Рішення № 94790775, 04.02.2021, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/584/20

Провадження №2/603/38/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"04" лютого 2021 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гудкової Ю.Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О.В.,

за участі представника позивача – Драпак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі – АТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач згідно підписаної Заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) №405314 від 28.01.2016 року (далі – договір) отримала кредит на умовах тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку www.oschadbank.ua та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщенні установ банку. ОСОБА_1 надано кредит на картковий рахунок № НОМЕР_1 з максимальним параметром кредитування в сумі 9000 грн, строком, встановленим на відповідний період дії платіжної картки – 36 місяців, при перевипуску платіжної картки строк дії кредиту продовжується на строк її дії, термін картки – липень 2020 року. ПАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є АТ «Ощадбанк», свої зобов`язання згідно договору виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач скористалася кредитною лінією, проте взяті на себе зобов`язання не виконувала належним чином, у зв`язку з чим станом на 3.09.2020 року заборгованість перед банком становить 14 984,63 грн, у тому числі: 8 886,57 грн – заборгованість за основним боргом (кредитом); 4 392,60 грн – проценти за користування кредитом; 21,00 грн – комісія; 1 085,55 грн – пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 222,04 грн – 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 203,55 грн – 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 173,32 грн – втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача зазначений розмір заборгованості за кредитним договором, а також 2102 грн сплаченого судового збору.

Представник АТ «Ощадбанк» – Драпак Г.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явилася, не повідомивши про причини своєї неявки, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, відзиву на позов не подала. За вказаних обставин судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, тому згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України.

Судом установлено такі обставини.

28.01.2016 року між ПАТ «Ощадбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), відповідно до умов якого остання отримала кредит шляхом підписання Заяви про приєднання №405314 та отримала кредитну картку.

Як убачається із даної Заяви, відповідач беззастережно приєдналась до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, яка на день підписання цієї заяви розміщена на інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua.

Відповідно до умов про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), вказаними у даній заяві, банк відкрив на ім`я клієнта поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті - гривні на умовах тарифного пакету «Зарплатний», тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку, за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.

Підписанням заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту), яка є складовою заяви про приєднання, відповідач погодилася на одержання та з умовами користування кредитом відповідно до умов договору та підтвердила укладення між нею та банком кредитного договору максимальним розміром кредитування 9000 грн на строк 36 місяців з можливим подовженням на той самий строк.

Процентна ставка за кредитом є фіксованою: 30,00 % річних за користування кредитними коштами у всіх випадках, крім випадку користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду; 0,001 % річних за користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно згідно умов договору. Плата (комісійна винагорода) за обслуговування невикористаної частини встановленого кредиту складає 0,00 % від невикористаної частини встановленого кредиту та сплачується щомісячно (п. п. 6.6.1, 6.6.2).

За несвоєчасну сплату обов`язкового щомісячного платежу в строки, визначені цією заявою, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період прострочення платежу від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 6.8).

Сплата процентів, обов`язкового щомісячного платежу, комісійної винагороди та інших платежів, передбачених цією заявою та договором, здійснюється у строки, передбачені договором. У разі відсутності на рахунку клієнта власних коштів щомісячна плата за обслуговування невикористаної частини встановленого кредиту списується за рахунок кредиту (п. 6.10)

Відповідачем ОСОБА_1 28.01.2016 року також підписано Повідомлення про умови кредитування, з якого вбачається, що відповідачу відкрито відновлювану кредиту лінію на суму 9000 грн строком на 36 місяців, формою забезпечення якого є пеня, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% щомісячно, мінімальна щомісячна сплата становить 420,49 грн, що складається з процентів, нарахованих на суму заборгованості за кредитною лінією.

Сукупна вартість споживчого кредиту та реальної процентної ставки станом на 28.01.2016 року становить 4236,72 грн (таблиця визначення вартості кредиту додана до матеріалів справи).

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 3.09.2020 року заборгованість перед банком становить 14 984,63 грн, з яких: 8 886,57 грн – заборгованість за основним боргом (кредитом); 4 392,60 грн – проценти за користування кредитом; 21,00 грн – комісія; 1 085,55 грн – пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 222,04 грн – 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 203,55 грн – 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 173,32 грн – втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

З приводу погашення кредитної заборгованості АТ «Ощадбанк» 04.06.2020 року звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про усунення порушення.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Ощадбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до повідомлення про умови кредитування, виду та предмету супутніх послуг та обслуговування їх вартості, які є невід`ємною частиною договору, сукупна вартість кредиту складає 4236,72 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Такі проценти є мірою відповідальності боржника за прострочення зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, і можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України (висновок Верховного Суду у справі № 5017/1987/2012 від 5.03.2019 року п. 48).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 4.02.2020 року у справі №912/1120/116 (п. 6.28) зазначила, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачу було надано кредит у розмірі 9000 грн, строк кредитування – 36 місяців, що продовжується на той самий строк у зв`язку з перевипуском платіжної картки, термін дії нової платіжної картки – липень 2020 року.

4.06.2020 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості згідно кредитного договору, і, як убачається з позову, позивач вважає, що саме з цього часу строк повернення кредиту був таким, що настав.

Проте згідно наданого розрахунку заборгованості, вимоги про стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом відповідно до ст. 625 ЦК України розраховані станом на 4.11.2019 року, як і проценти за ст. 1048 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення заборгованості в розмірі 222,04 грн, 203,55 грн та 173,32 грн, що нараховані позивачем як складові заборгованості згідно ст. 625 ЦК України, слід відмовити. При цьому суд виходить з того, що 3% річних та інфляційні втрати не можуть нараховуватися одночасно з процентами згідно договору за ст. 1048 ЦК України.

У Заяві про приєднання від 28.01.2016 року, підписаній сторонами, встановлена відповідальність за несвоєчасну сплату обов`язкового щомісячного платежу в строки, визначені цією заявою, а саме сплата клієнтом банку пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період прострочення платежу, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Що ж стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 21 грн суми комісії, то суд вважає, що така до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Умови про сплату комісії передбачені у Повідомленні про умови кредитування, зокрема комісія за надання довідки на вимоги позичальника про стан заборгованості за кредитом та за розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку, операцій, за яким здійснюються з використанням платіжних карток – згідно з Тарифами за обслуговування поточного рахунку з використанням платіжної картки (при цьому клієнт (позивальник) зобов`язується самостійно ознайомлюватися із тарифами Банку).

Суд ураховує висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 09.12.2019 р. у справі №524/5152/15, про те, що встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах порушують публічний порядок, тому є нікчемними.

Окрім цього, матеріали справи не містять підписаних відповідачем Тарифів Банку, що свідчило б ознайомлення позичальника з ними.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.01.2016 року, посилається на договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, затвердженій постановою правління АТ «Ощадбанк» від 05.09.2015 року №694, дата набрання чинності якої – 31.05.2016 рік, 15.09.2020 рік.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови договору розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин, суд приходить висновку, що стягненню підлягає сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 364,72 грн, що становить у тому числі: заборгованість за основним боргом (кредитом) – 8886,57 грн; проценти за користування кредитом – 4392,60 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом – 1085,55 грн, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, а також нею не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2015 грн (14364,72 х 2102/14984,63), пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 280, 281, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 599, 625, 627, 631, 1054 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09338500, рах. № НОМЕР_2 , МФО №338545) заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 28.01.2016 року в сумі 14 364,72 грн. (чотирнадцять тисяч триста шістдесят чотири грн сімдесят дві коп).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» судові витрати по справі в сумі 2015 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», місцезнаходження: Майдан Волі, 2, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 09338500.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 09.02.2021 року.

Головуюча суддя Ю.Г. Гудкова

Суддя Ю. Г. Гудкова