Рішення № 94788404, 22.01.2021, Каланчацький районний суд Херсонської області

Справа № 657/1267/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2021 Каланчацький районний суд Херсонської області

у складі:

головуючого судді Скригун В.В.

секретаря Попової Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Каланчацької селищної ради Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулися до суду з позовом в якому просять визнати за ними право спільної часткової власності у рівних долях житлового будинку АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що в згідно договору міни від 09.12.1997 року, який зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод за № КЧ - 079/97 Скадовської товарної біржи, вони отримали у спільну часткову власність житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно оцінки БТІ, вартість зазначеного нерухомого майна складає 24469 грн. Після укладання зазначеної угоди, вони зареєстрували нерухоме майно в Каланчацькому БТІ, про що свідчать відмітки в технічному паспорті за реєстровим № 2818. На сьогоднішній день вони користуються і володіють цим майном, але не мають змоги ним розпорядитися оскільки порушено вимоги нотаріального посвідчення відчуження житла. Крім того, вони не мають можливості здійснити приватизацію присадибної земельної ділянки, оскільки ані відповідач, ані інші органи державної влади не визнають за ними власності на це нерухоме майно. Про порушення порядку укладання договору міни житла, вони не мали гадки, оскільки повністю довіряли біржі. У такий же спосіб діяла і друга сторона договору міни. Крім того, в договорі прямо визначено, що договір не підлягає нотаріальному посвідченню, а лише підлягає реєстрації в БТІ, п.п. 8,10 Договору міни. Оформити договір міни житла, в порядку визначеному цивільним законодавством, вони не можуть з тих причин, що ОСОБА_4 , друга сторона договору міни, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть. Про порушення порядку укладання договору міни зазначеного нерухомого майна, їйм стало відомо з серпня 2020 року, коли стало питання про реєстрацію місця проживання в зазначеному житловому будинку - ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 16.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 24.11.2020 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивачі в судове засідання не з`явилася. Надіслали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази надані позивачем, приходить до висновку про наявність підстав щодо задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або заперечування. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним основам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору міни від 09.12.1997 року, який зареєстровано Скадовською товарною біржою, позивачі стали власниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Після укладання зазначеної угоди, позивачі зареєстрували нерухоме майно в Каланчацькій БТІ, про що свідчать відмітки в технічному паспорті за реєстровим № 2818. Однак, будучи власником нерухомого майна позивачі належним чином не можуть розпорядитися ним, оскільки договір міни свого часу не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до ЦК України 1963 року обов`язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори купівлі-продажу жилих приміщень, договори міни, договори дарування нерухомого майна та довічного утримання. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 ЦК УРСР).

Проте, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», який діяв на момент укладання сторонами договору купівлі-продажу, угода, зареєстрована на біржі, не підлягає нотаріальному посвідченню і вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Таким чином, позивачі, придбавши за договором міни, зареєстрованому на товарній біржі, будинок, на підставі ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», ст. 128 ЦК УРСР набули право власності на будівлю, однак не посвідчила угоду належним чином у порядку, передбаченому ЦК УРСР, що позбавило їх можливості вільно розпорядитися своєю власністю.

Наміри укладення договору міни спірного нерухомого майна виникли у позивачів у той період часу, коли набрав чинності Цивільний Кодекс України (в редакції 2004 року), відповідно до норм ст.ст. 16, 392.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту ст. 321 ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач набула право власності на нерухоме майно з правочину, оскільки будинок перейшов у її власність на підставі договору купівлі - продажу.

На підставі п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України, власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

З доказів наданих суду, вбачається, що позивачам на праві власності належить нерухоме майно – житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору міни від 09.12.1997 року, посвідченого Скадовською товарною біржею, без нотаріального посвідчення зазначеного правочину.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та обтяжень здійснюється на підставі рішень судів, які набрали законної сили.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України № 914/5 від 26.05.2009 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів», рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна.

Вказані обставини у комплексі з відсутністю заперечень проти позову у відповідача, щодо законного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) вказаним житловий будинок АДРЕСА_1 з врахуванням принципу справедливості, вказують на необхідність задоволення позову та визнання за позивачами права власності на спірне майно.

Керуючись п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 321, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Каланчацької селищної ради Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , ІПН НОМЕР_3 право спільної часткової власності у рівних долях житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Каланчацька селищна рада Херсонської області, ЄДРПОУ 04401003, вул. Херсонська, 1 смт. Каланчак Херсонської області.

Суддя: Скригун В. В.