Рішення № 94786509, 10.02.2021, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1735/20

Провадження №:2/138/52/21

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2021 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Зубаня О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Могилів-Подільська державна нотаріальна контора Вінницької області про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 про визнання Свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що його діду ОСОБА_3 на праві власності належали 17/50 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 дід позивача помер, після його смерті спадкоємцями за законом залишились батько позивача ОСОБА_4 та бабуся позивача ОСОБА_5 . З урахуванням заяви про зміну підстав позову, позивач вказав, що його батько на день смерті діда ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований з останнім за однією адресою, а тому прийняв спадщину в силу ст. 1268 ЦК України, однак не встиг її оформити так як ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Позивач прийняв спадщину після смерті свого батька в силу положень ст. 1268 ЦК України, так як на день смерті останнього був неповнолітнім. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся позивача ОСОБА_5 . Спадкоємцями після її смерті залишились її дочка - відповідач у справі ОСОБА_2 , яка подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини та позивач за правом представлення відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України, який прийняв спадщину в силу ст. 1268 ЦК України, так як на день смерті останньої був неповнолітнім. Однак відповідач, подавши заяву про прийняття спадщини свідомо приховала від нотаріуса відомості про те, що крім неї спадкоємцем є також позивач. Внаслідок цього державним нотаріусом Могилів-Подільської державної нотаріальної контори Вінницької області 14.03.2012 відповідачу видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 17/50 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

В 2019 році позивач звернувся до Могилів-Подільської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_5 . Державний нотаріус, з`ясувавши, що позивач дійсно є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , звернувся до відповідача з проханням з`явитись до нотаріальної контори для внесення змін до виданого їй Свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, відповідач до нотаріальної контори не з`явилась, а тому 03.10.2019 нотаріусом Могилів-Подільської державної нотаріальної контори Вінницької області було винесено постанову про відмову у видачі позивачу Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його бабусі ОСОБА_5 ..

Позивач зазначає, що загальна частка, яку він успадкував після смерті дідуся, бабусі та батька становить 3/4 від 17/50 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , а частка відповідача становить 1/4 частки спадкового майна.

За таких підстав відповідно до ст. 1301 ЦК України позивач просить визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.03.2012, видане державним нотаріусом Могилів-Подільської державної нотаріальної контори Вінницької області Малярчук Т.М. та зареєстроване в реєстрі за № 2-162 на ім`я ОСОБА_2 .

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 20.07.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано докази та надано відповідачу строк для подання відзиву.

14.09.2020 від представника відповідача адвоката Федосєєва Є.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, який ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 21.09.2020 повернуто без розгляду у зв`язку з пропуском строку встановленого судом для подання відзиву.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 27.10.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду та за клопотанням представника позивача витребувано докази.

02.02.2021 в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Зубань О.О. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві про зміну підстав позову. Позивач пояснив, що визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім`я відповідача йому необхідно для того, щоб в подальшому звернутись до нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав на належну йому частину спадкового майна, яким є 17/50 частин житлового будинку, та як наслідок отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстрації права власності на спадкове майно на своє ім`я.

02.02.2021 відповідач та її представник адвокат Федосєєв Є.О в судове засідання не з`явились. Від представника відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

02.02.2021 представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, не заперечувала проти його задоволення.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 та копією довідки відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради № 181 від 18.06.2019 (а.с. 15, 27, том 1).

Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з 17/50 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 30.10.1981 та копією витягу про державну реєстрацію прав № 33377270 від 03.03.2012 (а.с. 60-61, 62, том 1).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 залишились дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 (а.с. 50, том 1) та копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 23, том. 1).

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини проживали із спадкодавцем ОСОБА_3 , що підтверджується копіями довідок відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради № 180 та № 182 від 18.06.2019 (а.с. 28, том 1),і протягом шестимісячного строку не заявили про відмову від спадщини, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру, наданою Могилів-Подільською державною нотаріальною конторою № 62565336 від 20.11.2020, згідно якої спадкова справа відносно майна померлого ОСОБА_3 не заводилась (а.с. 2, том 2).

При цьому, вказані обставини свідчать про те, що відповідач спадщину після смерті батька ОСОБА_3 не прийняла, оскільки у строки, визначені чинним законодавством, не зверталась до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини після його смерті, а також не проживала зі спадкодавцем на час його смерті.

Суд також встановив, що батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та копією перекладу з румунської на українську мову (а.с. 20, 21-22, том 1).

ОСОБА_4 не встиг оформити свої спадкові права після смерті батька ОСОБА_3 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с. 16, том. 1),

Спадкоємцями першої черги за законом після померлого ОСОБА_4 , які прийняли спадщину після його смерті, є мати ОСОБА_5 , яка 04.08.2006 звернулась до державного нотаріуса Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 91, том 2) та син ОСОБА_1 . Від імені останнього з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.03.2006 звернулась його мати ОСОБА_6 (а.с. 90, том 2). Крім того, так як на день смерті батька ОСОБА_1 був неповнолітнім, то останній і в силу положень ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14, том 1).

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 (а.с. 49, том. 1). Також, відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України, яка передбачає, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, тобто за правом представлення спадкоємцем після смерті останньої є її онук ОСОБА_1 , який прийняв спадщину відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України, оскільки на день смерті ОСОБА_5 був неповнолітнім.

07.06.2010 відповідач ОСОБА_2 звернулась до державного нотаріуса Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , вказавши, що крім неї інших спадкоємців немає (а.с. 38, том 1).

Також 14.03.2012 ОСОБА_2 звернулась до державного нотаріуса Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на належні їй 17/50 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 , (а.с. 39, том 1). 14 березня 2012 року державний нотаріус Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори Малярчук Т.М. видала на ім`я відповідача свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 2-162, на вказану вище частку будинку, що належала чоловіку спадкодавиці ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємицею якого була його дружина, котра спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав (а.с. 68, том.1).

26.06.2019 позивач звернувся до Могилів-Подільської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на відповідну частину майна померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка складається з 17/50 частин житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с. 49, том 2).

Постановою державного нотаріуса Могилів-Подільської державної нотаріальної контори Малярчук Т.М. від 03.10.2019 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю згоди спадкоємця ОСОБА_2 вирішити питання через нотаріальне провадження та неможливістю внести зміни до виданого свідоцтва про право на спадщину (а.с. 87-88, том 2).

Відповідно до приписів ч. 1, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п. 27 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що позивач фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд вважає, що державним нотаріусом Могилів-Подільської державної нотаріальної контори Малярчук Т.М. при видачі свідоцтва про право на спадщину відповідачу ОСОБА_2 не було враховано дану обставину, тому наявні всі підстави для визнання оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Як слідує з наданих позивачем пояснень визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, ОСОБА_1 необхідно для того, щоб оформити свої спадкові права, шляхом звернення до державного нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 . Саме такий порядок оформлення спадкових прав визначений і чинним законодавством України.

Пунктом 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Разом з тим, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 230985284 від 04.11.2020 державним реєстратором зареєстровано закриття об`єкта нерухомого майна житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 36139918 від 23.07.2019 в зв`язку із знищення об`єкта нерухомого майна (а.с. 139, том 1).

Більше того, право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 31.07.2019 було зареєстровано за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 136-137, том 1).

Відповідно до статті 349 Цивільного Кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Вказане свідчить про те, що спадкове майно, права на яке бажає оформити позивач, на сьогодні не існує, оскільки даний об`єкт нерухомого майна знищений, право власності на нього згідно вказаної статті ЦК України є припиненим, а відтак не може бути оформлене позивачем шляхом отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За таких підстав, враховуючи, що задоволення вимог позивача про визнання недійним Свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане на ім`я відповідача, не призведе до поновлення його порушених прав, суд приходить до висновку, що обраний спосіб захисту не відновлює права ОСОБА_1 та не сприяє захисту його права на спадщину, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити. При цьому відмова у задоволенні позову саме з цих підстав, не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом про захист свого порушеного права в інший спосіб.

Керуючись ст.ст. 16, 349, 1216, 1218, 1266 ч.1, 1268 ч. 1, 3, 4, 1296 ч. 1, 1297, 1300 ч. 1, 1301 ЦК України, ст. 2 ч. 1, 2, 5 ч. 1, 76-81, 259 ч. 1, 2, 6, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Могилів-Подільська державна нотаріальна контора Вінницької області про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Представник позивача: адвокат Зубань Олександр Олександрович, місце знаходження: вул. Зодчих, 16/100, м. Вінниця.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Представник відповідача: адвокат Федосєєв Євген Олександрович, місце знаходження: пл. Героїв Майдану, 1/357, м. Дніпро.

Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Могилів-Подільська державна нотаріальна контора Вінницької області, місце знаходження: вул. Київська, 28/2, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02883653.

Суддя Т.Ю. Холодова

Повне судове рішення складене 10.02.2021.