Рішення № 94781101, 04.02.2021, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/850/20

Провадження № 2/943/327/2021

04 лютого 2021 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді - Коса І.Б.,

секретаря судового засідання - Дутки С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Буськ у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

позивач АТ КБ «Приватбанк» через представника за довіреністю Савіхіну А.М. звернулося до суду із указаним позовом. Просить стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 20.04.2012 року зі спадкоємця боржника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 на загальну суму 8141,89 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.04.2012 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н, згідно якого ОСОБА_2 отримав у позивача кредит у розмірі 0,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. При цьому, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Однак, взятих на себе зобов`язань за цим договором відповідач не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 8141,89 грн. (станом на 10.11.2019). Позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його правонаступником і спадкоємцем в розумінні вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України є відповідачка ОСОБА_1 , яка проживала з померлим на момент його смерті в с. Баймаки Буського району Львівської області та протягом шести місяців від моменту відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від неї не відмовилась у встановленому законом порядку. Після смерті позичальника ОСОБА_2 , 13.07.2018 року позивач звернувся до Буської державної нотаріальної контори із претензією кредитора в порядку статті 1281 ЦК України, а 05.11.2018 позивач отримав відповідь державного нотаріуса про те, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї не зверталась, а спадкова справа заведена за претензією кредитора (позивача). Згодом, 27.09.2019 позивач направив претензію відповідачці ОСОБА_1 , згідно якої він пред`явив свої вимоги спадкоємцям позичальника, але жодних дій не було вчинено. Відтак, оскільки борг померлого позичальника перейшов у порядку спадкування до відповідачки ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після його смерті, від неї не відмовилась, добровільно заборгованість позичальника перед банком не погашає, а тому просить позов задовольнити. Крім того, до позовної заяви представником позивача було долучено клопотання про витребування від Буської державної нотаріальної контори копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також просив витребувати від відповідного органу реєстрації місця проживання фізичних осіб довідку про склад сім`ї та зареєстрованих осіб за місцем проживання ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на дату його смерті. Вказані клопотання були задоволені судом, а за наслідками скерування відповідних запитів, до суду надійшла копія витребуваної спадкової справи та довідка про склад сім`ї померлого ОСОБА_2 , які долучені до справи.

Ухвалою судді від 24.07.2020 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки, яка не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, направивши клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити на підставі наявних у справі доказів, а також не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, а від її повноважного представника – адвоката Лущанець М.В. надійшла письмова заява про розгляд справи у їх відсутності, у якій представник відповідачки просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, наведених у відзиві.

Як убачається із поданого відзиву на позовну заяву, що представник відповідачки покликається на те, що заявлений банком позов є безпідставним, оскільки сам позивач зазначив у позові, що померлий ОСОБА_2 отримав кредитний ліміт в сумі 0,00 грн., що виключає отримання ним будь-яких кредитних коштів. Крім того зазначає, що позивачем не доведено належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, його вартість та фактичне отримання спадкоємцями майна боржника, дотримання кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців боржника. Більше того, після смерті померлого боржника спадкоємці за отриманням спадщини не звертались. Оскільки його довірителька спадщину після смерті ОСОБА_2 не приймала, у фактичне володіння спадщиною не вступила, будь-яке майно у померлого відсутнє, а претензію від кредитора отримала лише з пред`явленням позову в лютому 2020 року, а відтак не може бути відповідачкою та просить відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

У поданій відповіді на відзив представник позивача висловлює свою незгоду із доводами представника відповідача та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зокрема покликається на те, що ОСОБА_2 уклав із банком кредитний договір шляхом приєднання до Умов і правил надання позивачем банківський послуг, а його кредитний ліміт змінювався банком, останній користувався кредитною карткою «Універсальна», знімаючи з неї кошти та частково погашаючи борг, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Відповідачка ОСОБА_1 є спадкоємцем, яка постійно проживала на момент смерті боржника ОСОБА_2 та від спадщини не відмовилась, а тому спадщину прийняла з урахуванням вказаних кредитних зобов`язань боржника. Відповідачка повідомила позивача про смерть боржника 09.10.2017 року. Вперше 18.11.2017 та повторно 13.07.2018 позивач пред`явив до спадкоємців боржника претензії кредитора шляхом їх направлення на адресу Буської державної нотаріальної контори. Також представник позивача покликається на те, що він 14.05.2020 звернувся до суду із цим позовом до відповідача до спливу строку позовної давності. Окрім того, до відповіді на відзив представником позивача долучено клопотання про витребування доказів шляхом скерування запитів щодо виявлення майна померлого ОСОБА_2 до нотаріальної контори, реєстраційної служби, державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державтоінспекції з приводу встановлення належного померлому ОСОБА_2 рухомого та нерухомого майна. Крім того представник банку просить направити запити до найбільших українських банків щодо надання відомостей про відкриті рахунки позичальником. При цьому в обгрунтування заявленого клопотання представник позивача покликається на те, що запитувана ним інформація необхідна позивачу для встановлення наявності у померлого позичальника рухомого та нерухомого майна, яка на запит суду надається безкоштовно, а банк може безпідставно витратити кошти на аналогічні запити у разі, якщо виявиться про відсутність у померлого будь-якого рухомого чи нерухомого майна.

Ухвалою суду від 04.02.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів шляхом скерування запитів щодо виявлення рухомого та нерухомого майна померлого ОСОБА_2 . Вказана ухвала мотивована тим, що заявлене клопотання є необгрунтованим, названі підстави для його задоволення процесуальним законом не передбачені. Крім того заявлене клопотання не містить належного обґрунтування його безпосереднього відношення до предмету спору, подане із пропуском встановленого процесуальним законом строку, без зазначення об`єктивних причин пропуску такого, тобто з порушенням вимог ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою – сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку №б/н від 20 квітня 2012 року, тобто уклав договір про надання банківських послуг (кредитний договір) шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», згідно якого отримав у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 0,00 грн. на платіжну картку, який у подальшому збільшився до 4000,00 грн.

Як вбачається із представленого позивачем Розрахунку заборгованості за договором станом на 10 листопада 2019 року, що за ОСОБА_2 рахується заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 8141,89 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про його смерть від 27.09.2017.

Станом на 27.09.2017 року в склад сім`ї боржника ОСОБА_2 входили: відповідачка ОСОБА_1 (мати) і ОСОБА_5 (сестра), про що свідчить долучена до справи довідка Соколівської сільської ради №247 від 11.11.2020.

Як вбачається із матеріалів справи, що відповідачка із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зверталась. Натомість спадкова справа після його смерті була заведена 12.03.2018 виключно за претензією кредитора (позивача).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника, і вирішуються у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року в справі №522/407/15-ц (провадження №14-53цс18), а також висновком Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 09.12.2020 року в справі №199/9040/16 (провадження №61-39761св18).

Як вбачається із матеріалів справи, що 09 жовтня 2017 року позивач довідався від відповідачки про смерть позичальника ОСОБА_2 , про що сам позивач визнає у поданій до суду відповіді на відзив представника відповідача, а тому вказана обставина в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

Дізнавшись про смерть ОСОБА_2 09.10.2017, із листом – претензією до відповідачки ОСОБА_1 позивач звернувся лише 27 вересня 2019 року, що підтверджується долученим до позовної заяви вказаним листом-претензією від 06.09.2019 та поштовою квитанцією про направлення цього листа відповідачці (лист здано на пошту для відправки ОСОБА_1 від 27.09.2019).

Відтак наведене свідчить про те, що позивач як кредитор спадкодавця, не пред`явив вимоги до відповідачки ОСОБА_1 як спадкоємця боржника у строки, встановлені статтею 1281 ЦК України, а тому позбавляється права вимоги до неї.

Окрім того, в силу вимог в силу вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22 січня 2020 року в справі №306/2000/16-ц (провадження №61-30819св18), що нормами матеріального права (ст. 1281, ст. 1282 ЦК України) передбачено, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна, у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Оскільки, як вбачається зі спадкової справи, заведеної 12.03.2018 виключно за претензією кредитора (позивача), що спадкового майна після смерті ОСОБА_2 не виявлено, як і не представлено таких доказів позивачем, а тому в силу норм ст.ст. 1281, 1282 ЦК України та згаданого правового висновку Верховного Суду, відповідачка ОСОБА_1 не набула статусу спадкоємця і, на думку суду, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги позивача як кредитора померлого боржника ОСОБА_2 .

За таких обставин суд приходить до переконання про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати (сплачений судовий збір) покладаються на позивача, ураховуючи відмову в позові.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 83, 84, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Буський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення (проголошення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: АТ КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50).

Представник позивача: Яцина Юрій Борисович (79019, м. Львів, вул. Липинського, 13а).

Відповідач: ОСОБА_1 (80525, Львівська область, Буський район, с. Баймаки; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник відповідача: адвокат Лущанець Микола Васильович (80543, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, вул. Героїв Небесної Сотні, 34/14).

Повний текст рішення виготовлено: 09.02.2021 року.

Суддя: І. Б. Кос