст. 81 ЦПК вказує на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами 17 вересня 2015 року відповідач звернувся до позивача з заявою та декларацією про призначення житлової субсидії на період з вересня 2015 по серпень 2016 року на послуги з газопостачання та електропостачання, за результатом розгляду якої Рішенням від 20 січня 2016 року йому було призначено субсидію на вказаний період.

Рішенням від 21 вересня 2016 року, на підставі п. 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995р № 848 (діла Положення) як для господарств, які отримували субсидію у попередньому періоді, позивач самостійно призначив відповідачу субсидію з вересня 2016 року по квітень 2017 року.

27 жовтня 2017 року відповідач звернувся до позивача з заявою про призначення субсидії на період з вересня 2017 по квітень 2018 року, та надав довідку Кварткому №23 від 6 жовтня 2017 року, з якої вбачається, що один з членів сім`ї – ОСОБА_3 знявся з реєстрації 23 грудня 2015 року.

Враховуючи, що відповідач своєчасно не надав інформацію про те, що один з членів сім`ї знявся з реєстрації, позивачем був проведений перерахунок, та листами від 23 лютого 2018 року №а-784/07 та 12 серпня 2019 року №01-3475/07 відповідачу було запропоновано повернути кошти в сумі 27533 грн. 19 коп.

Згідно довідки позивача від 11 вересня 2009 року №01-3958/07 щодо надлишку нарахованої субсидії ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 30.04.2017 року відповідачу проводилися періодичні нарахування субсидії, яка за вказаний період становить 27533 грн. 19 коп.

З довідки ТОВ «Черкасигаз Збут» від 04.11.2019 року №М-1380/4 вбачається що за період з 01.01.2016 по 01.05.2017 року на особовому рахунку НОМЕР_1 (м. Сміла, вул. Молодіжна, 17 – адреса, за якою нараховувалася субсидія відповідачу) позивачем надано субсидію для відшкодування витрат на оплату послуги з газопостачання в сумі 42919,75 грн., однак повернуто до Державного бюджету України невикористані кошти субсидії в сумі 26344,51 грн..

З наданого позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунку надлишку нарахованої субсидії №21659 вбачається що до бюджету за 2016-2017 роки (газопостачання), повернуто до бюджету 25656,61 грн.. Всього до сплати 9258,72 грн.

З врахуванням інформації, яка зазначена в довідці ТОВ «Черкасигаз Збут» від 04.11.2019 року №М-1380/4, різниця в сумі повернення до бюджету за 2016-2017 роки (газопостачання) складає (26344,51 грн. – 25656,61 грн.) 687,90 грн..

Не дивлячись на те, що суд з урахуванням пояснень представника відповідача, звертав увагу представників позивача на вказану різницю в сумах, позивачем не надано ні пояснень ні уточнень цієї різниці, що унеможливлює прийняття судом вказаного розрахунку позивача як належного та допустимого доказу. А враховуючи те, що субсидія надається періодичними платежами, а остаточного помісячного розрахунку позивачем суду не надано – суд вважає, що позивачем не доведено суми надлишково нарахованої субсидії відповідачу, що унеможливлює її стягнення з останнього.

Правовідносини сторін регулюються приписами ЦК України, Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, у редакції, чинній на час складання акта № 58 (далі - Положення), Порядком повернення коштів, надмірно виплачених за призначеними субсидіями, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29 грудня 1997 року № 39/283/90/5, у редакції, чинній на час виникнення правовідносин (далі - Порядок).

Пунктом 12 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21жовтня 1995року №848 (в редакції від 19.08.2017 року, яка діяла на час звернення відповідачки з заявою) (далі-Положення) передбачено, що субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на основі середньомісячного сукупного доходу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні . У відповідності до пункту 13 Положення, громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що сплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру.

Відповідно до абз.9 п.14 Положення (у редакції постанови КМУ № 329 від 27.04.2018 року), після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок житлової субсидії на наступний сезон для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні (крім орендарів, внутрішньо переміщених осіб та осіб, які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також домогосподарств, у яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб).

Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 14 цього Положення, і протягом 10 днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії та інформують про прийняте рішення громадян у порядку, визначеному пунктом 14 цього Положення.

Якщо інформацію, необхідну для проведення автоматичного розрахунку житлової субсидії, отримати неможливо внаслідок помилки в персональних даних особи, виявленої під час обміну інформацією із суб`єктами надання інформації, визначеними у пункті 14 цього Положення, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення рекомендованим листом повідомляє громадянину про необхідність виправлення помилки і проводить розрахунок житлової субсидії протягом 10 днів після подання ним оновлених даних та отримання необхідної інформації.

Представники позивача в судовому засіданні суду пояснили, що при призначенні субсидії на період з вересня 2016 року по квітень 2017 року, позивачем не було враховано інформації щодо осіб, які були зареєстровані за адресою відповідача, оскільки квартальні комітети не надають довідок на їх запити, а в електронному реєстрі інформація щодо осіб, які зареєстровані в приватних будинках, відсутня. З вимогою до відповідача про надання такої довідки позивач не звертався.

Суд при розгляді цієї справи враховує рішення Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо необхідності додержання принципу належного урядування при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Європейський суд з прав людини вказує, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Рисовський проти України , заява № 29979/04, від 20 жовтня 2011 року).

Доводи представника позивача, що відповідач був зобов`язаний повідомити позивача про зміни у складі членів своєї сім`ї, суд оцінює критично оскільки збирання необхідної інформації для здійснення розрахунку житлової субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні, є обов`язком позивача, оскільки саме на нього покладається обов`язок належного урядування.

Позивач, звертаючись з даним позовом, посилався як на підставу позову на завдання йому протиправним діями Відповідача майнової шкоди, відшкодування якої регулюються положеннями Глави 82 ЦК України «Відшкодування шкоди», з посиланням на ст. 1166 ЦК України.

Вимагаючи відшкодування збитків у відповідності з ч.1 ст. 1166 ЦК України, позивач має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; вина заподіювача шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Однак ні позовна заява, ні додані до позовної заяви докази не доводять протиправної поведінки Відповідача, враховуючи положення нормативних документів, що зазначені вище.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав. При цьому, визначаючись із характером існуючих правовідносин, суд не вправі самостійно змінювати підстави позову, оскільки відповідно до положень цивільного процесуального законодавства України це є виключним правом позивача.

Що стосується заяви відповідача та його адвоката про застосування до даних правовідносин строку позовної давності, то необхідно зазначити наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами підставу заявленої вимоги, суд не вбачає необхідності в застосуванні до даних правовідносин строку позовної давності.

Керуючись ст.263-265,268,272,273 ЦПК України,-

вирішив:

У задоволенні позовної заяви Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради (20700, Черкаська область, м.Сміла, вул.М.Дорошенка, 4, ЄДРПОУ 03195791), до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ) про стягнення надмірно виплаченої субсидії - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2021 року.

Головуючий: В. О. Прилуцький