Ухвала суду № 94780275, 09.02.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 709/2616/18

номер провадження 1-кп/695/46/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: Середи Л.В.

за участю:

секретаря Біліченко С.В.

прокурора Циганника А.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника - адвоката Гричаненка О.М.

представника володільця майна, адвоката Хвостика О.І.,

розглянувши клопотання ОСОБА_2 та його адвоката Хвостика Олександра Івановича про скасування арешту, у межах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та його адвокат Хвостик О.І. звернулись до суду з письмовим клопотанням про скасування арешту майна - грошових коштів на рахунку в межах завданих державі збитків в сумі 50000 грн., який накладеного ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.01.2018 року по справі № 709/33/18.

Клопотання обґрунтовано наступним.

По даному кримінальному провадженню ОСОБА_2 мав процесуальний статус свідка, судовий розгляд кримінального провадження по вказаній справі продовжується, а ОСОБА_1 по кримінальному провадженні № 12018250280000018 є обвинуваченою.

Разом із тим питання арешту рахунка ОСОБА_2 в межах завданих державі збитків в сумі 50000 грн. не вирішено, крім того про розгляд клопотання власника грошового рахунку не було повідомлено належним чином, а сам ОСОБА_2 не мав процесуального статусу підозрюваного по вказаному кримінальному провадженні, є фізичною особою-підприємцем, а тому арешт на вказаний рахунок завдає йому значних фінансових втрат, що створює передумови для скасування вказаного забезпечення.

Отже під час накладення арешту слідчим суддею не було враховано та не перевірено вимоги п.,п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 173 КПК України, а саме:

- правову підставі для арешту майна;

- достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

- наслідки арешту майна для ФОП ОСОБА_2 та його господарської діяльності.

У судовому засіданні адвокат Хвостик О.І. підтримав клопотання з підстав наведених у ньому.

Прокурор вирішення клопотання поклав на розсуд суду.

Інші учасники процесу підтримали представника володільця майна.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, встановив наступні обставини.

У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018250280000018 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 191 , ч. 1 ст. 366 КК України.

12.01.2018 року слідчим суддею Чорнобаївського районного суду Черкаської області в рамках кримінального провадження № 12018250280000018 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України було постановлено ухвалу по справі № 709/33/18, якою було накладено арешт на грошові кошти ФОП ОСОБА_2 в сумі 50000,0 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк». Арешт був обумовлений забезпеченням цивільного позову, виконання в майбутньому вироку в частині стягнення та погашення збитків перед державою, та зважаючи на ризики.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У клопотанні ОСОБА_2 вказує, що накладення арешту вкрай негативно позначується на його господарській діяльності, однак будь-яких доказів на підтвердження не надає, крім документів про його реєстрацію, як фізичної особи підприємця (ФОП).

Під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів того, що ОСОБА_2 є підозрюваним чи обвинуваченим по вказаному кримінальному провадженні, а кошти, на які накладено арешт є речовими доказами, і в межах даного кримінального провадження подано цивільний позов.

Також прокурором не доведено необхідності подальшого збереження арешту на вказані кошти (для проведення слідчих дій, тощо, хоча часу для їх проведення було достатньо), більш того прокурор не заперечував проти скасування даного арешту.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Про необхідність дотримання принципу законності при гарантуванні права власності на майно яке передбачене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини, вказує і Європейський суд з прав людини в рішенні «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року:

«39. Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

40. Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі "Ентрік проти Франції" (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія A, N 296-A, сс. 19-20, п. 42).»

Отже, станом на час розгляду клопотання слідчі дії чи будь-які інші дії з арештованим майном не проводяться, а прокурором не надано доказів про необхідність збереження арешту, тим більше, що по вказаному кримінальному провадженні, в рамках якого і накладався вказаний арешт, ОСОБА_2 має процесуальний статус свідка.

Відповідно до ст. 22 КПК України (Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) - кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Такими чином, прокурором не надано будь-яких обґрунтованих заперечень з приводу поданого клопотання та не доведено необхідності продовження арешту коштів, тим самим наявна обставина про те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Щодо вимог ОСОБА_2 , зазначених у письмовому клопотанні про скасування ухвали про накладення арешту, суд зазначає наступне.

Статтею 174 КПК України не передбачає право суду на скасування ухвал про накладення арешту, а лише надає право на скасування арешту.

Правом скасування ухвал про накладення арешту наділений відповідний суд апеляційної інстанції.

Тому з урахуванням заявлених вимог та принципу верховенства права, суд вважає за можливе скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді.

На підставі викладеного і керуючись ст.174 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_2 та його адвоката Хвостика Олександра Івановича про скасування арешту, у межах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України - задовольнити частково.

Скасувати арешт на кошти ФОП ОСОБА_2 , які знаходяться чи можуть знаходитись на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) в межах завданих державі збитків - тобто в сумі - 50000,0 (п`ятдесят тисяч) гривень, накладений ухвалою слідчого судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.01.2018 року у справі № 709/33/18 по кримінальному провадженню № 12018250280000018.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Середа