Рішення № 94787930, 08.02.2021, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3578/20

Провадження № 2/577/82/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О.

з участю секретаря Мирошниченко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.12.2014 року, що утворилася станом на 05.08.2020 року, загальною сумою 11964 грн., яка складається: із заборгованості за кредитом - 3129,07 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1575,65 грн.; 0,00 грн. заборгованості за комісією; пені - 7259, 28 грн.; 1429,57 грн. штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

На обґрунтування вимог у заяві зазначено, що 01.12.2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і Правил надання продукту кредитних карт (далі по тексту - Генеральна угода), на підставі якої відповідач отримав кредит у розмірі 4986,31 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 10% на рік на суму залишку заборгованості по кредиту. Погашення заборгованості здійснюється починаючи з "1" по "25" число кожного місяця. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Оскільки, взятих на себе зобов`язань по поверненню тіла кредиту та відсотків відповідач не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку добровільно не погашає, то і просять стягнути заборгованість примусово.

Представник позивача за довіреністю Гребенюк О.С. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримує, не заперечує заочному розгляду справи та винесенню заочного рішення суду (а.с.54).

Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації якої невідоме, була викликана до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.62, 67). Проте, до суду не з`явилася, поважність причин неявки не сповістила, заяви про відкладення справи від неї не надходило. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню рішення по суті.

Оскільки представник позивача не заперечує заочному розгляду справи, про що зазначив у поданому клопотанні, справу можливо розглянути за відсутності сторін у порядку заочного провадження за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи із такого.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із представлених доказів вбачається, що 01.12.2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та відповідачем укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт, на підставі якої останній отримав кредит у розмірі 4986,31 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, у якій зазначено що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 8).

Проте ОСОБА_1 не дотримується умов кредитного договору, не сплачує кредит, проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначеному договором.

За поданим розрахунком і розміру заявлених вимог, заборгованість відповідача за цим кредитним договором, станом на 05.08.2020 року, становить 11964,00 грн., із яких: заборгованість за кредитом - 3129,07 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 1575,65 грн.; 0,00 грн. заборгованість за комісією; пеня - 7259, 28 грн.; 1429,57 грн. штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Керуючись ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як убачається з Генеральної угоди сторони погодили розмір відсотків 0, 833 % в місяць на суму залишку на заборгованість по кредиту (п.2.1). Разом з тим сторони не погодили розмір пені, а лише п. 2.8 зазначили, що при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в умовах та правилах за кожен день прострочки.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи право на нарахування пені банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи як невід`ємні частини спірного договору, якими визначені, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа №6-16цс15).

Також у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 5 ст.10 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що, АТ КБ "ПриватБанк" вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань перед Банком за Генеральною угодою слід стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитом - 3129,07 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 1575,65 грн., 1429,57 грн. штрафу відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.

В задоволенні решти вимог слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 6134 грн. 29 коп. та з відповідача підлягає стягненню 1077 грн 76 коп. витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 141, 223, 229, 258, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Конотопським МРВ УМВС України в Сумській області 21.09.2007 року, РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 01.12.2014 року в сумі 6134 грн. 29 коп., що утворилася станом на 05.08.2020 року, а також судові витрати -1077 грн. 76 коп., всього ж 7212 грн. 05 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко В. О.