Ухвала суду № 94791406, 10.02.2021, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 938/511/20

Судове провадження № 1-кс/938/11/21

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

10 лютого 2021 року селище Верховина

Слідчий суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Чекан Н.М., за участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю., прокурора Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Сілецької С.Ю., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Верховинського відділення поліції Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Кіцнака А.В., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Гнип`юком Д.Д., у кримінальному провадженні № 12020095130000042 від 02.10.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно ОСОБА_1 , який підозрюється у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

21.01.2021 року до слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області поступило клопотання слідчого СВ Верховинського відділення поліції Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Кіцнака А.В., яке погоджено з прокурором у кримінальному провадженні - начальником Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Гнип`юком Д.Д., про застосування у кримінальному провадженні № 12020095130000042 від 02.10.2020 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно ОСОБА_1 , який підозрюється у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України.

Копія вказаного клопотання та матеріали, якими обгрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надані підозрюваному ОСОБА_1 з дотриманням строку встановленого ч. 2 ст. 184 КПК України (а.с.121-126).

Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , будучи засудженим вироком Верховинського районного суду від 20.11.2009 за ст. 194 ч.2 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України звільненим від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки, судимість за яким не погашена та не знята, а також будучи обвинуваченим у кримінальному провадженні №12020090130000065 у вчинені 19.04.2020р. кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 296 , ч.1 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив та знову вчинив нові умисні злочини при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1 знаходячись 02.10.2020 року близько 01.30 год. в с. Довгопілля, Верховинського району, Івано-Франківської області, діючи із раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна, умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, залучивши у вказану протиправну діяльність неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зовнішностю неповнолітньої особи, який в той час проходив поруч, посягаючи на його нормальний моральний розвиток, умисно, психічно вплинув на нього шляхом обману, видаючи чуже майна за таке що йому надано в користування, схилив останнього до вчинення крадіжки.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел ОСОБА_1 підійшов до місця стоянки належного ОСОБА_3 автомобіля марки «Volkswagen T4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , навпроти будинку АДРЕСА_1 та відчинив в ньому задні двері салону, які були не замкнутими.

Після цього ОСОБА_1 схилив, шляхом обману, неповнолітнього ОСОБА_2 проникнути в салон даного автомобіля, який не усвідомлюючи суспільно-небезпечних наслідків своїх дій внаслідок своїх вікових особливостей, знаходячись в середині салону автомобіля та діючи за вказівками ОСОБА_1 відчинив йому із середини салону капот двигуна автомобіля. Скориставшись цим ОСОБА_1 , повторно, таємно викрав, шляхом відрізання проводів до клем акумуляторної батареї і демонтажу із підкапотного простору автомобіля акумуляторну батарею марки «Forse» ємкістю 100 (Аг) жовтого кольору, вартістю 2500 грн. та змусив, шляхом залякування, неповнолітнього ОСОБА_2 відкрити та оглянути відсік для збереження дрібних предметів (бардачок), розміщений на приладній панелі автомобіля, в якому останній виявив гаманець та на вимогу ОСОБА_1 , опустивши скло водійської дверки автомобіля, передав гаманець ОСОБА_1 назовні.

ОСОБА_1 в свою чергу отримавши вказаний гаманець та оглянувши його, таємно викрав з нього грошові кошти купюрами з номіналом: одну - 10 євро, одну - 1000 грн., одну купюру - 500 грн дві купюри по 200 грн. та одну купюру 100 грн.

У продовження цього ОСОБА_1 переніс викрадене до свого автомобіля марки «Renault» синього кольору із іноземними реєстраційними номерними знаками, який знаходився неподалік, та використовуючи в ньому викрадену акумуляторну батарею для запуску двигуна скрився разом з викраденою акумуляторною батареєю, яку після запуску двигуна поклав на заднє сидіння автомобіля марки «Renault».

У результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_3 було спричинено майнової шкоди на загальну суму 4 300 грн.

Крім того, 02.10.2020 року близько 01.30 год. ОСОБА_1 підійшов до місця стоянки належного ОСОБА_3 автомобіля марки «Volkswagen T4» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 навпроти будинку АДРЕСА_1 та відчинив в ньому задні двері салону, які були не замкнутими та діючи із раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, залучивши у вказану протиправну діяльність неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зовнішністю неповнолітньої особи, який в той час проходив поруч, посягаючи на його нормальний моральний розвиток, умисно, психічно вплинув на нього шляхом обману, видаючи чуже майна за таке що йому надано в користування, схилив останнього до вчинення крадіжки.

Після цього ОСОБА_1 схилив, шляхом обману, неповнолітнього ОСОБА_2 проникнути в салон даного автомобіля, який не усвідомлюючи суспільно-небезпечних наслідків своїх дій внаслідок своїх вікових особливостей, знаходячись в середині салону автомобіля та діючи за вказівками ОСОБА_1 відчинив йому із середини салону капот двигуна автомобіля. Скориставшись цим ОСОБА_1 , повторно, таємно викрав, шляхом відрізання проводів до клем акумуляторної батареї і демонтажу із підкапотного простору автомобіля акумуляторну батарею марки «Forse» ємкістю 100 (Аг) жовтого кольору, вартістю 2500 грн. та змусив, шляхом залякування, неповнолітнього ОСОБА_2 відкрити та оглянути відсік для збереження дрібних предметів (бардачок), розміщений на приладній панелі автомобіля, в якому останній виявив гаманець та на вимогу ОСОБА_1 , опустивши скло водійської дверки автомобіля, передав гаманець ОСОБА_1 назовні.

ОСОБА_1 в свою чергу отримавши вказаний гаманець та оглянувши його, таємно викрав з нього грошові кошти купюрами з номіналом: одну - 10 євро, одну - 1000 грн., одну купюру- 500 грн., дві купюри по 200 грн. та одну купюру - 100 грн.

У подальшому ОСОБА_1 змусив, шляхом погрози застосувати насильство до неповнолітнього ОСОБА_2 присісти в автомобіль марки «Renault» під керуванням ОСОБА_1 , та направився в напрямку с. Стебні Верховинського району Івано-Франківської області. Після зупинки автомобіля біля підвісного моста навпроти с. Стебні, Путильського району Чернівецької області ОСОБА_1 змусив неповнолітнього ОСОБА_2 отримати від нього. з метою не розголошення відомостей про вчинення протиправної дії, купюру номіналом 500 гривень.

18.01.2021 року у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю та жителю АДРЕСА_2 , було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст.304 КК України (а.с. 49-51).

У ч.2 ст. 177 КПК України закріплено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави для слідчого судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З приводу наявності обґрунтованої підозри слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду «обгрунтована підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series А, № 182). При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду під обґрунтованою підозрою слід розуміти «розумну підозру, а не щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, слідчий суддя вважає, що наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 185, ч.1 ст.304 КК України.

Зокрема, обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_1 , підтверджується протоколом огляду місця події від 02.10.2020 р.; протоколами допиту та додаткового допиту потерпілого ОСОБА_3 ;протоколами допитів та додаткових допитів свідків: неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;протоколом добровільної видачі від 06.10.2020, неповнолітнім свідком ОСОБА_2 грошової купюри номіналом 500 грн.; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками неповнолітньому свідкові ОСОБА_2 від 06.10.2020;протоколом проведення слідчого експерименту з участю неповнолітнього свідка ОСОБА_2 від 07.10.2020 р.; протоколом добровільної видачі свідком ОСОБА_6 від 07.10.2020, відеофайлів камер відео спостереження; висновком судово-дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/109/8/5-716Д/20 від 02.11.2020 р.; протоколом освідування неповнолітнього ОСОБА_2 від 16.12.2020.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, крім встановлення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, зобов`язаний також встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 доведено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду доводиться тим, що дане клопотання щодо застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поступило до Верховинського районного суду 21.01.2021 року. Цього ж дня о 12.41 год. ОСОБА_1 прибув до приміщення Верховинського районного суду для участі у розгляді суддею Джусом Р.В. кримінального провадження № 12020090130000065 від 20.04.2020 року,у якому він обвинувачується за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст.186, ч. 3 ст. 357 КК України (а.с.100-101). З метою здійснення судового виклику ОСОБА_1 для участі у судовому засіданні щодо розгляду клопотання про обрання йому у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою секретар судового засідання 21.01.2021 року в залі №1 о 12.57 год. вручала йому судову повістку, від отримання якої він відмовився, покинувши мовчки спочатку зал судового засідання (а.с.102), а в подальшому і приміщення суду (а.с. 101).

У зв`язку з відмовою підозрюваного ОСОБА_1 21.01.2021 року від отримання судового виклику ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 21.01.2021 року надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 104-107).

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 пояснив свою таку вищевказану поведінку тим, що обурився, а тому залишив приміщення суду та поїхав додому.

Незважаючи на вищевказане, а також на обізнаність захисника Войцеховської Т.М. про розгляд даного клопотання у приміщенні Верховинського райсуду 22.01.2021 року о 9.30 год. (а.с.96), ОСОБА_1 добровільно не з`явився до слідчого судді ні 22.01.2021 року (а.с.108), ні у подальшому, а доставлений був до суду у зв`язку з його затриманням 10.02.2021 року о 14.14 год. (а.с. 114-117).

Крім того, з долучених у судовому засіданні захисником матеріалів вбачається, що підозрюваний ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня №1 ІФМР» з 26.01.2021 року по 02.02.2021 року (а.с. 128-129), проте, він, будучи обізнаним про перебування на розгляді слідчого судді Верховинського районного суду клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, впродовж періодів з 22.01.2021 року до 25.01.2021 року та з 03.02.2021 року до 09.02.2021 року до слідчого судді добровільно не з`явився.

Також, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 , перебуваючи в статусі підозрюваного під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090130000101 від 15.06.2016, переховувався від органу досудового розслідування, у зв`язку із чим 19.05.2017 року по 03.07.2019 року був оголошеним в розшук, що підтверджується постановою про оголошення його, як підозрюваного, в розшук від 19.05.2017 року (а.с.67), інформацією з системи «Аркан», згідно з якою він 18.05.2017 року виїхав з України до Російської Федерації, звідки повернувся до України 24.05.2019 року (а.с.72).

Крім того, аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиев проти Молдови).

З доданих матеріалів до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вбачається, що підозрюваний ОСОБА_1 є особою молодого, працездатного віку, неодруженим, не працює, проживає спільно з матір`ю та двома повнолітніми братами (а.с. 58-59). У ході розгляду даного клопотання також встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_1 немає на утриманні неповнолітніх дітей.

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України).

Підставами вважати, що ОСОБА_1 може вчиняти інші злочини є те, він раніше судимий. Зокрема, ОСОБА_1 був засуджений:

- 20.11.2009 року Верховинським районним судом за ст.194 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання із іспитовим строком на 2 роки (а.с. 55-56, 60-61)

- 06.10.2010 року Івано-Франківським міським судом за ст. 185 ч.1 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Верховинського районного суду від 20.11.2009 і визначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі (а.с.55-56, 62-65), звільнений із місця відбування покарання 04.04.2014 року у зв`язку з відбуттям покарання (а.с.55-56)

- 03.11.2016 року Верховинським районним судом за ч.1 ст.296 КК України до штрафу в розмірі 10200 грн., який ним вчинено 20.07.2016 року (а.с.55-56, 66).

Таким чином, судимість ОСОБА_1 за ст. 194 ч. 2 КК України не знята та не погашена.

Крім того, відповідно до довідки про судимість (а.с. 55-56) ОСОБА_1 також обвинувачується у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090130000101 від 15.06.2016, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.1, ст.296 ч.4, ст.395 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090130000092 від 03.07.2019, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 393 ч.1 КК України, та у кримінальному провадженні № 12020090130000065 від 20.04.2020 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України. Раніше щодо ОСОБА_1 вже обиралися запобіжні заходи - тримання під вартою та домашній арешт. Зокрема, востаннє щодо нього ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 12.08.2020 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначення запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 31530 грн. (а.с. 55-56, 73-82), однак, у зв`язку з внесенням застави він був звільнений з місця попереднього ув`язнення 17.08.2020 року (а.с.83).

Вищевказане свідчить про стійку злочинну спрямованість особи підозрюваного ОСОБА_1 , а тому є підстави вважати, що він може вчиняти інші злочини.

Слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою з метою запобігти спробам незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Зокрема, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» (2012), наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами, однак, прокурор не заявив клопотання про заслуховування в судовому засіданні будь-якого свідка чи потерпілого, які би підтверджували наявність конкретних фактів, які доводять спроби ОСОБА_1 незаконно впливати на потерпілих та свідків, не забезпечивши прибуття таких свідків та потерпілих до суду відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України.

Також слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимою особою, підозрюється у вчиненні двох злочинів, один з яких є тяжким, за які законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, у зв`язку з чим відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України до нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає, що жоден інший, більш м`який запобіжний захід не здатен запобігти вказаним ризикам.

Зокрема, застосувати запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання не можливо, оскільки ОСОБА_1 , офіційно ніде не працює, тобто не має постійного джерела доходу, що може спонукати його на вчинення нового умисного корисливого злочину, не має міцних соціальних зв`язків, підозрюється у вчиненні злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, усвідомлює неминучість покарання за них, що не виключатиме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчиняти нові злочини.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки неможливе, оскільки до органу досудового розслідування не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки.

З огляду на викладене, слідчий суддя прийшов до переконливого висновку, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором, необхідно задовольнити, а до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід тримання під вартою на строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 17.03.2021 року включно, тобто строком на 35 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, а також забезпеченню спробам переховування від органу досудового слідства та суду, вчиняти нові злочини, а тому у такому разі не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Підозрюваного ОСОБА_1 затримано 10.02.2021 року о 14.14 год. (а.с.115).

Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, тобто з 10.02.2021 року о 14.14 год. (а.с. 115).

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченою частиною четвертою цієї статті. У свою чергу в ч.4 ст. 183 КПК України передбачено випадки, коли слідчий суддя не зобов`язаний, але має право визначити розмір застави у кримінальному провадженні, тобто змістом цієї норми не заборонено визначати розмір застави підозрюваному при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину ( ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України), - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень.

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку щодо визначення застави підозрюваному ОСОБА_1 в розмірі 136200 гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2021 року) та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України. Внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є не завідомо непосильним для нього.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до СВ Верховинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області за першою вимогою, що обґрунтовується необхідністю профілактично впливати на ОСОБА_1 з метою сприяння не ухиленню останнім від слідства та суду, не вчиненню ним інших кримінальних правопорушень;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця перебування;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 532, 534 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Верховинського відділення поліції Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Кіцнака А.В., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Гнип`юком Д.Д., про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст.304 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 35 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, тобто з 10.02.2021 року о 14.14 год.

Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 закінчується о 14.14 год. 17 березня 2021 року.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" .

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити заставу у розмірі 136200 гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року (2270,00 гривні *60= 136200 грн.), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 17 березня 2021 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого відділення Верховинського відділення поліції Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця перебування;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 35 днів.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265, одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО- 820172 має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити слідчого суддю Верховинського районного суду Івано-Франківської області Чекан Н.М.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чекан Н.М.