Рішення № 94784690, 08.02.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/16892/20

Провадження № 2/686/213/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Бондарчука В.В.,

при секретарі Петльованій Л.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Качуровської І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Летичівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

встановив:

06 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що з 04 вересня 2004 року перебували із ним у зареєстрованому шлюбі, в якому народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 вересня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано. З 07 липня 2012 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09 квітня 2013 року у справі №686/946/13-ц з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дочки в розмірі 350 грн щомісячно, до досягнення нею повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася спільна із ОСОБА_6 дочка ОСОБА_7 . В кінці вересня 2015 року позивач разом із своєю сім`єю переїхали на постійне місце проживання в будинок АДРЕСА_1 , де проживають до цього часу. ОСОБА_5 навчається у Вербецькій гімназії Летичівської селищної ради, Летичівській музичній школі, відвідує гурток із хореографії, однак її батько ОСОБА_5 життям та розвитком дитини не цікавився, із дитиною не зустрічався, зрідка телефонував на мобільний телефон. Дитина проживає вже вісім років у сім`ї яку позивач утворила із ОСОБА_6 , вважає останнього батьком, який займається вихованням дитини, утримує її, наразі стоїть питання про усиновлення дитини чоловіком позивачки. У відповідача є інша сім`я, він не має по відношенню до дитини батьківських почуттів, дитина бажає змінити прізвище на ОСОБА_5 . Відповідач є чужим для дитини, не виконує своїх батьківських обов`язків, не цікавиться успіхами та досягненнями дитини, позивач вважає, що батьківство ОСОБА_3 є формальним, а тому діючи в найважливіших інтересах дитини позивач просить її вимоги задовольнити.

12 серпня 2020 рок до суду надійшов відзив на позов, в якому ОСОБА_3 проти позову заперечив, зазначив, що з березня 2011 року між ним та позивачкою існують неприязні стосунки, що унеможливлювало спілкування його з дитиною. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне відповідні наслідки, що допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо. Відповідач бажає спілкуватися із дитиною, брати участь у її вихованні, підтриманні сталих сімейних відносин.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги викладені у позовній заяві підтримали в повному обсязі.

Відповідач та його представник, проти позову заперечили.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Летичівської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, при вирішенні спору поклався на думку суду.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, свідків та дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 04 вересня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі, якому народилася спільна дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 вересня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідні обставини підтверджуються копією рішення суду, копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 .

07 липня 2012 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_6 , у якому народилася спільна дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В вересні 2015 року позивач разом із сім`єю переїхали на постійне місце проживання в с. Майдан-Вербецький Летичівського району, де проживають до цього часу в будинку АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 07 липня 2012 року, довідкою про склад сім`ї від 13 травня 2020 року виданою Летичівською селищною радою №111, про те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 проживають по АДРЕСА_1 з 21 вересня 2015 року без реєстрації.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/946/13-ц від 09 квітня 2013 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_5 було стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі 350 грн щомісяця, починаючи з 22 січня 2013 року і до повноліття дитини.

ОСОБА_5 навчається у Вербецькій гімназії Летичівської селищної ради Хмельницької області, з вересня 2016 року відвідує Летичівську дитячу музичну школу по класу фортепіано, з вересня 2018 року відвідує гурток із хореографії у цій же школі, приймає активну діяльність у шкільних закладах, олімпіадах, виступає на концертах, однак її батько ОСОБА_3 не цікавиться успіхами дочки, не спілкується із нею в обсязі достатньому для виховання та сприяння гармонійному розвитку, не був присутній на концертах та виступах, жодного разу не відвідував школу, де навчається дитина.

Відповідні обставини в судовому засіданні були підтверджені довідками Летичівської музичної школи №4 та №5 від 09 червня 2020 року, довідкою Вербецької гімназії Летичівської селищної ради від 14 травня 2020 року, про те, що успіхами та потребами дитини цікавляться матір дитини та її чоловік, які відвідують батьківські збори, святкові ранки.

Позивач разом із сім`єю проживають у будинку, який належить її чоловіку ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2015 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до акту обстеження від 14 серпня 2020 року житлові умови проживання у вищезазначеному будинку добрі, створені усі необхідні умови для проживання сім`ї, у дітей наявна окрема кімната, наявна побутова техніка, ноутбук, планшет, об лаштований спортивний майданчик на дворі.

Малолітня ОСОБА_5 неодноразово приймала участь у конкурсах, займала призові місця, що підтверджується копіями дипломів, сертифікатів, грамот, похвальних листів, що долучені до позовної заяви.

Згідно висновку фахівця Хмельницького психологічного центру при ХНУ від 30 червня 2020 року ставлення ОСОБА_5 до свого біологічного батька нейтрально-негативне, авторитетними особами для дитини є вітчим та матір, дитина бажання бачитися із біологічним батьком не має. Примусові зустрічі ОСОБА_5 з біологічним батьком можуть створити психотравмуючу ситуацію для дитини.

Відповідач ОСОБА_3 з 5 березня 2015 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , з якою виховують двох спільних дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідач разом із сім`єю проживає в квартирі АДРЕСА_2 , як вбачається із акту умов проживання від 22 вересня 2020 року у квартирі зроблений сучасний ремонт, наявні меблі, дрібна побутова техніка, продукти харчування, є окреме місце для сну, місця для зберігання речей, навчання і відпочинку. Одягу ОСОБА_5 немає.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 підтвердили той факт, що ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків не виконує, із дитиною не спілкується, при святкуванні днів народжень присутній не був, подарунків не передавав, вихованням та утриманням дитини займаються ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 називає ОСОБА_6 своїм татом. Крім цього свідок ОСОБА_16 , яка є матір`ю ОСОБА_1 та бабою дитини зазначила, що коли сім`я ОСОБА_5 проживала в Хмельницькому ОСОБА_3 один раз взяв онуку до себе, однак через деякий час повернув її. Жодних перепон у спілкування відповідачу із дочкою не чинилося. Коли сім`я ОСОБА_5 переїхала на інше місце проживання у Летичівський район с.Майдан-Вербецький, надіслали листівки ОСОБА_3 та його батькам, в яких зазначили місце проживання, дід з бабою відповіли та переслали цукерки, а відповідач ніякої відповіді не надав. Свідок ОСОБА_6 також зазначив, що повідомляв відповідача про необхідність спілкування з дитиною, що якщо цього не робити то вона забуде його як батька, відповідачем сплачувалися аліменти на утримання дочки до середини 2018 року. Коли дитина проживала в м. Хмельницькому ОСОБА_3 зустрічався із дитиною, та був присутній коли ОСОБА_5 пішла у перший клас, у відповідача був номер мобільного телефону дитини, вони із нею спілкувалися, в тому числі і за допомогою програми «Viber», однак дитина образившись на слова батька, перестала спілкуватися із ним. Свідок ОСОБА_6 зазначив, що сприймає малолітню ОСОБА_5 як дочку та хоче усиновити її.

Малолітня ОСОБА_5 , будучи допитаною як свідок в судовому засіданні зазначила, що із батьком ОСОБА_3 не спілкується, ніяких подарунків від нього не отримувала, її вихованням та утримання займаються батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , вони разом із нею беруть участь у всіх концертах, змаганнях, виступах, ОСОБА_6 вона вважає та називає своїм батьком. З біологічним батьком спілкувалася по телефону, востаннє пізно ввечері на день народження, коли лягала спати. Також малолітній ОСОБА_5 не було відомо про існування ще двох рідних братів у другому шлюбі ОСОБА_3 . Відповідача свідок бачила востаннє на засіданні комісії в Летичівській районній державній адміністрації. ОСОБА_5 пояснила, що не бажає спілкуватися із біологічним батьком, оскільки він чужий для неї.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

П. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

П. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHURv. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1).

Виходячи з тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав з підстав ухилення одного із батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, коли кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За положенням ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

На думку суду ОСОБА_3 свідомо нехтував своїми обов`язками щодо виховання дитини, протягом п`яти років ніякої цікавості щодо розвитку, та навчання дитини не проявляв, посилаючись на існування неприязних стосунків із ОСОБА_1 , що в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло, при цьому відповідач ніколи не був позбавлений можливості відвідати школу, у якій навчається дочка, або музичну школу, де дитина займається по класу фортепіано та хореографії, не був обмежений у праві спілкування по телефону, у особистих побаченнях із дитиною.

Крім цього позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач припинив сплачувати аліменти на утримання дочки, які були стягнуті на підставі Хмельницького міськрайонного суду від 09 квітня 2013 року. Заперечуючи ці обставини ОСОБА_3 мотивував це відмовою ОСОБА_1 на отримання аліментів, свідченням чого є постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29 березня 2018 року. Однак відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитини до досягнення нею повноліття.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 2 жовтня 2020 року у справі №686/16725/20 констатував той факт, що ОСОБА_3 з 2015 року по 29 червня 2020 року ухилився від виконання батьківських обов`язків щодо своєї дитини ОСОБА_5 , та визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.184 КУпАП, однак провадження у справі закрив у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Згідно висновку Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 19 серпня 2020 року №14 позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його дочки ОСОБА_5 є недоцільним.

Однак судом, враховується саме постійний характер винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини, небажання щось змінити у відносинах із дитиною, оскільки навіть з часу перебування в провадженні даної справи ніяких кроків з боку відповідача щодо налагодження спілкування та контакту із дитиною здійснено не було, що наводить суд на думку, що всі ці дії носять суто декларативний характер, зважаючи на наявність у ОСОБА_3 на утриманні ще двох дітей від іншого шлюбу.

Всі ці чинники призвели до того, що малолітня ОСОБА_5 перестала сприймати ОСОБА_3 як свого батька, вважає його сторонньою особою, та не бажає підтримувати із ним ніяких стосунків, називає батьком свого вітчима, з яким проживає з 2012 року, саме вітчим та матір створили усі необхідні умови для всебічного розвитку та виховання дитини, і їх сприймає дитина як свою сім`ю разом із молодшою сестрою ОСОБА_7 . Також вітчим ОСОБА_6 бажає усиновити ОСОБА_5 , а тому діючи саме в найкращих інтересах дитини, для забезпечення сталого розвитку та виховання у повноцінній сім`ї у злагоді та гармонії, суд вважає за можливе не погодитись із висновком органу опіки та піклування Летичівської РДА та позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На думку суду попередження про неприпустимість такої поведінки відповідача як батька дитини, ніяких позитивних змін у житті дитини не створить, оскільки будь-які комунікативні навички у спілкуванні із дитиною втрачені, світогляд дитини достатньо сформований, і вона вважає своєю сім`єю осіб з якими проживає на даний час, з якими установились сталі зв`язки, а тому будь-які можливі спроби ОСОБА_3 встановити контакт із дитиною, яка проявляючи своє нейтрально-негативне відношення до біологічного батька в судовому засіданні даючи пояснення вже засвідчила про втрату будь-яких сімейних зв`язків із ним.

Судові витрати по справі становлять 840 грн 80 коп., які відповідно до ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.19, 155, 164, 180 СК України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 76, 258, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задоволити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 позбавити батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Хмельницький Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача орган опіки та піклування-виконавчий комітет Хмельницької міської ради, місцезнаходження вул. Гагаріна 3 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 04060772.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Летичівська районна державна адміністрація, місцезнаходження вул.Героїв Крут, 2/1 смт.Летичів Хмельницької області, код ЄДРПОУ 21314961.

Повний текст рішення складений 8 лютого 2021 року.

Суддя: